Постанова

від 10.12.2019 по справі 925/1353/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 925/1353/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18 (суддя Дорошенко М.В., м. Черкаси, повний текст рішення складено та підписано 23.04.2019)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Системи безпеки", м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси", м. Черкаси

про стягнення 183 333,37 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Системи безпеки" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (надалі - відповідач/скаржник) про стягнення 183 333,37 грн заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 1-16-ФО від 01.02.2016, у тому числі: 162 967,00 грн основного боргу за надані послуги, 10 806,31 грн пені, 7 554,14 грн інфляційних втрат і 1 996,92 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем неналежно виконано грошові зобов`язання за укладеним між сторонами договором про надання охоронних послуг № 1-16-ФО від 01.02.2016 щодо оплати наданих йому позивачем у період з березня по вересень 2018 року охоронних послуг.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18 (суддя Дорошенко М.В., м. Черкаси, повний текст рішення складено та підписано 23.04.2019) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Системи безпеки" 162 976,00 грн боргу, 6 758,03 грн пені, 7 554,14 грн інфляційних втрат, 1 996,92 грн три проценти річних, 2 689,28 грн витрат на сплату судового збору і 4889,59 грн витрат на правничу професійну допомогу; у задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд з посланням на ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України в оскаржуваному рішенні зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення коштів з відповідача та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 547, 625, 653 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 30 Закону України Про адвокатуру України та норм процесуального права - ст.ст. 126, 238, п.п. 17.10, 17.12 Перехідних положень ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

У відповідності до ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 925/1353/18 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1353/18; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси", що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Системи безпеки" (виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (замовник) уклали договір про надання охоронних послуг № 1-16-ФО (надалі - Договір).

Згідно з пунктами 1.1 - 1.4 розділу 1 Договору виконавець зобов`язався надати для замовника послуги фізичної охорони його території, розташованої за адресою м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 і позначеної в додатку № 1, а замовник зобов`язався своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до пунктів 4.4 та 4.6 Договору встановлено, що оплата за охорону здійснюється у безготівковому вигляді на поточний рахунок виконавця щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця. Оплата проводиться на підставі наданого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт. Відповідальність за правильність та вчасність здійснених платежів несе замовник згідно з даним договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 6.8 Договору уразі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов`язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що останній укладено сторонами строком на 1 рік (12 місяців). Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, договір вважається продовженим за згодою сторін на існуючих умовах на кожний наступний рік.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Системи безпеки" та товариство з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" уклали додаткову угоду № 3 до договору №1-16-ФО, у якій сторони дійшли згоди:

у пункті 1 про припинення дії договору №1-16-ФО з 01.10.2018;

у пункті 2 про підтвердження існуючої заборгованості замовника перед виконавцем в розмірі 162 976,00 грн відповідно до передбаченої у розділі 4 договору № 1-16-ФО "Вартість послуг охорони та порядок розрахунків" умови про те, що "оплата проводиться на підставі наданого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт".

Отже, пункт 2 додаткової угоди № 3 до договору № 1-16-ФО не містить будь-яких інших (нових) від уже встановлених самим договором умов щодо строку і підстав оплати наданих послуг. Ним підтверджується існування заборгованості замовника перед виконавцем у сумі 162 976,00 грн з посиланням на окремі, виділені в лапки, умови (цитати) розділу 4 договору № 1-16-ФО. Таке підтвердження відповідачем своєї заборгованості розцінено як визнання останнім наявності встановлених пунктом 4.4 Договору умов щодо строку і підстав оплати наданих послуг.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.09.2018 включно підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за 9 місяців 2018 року, з якого вбачається, наступне:

послуги, надані у березні 2018 року, вартістю 43 152,00 грн були оплачені відповідачем частково у сумі 23 152,00 грн за платіжним дорученням № 4582 від 27.04.2018 і решта суми - 20 000,00 грн за платіжним дорученням № 4631 від 14.05.2018;

послуги, надані у квітні 2018 року, вартістю 41 760,00 грн були оплачені відповідачем частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 9994 від 23.05.2018, частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 4671 від 31.05.2018, частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 10020 від 08.06.2018 і решта суми - 11 760,00 грн за платіжним дорученням № 10043 від 12.06.2018;

послуги, надані у травні 2018 року, вартістю 43 152,00 грн були оплачені відповідачем частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 4830 від 06.07.2018, частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 10097 від 16.07.2018, частково у сумі 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 10195 від 10.08.2018 і решта суми - 13152,00 грн за платіжним дорученням № 5034 від 12.09.2018;

послуги, надані у червні 2018 року, вартістю 41 760,00 грн були оплачені відповідачем лише частково у сумі 6 848,00 грн за платіжним дорученням № 5025 від 11.09.2018;

послуги, надані у липні, серпні та вересні 2018 року, вартістю відповідно 43 152,00 грн, 43 152,00 грн і 41 760,00 грн не були оплачені взагалі.

Отже, сума боргу є 162 976,00 грн, що складається із неоплаченої суми боргу за червень 2018 року у розмірі 34 912,00 грн і повністю неоплачених сум боргу за липень, серпень та вересень 2018 року у розмірі відповідно 43 152,00 грн, 43 152,00 грн та 41 760,00 грн.

Таким чином, за порушення встановленого п. 4.4 договору строку оплати охоронних послуг, наданих у період з березня по вересень 2018 року позивачем нараховано відповідачу до сплати:

- 10 806,31 грн пені передбаченої п. 6.8 Договору, у тому числі: 1 742,47 грн пені на суму боргу 20 000,00 грн за період прострочення з 31.03.2018 по 30.09.2018; 153,91 грн пені на суму боргу 1 760,00 грн за період прострочення з 30.04.2018 по 29.10.2018; 1 899,50 грн пені на суму боргу 21 392,00 грн за період прострочення з 31.05.2018 по 30.11.2018; 1 821,28 грн пені на суму боргу 21 760,00 грн за період прострочення з 30.06.2018 по 18.12.2018; 2 287,94 грн пені на суму боргу 33 152,00 грн за період прострочення з 31.07.2018 по 18.12.2018, 1 253,69 грн пені на суму боргу 23 152,00 грн за період прострочення з 31.08.2018 по 18.12.2018 і 1 647,52 грн пені на суму боргу 41 760,00 грн за період прострочення з 30.09.2018 по 18.12.2018;

- 7 554,14 грн інфляційних нарахувань передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у тому числі 160,00 грн інфляційних нарахувань на суму боргу 20 000,00 грн за квітень 2018 року; 2 303,10 грн інфляційних нарахувань на суму боргу 121 216,00 грн за вересень 2018 року і 5 091,04 грн інфляційних нарахувань на суму боргу 162 976,00 грн за жовтень, листопад 2018;

- 1 996,92 грн 3% річних передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у тому числі: 49,32 грн 3% річних на суму боргу 20 000,00 грн за період прострочення з 31.03.2018 по 29.04.2018; 55,44 грн 3% річних на суму боргу 21 760,00 грн за період прострочення з 30.04.2018 по 30.05.2018; 106,40 грн 3% річних на суму боргу 43 152,00 грн за період прострочення з 31.05.2018 по 29.06.2018; 165,39 грн 3% річних на суму боргу 64 912,00 грн за період прострочення з 30.06.2018 по 30.07.2018; 249,86 грн 3% річних на суму боргу 98 064,00 грн за період прострочення з 31.07.2018 по 30.08.2018; 298,89 грн 3% річних на суму боргу 121 216,00 грн за період прострочення з 31.08.2018 по 29.09.2018 і 1 071,62 грн 3% річних на суму боргу 162 976,00 грн за період прострочення з 30.09.2018 по 18.12.2018.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, суми боргу на які нараховувалися пеня, інфляційні нарахування та 3% річних за вказані у їх розрахунках періоди прострочення, не відповідають вищезазначеним фактичним обставинам, оскільки у розрахунках позивача періоди прострочення стягувані пеню, інфляційні нарахування та 3% річних з урахуванням фактичних обставин здійснених відповідачем платежів в оплату охоронних послуг, наданих у березні, квітні, травні та частково у червні 2018 року, і сум, на які позивач здійснював вказані нарахування, господарський суд встановив, що сума пені, на стягнення якої позивач має право становить 6 758,03 грн, а суми інфляційних нарахувань і 3% річних перевищують заявлені до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки, відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 978 ЦК України визначено, що за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються, володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої безпеки та майнової безпеки і щомісячно сплачувати встановлені плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями статті 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Оскільки, відповідач не виконав п. 4.4 Договору щодо оплати наданих позивачем у період з березня по вересень 2018 року охоронних послуг, заборгувавши при цьому позивачу 162 976,00 грн, то останній в порядку захисту свого порушеного права на своєчасне одержання плати за надані охоронні послуги вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь 162 966,00 грн боргу, а також пені в сумі 6 758,03 грн передбаченої п. 6.8 Договору та інфляційних нарахувань у заявлених у позові сумах, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін по даній справі прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 162 976,00 грн боргу, 6 758,03 грн, пені, 7 554,14 грн інфляційних втрат і 1 996,92 грн 3% річних.

Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом Черкаської області при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України та ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/1353/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" - без задоволення.

Справу № 925/1353/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова