Постанова

від 27.11.2019 по справі 761/4771/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 761/4771/17

провадження № 14-493цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Альфа-банк про визнання факту відсутності здійснення банком господарської операції про надання кредиту в іноземній валюті за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року, ухвалене суддею Осауловим А.А., та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, прийняту у складі суддів Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д., Стрижеуса А.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування скарги

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Альфа-банк (далі - ПАТ Альфа-банк , банк), який обґрунтував тим, що 25 лютого 2008 року між ним та ПАТ Альфа-банк було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк повинен був видати йому кредитні кошти у розмірі 29 306,93 доларів США. Зазначав, що грошові кошти в іноземній валюті не отримував, а отримав 148 тис. грн, що були виручені з їх продажу в касі банку.

2. Посилаючись на те, що він повернув кредит шляхом продажу 29 306,93 доларів США в касі банку, а також на те, що грошові кошти в іноземній валюті йому не видавалися, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати факт відсутності здійснення банком господарської операції про надання кредиту в іноземній валюті.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

5. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У червні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просив скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення норм процесуального права суди не з`ясували природу правовідносин, оскільки надання кредиту є господарською діяльністю банку, тому даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. Крім того, заявник зазначив, що суди невірно оцінили докази у справі та помилково виходили із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Позиція Верховного Суду

8. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

9. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

10. Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

11. Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

12. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

13. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

14. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

15. Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

16. У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

17. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

18. Правовідносини між сторонами, які стали підставою пред`явлення ОСОБА_1 позову, виникли з приводу надання Банком позивачу грошових коштів за кредитним договором, проте чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як визнання факту не здійснення Банком операції, і укладений між сторонами кредитний договір також не передбачає такого способу захисту прав та інтересів заінтересованої особи.

19. Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

20. Доводи касаційної скарги щодо господарської юрисдикційності цього спору відхиляються Великою Палатою Верховного Суду з огляду на наступне.

21. Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа , яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

22. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

23. Кредитний договір було укладено між банком та фізичною особою і за своєю суттю є споживчим, а не господарським, що виключає можливість розгляду спору між цими сторонами в порядку господарського судочинства.

24. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та розгляду спору по суті, що знаходиться поза межами повноважень Великої Палати Верховного Суду.

25. За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. З огляду на викладені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

27. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв

Т.О. Анцупова Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Ю.Л. Власов В.В. Пророк

М.І. Гриців Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

Ж.М. Єленіна В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

О.Р. Кібенко