Ухвала

від 12.12.2019 по справі 1522/24958/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 1522/24958/12

адміністративне провадження № К/9901/15108/18; К/9901/15109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відмову від його позову до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про визнання незаконними дій, нормативно-правових актів та їх скасування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про визнання незаконними дій посадових осіб виконавчих органів Одеської міської ради, нормативно-правових актів та їх скасування.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року відмовлено.

У подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови цього ж суду від 11 липня 2013 року за нововиявленими обставинами. Як нововиявлену обставину, позивач у своїй заяві зазначив про факти, які викладені у висновку судового експерту Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз Приймак О. Г. від 20 березня 2015 року № 5461/15-33; висновку експертного комісійного дослідження за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 13 червня 2014 року № 6919/6920/14-32, проведеного судовими експертами Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз Слободянюк О. П. та Куріпко К. П.; висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-будівельної експертизи від 31 березня 2014 року № 11137/13-42/11138-13 ,які, на думку заявника, спростовують доводи судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2013 року № 481.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 13 липня 2015 року відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2016 року скасував ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2015 року і прийняв у цій справі нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнив. Скасував постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року, та ухвалив нову про часткове задоволення позову, а саме: визнав незаконним та скасував розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 серпня 2010 року № 819 з додатком Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21 серпня 2010 року № 136; визнав незаконними та скасував Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 290/01-10/780/0; у задоволенні решти позову відмовив.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 та Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради подали касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України, у яких просили скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року і залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2015 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 04 лютого та 25 квітня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2018 року дана справа була передана колегії у складі головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О. П., Кравчука В. М.

09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (позивач) подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву в порядку ст. 348 КАС України про відмову від його позову до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про визнання незаконними дій, нормативно-правових актів та їх скасування у зв`язку з укладенням з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мирової угоди від 18 вересня 2018 року.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу цієї справи між суддями від 11 червня 2019 року дана справа передана для касаційного розгляду колегії у складі головуючого судді Саприкіної І. В., суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відмову від його позову в порядку ст. 348 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 348 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Як зазначалося вище, 09 жовтня 2018 року позивач особисто подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про відмову від позову.

Підставою для подання такої заяви було укладення між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з іншої сторони мирової угоди від 18 вересня 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо врегулювання конфлікту ти припинення судових спорів, які були ініційовані сторонами, зокрема й у цій справі.

Станом на момент підписання цієї ухвали, жодних заперечень щодо розгляду та задоволення зазначеної вище заяви про відмову від позову від учасників справи не надходило, подана заява не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судові рішення, ухвалені - визнанню нечинними із подальшим закриттям провадження у цій справі.

За приписами ч. 2 ст. 142 КАС у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної касаційної скарги.

Судом установлено, що при поданні касаційних скарг ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1 984,32 грн, а Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради - 661,21 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 підлягає поверненню судовий збір у розмірі 992,16 грн, а Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради - у розмірі 330,60 грн.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 243, 248, 250, 337, 345, 348, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відмову від його позову задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, а також ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2015 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - визнати нечинними.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про визнання незаконними дій, нормативно-правових актів та їх скасування - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін