Постанова

від 11.03.2020 по справі 917/1050/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа № 917/1050/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від позивача - Коваленко С.В.

від відповідача - Кузьминський В.А., Січкар О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №333 П/2)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", м. Кременчук, Полтавська область (вх. №334 П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 року (суддя Семчук О.С., ухвалене в м. Полтава 05.12.2019 об 11:15 год., повний текст складено 12.12.2019)

у справі № 917/1050/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 13614128,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" 13614128,28 грн., в тому числі 6575383,31 грн. пені, 1530296,43 грн. 3% річних, та 5508448,54 грн. інфляційних.

В обґрунтування позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору № 17-224-Н купівлі-продажу природного газу від 10.04.2017 в частині своєчасності розрахунків за поставлений природний газ.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1626060 грн. 91 коп. пені, 778069 грн. 75 коп. 3% річних, 2807192 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 102560 грн. 76 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором.

Суд першої інстанції послався на те, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем та відповідачем розрахунки, встановив, що позивач неправомірно нарахував пеню, 3% річних та інфляційних на суми боргу, сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим та підтвердженим належними доказами є позовні вимоги в частині стягнення 3252121,82 грн. пені, 778069,75 грн. 3% річних і 2807192,61 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, повне виконання відповідачем основного зобов`язання і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (апелянт-1) звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №02-20 від 02.01.2020 на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18, в якій просило його скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" 1300848,73 грн. пені, та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні 1300848,73 грн. пені.

Апелянт-1 вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50%, є необґрунтованим та таким, що ухвалене без врахування всіх обставин справи.

Апелянт-1 зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги приписи ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України.

Апелянт-1 посилається на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке вирішується у кожному випадку окремо в залежності від обставин справи. Такими обставинами, на думку відповідача, є: відсутність збитків та доказів про їх понесення позивачем; відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності позивача; значний розмір неустойки; фактичне виконання зобов`язання в повному обсязі; триваюча заборгованість населення за послуги з газопостачання.

Апелянт-1 зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання перед кредитором (позивачем) є наслідком застосування Алгоритму розподілу коштів за отриманий природний газ, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2516. Посилається на те, що відповідач в період дії договору позбавлений можливості впливати на обсяги перерахування коштів, що надходять позивачу з розподільчого рахунку.

Апелянт-1 вважає, що оскільки діяльність відповідача спрямована на забезпечення природним газом учбових закладів, дитячих садків, лікарень, інших соціальних об`єктів, наявні підстави для зменшення пені на 90%.

Апелянт-1 посилається на те, що стягнення надмірної пені з відповідача порушує не лише майнові, а й соціальні інтереси, зокрема, забезпечення безперебійного надання населенню послуг з газопостачання, виплата заробітної плати, безперебійне постачання газу соціальним установам та закладам.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (апелянт-2) звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо стягнення 8402805,01 грн., з яких: 4949322,40 грн. - пені, 752226,68 грн. - 3 % річних, 2701255,93 грн. - інфляційних втрат - задовольнити.

Апелянт-2 вважає, що рішення господарського суду Полтавської області в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що укладення спільних протокольних рішень та договорів про взаєморозрахунки, а також оплата за поставлений природний газ з рахунків зі спеціальним режимом використання не змінюють порядку, умов та строків розрахунків, передбачених умовами договору. Вважає, що саме сторони мають право врегулювати свої відносини, передбачивши у договорі відповідні положення про відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Посилаючись на п.п. 6.1, 8.1. договору № 17-224-Н купівлі-продажу природного газу від 10.04.2017, якими встановлена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань, апелянт вважає, що має право на нарахування та стягнення заявленої у позові заборгованості за порушення строків розрахунку за поставлений природний газ.

Апелянт-2 вважає висновок суду першої інстанції в частині зменшення пені необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не було з`ясовано обставин, передбачених ст. 233 ЦК України, зокрема, відсутні докази скрутного матеріального становища відповідача, не доведено реальний фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання", не враховано інтереси позивача та не з`ясовано розмір збитків, понесених позивачем у зв`язку з несвоєчасністю розрахунків відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" вважає доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" необґрунтованими, а апеляційну скаргою такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що запровадження механізму розрахунків з оптовим продавцем природного газу з використанням спецрахунків, створення алгоритму розподілу коштів та затвердження щомісячного нормативу розподілу коштів з спецрахунків, повністю усуває постачальника природного газу від здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, відповідач не може впливати на процес здійснення розрахунків з позивачем. Вищенаведене спростовує доводи позивача про прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині проведення розрахунків зі спеціальним режимом використання та виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач вважає, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат на суму боргу 25557084,65 грн., сплачену боржником у відповідності до постанови КМУ №256 від 04.03.2002 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , суперечить приписам законодавства та є небунтованими.

Відповідач вважає необґрунтованими посилання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на недослідження судом першої інстанції ступеню завданих позивачу збитків, оскільки доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасністю розрахунків відповідача до суду першої інстанції не надавалося.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 в частині стягнення пені, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-103-19 від 08.01.2020 на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, розгляд справи призначено на 11.03.2020.

Враховуючи, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" №02-20 від 02.01.2020 та апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-103-19 від 08.01.2020 подані на один і той самий процесуальний документ - на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" №02-20 від 02.01.2020 (вх. №334 П/2) та апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-103-19 від 08.01.2020 (вх. №333 П/2) підлягають розгляду в одному судовому засіданні.

Розгляд апеляційних скарг призначено на 11.03.2020 о 14:15 год.

Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

10.04.2017 між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-224-Н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19313,860 тис. куб.м.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.

У відповідності до п. 3.2. Договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.3. Договору покупець зобов`язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.

Відповідно до п. 3.4 Договору продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3., повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

З 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб. м., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5930,40 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.3. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005р., № 2, ст.. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1. цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що 10.04.2017 між сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-224-Н.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

На виконання умов Договору № 17-224-Н від 10.04.2017 позивач передав, а відповідач отримав природний газ власного видобутку виключно для постачання побутовим споживачам.

Вищенаведене підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.04.2017 на суму 50879089,92 грн., від 31.05.2017 на суму 18988061,47 грн., від 30.06.2017 на суму 13940775,12 грн., від 31.07.2017 на суму 13630259,38 грн., від 31.08.2017 на суму 12190969,09 грн., від 30.09.2017 на суму 12650818,24 грн.

Всього позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ за період з квітня по вересень 2017 року на загальну суму 122279973,22 грн.

Позивач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії підписаних та скріплених печатками акти звіряння розрахунків.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач розрахувався за отриманий газ у сумі 122279973,22 грн., тобто у повному обсязі

На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивач надав до матеріалів справи список операцій по підприємству ТОВ "Кременчукгаз-постачання" за період з 01.01.2017 по 31.01.2018.

Однак у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору, позивач, на підставі п. 7.2 Договору № 17-224-Н від 10.04.2017, нарахував відповідачу:

пеню у розмірі 6575383,31 грн. за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018,

1530296,43 грн. - 3% річних за загальний період з 26.05.2017 по 11.02.2018,

5508448,54 грн. - інфляційних втрат за загальний період з січня 2017 року по січень 2018 року включно.

Враховуючи, що Відповідач оплатив отриманий газ несвоєчасно та не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості (пені, 3% річних та інфляційних втрат).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач не заперечує факту несвоєчасного внесення ним оплат по Договору за отриманий від позивача природний газ, проте зазначає, що зроблений позивачем розрахунок пені, річних та інфляційних є невірним.

Зокрема, відповідач посилається на те, що він здійснював оплату по Договору № 17-224-Н від 10.04.2017 у наступні способи:

- в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" шляхом перерахування коштів з відкритого у повноважному банку рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до затвердженого алгоритму;

- на підставі спільних протокольних рішень, прийнятих відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, а також згідно з вимогами постанови КМУ від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.11.2017 № 951.

Відповідач зазначає, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, відповідачем та позивачем з метою погашення взаємної заборгованості було укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

У п. 4. спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 року № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2. спільних протокольних рішень).

З матеріалів справи вбачається, що погашення заборгованості по Договору № 17-224-Н від 10.04.2017 спільними протокольними рішеннями відбувалось наступним чином:

- спільне протокольне рішення № 4475 від 19.12.2017 на суму 23317790,50 грн. (платіжне доручення № 132 від 21.12.2017);

- спільне протокольне рішення № 4476 від 19.12.2017 - на суму 17675099,98 грн. (платіжне доручення № 133 від 21.12.2017).

Копії вказаних спільних протокольних рішень та платіжних доручень надані відповідачем до матеріалів справи.

Відповідач також до матеріалів справи надав копії платіжних доручень № 142 від 01.02.2018 на суму 6547317,00 грн. та № 137 від 01.02.2018 на суму 19009767,67 грн. (в графі призначення платежу містяться посилання на постанову КМУ від 04.03.2002 № 256).

Відповідач вважає, що на суми оплат, які були здійснені ним відповідно до спільних протокольних рішень та згідно з постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, пеня, річні та інфляційні не нараховуються, оскільки правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави.

Відповідно до наявного в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, розмір пені становить 3252121,82 грн., інфляційних - 2746585,69 грн., річних - 775580,06 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд першої інстанції зменшити розмір пені на 90%.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач при нарахуванні пені, річних та інфляційних враховує порядок оплати природного газу, визначений п. 6.1 Договору № 17-224-Н від 10.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "НАК «Нафтогаз України» про визнання частково недійсним п. 6.1 договору № 17-224-Н від 10.04.2017.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 910/12694/18 ТОВ "Кременчукгаз-постачання" у позові до ПАТ "НАК «Нафтогаз України» відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 910/12694/18 залишено без змін.

Вищенаведене свідчить про те, що п. 6.1 Договору № 17-224-Н від 10.04.2017, на підставі якого позивачем здійснені нарахування пені, річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, є дійсним.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За приписами ст.12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

На підставі частини 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №918/553/18 та від 14.08.2019 у справі №920/200/16.

При цьому, дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов`язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1.2. Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб виявив згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за газ, поставлений відповідно до умов Договору № 17-224-Н від 10.04.2017.

Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 906/790/16.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, яка була сплачені відповідно до спільних протокольних рішень, в розмірі 32273578,88 грн. - за природний газ, отриманий відповідачем у квітні 2017 року, та у розмірі 8719311,60 грн. - за природний газ, отриманий відповідачем у травні 2017 року.

У зв`язку із втратою чинності (01.01.2018) постанови КМУ № 20, на підставі якої підписувались спільні протокольні рішення, 01.01.2018 державою запроваджено новий механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджет, який визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку № 256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 пункту 8-1 Порядку № 256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою.

При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 913/334/18, від 24.09.2019 у справі № 927/894/18 та від 11.11.2019 у справі № 927/587/18.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у призначенні платежу платіжних доручень № 137 на суму 19009767,67 грн. та № 142 на суму 6547317,00 грн. від 01.02.2018 є посилання на постанову КМУ від 04.03.2002 № 256 (за природний газ).

Таким чином, позивач неправомірно нарахував пеню, річні та інфляційні втрати на заборгованість у сумі 19009767,67 грн. та у сумі 6547317,00 грн.

Судом встановлено, що кошти, сплачені за вищевказаними платіжними дорученнями, зараховані позивачем в погашення наступної заборгованості:

- 6824381,20 грн. - за липень 2017 року;

- 12190969,09 грн. - за серпень 2017 року;

- 6541734,38 грн. - за вересень 2017 року.

Тобто позивач необґрунтовано нарахував пеню, 3% річних та інфляційні на заборгованість, яка була сплачена за спільними протокольними рішеннями, а також відповідно до постанови КМУ № 256 від 04.03.2002.

З урахуванням фактичних обставин, контррозрахунок відповідача щодо визначення розміру пені у сумі 3252121,82 грн. ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах та є арифметично вірним.

Разом з тим, при нарахуванні 3% річних відповідачем у контррозрахунку допущено помилку, а саме, за період нарахування річних з 08.12.2017 по 11.12.2017 невірно визначено кількість днів прострочення (замість 4 днів вказано 1 день).

За результатами перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних у сумі 778069,75 грн.

При нарахуванні інфляційних втрат відповідачем у контррозрахунку допущено ряд помилок, а саме:

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за квітень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за листопад 2017 року (замість 14150808,90 грн., у розрахунку вказано 14150608,90 грн.);

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за травень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за грудень 2017 року (замість 4306021,27 грн., у розрахунку вказано 139632,58 грн.);

- при нарахуванні інфляційних на заборгованість за вересень 2017 року відповідачем невірно вказано суму боргу, на яку нараховано інфляційні за січень 2018 року (замість 6109083,86 грн., у розрахунку вказано 4962956,47 грн.).

За результатом перерахунку заявленого у розрахунку розміру інфляційних втрат, наявні підстави для стягнення інфляційних втрат у сумі 2807192,61 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, позовні вимоги в частині стягнення 3252121,82 грн. - пені, 778069,75 грн. - 3% річних і 2807192,61 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами, тому підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, тому відсутні підстави для їх задоволення.

Посилання позивача на п. 6.1., який начебто надає право позивачу, незважаючи на той факт, що гроші отримані у відповідності до порядку і строків, встановлених постановою КМУ №20 та Порядком № 256, нараховувати 3% річних та інфляційні витрати, є безпідставними, оскільки прострочення виконання зобов`язань за договором не відбулося, тому як оплата проведена у відповідності до порядку, встановленого постановою КМУ № 20, та на умовах, визначених Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

Крім того, необхідно зазначити, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Наведені вище обставини виключають нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України на оплачену основну заборгованість на підставі виконання умов спільних протокольних рішень та постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві просив суд першої інстанції зменшити розмір пені на 90 %.

В обґрунтування клопотання про зменшення суми пені відповідач посилався на те, що ТОВ «Кременчукгаз-постачання» є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів (населення, бюджетних організацій - лікувальних закладів, закладів освіти, державних органів та установ, релігійних організацій та промислових споживачів).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення) відповідач є постачальником природного газу із спеціальними обов`язками, для забезпечення загальносуспільних інтересів на території Полтавської області (на території міст Кременчук, Горішні Плавні, Гадяч та на території Кременчуцького, Семенівського і Гадяцького районів).

На виконання спеціальних обов`язків для забезпечення газопостачання побутовим споживачам відповідач, зокрема, здійснює надання пільгових послуг з постачання категоріям громадян, визначених п. 3 ст. 102 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010, Постанови Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» .

Відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, зокрема на підставі встановленої ціни природного газу Кабінетом Міністрів України, структура якої не передбачає джерело покриття неустойки.

Джерелом для проведення відповідачем розрахунків чи покриття ним неустойки є отримані кошти від споживачів чи контрагентів, які на сьогоднішній день розраховуються несвоєчасно і мають значну заборгованість перед відповідачем, в зв`язку з цим, останній перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідач здійснює оплату за поставлений/переданий позивачем природний газ шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача у порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходить на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, та здійснює державне регулювання у сфері енергетики, в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» та постановою НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 «Про ствердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки» .

Відповідач вважає, що у нього відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за переданий/поставлений ним природний газ, так як відповідач отримує грошовий ресурс для здійснення повного розрахунку з позивачем лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти зменшення судом суми пені, посилаючись на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені.

Позивач вважає, що нарахована сума пені не є надмірно великою, тому підстави для зменшення судом розміру пені відсутні.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому до уваги береться: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №917/941/18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання вирішується судом за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

При визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів. Несвоєчасна проведення розрахунків з позивачем пов`язана з тим, що бюджетні організації та населення несвоєчасно проводять розрахунки.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Отже, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, повне виконання відповідачем основного зобов`язання і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виняткових обставин, тому зменшив заявлену до стягнення пеню на 50 %.

Зменшення розміру штрафних санкцій за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не перебуває виключно в залежності від наявності та розміру збитків, які в межах справи №917/1050/18 не заявлялись. Окрім того, за загальним правилом ч.1 ст.232 Господарського кодексу України саме розмір можливого стягнення збитків перебуває в залежності від розміру стягнених штрафних санкцій.

Вищенаведеним спростовуються доводи позивача щодо відсутності підстав для зменшення пені на 50%.

Суд при вирішенні питання про зменшення пені не зв`язаний будь-якими попередніми домовленостями сторін спору чи відсутністю таких домовленостей.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1626060,91 грн. (3252121,82 грн. - 50%) обґрунтованими.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" про наявність підстав для зменшення розміру пені на 90%, зводяться до перегляду розміру зменшення штрафних санкцій, однак інша оцінка доказів та аргументів апеляційної скарги не вказує на наявність підстав для скасування/зміни оскаржуваного рішення суду.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу, що Відповідач не позбавлений у встановленому порядку ініціювати розгляд питання про інший баланс майнових інтересів сторін на стадії виконання рішення в межах механізму, передбаченого ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, аргументи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які стосуються зменшення судом розміру пені, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

З урахуванням вищенаведеного, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 не підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі № 917/1050/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.03.2020

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов