Постанова

від 12.12.2019 по справі 420/3347/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3347/19 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В.

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю апелянта - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування ОСОБА_8, Комунального закладу "Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу "Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів ОСОБА_10 начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_11 поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13, 3-тя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування ОСОБА_8., Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9., директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів ОСОБА_10., начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_11., поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12., поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування ОСОБА_8., директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів ОСОБА_10., директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9., начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_11., поліцейського УПП поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12., поліцейського УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13., що виразились у перешкоджанні спілкуванню позивача, ОСОБА_1 з дитиною - ОСОБА_2 та перешкоджанню приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також, утриманні дитини в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради;

- зобов`язати заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування ОСОБА_8., директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів ОСОБА_10., директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9., начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_11., поліцейського УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12., поліцейського УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13. утриматись від перешкоджання ОСОБА_1 спілкуватись з його дитиною - ОСОБА_2 та приймати участь у його вихованні, а також від тримання дитини - ОСОБА_3 в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради;

- визнати протиправною бездіяльність Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9. щодо непередачі дитини ОСОБА_3 його батькові ОСОБА_1 на виховання, у тому числі шляхом ухилення від надання повних відповідей на звернення ОСОБА_1 від 12.04.2019 року, 07.12.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 19.02.2019 року щодо передачі йому дитини;

- зобов`язати Кілійську районну державну адміністрацію, Ізмаїльську міську раду, Комунальний заклад Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9. вчинити дії - передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батькові ОСОБА_1 для спілкування, виховання, проживання та піклування;

- надати позивачу, ОСОБА_1 повні відповіді на його звернення до відповідачів з усіх питань;

- стягнути з Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів, комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, солідарно, за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60000 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що його син, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , з якою позивач у той період проживав, як чоловік та дружина. Після народження сина, ОСОБА_6 при реєстрації акту народження дитини, у графі відомості про батька вказала відомості аналогічні своїм та дитина мала прізвище, ім`я та по-батькові - ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вересні 2017 року дитину примусово поміщено до КЗ Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, де він перебуває і по теперішній час.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси 23.10.2018 року позивача визнано батьком ОСОБА_7 , змінено прізвище та по-батькові дитини на ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.11.2019 року. Після набрання чинності судовим рішенням та отримання свідоцтва про народження, позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо передачі йому дитини, однак відповідачі не вчинили дій щодо передачі дитини, а створили умови щодо перешкоджання спілкуванню позивача з дитиною. Позивач зазначав, що на його численні звернення від 07.12.2018 року, 11.12.2018 року, 26.12.2018 року, 19.02.2019 року, 12.04.2019 року він отримував безпідставні відмови у задоволенні звернень, відповіді не з усіх питань та на деякі звернення взагалі не отримав відповідь, що є порушенням Закону України Про звернення громадян .

Крім того, позивач зазначав, що 05.12.2018 року він з`явився до комунального закладу Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, однак відповідачами вчинено перешкоду в реалізації його права на спілкування з сином. Поліцейські безпідставно та протиправно застосували до позивача спеціальні засоби - наручники, позбавили волі на тривалий час, а дитину вивели. Позивач зазначає, що дії відповідачів суперечать нормам СК України, ЦК України та порушують його право на особисте та сімейне життя.

Позивач також зазначав, що незаконними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду у вигляді душевних страждань, викликаних відчуттям тривоги, занепокоєння, незручності та психологічного дискомфорту. Через моральні страждання стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився, внаслідок чого він змушений був звертатися до лікарів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії відповідачів у перешкоджанні 05.12.2018 року спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною, ОСОБА_2 , та перешкоджанні приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також триманні дитини в комунальному закладі та зобов`язання відповідачів утриматись від перешкоджання позивачу спілкуватися з дитиною, утриматись від тримання дитини в комунальному закладі та передати ОСОБА_4 його батькові - закрито .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, наведеним у позовній заяві, зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, оскільки протиправні дії відповідачів порушують його право на спілкування із сином, його виховання та проживання із сином однією сім`єю, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач, Кілійська районна державна адміністрація, у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, які узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідач, директор КЗ Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9., у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність її доводів, просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Інші учасники справи своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідачів у перешкоджанні 05.12.2018 року спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною, ОСОБА_2 , та перешкоджанні приймати участь у його вихованні, у тому числі із застосуванням наручників та позбавлення волі, а також триманні дитини в комунальному закладі та зобов`язання відповідачів утриматись від перешкоджання позивачу спілкуватися з дитиною, утриматись від тримання дитини в комунальному закладі та передати ОСОБА_4 його батькові, виходив з того, що зазначені правовідносини не мають ознак публічно-правових відносин, а тому не можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

З приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; тощо.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід звернути увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Так, судом першої інстанції було закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідачів щодо перешкоджання спілкуванню позивача, ОСОБА_1 з дитиною - ОСОБА_2 та перешкоджанню приймати участь у його вихованні, а також, в триманні дитини в комунальному закладі Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради та зобов`язання відповідачів утриматись від вчинення зазначених дій.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 СК України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Приписами ч. 1 ст. 2 СК України передбачено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції доречно зауважено на тому, що згідно матеріалів справи, в обґрунтування як позовної заяви, так і апеляційної скарги, зазначаючи про порушення з боку відповідачів його права на особисте та сімейне життя, зокрема, права на виховання дитини та проживання з дитиною однією сім`єю, позивач посилається саме на норми Сімейного кодексу України, який регулює ці відносини, а тому спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Крім того, судом було закрито провадженні у справі в частині визнання протиправними дії поліцейського УПП у Харківській області ДПП ОСОБА_12. поліцейського УПП у Харківській області ДПП ОСОБА_13. щодо застосування відносно ОСОБА_1 наручників та позбавлення волі з огляду на те, що зазначені вимоги підлягають розгляду за правилами кримінального судочинства.

Так, приписами ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна При цьому, правова процедура.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 365 КК України, перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі цій частині позовних вимог, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України , Європейський суд з прав людини вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та відзиві на позов, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, апелянтом не зазначено. Належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанцій доводи апеляційної скарги не містять.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні питання про повернення позову, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кілійської районної державної адміністрації, Ізмаїльської міської ради, Заступника Ізмаїльського міського голови з питань роботи виконавчих органів місцевого самоврядування ОСОБА_8, Комунального закладу "Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, директора Комунального закладу "Ізмаїльський міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей" служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_9, директора Комунального закладу Ізмаїльська спеціальна загальноосвітня школа № 5 І-ІІ ступенів ОСОБА_10 начальника служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради ОСОБА_11 поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12, поліцейського Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13, 3-тя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2019 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.