Рішення

від 05.12.2019 по справі 917/1050/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 Справа № 917/1050/18

м. Полтава

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", пров. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601

про стягнення 13614128,28 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін від 07.11.19:

від позивача: Коваленко С.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6780/10 від 27.06.18, довіреність № 14-99 від 17.05.19);

від відповідача: Січкар О.С. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2581 від 24.01.19, довіреність № 113-19 від 04.02.19);

Представники сторін від 04.12.19

від позивача: Андрійко Є.Л. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1843 від 10.07.2017, довіреність № 14-182 від 13.05.19);

від відповідача: Січкар О.С. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2581 від 24.01.19, довіреність № 113-19від 04.02.19);

Кузьминський В.А. (керівник).

Представники сторін від 05.12.19:

від позивача: Коваленко С.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6780/10 від 27.06.18, довіреність № 14-99 від 17.05.19);

від відповідача: Січкар О.С. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2581 від 24.01.19, довіреність № 113-19 від 04.02.19).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/ ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (далі - відповідач/ ТОВ "Кременчукгаз-постачання") 13614128,28 грн., в тому числі 6575383,31 грн. пені, 1530296,43 грн. 3% річних, та 5508448,54 грн. інфляційних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 17-224-Н купівлі-продажу природного газу від 10.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.10.2018.

В підготовчому засіданні 03.10.2018 судом оголошено перерву до 24.10.2018.

24.10.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.11.2018, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою від 27.11.2018 судом задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 917/1050/18 та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/12694/18.

Позивачем вказана ухвала суду про зупинення провадження у справі була оскаржена до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.11.2018 у справі № 917/1050/18 залишено без змін.

Після надходження від відповідача повідомлення про набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/12694/18, суд ухвалою від 19.09.2019 поновив провадження у справі № 917/1050/18 та призначив підготовче засідання у справі на 09.10.2019.

Ухвалою від 09.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

В судовому засіданні 07.11.2019 судом оголошено перерву до 04.12.2019.

В судовому засіданні 04.12.2019 судом було оголошено перерву до 05.12.2019.

Відповідач у відзиві визнає позов в частині стягнення 3252121,82 грн. пені, 2746585,69 грн. інфляційних та 775580,06 грн. річних. В іншій частині відповідач позов заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Крім цього, відповідач просить суд зменшити стягувану суму пені на 90%.

Під час розгляду справи по суті представники позивача наполягали на задоволенні позову у повному обсязі, представники відповідача підтримували позицію відповідача, викладену у відзиві.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2017 між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-224-Н (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19313,860 тис. куб.м.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.

У відповідності до п. 3.2. Договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.3. Договору покупець зобов`язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.

Відповідно до п. 3.4 Договору продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3., повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

З 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб. м., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5930,40 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.3. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005р., № 2, ст.. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1. цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав природний газ власного видобутку виключно для постачання побутовим споживачам, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.04.2017 на суму 50879089,92 грн., від 31.05.2017 на суму 18988061,47 грн., від 30.06.2017 на суму 13940775,12 грн., від 31.07.2017 на суму 13630259,38 грн., від 31.08.2017 на суму 12190969,09 грн., від 30.09.2017 на суму 12650818,24 грн.

Всього, позивачем було передано, а відповідачем отримано природного газу на загальну суму 122279973,22 грн.

Також позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії підписаних та скріплених печатками актів звіряння розрахунків за надані населенню пільги.

Позивач зазначає, що відповідач розрахувався за отриманий газ у повному обсязі, на суму 122279973,22 грн.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем надано список операцій по підприємству ТОВ "Кременчукгаз-постачання" за період з 01.01.2017 по 31.01.2018.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору, позивач відповідно до п. 7.2 Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 6575383,31 грн. за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018, 1530296,43 грн. 3% річних за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018, та 5508448,54 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2017 року по січень 2018 року включно.

Вказані суми пені, річних та інфляційних втрат позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві не заперечує факту несвоєчасного внесення ним оплат по Договору за отриманий від позивача природний газ, проте зазначає, що зроблений позивачем розрахунок пені, річних та інфляційних є невірним.

Зокрема, відповідач вказує, що він здійснював оплату по Договору у наступні способи:

- в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" шляхом перерахування коштів з відкритого у повноважному банку рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до затвердженого алгоритму;

- на підставі спільних протокольних рішень, прийнятих відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, а також згідно з вимогами постанови КМУ від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.11.2017 № 951.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, відповідачем та позивачем з метою погашення взаємної заборгованості було укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

У п. 4. спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 року № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2. спільних протокольних рішень).

Погашення заборгованості по Договору спільними протокольними рішеннями відбувалось наступним чином:

- спільне протокольне рішення № 4475 від 19.12.2017 на суму 23317790,50 грн. (платіжне доручення № 132 від 21.12.2017);

- спільне протокольне рішення № 4476 від 19.12.2017 - на суму 17675099,98 грн. (платіжне доручення № 133 від 21.12.2017).

Копії вказаних спільних протокольних рішень та платіжних доручень надані відповідачем до матеріалів справи.

Крім цього, відповідачем надано копії платіжних доручень № 142 від 01.02.2018 на суму 6547317,00 грн. та № 137 від 01.02.2018 на суму 19009767,67 грн. із посиланням у призначенні платежу на постанову КМУ від 04.03.2002 № 256.

Відповідач стверджує, що на суми оплат, які були здійснені ним відповідно до спільних протокольних рішень та згідно постанову КМУ від 04.03.2002 № 256, пеня, річні та інфляційні не повинні нараховуватися, оскільки правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави.

З врахування вказаних обставин відповідачем додано до відзиву контррозрахунок, відповідно до якого розмір пені становить 3252121,82 грн., інфляційних - 2746585,69 грн., річних - 775580,06 грн.

Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2017 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-224-Н.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

На підставі Договору позивач продав відповідачу природний газ на загальну суму 122279973,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу за період з квітня по вересень 2017 року.

Відповідач оплатив отриманий газ, однак оплата здійснювалась невчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачем подано позов про стягнення з відповідача пені у розмірі 6575383,31 грн. за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018, 1530296,43 грн. 3% річних за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018, та 5508448,54 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2017 року по січень 2018 року включно.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач при нарахуванні пені, річних та інфляційних враховує порядок оплати природного газу, визначений п. 6.1 Договору.

Судом встановлено, що відповідач звертався до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "НАК «Нафтогаз України» про визнання частково недійсним п. 6.1 договору № 17-224-Н від 10.04.2017.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 910/12694/18 ТОВ "Кременчукгаз-постачання" у позові до ПАТ "НАК «Нафтогаз України» відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 910/12694/18 залишено без змін.

Тобто, п. 6.1 Договору є дійсним.

Проте, суд зазначає, що згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Відповідно до п. 1.2. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Суд зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 по справі № 906/790/16.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми боргу, які були сплачені відповідно до спільних протокольних рішень, а саме на суму боргу в розмірі 32273578,88 грн. за природний газ отриманий відповідачем у квітні 2017 року, та на суму боргу у розмірі 8719311,60 грн. за природний газ отриманий відповідачем у травні 2017 року.

Крім цього, після втрати чинності (01.01.2018) постанови КМУ № 20, на підставі якої підписувались спільні протокольні рішення, з 01.01.2018 державою запроваджено новий механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджет, який визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі Призначення платежу платіжних доручень додатково зазначають постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18 та від 11.11.2019 у справі № 927/587/18.

Судом встановлено, що відповідачем у призначенні платежу платіжних доручень № 137 на суму 19009767,67 грн. та № 142 на суму 6547317,00 грн. від 01.02.2018 є посилання на постанову КМУ від 04.03.2002 № 256 (за природний газ).

Таким чином, нарахування позивачем пені, річних та інфляційних втрат на суми боргу 19009767,67 грн. та 6547317,00 грн. є безпідставним.

Судом встановлено, що кошти сплачені вказаними платіжними дорученнями були зараховані в погашення наступної заборгованості:

- 6824381,20 грн. - за липень 2017 року;

- 12190969,09 грн. - за серпень 2017 року;

- 6541734,38 грн. - за вересень 2017 року.

Враховуючи вказані обставини, судом перевірено наданий позивачем розрахунок стягуваних сум пені, річних та інфляційних і встановлено, що позивачем неправомірно нараховано суми пені, річних та інфляційних на суми боргу сплачені за спільними протокольними рішеннями та відповідно до постанови КМУ № 256 від 04.03.2002.

В свою чергу відповідачем у контррозрахунку вірно визначено суму пені у розмірі 3252121,82 грн.

При нарахуванні 3% річних відповідачем у контррозрахунку допущено помилку, а саме, за період нарахування річних з 08.12.2017 по 11.12.2017 невірно визначено кількість днів прострочення (замість 4 днів вказано 1 день).

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок 3% річних і встановлено, що стягненню підлягають 3% річних на суму 778069,75 грн.

При нарахуванні інфляційних втрат відповідачем у контррозрахунку допущено ряд помилок, а саме:

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за квітень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за листопад 2017 року (замість 14150808,90 грн., у розрахунку вказано 14150608,90 грн.);

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за травень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за грудень 2017 року (замість 4306021,27 грн., у розрахунку вказано 139632,58 грн.);

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за вересень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за січень 2018 року (замість 6109083,86 грн., у розрахунку вказано 4962956,47 грн.).

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат і встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати на суму 2807192,61 грн.

Таким чином, обґрунтованим та підтвердженим належними доказами є позов в частині стягнення 3252121,82 грн. пені, 778069,75 грн. 3% річних і 2807192,61 грн. інфляційних втрат. В іншій частині стягнення пені, річних та інфляційних позов є необґрунтованим, а отже задоволенню не підлягає.

Крім цього, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені 90 %.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування клопотання про зменшення стягуваної суми пені відповідач посилається на наступні обставини.

ТОВ «Кременчукгаз-постачання» є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів (населення, бюджетних організацій - лікувальних закладів, закладів освіти, державних органів та установ, релігійних організацій та промислових споживачів).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення) відповідач є постачальником природного газу із спеціальними обов`язками, для забезпечення загальносуспільних інтересів на території Полтавської області (на території міст Кременчук, Горішні Плавні, Гадяч та на території Кременчуцького, Семенівського і Гадяцького районів).

На виконання спеціальних обов`язків для забезпечення газопостачання побутовим споживачам відповідач зокрема здійснює надання пільгових послуг з постачання категоріям громадян, визначених п. 3 ст. 102 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010, Постанови Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї .

Відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, зокрема на підставі встановленої ціни природного газу Кабінетом Міністрів України, структура якої не передбачає джерело покриття неустойки.

Джерелом для проведення відповідачем розрахунків чи покриття ним неустойки є отримані кошти від споживачів чи контрагентів, які на сьогоднішній день розраховуються несвоєчасно і мають значну заборгованість перед відповідачем, в зв`язку з цим, останній перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідач здійснює оплату за поставлений/переданий позивачем природний газ шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача у порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходить на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, та здійснює державне регулювання у сфері енергетики, в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» та постановою НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 «Про ствердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки» .

Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за переданий/поставлений ним природний газ, так як відповідач отримує грошовий ресурс для здійснення повного розрахунку з позивачем лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені.

Судом встановлено, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів. Несвоєчасна проведення розрахунків з позивачем пов`язана з тим, що бюджетні організації та населення несвоєчасно проводять розрахунки.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Отже, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, повне виконання відповідачем основного зобов`язання і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, суд визнав вказані обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 1626060,91 грн. (3252121,82 грн. - 50%).

В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотання про зменшення розміру пені суд керувався практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (пров. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601; код ЄДРПОУ 20071686) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 1626060 грн. 91 коп. пені, 778069 грн. 75 коп. 3% річних, 2807192 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 102560 грн. 76 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.12.2019.

Суддя О.С. Семчук