Постанова

від 03.12.2019 по справі 205/3343/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8521/19 Справа № 205/3343/17 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2019 року у справі за позовом Громадської організації Фонд допомоги переселенцям до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник Громадської організації Фонд допомоги переселенцям звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про вселення (т. 1 а.с. 1-4), який в подальшому уточнив (т. 1 а.с. 98-100).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Громадській організації Фонд допомоги переселенцям на підставі Договору дарування, укладеного 18.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 74, на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Інша частина спірної квартири, на підставі свідоцтва про право власності на житло, по ј частині квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться за вищевказаною адресою належить ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (Відповідач-2). Вказана квартира була набута позивачем з метою здійснення програмних цілей і завдань фонду визначених в п. 2.1 Статуту Громадській організації Фонд допомоги переселенцям , а саме, надання допомоги та безкоштовного сприяння та вирішення житлових потреб громадян (переселенців) в отриманні тимчасового житла. Позивач також зазначає, що після придбання частини спірної квартири він неодноразово звертався до відповідачів, з наміром домовитись з ними про добровільне вирішення питання, щодо вселення в належну йому частину квартиру, але ніхто не відчиняв двері та один із відповідачів зазначив, що двері не відчинить та ні кого не пусте до квартири.

Просив суд вселити Громадську організацію Фонд допомоги переселенцям (ІКЮО 41268341) в квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди Громадській організації Фонд допомоги переселенцям у користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2019 року заявлені позовні вимоги задоволено.

Вселено Громадську організацію Фонд допомоги переселенцям в квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди Громадській організації Фонд допомоги переселенцям у користуванні 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 22-26) .

ОСОБА_1 з вищевказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права невірно застосовано норми матеріального права, не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та не надано належної оцінки доказам по справі /т. 2 а.с. 32-39/.

ГО Фонд допомоги переселенцям скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі, і чинить позивачеві перешкоди у користуванні майном.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 81 ЦПК України , доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Громадська організація Фонд допомоги переселенцям є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування укладеного 18.01.2018 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 74, укладеного між Громадською організацією Фонд допомоги переселенцям та ОСОБА_3 (а.с. 101).

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Дніпропетровського міського голови за № 897-р від 26.11.2015 року вулицю Матлахова перейменовано на вулицю Кості Гордієнко.

Матеріалами справи підтверджено, що речове право позивача на вказане нерухоме майно зареєстровано у передбаченому законом порядку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 81253106 від 25.02.2017 року (а.с. 37, зворотній бік).

Таким чином, судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є Громадська організація Фонд допомоги переселенцям , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після укладення договору дарування, позивач неодноразово звертався до відповідачів для вирішення питання користування квартирою у добровільному порядку, проте потрапити до квартири не змогли, що підтверджується відповідними актами.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд зазначає, що відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Суд вказує, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, як житлового приміщення, а усунення перешкод у користуванні таким майном. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо технічно забезпечити такий виділ, не є обов`язковим.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що відповідачі своїми діями чинить перешкоду позивачу та порушують його право на вільне користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Доводи заявника стосовно того, що судом порушено норми процесуального права, яке виразилось у не зупиненні провадження по справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки заявник неодноразово звертався з клопотанням про зупинення провадження, за результатом яких постановлялась відповідна ухвала суду. Доказів незаконності чи необгрунтованості даних ухвал надано не було. Таким чином, колегія суддів вважає, що дані доводи це є незгода заявника з процесуальними рішеннями суду першої інстанції стосовно розгляду його клопотань про зупинення провадження, а посилання заявника, що суд зобов`язаний був зупинити провадження є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для повного та об`єктивного розгляду справи та ухвалення законного та справедливого судового рішення.

Доводи заявника щодо сумнівів неупередженості дій суду, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним доказом не підтверджуються та грунтуються лише на припущеннях. Крім того, як вбачається з матеріалів справи заявник не скористався своїм правом на звернення із заявою про відвід судді щодо сумнівів неупередженості дій суду.

Доводи заявника стосовно того, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки дані норми матеріального права регулюють спірні правовідносини.

Доводи заявника стосовно того, що позивачем не визначено спосіб захисту порушених прав, не береться до уваги колегією суддів, оскільки позовна вимога про вселення є одним із способів усунення перешкод у користуванні власністю.

Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

-

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров