Ухвала

від 09.12.2019 по справі 320/6660/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 грудня 2019 року 320/6660/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві позовну заяву Державної іпотечної установи до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма Базальт" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Державна іпотечна установа звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма Базальт", в якому просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену 18.05.2016 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області на виконання наказу №911/4931/14 виданого 15.01.2015;

2) виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження 14567804 (спеціальний розділ):

дата, час державної реєстрації: 19.05.2016 11:08:52;

державний реєстратор: Ботнєва Натела Гочівна, Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Київська обл.;

підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47312954, виданий 18.05.2016, видавник: державний виконавець Ірпінського міського ВДВС ГТУЮ в Київській області;

підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29660557 від 19.05.2016 11:23:27, ОСОБА_1 , Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській обл.;

вид обтяження: арешт нерухомого майна, нежитлове, офісне приміщення

відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: Ірпінський міський ВДВС ГТУЮ в Київській області, код ЄДРПОУ: 34780165, країна реєстрації: України;

особа, майно/права якої обтяжуються: ПП "Фірма Базальт", код ЄДРПОУ: 33482852;

об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, офісні приміщення, нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні

адреса: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, будинок 73в.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, в якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено наступне.

15 січня 2015 року Господарським судом Київської області у справі №911/4931/14 видано наказ про стягнення з Приватного підприємства "Базальт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа Євро" борг в сумі 298600,66 грн.

18 травня 2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Дяченком Євгеном Валерійовичем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47312954.

Згідно з цією постановою накладено арешт на нежитлове приміщення, а саме: офісні приміщення за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, буд. 73-В, що належить боржнику Приватному підприємству "Фірма Базальт".

У позовній заяві Державна іпотечна установа зазначає, що постанову видано в рамках виконання наказу Господарського суду Київської області №911/4931/14. Проте, Державна іпотечна установа не виступає стороною у виконавчому провадженні №47312954, а тому вважає, що даний спір має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, Державна іпотечна установа вказує, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2016 ВП №47312954 підлягає скасуванню, оскільки така постанова не дозволяє провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості - на нежитлове приміщення, а саме: офісні приміщення за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, буд. 73-В, чим порушує право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна та виконати умови Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2018 у справі №911/5228/14.

Отже, предметом спору є зняття арешту з майна, на яке заявник має право зареєструвати право власності на підставі Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2018 у справі №911/5228/14, і при цьому не є боржником у виконавчому провадженні.

Із урахуванням викладеного вище суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає таким, що має на нього права, встановлено певний порядок судового вирішення.

Суд звертає увагу, що вирішення вказаних у позові вимог стосується майна та майнових прав і безпосередньо зачіпає інтереси інших осіб, а саме - Приватного підприємства "Фірма Базальт". Отже, у даній справі фактично є спір про право.

Суд зазначає, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, правом користування таким майном, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа або юридична особа.

Згідно з вимогами частиною 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц та від 18 вересня 2019 року у справі №826/16025/18.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Із зазначених підстав суд не погоджується з наведеними у позові твердженнями заявника про те, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно управлінські рішення та дії відповідача. Також суд вважає безпідставним посилання заявника і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі 826/14603/17, оскільки вона винесена за інших обставин справи.

Як зазначалося вище, судом взято до уваги та враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц та від 18 вересня 2019 року у справі №826/16025/18 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, адже дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної іпотечної установи до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Приватне підприємство "Фірма Базальт" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції загального місцевого суду за правилами підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Балаклицький А. І.