Рішення

від 13.12.2019 по справі 420/5548/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5548/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.

за участю:

представника позивача - Козолуп М.С. (адвоката, згідно ордера),

представника відповідача - Яківець М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІР» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР (далі - позивач, ТОВ ДІІР , товариство) до Головного управління ДФС Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області, контролюючий орган), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037701407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 352370 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037711407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 533699 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037721407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 201804 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 09 серпня 2019 року ТОВ ДІІР отримано від Головного управління ДФС в Одеській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 р. №0037701407, №0037711407, №0037721407, які прийняті контролюючим органом на підставі акту перевірки №1416/15-32-14-07/38477260 від 18.07.2019 року Пре результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260, податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20l7 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 .

Як вказує позивач, зі змісту акту перевірки вбачається, що працівниками контролюючого органу зроблені висновки про: заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 281896,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 426959 грн., а також, завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 201804,00 грн. За твердженням позивача, зазначені висновки мотивовані неправомірним зменшенням фінансового результату до оподаткування та безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості товарів та послуг, отриманих від ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ (код ЄДРПОУ 40452863) та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП (код ЄДРПОУ 42347853), що пов`язані з відсутністю законного походження придбаних позивачем ТМЦ та нереальністю придбаних послуг.

Позивач не погоджується з вищевказаними висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх противоправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Так, щодо індивідуального характеру відповідальності, позивач зазначає, що висновок про відсутність законного походження товару або виробника, поставленого ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ на користь ТОВ ДІІР , мотивований, нібито, неможливістю встановлення первинного постачання (продажу) такого товару по ланцюгу згідно відомостей баз даних ЄРПН, АІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК та узагальненої податкової інформації по попереднім постачальникам товарів, а також безпідставним документальним оформлення нереальної господарської операції з ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП , оскільки останній звітував лише за звітний період декларування ПДВ жовтень-грудень 2018 року, а звітність, згідно якої можливо встановити матеріальний та людський ресурс підприємства, до органів ДФС не подавалась.

На думку позивача, діючим законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за можливі неправомірні дії його контрагентів за відсутності вини платника, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. На переконання позивача, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів за відсутності вини, а порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту за операціями з придбання цих товарів, а тому ТОВ ДІІР (покупець товарів і послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді збільшення фінансового результату до оподаткування чи позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

На підтвердження вказаних доводів, позивач посилається на правову позицію Верховного суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №813/8500/13-а.

Стосовно відсутності доказів протиправної поведінки ТОВ ДІІР позивач вказує, що акт перевірки не містить відомостей про наявність рішень судів відносно ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ , ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП чи їх контрагентів, які б набрали законної сили та які б було прийнято в порядку статті 55-1 Господарського кодексу України. Також, позивач зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не надані рішення судів, прийняті в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності спірних правочинів, прийняті в порядку ч.3ст.228 ЦК України, прийняті в порядку ст.207 ЦК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону. За твердженням позивача, під час проведення перевірки контролюючим органом не надано вироку суду відносно посадових осіб ТОВ ДІІР або посадових осіб його контрагентів за спірними операціями, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Отже, на думку позивача, усі висновки акту перевірки є припущеннями співробітників контролюючого органу.

Що стосується реальності спірних господарських операцій, позивач у позовній заяві зазначає, що висновки акту перевірки про недоведеність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ДІІР та ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ і ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП не відповідають дійсності, оскільки:

- між позивачем (покупець) та ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ (продавець) укладено договір купівлі-продажу №7 від 01.04.2017 р., за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію, а саме бітум, мазут, емульсію, тощо. Позивач вказує, що постачання продукції за цим договором здійснювалося узгодженими партіями автомобільним транспортом згідно з усною заявкою покупця на склад останнього, що розташований за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Пастера, буд. 29Е, а факт придбання товарів позивачем підтверджений первинними документами, оформленими відповідно до вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства (видатковими накладними, актами приймання-передачі товарів, рахунками на оплату, зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними, платіжними дорученнями про зарахування коштів);

- між позивачем (замовник) та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП (виконавець) укладено договір №26-1/11 від 26.11.2018 р., за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик виконувати ремонт та модернізацію дорожньої техніки, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати цю роботу. На виконання умов договору виконавцем здійснено ремонти вузлів та механізмів агрегату для забивки паль TURCHI260/S, машини для ямкового ремонту в асфальтобетоні MADPATCHER MP6.5W і машини для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні SCHAFER LS-400, а факт надання послуг за договором підтверджений первинними документами, оформленими відповідно до вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства (актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату, зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними, платіжними дорученнями про зарахування коштів).

При цьому, як стверджує позивач, отримані товари в подальшому використовувались, та відремонтовані машини використовуються позивачем на виконання власних статутних цілей, а саме: для проведення капітальних та поточних ремонтів асфальтобетонних покриттів автомобільних доріг та їх експлуатаційного утримання на користь УДГ ОМР, ТОВ СК АВТОСТРОЙ , ТОВ ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ , ТОВ ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК , а також, для проведення капітальних та поточних ремонтів асфальтобетонних покриттів автомобільних доріг та забивання паль на користь УДГ ОМР, ТОВ НЕСС КОНСТРАКШН , ТОВ ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ , тощо, що підтверджується, зокрема, договорами про виконання робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт з відповідною підсумковою відомістю ресурсів (по факту), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договорами про надання послуг з відповідними додатками та актами приймання-передачі наданих послуг, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 104 Машини та обладнання , накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунку 201 Сировина й матеріали .

Таким чином, позивач вважає, що спірні господарські операції між ТОВ ДІІР та ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ і ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ТРУП є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються наданими під час перевірки документами, що є свідченням добросовісності дій ТОВ ДІІР при здійсненні вказаних операцій, а тому, протиправні рішення відповідача призвели до порушення прав, свобод та інтересів позивача, оскільки останньому нараховано до сплати грошові зобов`язання на загальну суму 1087873 грн.

Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року позовну заяву ТОВ ДІІР прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2019 року об 11 год. 20 хв. та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

22 жовтня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками згідно переліку та доказами їх направлення позивачу (т.2 а.с.102-145).

У відзиві на позовну заяву зазначено, що Головне управління ДФС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами позивача та вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, щодо податку на прибуток, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність походження придбаних ТОВ ДІІР окремих ТМЦ у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ протягом 2017-2018 років, а при списанні ТМЦ у виробництво в звітах про фінансові результати підприємства (ф-2) посадовими особами ТОВ ДІІР вищезазначені суми відображені у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) . В свою чергу, як зазначає відповідач, проведеною перевіркою на підставі первинних документів та журналів-ордерів встановлено залишки товару Емульсія ЕКШ-60 по рахунку 201 Сировина й матеріали на кінець періоду, що перевіряється у кількості 48,1 т за рахунок придбаної емульсії згідно видаткових накладних від 22.03.2019 року №9 та від 26.03.2019 року №11.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що зменшення фінансового результату за рахунок придбання вищезазначеного товару позивачем у першому кварталі 2019 року, не відбувалось.

Таким чином, на думку відповідача, на порушення п.п.134.11, п.134 ст. 134 Податкового кодексу України позивачем занижено показники рядка 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності всього у сумі 1552612 грн., у тому числі за 2 квартал 2017 року у сумі 160000 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 614340 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 177870 грн., за 3 квартал 2018 року у сумі 424347 грн., за 4 квартал 2018 року у сумі 176055 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем також зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність придбаних ТОВ ДІІР послуг у грудні 2018 року у ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП , які були віднесені позивачем до модернізації необоротних активів та сприяло збільшенню вартості необоротних активів. Так, за твердженням відповідача, згідно документів, наведених у додатку 4 до акту перевірки, встановлено збільшення нарахованої амортизації НМА посадовими особами підприємства виходячи із термінів корисного використання об`єктів, які викладені у обліковій політиці підприємства за рахунок придбання вищезазначених послуг на 13480 грн., та дана сума в подальшому знайшла своє відображення у додатку РІ до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2019 року (п.1.2.1. додатку), за рахунок чого фінансовий результат до оподаткування був неправомірно зменшений на суму 13480 грн.

Враховуючи фіктивність господарських операцій ТОВ ДІІР з ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП , відповідач зазначає, що в порушення п.п.134.11, п.134 ст. 134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України товариством неправомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування у додатках РІ за 1 кв.2019 року у сумі 13480 грн., внаслідок неправомірно нарахованої амортизації.

З урахуванням зазначеного, відповідач вказує, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено його заниження всього у сумі 281896 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 139381 грн., за 2018 рік в сумі 140089 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 2426 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п.3.1.1.5 розділу 3 акта.

Щодо податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ ДІІР з ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ , відповідач зазначив, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу №7 від 01.04.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ придбавалась бітумна емульсія та бітум.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, аналізуючи постачання бітуму та бітумної емульсії на підставі первинних документів, наданих до перевірки, та баз даних ЄРПН та АІС Податковий блок , відповідачем встановлено відсутність законного походження товару або виробника.

З посиланням на норми ст. 656 ЦК України та ст. 264 ГК України, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідач дійшов висновку про встановлення відсутності факту реального одержання ТОВ ДІІР відповідної кількості ідентифікованого товару від ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ у травні, липні 2017 року, квітні, липні, жовтні грудні 2018 року, березні 2019 року на загальну суму 2561633,59 грн. без ПДВ.

Таким чином, відповідач вважає, що на порушення п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3., ст.198 Податкового кодексу України платником завищено податковий кредит на загальну суму 512326 грн., в тому числі за травень 2017 року в сумі 32000 грн., за липень 2017 року в сумі 122868 грн., за квітень 2018 року в сумі 35574 грн., за липень 2018 року в сумі 84869 грн., за жовтень 2018 року в сумі 35211 грн., за березень 2019 року в сумі 201804 грн.

Стосовно податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ ДІІР з ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП , відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що між ТОВ ДІІР (Замовник) та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП (Виконавець) укладено договір на ремонт та модернізацію дорожньої техніки від 26.11.2018 року №26-1/11, та з боку позивача до перевірки надано рахунки на оплату, видані ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП на адресу ТОВ ДІІР , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені між ТОВ ДІІР та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУПП.

Разом з цим, як вказує відповідач, ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП звітувало лише за звітний період декларування ПДВ жовтень - грудень 2018 року, що, на думку відповідача, свідчить про тимчасовий, фіктивний характер діяльності підприємства, а звітність, згідно якої наявна можливість встановити матеріальний та людський ресурс підприємства до органів ДФС не подавалась, внаслідок чого, встановлена неможливість фактичного надання послуги наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу (наприклад, ремонтно-будівельних робіт) ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП на адресу ТОВ ДІІР . Відповідач вважає, що укладений між ТОВ ДІІР та ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП договір не опосередкувався реальним виконанням операції, що становить його предмет, та фактично ТОВ ДІІР здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП .

З урахуванням зазначеного, відповідач стверджує, що на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 116437 грн., в тому числі, за грудень 2018 року у сумі 116437 грн.

Як висновок у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено його заниження всього у сумі 426959 грн., та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 201804 грн., у тому числі за березень 2019 року в сумі 201804 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.1.2.2. розділу ІІІ акта перевірки.

Зважаючи на викладене, відповідач просив суд відмовити ТОВ ДІІР в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 22.10.2019 року судом залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, встановлено позивачу та відповідачу 7-ми денний строк для надання заяв по суті та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.11.2019 року о 14 год. 00 хв.

29 жовтня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення на адресу відповідача (т.2 а.с.142-145).

У відповіді на відзив, з посиланням на викладену в позовній заяві правову позицію, позивач зазначив, що категорично не погоджується з висновками відповідача.

По-перше, позивач вважає, що не має нести відповідальність за некоректність відображення його контрагентами операцій з отримання та реалізації товарів і надання послуг, а порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту за операціями з придбання цих товарів, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Позивач зауважив, що за змістом акту перевірки відсутні будь-які докази протиправності поведінки позивача, будь-то рішення чи вироки судів, якими би встановлювалися обставини спільної діяльності посадових осіб ТОВ ДІІР , ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ чи ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

На думку позивача, позиція відповідача будується лише на наявності узагальненої податкової інформації щодо ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ і ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП та їх контрагентів, а тому, усі висновки оскаржуваного акту перевірки є припущеннями співробітників відповідача.

По-друге, на переконання позивача, під час проведення перевірки ним надані усі первинні документи, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій та подальшу реалізацію придбаних товарів, якими спростовуються висновки відповідача. Позивач вважає, що наявність цих документів не спростовується актом перевірки чи відзивом.

На підтвердження своїх доводів позивач послався на постанову рішення Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14-а10.

05 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом із додатковими доказами згідно переліку та доказами направлення поданого клопотання з додатками на адресу відповідача (т.1 а.с.146-181).

20 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом із додатковими доказами згідно переліку та доказами направлення поданого клопотання з додатками на адресу відповідача (т.1 а.с.182-242).

У підготовчому засіданні 20.11.2019 року судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив та додаткові докази, подані представником позивача разом із відповідними клопотаннями від 05.11.2019 року та 20.11.2019 року.

Письмовою ухвалою суду від 20.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі №420/5548/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2019 року о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 25.11.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами надання правничої допомоги згідно переліку та доказами направлення вказаного клопотання з додатками на адресу відповідача (т.3 а.с.1-14).

Під час судового засідання 25.11.2019 року судом приєднано до матеріалів справи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками, заслухано вступне слово представників сторін, досліджено письмові докази, які містяться у справі, та, з метою надання можливості відповідачу підготувати заперечення щодо поданого клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2019 року о 12 год. 00 хв.

03 грудня 2019 року засобами електронної пошти від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання щодо понесених витрат на професійну допомогу з доказами направлення їх на адресу представника позивача (т.3 а.с.182-185).

03 грудня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом із додатками згідно переліку та доказами направлення на електронну адресу відповідача, а саме, представником позивача на пропозицію суду надані податкові декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряє мий період та відомості стосовно виконання робіт за договором з ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП (т.3 а.с.20-252, т.4 а.с.1-181).

Вказані заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат та клопотання позивача залучені до матеріалів справи у судовому засіданні 05.12.2019 року.

У судовому засіданні 05.12.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2019 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у вступному слові, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, їх промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІІР (код ЄДРПОУ 38477260) зареєстровано як юридична особа 06.12.2012 року, перебуває на обліку в ГУ ДФС в Одеській області (ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області), та є платником податку на додану вартість з 01.04.2013 року (т.1 а.с.12-14).

Судом встановлено, що згідно з наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 13.06.2019 року №4612 та планом графіком проведення перевірок, відповідно до направлень, виданих посадовим особам відповідача, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260, податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 від 18.07.2019 року №1416/15-32-14-07/38477260 (т.1 а.с.19-56).

Зазначений акт перевірки підписано зі сторони позивача директором ТОВ ДІІР А.Зеленецьким та головним бухгалтером ТОВ ДІІР Л.Роєнко.

У висновку акту перевірки встановлено порушення ТОВ ДІІР , зокрема:

- п.134.1.1 п.134 ст.134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 281896 грн., у тому числі: за 2017 рік в сумі 139381 грн., за 2018 рік 140089 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 2426 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 426959 грн., у тому числі: за серпень 2017 року в сумі 154868 грн., за вересень 2018 року в сумі 120443 грн.,

за жовтень 2018 року в сумі 35211 грн., за грудень 2018 року в сумі 116437 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податковою кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 201804 грн.

Також, відповідачем складено додатки до акта перевірки (т.1 а.с.57-76).

На підставі вищевказаних висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037701407 форми Р , яким ТОВ ДІІР збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 352370 гривень, в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 281896 грн. та 70474 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.15);

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037711407 форми Р , яким ТОВ ДІІР збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 533699 гривень, в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 426959 грн. та 106740 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.16);

- податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037721407 форми В4 , яким ТОВ ДІІР зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 201804 гривень (т.1 а.с.18).

До вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем складено розрахунок штрафних санкцій, згідно якого по визначеним сумам податкових зобов`язань визначено суму штрафних санкцій у розмірі 25% (т.1 а.с.17).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими Головним управлінням ДФС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2019 року №0037701407, №037711407, №0037721407, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, базуються на викладених в акті перевірки висновках контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 134.11 п.134 ст.134, п.138.2 ст.138, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані таким.

У п.3.1.1.1. Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку п.3.1.1 акта перевірки Податок на прибуток зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність законного походження придбаних ТОВ ДІІР окремих ТМЦ у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ протягом 2017-2018 років (детальна суть порушення наведена в п.3.1.2.2. акта перевірки) на загальну суму 2561633,59 грн. без ПДВ за наступними видатковими накладними: №14 від 21.05.17 на бітум у кількості 10 т на суму 160000 грн. без ПДВ; №80 від 17.07.17 року на бітумну емульсію ЕК-Ш-60 у кількості 11,9 т на суму 203073,50 грн. без ПДВ; №81 від 24.07.17 на бітумну емульсію ЕК-Ш-60 у кількості 12 т на суму 204780 грн. без ПДВ; №82 від 31.07.17 на бітумну емульсію ЕК-Ш-60 у кількості 12,10 т на суму 206486,50 грн. без ПДВ; №10 від 23.04.18 на бітумну емульсію СПК-60 у кількості 9,80 т на суму 177870 грн. без ПДВ; №42 від 02.07.18 на бітумну емульсію ЕК-Ш-60 у кількості 23,38 т на суму 424347 грн. без ПДВ; №117 від 04.10.18 на емульсію ЕКШ-60 у кількості 9,70 т на суму 176055 грн. без ПДВ; №9 від 22.03.19 на емульсію ЕКШ-60 у кількості 23,80 т на суму 499266,40 грн. без ПДВ; №11 від 26.03.19 на емульсію ЕКШ-60 у кількості 24,30 т на суму 509755,19 грн. без ПДВ.

В бухгалтерському обліку ТОВ ДІІР придбання вищевказаних ТМЦ відображалось проводкою Дт 201 Кт631, та в подальшому відбувалось списання матеріалів у виробництво проводками Дт 91 Кт 201, Дт 23 Кт 91. Зменшення фінансового результату ТОВ ДІІР з податку на прибуток за рахунок списання вищезазначених ТМЦ відображено у бухгалтерському обліку проводкою Дт 791 Кт 91. При списанні ТМЦ у виробництво в звітах про фінансовий результат підприємства (ф-2) посадовими особами ТОВ ДІІР вищевказані суми відображені у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) .

В свою чергу, проведеною перевіркою на підставі первинних документів та журналів-ордерів встановлені залишки товару Емульсія ЕКШ-60 по рахунку 201 Сировина й матеріали на кінець періоду, що перевіряється у кількості 48,1 т. за рахунок придбаної емульсії згідно видаткових накладних від 22.03.2019 року №9 та від 26.03.2019 року №11. Враховуючи викладене, у акті перевірки вказано, що вищезазначене зменшення фінансового результату за рахунок придбання вищезазначених 48,1 т. емульсії ТОВ ДІІР у першому кварталі 2019 року не відбувалось.

З посиланням на зміст приписів п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначено, що на порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, платником занижено показники рядка 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності всього у сумі 1552612 грн., у тому числі: за 2 квартал 2017 року у сумі 160000 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 614340 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 177870 грн., за 3 квартал 2018 року у сумі 424347 грн., за 4 квартал 2018 року у сумі 176055 грн.

В акті перевірки вказується, що перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено їх заниження всього у сумі 1552612 грн., у тому числі: за 2 квартал 2017 року у сумі 160000 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 614340 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 177870 грн., за 3 квартал 2018 року у сумі 424347 грн., за 4 квартал 2018 року у сумі 176055 грн., внаслідок порушень, встановлених в розділі 2, п. 3.1.1.5 акту перевірки.

Також, в акті перевірки зазначається, що перевіркою задекларованих ТОВ ДІІР та встановлених в ході проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено заниження всього у сумі 13480 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року у сумі 13480 грн. (сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 ПК України (п.138.2 ст.138 ПК України).

Так, в ході перевірки встановлено нереальність придбаних ТОВ ДІІР послуг в грудні 2018 року у ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП (детальна суть порушення наведена в п.3.1.2.2. акту перевірки), які були віднесені до модернізації необоротних активів, що сприяло збільшенню вартості необоротних активів.

Як вказується в акті перевірки, згідно документів, наведених у додатку 4 до цього акту перевірки, встановлено збільшення нарахованої амортизації НМА посадовими особами підприємства, виходячи із термінів корисного використання об`єктів, які викладені у обліковій політиці підприємства за рахунок придбання вищезазначених послуг на 13480 грн., яка в подальшому знайшла своє відображення в додатку РІ до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2019 року (п.1.2.1. додатку) за рахунок чого фінансовий результат до оподаткування був зменшений на суму 13480 грн.

Відповідачем в акті перевірки стверджується, що враховуючи фіктивність господарських операцій ТОВ ДІІР з ТОВ ВЕДЕН ПРОФІ ГРУП , яка детально викладена у п. 3.1.2.2. цього акту перевірки, в порушення п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України, ТОВ ДІІР неправомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування у додатках РІ за 1 квартал 2019 року у сумі 13480 грн. внаслідок неправомірно нарахованої амортизації.

У висновку акта перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток (п.3.1.1.2.) зазначено, що за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено його заниження всього у сумі 281896 грн., у тому числі: за 2017 рік в сумі 139381 грн., за 2018 рік в сумі 140089 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 2426 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1.5 розділу 3 акта.

У п. 3.1.2.2 Податковий кредит п.3.1.2 Податок на додану вартість акту перевірки вказано, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено його завищення всього у сумі 628763 грн., в тому числі: за травень 2017 року в сумі 32000 грн., за липень 2017 року в сумі 122868 грн., за квітень 2018 року в сумі 35574 грн., за липень 2018 року в сумі 84869 грн., за жовтень 2018 року в сумі 35211 грн., за грудень 2018 року в сумі 116437 грн., за березень 2019 року в сумі 201804 грн.

На обґрунтування завищення позивачем сум податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинам із ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ , в акті перевірки зазначається, що ТОВ ДІІР , відповідно до договору купівлі-продажу від 01.04.2017 року, згідно видаткових накладних, наданих посадовими особами ТОВ ДІІР , придбано у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ товарно-матеріальні цінності (бітум, бітумна емульсія ЕК-Ш-60, бітумна емульсія СПК-60, емульсія ЕКШ-60), на загальну суму 2561633,59 грн. без ПДВ (за видатковими накладними, перелік яких наведено на сторінці 14 акту перевірки, та відображено у п.3.1.1.1. на сторінці 6 акту перевірки).

Придбана бітумна емульсія та бітум обліковувався на рахунку 201 Сировина й матеріали ; в бухгалтерському обліку ТОВ ДІІР придбання вищевказаних ТМЦ відображалось проводкою Дт 201 Кт631, та в подальшому відбувалось списання матеріалів у виробництво проводками Дт 91 Кт 201, Дт 23 Кт 91. Станом на кінець періоду, що перевірявся, заборгованість ТОВ ДІІР з ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ відсутня.

В акті зазначається, що аналізуючи ланцюг постачання бітуму та бітумної емульсії на підставі первинних документів, наданих до перевірки та баз даних ЄРПН та АІС Податковий блок встановлено відсутність законного походження товару або виробника.

Вказані висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ було реалізовано ТОВ ДІІР в травні 2017 року бітум, в липні 2017 року, в квітні, липні, жовтні 2018, в березні 2019 року бітумну емульсію (за вищенаведеними в акті видатковими накладними), а в свою чергу, згідно бази даних ЄРПН встановлено, що вищевказаний обсяг товару ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ придбано у постачальників:

- ТОВ ДІАЛОГ ЮГ , яке не є виробником або імпортером даної продукції;

- ТОВ ДЕЛЛ КОМ , яке не є виробником або імпортером даної продукції, та згідно бази даних ЄРПН вищевказані ТМЦ ТОВ ДЕЛЛ КОМ придбано у ТОВ ЮЗІ ГРУПП , яке не придбавало дану продукцію та є виробником/імпортером даної продукції;

- ТОВ БУДСТРОЙГАРАНТ , яке не є виробником або імпортером даної продукції, та згідно бази даних ЄРПН вищевказані ТМЦ ТОВ БУДСТРОЙГАРАНТ придбано у ТОВ КАСТІНК , яке також не є виробником або імпортером даної продукції;

- ТОВ НЕЙТВЕЛ , яке не є виробником або імпортером даної продукції, та згідно бази даних ЄРПН вищевказані ТМЦ ТОВ НЕЙТВЕЛ придбано у ТОВ ТФ БЛАЙМЕН , яке також не є виробником або імпортером даної продукції;

- ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ , яке не є виробником або імпортером даної продукції;

- ТОВ КОРН-ТРЕЙД ХОЛДИНГ , яке не є виробником або імпортером даної продукції, та згідно бази даних ЄРПН вищевказані ТМЦ ТОВ КОРН-ТРЕЙД ХОЛДИНГ придбано у ТОВ ОРІОНПРОФТЕХ , яке також не є виробником або імпортером даної продукції.

При цьому, як зазначено в акті перевірки вказаними постачальниками контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ (ТОВ ДІАЛОГ ЮГ , ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ , ТОВ ТФ БЛАЙМЕН ) подано звітність лише за звітні періоди декларування ПДВ; ТОВ БУДСТРОЙГАРАНТ , ТОВ КАСТІНК , ТОВ ТФ БЛАЙМЕН , ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ не подані звіти про наявність матеріального та людського ресурсу, задіяного у господарській діяльності підприємства.

Водночас, відповідач в акті перевірки відносно постачальників контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ посилається також на отриману узагальнену податкову інформацію по:

- ТОВ ДЕЛЛ-КОМ (код за ЄДРПОУ 41345661) за червень-липень 2017 року від 13.09.2017 року №7370/7/05-99-12-19;

- ТОВ ЮЗІ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41360234) за червень-липень 2017 року від 23.08.2017 року №6772/7/05-99-12-19/41360234.

З посиланням на викладене, на узагальнену податкову інформацію та інформацію з бази даних ЄРПН, на приписи ст.656 ЦК України, ст.264 ГК України, в акті зазначається, що перевіркою встановлено відсутність факту реального одержання ТОВ ДІІР відповідної кількості ідентифікованого товару (наведеного вище) від ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ у травні, липні 2017 року, квітні, липні, жовтні, грудні 2018 року, березні 2019 року на загальну суму 2561633,59 грн. без ПДВ, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ ДИАЛОГ ЮГ , ТОВ ЮЗІ ГРУПП , ТОВ КАСТІНК , ТОВ ТФ БЛАЙМЕН , ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ , ТОВ ОРІОНПРОФТЕХ первинного постачання (продажу) по ланцюгу.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки, на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 ПК України платником завищено податковий кредит на загальну суму 512326 грн., в тому числі за травень 2017 року в сумі 32000 грн., за липень 2017 року в сумі 122868 грн., за квітень 2018 року в сумі 35574 грн., за липень 2018 року в сумі 84869 грн., за жовтень 2018 року в сумі 35211 грн., за березень 2019 року в сумі 201804 грн.

Стосовно формування податкового кредиту позивачем за взаємовідносинами з ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП в акті перевірки зазначено, що між ТОВ ДІІР (замовник) та ТОВ ВЕДНДЕН ПРОФІ ГРУП (виконавець) укладено договір на ремонт та модернізацію дорожньої техніки від 26.11.2018 року №26-1/11.

В акті перевірки зазначається, що посадовими особами ТОВ ДІІР надано до перевірки рахунки на оплату ремонту вузлів та механізмів, видані ТОВ ВЕДНДЕН ПРОФІ ГРУП , а саме: агрегату для забивки паль TURCHI260/S, машини для ямкового ремонту в асфальтобеноті MADPATCHER MP6.5W, агрегату для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні SHAFER LS-400, а також акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які складені між ТОВ ДІІР та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП : від 17.12.2018 року №ОУ-0000067 на загальну суму 157320 грн., ПДВ - 31464 грн.; від 17.12.2018 року №ОУ-0000066 на загальну суму 245146 грн., ПДВ - 49029 грн.; від 17.12.2018 року №ОУ-0000065 на загальну суму 179720 грн., ПДВ - 35944 грн.

Згідно банківських виписок сплата за вищезазначені послуги ТОВ ДІІР на адресу ТОВ ВЕДНДЕН ПРОФІ ГРУП здійснена 15.01.2019 року у сумі 698623,20 грн.

В акті перевірки відповідачем стверджується, що ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП звітувало лише за звітний період декларування ПДВ жовтень-грудень 2018 року, що свідчить про тимчасовий, фіктивний характер діяльності підприємства, а також зазначається, що звітність, згідно якої наявна можливість встановити матеріальний та людський ресурс підприємства до органів ДФС не подавалась, внаслідок чого встановлена неможливість фактичного надання послуги наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу (наприклад, ремонтно-будівельних робіт) ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП на адресу ТОВ ДІІР .

За твердженням відповідача, укладений між ТОВ ДІІР та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП договір не опосередкувалися реальним виконанням операцій, що становить їх предмет, та фактично ТОВ ДІІР здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП .

Відповідач в акті перевірки стверджує, що здійснене перерахування коштів ТОВ ДІІР на адресу ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП , що не є суб`єктом економічної діяльності з постачання відповідних послуг та функціонують лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у покупців , тобто фактично проведено перерахування грошових коштів не у зв`язку з реальним придбанням послуг/товарів, яке визначено предметом такого договору.

Як висновок, відповідач зазначає, що на порушення п. 44.1 ст.44 , п 198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 116437 грн., в тому числі за грудень 2018 року в сумі 116437 грн.

У висновку акта перевірки щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, (пп.3.1.2.3. акта перевірки) зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року встановлено його заниження всього у сумі 426959 грн., у тому числі за серпень 2017 року в сумі 154868 грн., за вересень 2018 року в сумі 120443 грн., за жовтень 2018 року в сумі 35211 грн., за грудень 2018 року в сумі 116437 грн., та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 201804 грн., у тому числі за березень 2019 року в сумі 201804 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.1.2.2 розділу III акта перевірки.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, правомірність включення позивачем спірних сум здійснених ним витрат до декларації з податку на прибуток за перевіряємий період та до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ, по яким відповідачем встановлено порушення в акті перевірки, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ ДІІР (т.1 а.с.12-13), основним видом діяльності ТОВ ДІІР є: 42.11 (будівництво доріг і автострад).

Відповідно до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ ДІІР (т.1 а.с.59-62), позивач у періоді, що перевірявся здійснював наступні види діяльності: 42.11 (будівництво доріг і автострад); 43.21 (електромонтажні роботи); 41.20 (будівництво житлових і нежитлових будівель) на підставі ліцензії, виданої ДАБІ України №37-Л від 11.10.2016 року. Також, як вбачається з цієї довідки, у періоді, що перевірявся, ТОВ ДІІР використовувало у своїй діяльності офісне приміщення та виробничий склад, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29Е, відповідно до договорів оренди нерухомого майна, укладених з ДП Одеський облавтодор.

Судом встановлено, що для здійснення своєї безпосередньої господарської діяльності, ТОВ ДІІР (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЕТ-ЕЛІТ (продавець) договір №7 купівлі-продажу 2017-2019 р.р. від 01.04.2017 року (надалі - договір №7 від 01.04.2017 року) на придбання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.77-78).

Так, предметом даного договору є купівля-продаж бітуму БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; мазуту, пічного палива; всіх видів емульсії, в тому числі бітумної, масла; елементів бар`єрної огорожі (далі - продукція), якщо не оговорено інше, а також надання послуг з розігріву бітуму, мазуту, пічного палива, емульсії.

За умовами п. 2.1. Договору №7 від 01.04.2017 року, сторони домовились, що поставка продукції буде здійснюватись узгодженими партіями автомобільним та/або залізничним транспортом згідно усної або письмової заявки покупця та може відрізнятися в залежності від вантажопідйомності транспорту.

За п. 2.4. Договору №7 від 01.04.2017 року, при поставці автомобільним транспортом право власності переходить від продавця до покупця в момент відвантаження продукції на складі покупця, розташованого за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29Е.

Як зазначено у п.2.5. Договору №7 від 01.04.2017 року, при поставці продукції автомобільним транспортом продавця, продавець на прохання покупця, за власний рахунок укладає договір з перевізником на надання транспортних послуг. Видатки по транспортуванню, розігріву, зливу, а також інші видатки, пов`язані з доставкою продукції, продавець включає до вартості продукції, зазначеної у рахунку-фактурі.

Відповідно до п.п.2.6,2.7. Договору №7 від 01.04.2017 року, датою відвантаження вважається дата, зазначена у відвантажувальних накладних та датою поставки вважається дата фактичної поставки продукції на склад покупця, що розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29Е.

Згідно з розділом 3 Умови здачі та приймання продукції Договору №7 від 01.04.2017 року, продукція вважається зданою продавцем та прийнятою покупцем за якістю - згідно акта приймання-передачі продукції або сертифіката/паспорта якості заводу-виробника; по кількості - згідно кількості, зазначеної у видаткових накладних.

У розділі 4 Порядок розрахунків Договору №7 від 01.04.2017 року зазначено, що продукція, що поставляється за цим договором, оплачується за договірними цінами, зазначеними у рахунках-фактурах продавця та здійснюється за кожну поставлену партію (п. 2.2.). Продукція оплачується покупцем по факту поставки протягом 3 (трьох) банківських днів прямим грошовим переказом на розрахунковий рахунок продавця. Засіб платежу - гривні. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на р/р продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року (п.8.1 Договору).

На підтвердження постачання продукції за Договором №7 від 01.04.2017 року, позивачем до суду, а також під час перевірки, надані рахунки, видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (т.1 а.с.79-103; т.2 а.с.148-153).

Як вбачається з матеріалів справи:

- на підставі рахунку № 14 від 21.05.2017 року за видатковою накладною №14 від 21.05.2017 року (т.1 а.с.80) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР бітум 60/90 у кількості 10 тонн, загальною вартістю 192000 грн., в тому числі ПДВ - 32000 грн. (т.1 а.с.79), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року за актом приймання-передачі товарів від 21.05.2017 року (т.1 а.с.81); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №14 від 21.05.2017 року (т.2 а.с.148);

- на підставі рахунку № 80 від 17.07.2017 року за видатковою накладною №80 від 17.07.2017 року (т.1 а.с.83) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР бітумну емульсію ЕКШ-60 у кількості 11,9 тонн, загальною вартістю 243688,20 грн., в тому числі ПДВ - 40614,70 грн. (т.1 а.с.82), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року за актом приймання-передачі товарів від 17.07.2017 року (т.1 а.с.84); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №80 від 17.07.2017 року (т.2 а.с.149);

- на підставі рахунку № 81 від 24.07.2017 року за видатковою накладною №81 від 24.07.2017 року (т.1 а.с.86) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР бітумну емульсію ЕКШ-60 у кількості 12 тонн, загальною вартістю 245736 грн., в тому числі ПДВ - 40956 грн. (т.1 а.с.85), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР , відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року, за актом приймання-передачі товарів від 24.07.2017 року (т.1 а.с.87); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №81 від 24.07.2017 року (т.2 а.с.149);

- на підставі рахунку № 82 від 31.07.2017 року за видатковою накладною №82 від 31.07.2017 року (т.1 а.с.89) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР бітумну емульсію ЕКШ-60 у кількості 12,1 тонн, загальною вартістю 247783,80 грн., в тому числі ПДВ - 41297,30 грн. (т.1 а.с.88), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року, за актом приймання-передачі товарів від 31.07.2017 року (т.1 а.с.90); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №82 від 31.07.2017 року (т.2 а.с.150).

- на підставі рахунку № 10 від 23.04.2018 року за видатковою накладною №10 від 23.04.2018 року (т.1 а.с.92) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР бітумну емульсію СПК-60 у кількості 9,8 тонн, загальною вартістю 213444 грн., в тому числі ПДВ - 35574 грн. (т.1 а.с.91), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР , відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року за актом приймання-передачі товарів від 23.04.2018 року (т.1 а.с.93); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №10 від 23.04.2018 року (т.2 а.с.153).

- відповідно до акта приймання-передачі товарів від 02.07.2018 року (т.1 а.с.95) та видаткової накладної №42 від 02.07.2018 року (т.1 а.с.94) ТОВ ДІІР отримало від ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ бітумну емульсію у кількості 23,380 тонн загальною вартістю 509216,40 грн., в тому числі ПДВ - 84869,40 грн.; доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №42 від 02.07.2018 року (т.2 а.с.151).

- на підставі рахунку № 117 від 04.10.2018 року за видатковою накладною №117 від 04.10.2018 року (т.1 а.с.97) ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР емульсію ЕКШ-60 у кількості 9,7 тонн, загальною вартістю 211266 грн., в тому числі ПДВ - 35211 грн. (т.1 а.с.96); зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року за актом приймання-передачі товарів від 04.10.2018 року (т.1 а.с.98), доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №117 від 04.10.2018 року (т.2 а.с.151).

- на підставі рахунку № 9 від 22.03.2019 року за видатковою накладною №9 від 22.03.2019 року (т.1 а.с.100), ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР емульсію ЕКШМ-60 у кількості 23,8 тонн, загальною вартістю 599119,68 грн., в тому числі ПДВ - 99853,28 грн. (т.1 а.с.99), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР , відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року, за актом приймання-передачі товарів від 22.03.2019 року (т.1 а.с.101) доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №9 від 22.03.2019 року (т.2 а.с.152).

- на підставі рахунку № 11 від 26.03.2019 року за видатковою накладною №11 від 26.03.2019 року (т.1 а.с.102), ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ відвантажило на адресу ТОВ ДІІР емульсію ЕКШМ-60 у кількості 24,3 тонн, загальною вартістю 611706,23 грн., в тому числі ПДВ - 101951,04 грн. (т.1 а.с.101а), зазначена продукція прийнята ТОВ ДІІР , відповідно до умов Договору №7 від 01.04.2017 року, за актом приймання-передачі товарів від 26.03.2019 року (т.1 а.с.103); доставку продукції здійснено згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів №11 від 26.03.2019 року (т.2 а.с.153).

У вищевказаних видаткових накладних та рахунках, зазначено, що доставка придбаної продукції здійснюється за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29Е.

На підтвердження здійснення оплати зазначеної продукції, позивачем надані до суду копії платіжних доручень за період 2017-2019 роки (т.1 а.с.139-145), які також були надані під час перевірки.

Також, на підтвердження обліку та використання придбаної продукції позивачем надано до суду оборотно-сальдову відомість та картки рахунку 201 за квітень 2017-березень 2019 року, в яких відображено номенклатура придбаного товару, документи, на підставі яких оприбутковані та списані вказані вищевказані ТМЦ (т.1 а.с.147-151).

Крім того, як зазначено в акті перевірки, станом на кінець періоду, що перевіряється, дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ ДІІР з ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ відсутня.

При цьому, як вказує позивач отримані товари в подальшому використовувались товариством на виконання власних статутних цілей, а саме: для проведення капітальних та поточних ремонтів асфальтобетонних покриттів автомобільних доріг та їх експлуатаційного утримання на користь УДГ ОМР, ТОВ СК АВТОСТРОЙ , ТОВ ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ , ТОВ ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК , що підтверджується, зокрема, договорами про виконання робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт з відповідною підсумковою відомістю ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунку 201 Сировина й матеріали .

Так, на підтвердження наведених доводів та використання придбаних ТМЦ, з боку позивача до суду надані, укладені ним під час здійснення своєї безпосередньої господарської діяльності як підрядником та субпідрядником господарські договори із контрагентами-замовниками (підрядниками), а саме:

- договір на закупівлю послуг за державні кошти №3 від 09.03.2017 року із Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (замовник) (надалі - Договір №3 від 09.03.2017 року), відповідно до якого у порядку та умовах, визначених цим договором, підрядник (ТОВ ДІІР ) бере на себе зобов`язання у 2017 р. своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги, зазначені в п. 2.1. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених бюджетних призначень. У п.1.2 Договору №3 від 09.03.2017 року визначені такі послуги: поточний ремонт вулично-дорожньої мережі м. Одеси (ДК 021:2015 - 50230000-6 Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги. Площа покриття, що підлягає потомному ремонту, складає - 7500 кв. м. Місце надання послуг: м. Одеса, вулично-дорожня мережа. За умовами п. 1.3. Договору №3 від 09.03.2017 року, склад та обсяги послуг, що є предметом Договору, визначаються сторонами на підставі дефектного акту та кошторису, в розумінні Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 №668 (далі - Загальні умови), які є невід`ємними частинами Договору (т.1 а.с.153-158);

- договір субпідряду №22/СП від 22.05.2017 року (надалі - Договір №22/СП від 22.05.2017 року) із товариством з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ (підрядник), згідно якого підрядник доручає субпідряднику (ТОВ ДІІР ) та зобов`язується прийняти та оплатити якісне надання послуг код 4523000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Одеській області (ямковий ремонт пневмо-струменевим методом), а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, в межах ціни договору, надати послуги, доручені підрядником (т.1 а.с.184-192);

- договір на закупівлю послуг за державні кошти №16 від 10.05.2018 року із Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (замовник) (надалі - Договір №16 від 10.05.2018 року), відповідно до якого у порядку та умовах, визначених цим договором, підрядник (ТОВ ДІІР ) бере на себе зобов`язання у 2018 р. своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги, зазначені в п. 2.1. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених бюджетних призначень. У п.1.2 Договору №16 від 10.05.2018 року визначені такі послуги: поточний ремонт вулично-дорожньої мережі м. Одеси (ДК 021:2015 - 50230000-6 Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги. Площа покриття, що підлягає потомному ремонту, складає - 9800 кв. м. Місце надання послуг: м. Одеса, вулично-дорожня мережа. За умовами п. 1.3. Договору №16 від 10.05.2018 року, склад та обсяги послуг, зо є предметом Договору, визначаються сторонами на підставі дефектного акту та кошторису, в розумінні Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 №668 (далі - Загальні умови), які є невід`ємними частинами Договору (т.1 а.с.210-216);

- договір субпідряду №18/УЯР-Д від 18.04.2018 року (надалі - Договір №18/УЯР-Д від 18.04.2018 року) із товариством з обмеженою відповідальністю СК АВТОСТРОЙ (підрядник), згідно субпідрядник (ТОВ ДІІР ) зобов`язується на свій ризик, власними силами і з використанням власних матеріалів виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Одеській області (ямковий ремонт пневмо-струменевим методом), а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (т.1 а.с.232-235) із додатковою угодою до нього (т.1 а.с.236);

- договір про виконання робіт №1/06 від 20.06.2018 року (надалі - Договір №1/06 від 20.06.2018 року) із товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК (замовник), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець (ТОВ ДІІР ) зобов`язується на свій ризик за завданням замовника та згідно із затвердженим ним завданням виконати: роботи по ліквідації ямковості струмно-променевим способом при глибині ями 5 см, розмірі ями 07х07м, виконання дорожньої розмітки, ремонт та улаштування огорож на території замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, а також зобов`язується передати результат виконаних робіт замовнику у встановлений цим Договором термін (строк), а після передачі виконаних робіт усувати виявлені недоліки робіт протягом встановленого договором гарантійного строку, в свою чергу замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи (т.2 а.с.12-18). До Договору №1/06 від 20.06.2018 року сторонами укладено ряд додаткових угод щодо уточнення переліку видів робіт, їх вартості та оплати (т.2 а.с.19-38);

Товари, отримані від ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ були використані під час виконання робіт за цими договорами: №3 від 09.03.2017 року, №22/СП від 22.05.2017 року, №16 від 10.05.2018 року, №18/УЯР-Д від 18.04.2018 року, №1/06 від 20.06.2018 року, що також не заперечується в акті перевірки, та підтверджується:

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000007 від 22.05.2017 року на бітум, а також актом приймання виконаних будівельних робіт №2/3 за червень 2017 року, підсумковою відомістю ресурсів щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Одеси за червень 2017 року, локальним кошторисом, дефектним актом, договірною ціною, які складені до Договору №3 від 09.03.2017 року, та в яких зазначається, що був використаний бітум та під час яких саме робіт він використовувався (т.1 а.с.152; 159-182);

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000001 від 17.07.2017 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000003 від 21.08.2017 року на емульсію бітумну ЕК-Ш-60, а також, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2017 року, актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2017 року, відомістю ресурсів до акта №1 за липень 2017 року, відомістю ресурсів до акта б/н за серпень 2017 року, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, які складені до Договору №22/СП від 22.05.2017 року, та в яких зазначається, що була використана емульсія бітумна та під час яких саме робіт вона використовувалась (т.1 а.с.183; 193-208);

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000005 від 01.06.2018 року на емульсію бітумну СПК-60, актом приймання виконаних будівельних робіт №2/16 за червень 2018 року, підсумковою відомістю ресурсів щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Одеси за червень 2018 року, локальним кошторисом, дефектним актом, договірною ціною, які складені до Договору №16 від 10.05.2018 року, та в яких зазначається, що була використана емульсія бітумна та під час яких саме робіт вона використовувалась (т.1 а.с.209;217-230);

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000019 від 02.07.2018 року на емульсію бітумну ЕК-Ш-60, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000040 від 20.11.2018 року, а також актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2018 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2018 року, відомістю ресурсів до акта №1 за серпень 2018 року, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, які складені до Договору №18/УЯР-Д від 18.04.2018 року, та в яких зазначається, що була використана емульсія бітумна та під час яких саме робіт вона використовувалась (т.1 а.с.231; 237-249, т.2 а.с.1-2);

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000001 від 26.07.2018 року на емульсію бітумну ЕК-Ш-60, а також актом приймання виконаних будівельних робіт відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, які складені до Договору №25/05/18 від 25.05.2018, укладеного з ТОВ ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ , та в яких зазначається, що була використана емульсія бітумна та під час яких саме робіт вона використовувалась (т.2 а.с.3-10);

- накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-0000035 від 15.10.2018 року на емульсію бітумну ЕКШМ-60, а також актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2018 року, підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, договірною ціною, які складені до Договору №1/06 від 20.06.2018 року, та в яких зазначається, що була використана емульсія бітумна та під час яких саме робіт вона використовувалась (т.2 а.с.11; 42-48).

В акті перевірки також відображено, що в бухгалтерському обліку ТОВ ДІІР придбання вищезазначених ТМЦ відображалось проводкою Дт201 Кт631, в подальшому відбувалось списання матеріалів у виробництво проводками Дт91 Кт201, Дт23 Кт91, зменшення фінансового результату ТОВ ДІІР з податку на прибуток за рахунок списання вищезазначених ТМЦ відображено у бухгалтерському обліку проводкою Дт791 Кт91.

В свою чергу, як вже зазначено судом, в акті перевірки також відображено, що перевіркою на підставі первинних документів та журналів ордерів (перелік наведений у додатку 4 до акту перевірки), встановлені залишки товару Емульсія ЕКШ-60 по рахунку 201 Сировина й матеріали на кінець періоду, що перевіряється у кількості 48,1 т за рахунок придбаної емульсії згідно видаткових накладних від 22.03.2019 року №9 та від 26.03.2019 року №11, а зменшення фінансового результату за рахунок придбання цих 48,1 т емульсії ТОВ ДІІР у першому кварталі 2019 року не відбувалось.

Судом також встановлено, що між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП (виконавець) 26.11.2018 року укладено договір на ремонт та модернізацію дорожньої техніки (надалі - Договір №26-1/11 від 26.11.2018 року) (т.1 а.с.122-123).

Відповідно до п.1.1. Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати цю роботу.

У п.2.1. Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року зазначено, що характером робіт є ремонт та модернізація дорожньої техніки (агрегату для забивки паль TURCHI 260/S, машини для ямкового ремонту в асфальтобетоні MADPATCHER MP 6.5 W, машини для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні SHAFER LS400) згідно специфікацій.

Згідно з п.3.1. Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, кількість агрегатів, що підлягають ремонту та вузлів: агрегат для забивки паль TURCHI 260/S, машина для ямкового ремонту в асфальтобетоні MADPATCHER MP 6.5 W, машина для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні SHAFER LS400.

За п.4.1. Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, роботи виконуються з матеріалів виконавця.

Відповідно до розділу 5 Винагорода виконавця Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, вартість витрат по виконанню робіт визначається сторонами згідно затвердженої специфікації. Вартість робіт за Договором вказана з урахуванням ПДВ.

Як зазначено у п.6.1. Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, термін оплати: протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно зі специфікаціями №1-№3, визначена загальна вартість робіт по ремонту вузлів та механізмів агрегату для забивки паль TURCHI 260/S, ремонту вузлів та механізмів MADPATCHER MP 6.5 W; ремонту вузлів та механізмів SHAFER LS400 із зазначенням конкретних робіт, що здійснюються (т.1 а.с.124-126).

Виконані на підставі Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року роботи (послуги), прийняті позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 17.12.2018 року за №№ОУ-0000065, ОУ-0000066, ОУ-0000067, які підписані з боку позивача та його контрагента (т.1 а.с.128,130,132).

Відповідно до умов Договору №26-1/11 від 26.11.2018 року, ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП виписало позивачу відповідні рахунки на оплату за ремонт вузлів та механізмів від 17.12.2018 року за №72, №73 та № 74 (т.1 а.с.127,129,131).

Згідно з платіжним дорученням №1507 від 15.01.2019 року, позивачем здійснено оплату за Договором №26-1/11 від 26.11.2018 року (т.1 а.с.146). В акті перевірки зазначено, що станом на кінець періоду, що перевіряється, дебіторська/кредиторська заборгованість за договором №26-1/11 від 26.11.2018 року відсутня.

Разом з цим, суд зазначає, що на підтвердження доводів представника позивача щодо здійснення робіт за договором №26-1/11 від 26.11.2018 року з використанням матеріалів виконавця, представником позивача адвокатом Козолуп М.С. надано до суду в копії лист № 1/25 від 25.11.2019 року, направлений директору ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП щодо надання звітів про використання матеріалів за договором №26-1/11 від 26.11.2018 року.

Відповідно до листа ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП № 12 на номер 1/25 від 25.11.2019 року, роботи за договором №26-1/11 від 26.11.2018 року були виконані фахівцями ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП на території м. Одеси з матеріалів виконавця своєчасно та в повному обсязі. У листі також зазначено, що ТОВ ДІІР не надавав виконавцю будь-яких матеріалів для ремонту та модернізації, вартість використаних матеріалів включалася до загальної ціни робіт, а тому звіт про використання матеріалів не складався ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП та не може бути наданий.

При цьому, як вказує позивач, відремонтовані машини є власністю позивача, знаходяться у підприємства на балансі, є основними засобами, та використовуються позивачем на виконання власних статутних цілей, а саме: для проведення капітальних та поточних ремонтів асфальтобетонних покриттів автомобільних доріг та забивання паль на користь УДГ ОМР, ТОВ НЕСС КОНСТРАКШН , ТОВ ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ , тощо, що підтверджується, зокрема, договорами про виконання робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт з відповідною підсумковою відомістю ресурсів (по факту), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договорами про надання послуг з відповідними додатками та актами приймання-передачі наданих послуг, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 104 Машини та обладнання .

Так, на підтвердження наведених доводів, що відремонтовані машини є власністю позивача, знаходяться у підприємства на балансі та є основними засобами, з боку позивача до суду надані в копіях:

- свідоцтво про право власності на агрегат для забивки паль, марки TURCHI 260/S, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с.154-155), який призначений для високо швидкого забивання в ґрунт, асфальтобетонне дорожнє покриття або в бетонні плити опор, стійок, стовбів та паль, буріння ґрунту, бетону, анкерних отворів, монтажу бар`єрної дорожньої огорожі, дорожніх знаків та стовбів освітлення згідно технічного паспорту (т.2 а.с.230-234);

- договір купівлі-продажу №04/03/18 на машину для змішування щебеню з бітумною емульсією для ремонту дорожнього покриття (для ямкового ремонту в асфальті) MADPATCHER MP 6.5 W (т.2 а.с.156-161), яка призначена для ремонту дорожнього покриття, усунення пошкоджень і великих тріщин на дорожньому покритті з застосуванням щебеневої крихти і асфальтовій емульсії, відповідним чином дозованих і змішаних в робочому органі, а потім поданих в місце пошкодження згідно технічної документації (т.2 а.с.184-229);

- талон тимчасового обліку на машину причіпну для ремонту доріг (для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні) марки SHAFER LS400, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с.162-163);

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 а.с.50-51,54-55,58-59).

Прийняття та облік відремонтованої дорожньої техніки відображено позивачем у бухгалтерських документах, зокрема згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку:104, а також згідно актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 17.12.2018 року (т.2 а.с.49,52-53,56-57,60).

В свою чергу, на підтвердження необхідності здійснення відповідних ремонтних робіт, з боку позивача були надані до суду копії службових записок заступника директора ТОВ ДІІР від 19.11.2018 року, 21.11.2018 року, 22.11.2018 року та відповідних дефектних актів агрегату для забивки паль TURCHI 260/S, машини для ямкового ремонту в асфальтобетоні MADPATCHER MP 6.5 W, машини для санації тріщин в бетоні та асфальтобетоні) марки SHAFER LS400 (т.2 а.с.164-169). Відповідно до цих службових записок заступника директора ТОВ ДІІР від 19.11.2018 року, 21.11.2018 року, 22.11.2018 року та відповідних дефектних актів (т.2 а.с.164-169), внаслідок виробничого зносу були виявлені несправності на вищевказаній будівельно-дорожній техніці, що потребує демонтажу, відновленню, ремонту або заміні, із зазначенням конкретних ушкоджень, пошкоджень, порушень у роботі, дефектів у роботі зазначеної техніки.

У якості доказів, що підтверджують використання вищевказаної техніки у господарській діяльності позивача, в тому числі, після здійснення її ремонту та модернізації, з боку позивача до суду надані в копіях, зокрема:

- договір підряду №204-18 від 23.04.2018 року, укладений між позивачем (підрядник) та ТОВ НЕСС КОНСТРАКШН (замовник), згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до договірної ціни, виконати та здати у зазначений в цьому договорі строк, завершені роботи по заглибленню свай для опірних металевих конструкцій в рамках будівництва фотоелектричної сонячної наземної станції, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати договірну документацію і прийняти завершені роботи, які по їх закінченню - оплатити (т.2 а.с.61-65) та акти прийому-передачі виконаних робіт за період 2018-2019 роки (т.2 а.с.66-75), згідно яких позивачем були виконані роботи по забиванню паль у відповідній кількості, визначеній у кожному окремому акті;

- договір №1336 на виконання робіт від 02.01.2019 року, укладений між позивачем (підрядник) та ТОВ ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ (замовник), згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи по заглибленню свай для опірних металевих конструкцій в рамках будівництва фотоелектричної сонячної наземної станції (т.2 а.с.76-79) та акти прийому-передачі виконаних робіт за період лютий-березень 2019 роки (т.2 а.с.80-96), згідно яких позивачем були виконані роботи по забиванню паль у відповідній кількості, визначеній у кожному окремому акті;

- договір підряду №11/03-19 від 11.03.2019 року, укладений між позивачем (підрядник) та ТОВ СУННЕРГ ЮА , згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до договірної ціни, виконати та здати у зазначений в цьому договорі строк, завершені роботи по заглибленню свай для опірних металевих конструкцій в рамках будівництва фотоелектричної сонячної наземної станції, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати договірну документацію і прийняти роботи (т.2 а.с.172-179) та акти прийому-передачі виконаних робіт за період березень-квітень 2019 роки (т.2 а.с.235-240), згідно яких позивачем були виконані роботи по забиванню паль у відповідній кількості, визначеній у кожному окремому акті, а також, бухгалтерською довідкою від 31.10.2019 року про використання агрегату для забивки паль марки TURCHI 260/S під час виконання робіт позивачем за договором №11/03-19 від 11.03.2019 року (т.2 а.с.171).

Крім того, використовування позивачем у господарській діяльності зазначеної техніки підтверджується, зокрема, актом приймання виконаних будівельних робіт №2/3 за червень 2017 року, підсумковою відомістю ресурсів щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Одеси за червень 2017 року, які складені до Договору №3 від 09.03.2017 року (т.1 а.с.170-182), бухгалтерською довідкою від 31.10.2019 року про використання машини для ямкового ремонту в асфальтобетоні MADPATCHER MP 6.5 W під час виконання робіт позивачем за договором №1/06 від 20.06.2018 року з ТОВ ПОМТОВАРНИЙ РИНОК (т.2 а.с.170),

Разом з цим, суд зазначає, що матеріали справи містять копії завірених належним чином зареєстрованих податкових накладних, виписаних ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП на виконання умов вищевказаних договорів, які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання робіт (послуг) і постачання товарів та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.1 а.с.104-121; 133-138).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за періоди, які перевірялись, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючими розрахунками та додатками № 5 до них (т.3 а.с.24-252, т.4 а.с.1-181).

В розрізі вищевказаних контрагентів позивачем було включено наступні суми ПДВ до складу податкового кредиту, що відображено як в акті перевірки у розділі Податковий кредит , так і у відповідних деклараціях:

- по ТОВ МАРКЕТ- ЕЛІТ сума ПДВ - 512326 грн. (з округленням);

- по ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП сума ПДВ - 116437 грн. (з округленням), що загалом складає суму ПДВ у розмірі 628763 грн., що зазначено в акті перевірки на сторінці 24.

Також, суд зазначає, що спірні суми обсягів постачання (витрат) згідно актів виконаних робіт ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП та видаткових накладних по отриманим товарам ТОВ МАРКЕТ-ЕЛІТ були включені позивачем до складу витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток (т.3 а.с.24-252, т.4 а.с.1-181).

Придбані послуги ТОВ ДІІР у ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП були віднесені до модернізації необоротних активів та збільшено їх вартість, у зв`язку з чим ТОВ ДІІР збільшило нараховану амортизацію НМА, виходячи із термінів корисного використання об`єктів на суму 13480 грн., про що також зазначено в акті перевірки на сторінках 27-28.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону. Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діє з 2015 року) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діє з 2015 року), податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п.6 Положення №318 втратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 10 Положення №318 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно з п.11 Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Пункт 138.2. цієї норми визначає, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 90 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв`язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази фактичного отримання позивачем товарів та послуг, використання цих товарів і послуг у власній господарській діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентами, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, свої податкові зобов`язання за результатами здійснення спірних господарських операцій товариство виконало, що не спростовано відповідачем.

Суд також зауважує на тому, що в акті перевірки не міститься жодних зауважень до наданих позивачем та досліджених під час перевірки документів, а саме, до договорів позивача, укладених із контрагентами позивача - постачальниками товарів та робіт, та до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх ним документів.

В свою чергу, висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ було реалізовано ТОВ ДІІР в травні 2017 року бітум, в липні 2017 року, в квітні, липні, жовтні 2018, в березні 2019 року бітумну емульсію (за вищенаведеними в акті видатковими накладними), а в свою чергу, згідно бази даних ЄРПН встановлено, що вищевказаний обсяг товару ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ придбано у постачальників, які не є виробниками або імпортерами даної продукції, а саме: у ТОВ ДІАЛОГ ЮГ ; у ТОВ ДЕЛЛ КОМ , яке придбало ТМЦ у ТОВ ЮЗІ ГРУПП ; у ТОВ БУДСТРОЙГАРАНТ , яке придбало ТМЦ у ТОВ КАСТІНК ; у ТОВ НЕЙТВЕЛ , яке придбало ТМЦ у ТОВ ТФ БЛАЙМЕН ; у ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ , у ТОВ КОРН-ТРЕЙД ХОЛДИНГ , яке придбало ТМЦ у ТОВ ОРІОНПРОФТЕХ .

При цьому, як зазначено в акті перевірки вказаними постачальниками контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ (ТОВ ДІАЛОГ ЮГ , ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ , ТОВ ТФ БЛАЙМЕН ) подано звітність лише за звітні періоди декларування ПДВ; ТОВ БУДСТРОЙГАРАНТ , ТОВ КАСТІНК , ТОВ ТФ БЛАЙМЕН , ТОВ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОРІГ не подані звіти про наявність матеріального та людського ресурсу, задіяного у господарській діяльності підприємства.

Водночас, відповідач в акті перевірки відносно постачальників контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ посилається також на отриману узагальнену податкову інформацію по:

- ТОВ ДЕЛЛ-КОМ (код за ЄДРПОУ 41345661) за червень-липень 2017 року від 13.09.2017 року №7370/7/05-99-12-19;

- ТОВ ЮЗІ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41360234) за червень-липень 2017 року від 23.08.2017 року №6772/7/05-99-12-19/41360234.

Таким чином висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства: п. 134.1.1, п.134 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, за які прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані відповідачем лише наявністю податкової інформації та аналізом бази даних ЄРПН.

В свою чергу, щодо посилання відповідача в акті перевірки на наявність податкової інформації відносно постачальників контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ , суд зазначає наступне.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність відповідної податкової інформації та аналізу з бази даних ЄРПН, згідно якої аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено нереальність здійснення первинного постачання (продажу) по ланцюгу, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

Наявність вказаної податкової інформації відносно постачальників контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ та відносно контрагента позивача ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП не доводить обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки та підряду, укладених позивачем з його контрагентом. В межах перевірки позивача відповідачем не було досліджено можливість залучення постачальниками контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ , як і самим контрагентом позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів постачальників контрагента позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ та контрагента позивача ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП , і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як покупця товарів та робіт у його контрагентів.

Як встановлено Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 року по справі №826/1398/14.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зауважує на тому, що податкова інформація була наявна лише по ТОВ ДЕЛЛ КОМ (код за ЄДРПОУ 41345661) та ТОВ ЮЗІ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41360234), що стосується контрагентів-постачальників ТМЦ ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ як покупця, а по самим контрагентам позивача взагалі така інформація відсутня, як на час складання акту перевірки, так і на час розгляду справи.

Отже, враховуючи викладене, твердження відповідача щодо неспроможності контрагентів позивача виконати обумовлені договорами роботи та здійснити поставку товарів, - не підтверджені жодними належними доказами. Твердження про відсутність у контрагента позивача матеріального та людського ресурсу трудових ресурсів, відсутності виробництва або імпорту ТМЦ також не можуть спростовувати фактичне виконання господарських операцій, адже контролюючим органом в акті перевірки не наведено, які саме ресурси необхідні для виконання контрагентами робіт та поставки ТМЦ, а також не доведено зв`язку цього факту з неможливістю виконати роботи та поставити товари із залученням інших осіб та орендованого майна.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує те, що відповідач у акті перевірки зазначає, що проведеною перевіркою на підставі первинних документів та журналів-ордерів встановлено залишки товару Емульсія ЕКШ-60 по рахунку 201 Сировина й матеріали на кінець періоду, що перевіряється у кількості 48,1 т за рахунок придбаної емульсії згідно видаткових накладних від 22.03.2019 року №9 та від 26.03.2019 року №11, які відповідно видані контрагентом позивача ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ . Таким чином, відповідач в акті перевірки сам визнає факт наявності залишків придбаних позивачем у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ ТМЦ по виданим ним видатковим накладним, та одночасно зазначає, що такої поставки фактично не відбувалось, а операції були оформлені лише документально. Отже суд критично оцінює такі твердження відповідача як підстави нереальності здійснених позивачем господарських операцій із ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ щодо поставки ТМЦ.

Суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов`язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту та визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав для здійснення висновку про завищення позивачем податкового кредиту та витрат, через те що контролюючий не знаходить підтвердження податковими зобов`язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов`язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.242 КАС України, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З наданих до суду доказів, судом встановлено, що ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ та ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП на момент складання податкових накладних, були зареєстровані, в тому числі платниками ПДВ.

Отже, судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем віднесено спірні суми до податкового кредиту та витрат у відповідних податкових деклараціях; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку.

В той же час, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, з наданих позивачем до суду та досліджених судом доказів вбачається подальше використання в межах здійснення позивачем господарської діяльності отриманих ним від контрагентів-виконавців (постачальників) товарів та робіт по ремонту техніки під час виконання взятих на себе зобов`язань за договорами із контрагентами-замовниками відповідних підрядних робіт.

Отже, враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв`язок між фактом придбання позивачем товару та отриманням ремонтних робіт та понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок, суд дійшов висновку про фактичність господарських операції позивача щодо придбання товару у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ та його подальшого використання у власній господарській діяльності позивача, а також, про фактичність господарських операції позивача щодо придбання послуг з ремонту та модернізації дорожньої техніки у ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП , з метою подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно у відповідності до ст.198 Податкового кодексу України віднесено суми, сплачені в ціні придбаного товару за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами до складу податкового кредиту, та до складу витрат у відповідності до ст.134 ПК України, амортизації необоротних активів відповідно до ст. 138 ПК України, та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено. Таким чином, суд доходить висновку, що визначення відповідачем сум грошового зобов`язання у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях з податку на додану вартість, з податку на прибуток, зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість позивачу є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

У зв`язку із цим, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037701407 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 352370 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037711407 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 533699 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037721407 форми В4 , яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 201804 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін у заявах по суті справи та під час розгляду справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ДІІР про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 16318,10 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 10 копійок) згідно платіжного доручення №421 від 16.09.2019 року (т.1 а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних рішень судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 16318,10 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 10 копійок), сплаченого позивачем згідно платіжного доручення №421 від 16.09.2019 року.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Так, представником позивача - адвокатом Козолуп М.С. 25.11.2019 року під час судового засідання до закінчення судових дебатів у справі надано до суду клопотання про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача разом із клопотанням про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, надано до суду копії:

1) договору про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року;

2) доручення №1 на надання правової допомоги від 21.10.2019 року до договору про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року в частині дій, що пов`язані з судовим оскарженням спірних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року, в якому визначено, що вартість наданої правової допомоги розраховується виходячи з вартості однієї години кваліфікованої праці (послуг) адвоката, що становить 500 грн./1 година, але не більше 25000 грн. (п.2);

3) звіту від 25.11.2019 року за договором про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року на загальну суму наданих послуг 25000 грн.;

4) акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.11.2019 року на загальну суму наданих послуг 25000 грн;

5) рахунка на оплату за договором про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року на суму 25000 грн.;

6) квитанції Приватбанку від 25.11.2019 року №RC_GZOB2X5KXYІTDDU17AC7OC на суму 25000 грн., в якій отримувачем платежу зазначено ОСОБА_1 , з призначенням платежу: надходження готівки за платіжними картками. Платник ТОВ ДІІР через ОСОБА_2 за надання прав. допомоги договір №5/19 від 21.1.2019 справа 42/5548/19 (т.3 а.с.1-14).

Як вбачається з поданих представником позивача документів, зокрема, зі звіту № 1 від 25.11.2019 року, адвокатом Козолуп М.С. надані наступні послуги:

1) у період з 18.09.2019 - 23.09.2019:

- аналіз акту перевірки №1416/15-32-14-07/38477260 від 18.07.2019 року, первинних документів, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, формування правової позиції по справі та відповідних тез позовної заяви (4 години) - 2000,00 грн.;

- складання та подання до суду позовної заяви до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, формування відповідних додатків до позовної заяви та поштове відправлення примірника заяви та додатків до неї відповідачу по справі (14 год.) - 7000,00 грн.;

2) у період з 21.10.2019 - 29.10.2019:

- аналіз первинної документації ТОВ ДІІР , яка підтверджує реальність вчинення спірних операцій, а також фактичність використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ і ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП ТМЦ та робіт з метою підготовки до засідань по справі та складання відповіді на відзив (27 год. 30 хв.) - 13750,00 грн.;

3) 29.10.2019:

- складання та подання до суду відповіді на відзив по справі №420/5548/19, поштове відправлення примірника відповіді на відзив відповідачу по справі (2 год. 45 хв.) - 1375,00 грн.;

4) у період з 29.10.2019-05.11.2019:

- аналіз первинної документації ТОВ ДІІР , яка підтверджує перевезення придбаного у ТОВ МАРКЕТ ЕЛІТ ТМЦ та використання у господарській діяльності відремонтованого ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП обладнання з метою складання клопотання про приєднання доказів (3 год. 45 хв.) - 1874,85 грн.;

5) 05.11.2019:

- складання та подання до суду клопотання про приєднання доказів по справі №420/5548/19, формування доказів до клопотання, поштове відправлення примірника клопотання та відповідних доказів відповідачу (3 год. 15 хв.) - 1624,95 грн.;

6) 19.11.2019:

- аналіз документів ТОВ ДІІР , які підтверджуються технічні характеристики та призначення відремонтованого ТОВ ВЕНДЕН ПРОФІ ГРУП обладнання з метою складання відповідного клопотання про приєднання доказів (7 год. 30 хв.) - 3750,00 грн;

7) 20.11.2019:

- складання та подання до суду клопотання про приєднання доказів по справі №420/5548/19, формування доказів до клопотання, поштове відправлення примірника клопотання та відповідних доказів відповідачу (2 год. 45 хв.) - 1374,85 грн.;

8) протягом всього часу:

- представництво клієнта в Одеському окружному адміністративному суді для участі у засіданнях по справі №420/5548/19 (22.10.2019, 20.11.2019, 25.11.2019) (3 год.) - 1500,00 грн.

При цьому, у звіті зазначено, що загалом витрачено 68 год. 29 хв. на загальну суму послуг - 34249,65 грн., проте сума послуг з урахуванням п. 2 Доручення на надання правової допомоги №1 від 21.10.2019 року складає 25000,00 грн.

Як вже зазначено судом, 03 грудня 2019 року за вх. №ЕП/9466/19 засобами електронної пошти від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача щодо понесених витрат на професійну допомогу.

У вказаному клопотанні, ГУ ДФС в Одеській області з посиланням на положення ст.ст. 132, 134 КАС України зазначає, що:

- по-перше, позовна заява підписана директором Зеленецьким А.П. та будь-яких інших доказів щодо написання чи складання відповідної позовної заяви представником ОСОБА_1 не має;

- по-друге, аналіз первинної документації в період з 21.10.2010-29.10.2019 року містить відмітку про використання часу у кількості 27 год 30 хв. Враховуючи, що матеріали справи містять 2 томи, відповідач вважає, що використаний час є надмірним. До того ж, як зазначає відповідач, звіт містить посилання на декілька аналізів господарських операцій в різні періоди; 29.10.2019-05.11.2019, 19.11.2019. Проте, на думку відповідача, відповідне розмежування витрачених годин є незрозумілим, оскільки представник позивача в першому аналізі первинної документації в період 21.10.2019-29.10.2019 року зазначає про аналіз первинних документів, що стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, а також те, що сума позову складає 1087873 грн. та зважаючи на складність справи (зокрема, наявність в матеріалах справи 2 томів та операцій позивача з двома контрагентами), відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача понесених судових витрат.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

Як вбачається з п. 1.1. Договору №5/10 про надання правової (правничої) допомоги від 21.11.2009 року (т.3 а.с.3-5), адвокат Козолуп М.С. за дорученням клієнта (ТОВ ДІІР ) приймає на себе зобов`язання надавати йому професійну правову (правничу) допомогу та вчинити від імені та за рахунок клієнта обумовлені юридичні дії, а клієнт зобов`язується сплатити за них відповідну плату (гонорар) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

При цьому, п. 5.1. вказаного Договору про надання правової (правничої) допомоги передбачено, що за правову допомогу, передбачену п. 1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в порядку та розмірі, визначеному додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатком №1 від 21.11.2019 року до вказаного Договору (т.3 а.с.6), клієнт доручає, а адвокат погоджується надавати йому професійну правову (правничу) допомогу та вчинити від імені та за рахунок клієнта обумовлені юридичні дії, що пов`язані з судовим оскарженням наступних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області, а саме:

1.1. податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037701407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем на податок на прибуток;

1.2. податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037711407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

1.3. податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037721407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У п. 2 Додатку №1 від 21.11.2019 року до Договору №5/10 про надання правової (правничої) допомоги від 21.11.2009 року зазначено, що вартість наданої адвокатом правової допомоги розраховується виходячи з вартості однієї години кваліфікованої праці (послуг) адвоката, що становить 500,00 грн. без ПДВ/1 година кваліфікованої праці (послуг) адвоката, але не більше 25000,00 грн. за проектом загалом. Розрахунок вартості наданої допомоги зазначається адвокатом у звіті, який надається разом з відповідним актом приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3 Додатку №1 від 21.11.2019 року передбачено, що оплата наданої адвокатом правової допомоги (послуг) здійснюється клієнтом не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі послуг за окремий період шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката у сумі, зазначеній у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вже зазначено судом, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн., представником позивача надано до суду копії: договору про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року; доручення №1 на надання правової допомоги від 21.10.2019 року до договору про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року; звіту від 25.11.2019 року за договором про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року; акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.11.2019 року; рахунка на оплату за договором про надання правової допомоги №5/19 від 21.10.2019 року; квитанції Приватбанку від 25.11.2019 року №RC_GZOB2X5KXYІTDDU17AC7OC на суму 25000 грн., в якій отримувачем платежу зазначено ОСОБА_1 , з призначенням платежу: надходження готівки за платіжними картками. Платник ТОВ ДІІР через ОСОБА_2 за надання прав. допомоги договір №5/19 від 21.1.2019 справа 42/5548/19 .

Так, щодо віднесення позивачем до витрат на правничу допомогу зі складання та подання до суду відповіді на відзив по справі №420/5548/19, поштового відправлення примірника відповіді на відзив відповідачу по справі (2 год. 45 хв.) - 1375,00 грн., яка датована представником позивача у звіті 29.10.2019 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається подання відповіді на відзив саме вказаним представником позивача 29.10.2019 року разом із доказами направлення відповіді на відзив відповідачу, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Суд також вважає доведеними та обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу, які надані представником позивача щодо складання та подання 05.11.2019 року та 20.11.2019 року до суду клопотань про приєднання доказів по справі №420/5548/19, формування доказів до клопотання, поштові відправлення примірників клопотань та відповідних доказів відповідачу, а тому, витрати на складання та подання зазначених клопотань та їх направлення відповідачу 05.11.2019 року у розмірі 1624,95 грн. (3 год. 15 хв.) та 20.11.2019 року у розмірі 1374,85 грн. (2 год. 45 хв.) підлягають стягненню з відповідача.

Щодо представництва клієнта в Одеському окружному адміністративному суді для участі у засіданнях по справі №420/5548/19 (22.10.2019, 20.11.2019, 25.11.2019) (3 год.) - 1500,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з протоколів судового засідання, підготовче засідання, призначене на 22.10.2019 року об 11.20 год. закінчилось об 11.29 год.; призначене на 20.11.2019 року о 14.00 год. закінчилось о 14.27 год.; призначене на 25.11.2019 о 14.00 год. закінчилось о 14.54 год., таким чином загальний час призначених засідань на 22.10.2019, 20.11.2019, 25.11.2019, в яких приймав участь позивач складає 09 хв., 27 хв. та 54 хв., що загалом складає 90 хв., тобто 1 год. 30 хв.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість витрат представника позивача щодо участі у судових засіданнях протягом 3 годин, оскільки цей час складає 1,5 години.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях, та, з урахуванням погодженої сторонами вартості однієї години роботи адвоката, вартість послуг адвоката щодо участі у судових засіданнях має становити 750 грн. (90 хв. х 500 грн.), а отже, витрати позивача на правову допомогу щодо участі представника позивача у судових засіданнях підлягають стягненню з відповідача у розмірі 750 грн.

Разом з цим, у звіті № 1 від 25.11.2019 року представником позивача зазначено, що ним надано послуги позивачу щодо аналізу первинної документації позивача, а саме: з 21.10.2019 року по 29.10.2019 року у кількості 27 год. 30 хв.; з 29.10.2019 року по 05.11.2019 року у кількості 3 год. 15 хв. та 19.11.2019 року у кількості 7 год. 30 хв., тобто, сукупний час по наданню послуг представником позивача щодо аналізу первинних документів позивача складає 38 годин 45 хвилин.

Отже, останній аналіз первинної документації позивача, здійснено представником 19.11.2019 року.

Водночас, у звіті № 1 від 25.11.2019 року представником позивача жодним чином не наведено необхідності тричі надавати юридичні послуги з аналізу первинних документів, що стосуються предмету спору.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що, оскільки матеріали даної адміністративної справи (станом на 20.11.2019 року) складали 2 томи, - зазначення представником позивача про витрати часу у загальній кількості 38 годин 45 хвилин на здійснення аналізу первинних документів позивача є надмірним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас, зважаючи на те, що після подання позовної заяви представником позивача були подані додаткові докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами в межах спірних правовідносин, враховуючи кількість доказів, які надані до суду з боку позивача та станом на 20.11.2019 року складали 2 томи, суд вважає, що обґрунтованим та реальним часом представника позивача, витраченим на аналіз первинної документації позивача є 4 години.

Таким чином, суд вважає, що послуги представника позивача щодо аналізу первинної документації позивача підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2000 грн. (4 години х 500 грн.)

Стосовно зазначених у звіті № 1 від 25.11.2019 року представником позивача наданих ним юридичних послуг з 18.09.2019 - 23.09.2019 щодо аналізу акта перевірки №1416/15-32-14-07/38477260 від 18.07.2019 року, первинних документів, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, формування правової позиції по справі та відповідних тез позовної заяви, складання та подання до суду позовної заяви до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, формування відповідних додатків до позовної заяви та поштове відправлення примірника заяви та додатків до неї відповідачу по справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ТОВ ДІІР складена 13.09.2019 року за №1/1 та підписана керівником ТОВ ДІІР - директором Зеленецьким А.П., та надійшла до суду 23.09.2019 року.

При цьому, договір про надання правової (правничої) допомоги №5/19 складено та підписано між ТОВ ДІІР та адвокатом Козолуп М.С. лише 21.10.2019 року. Крім того, ордер серії ОД №491105 виписаний адвокатом Козолуп М.С. теж 21.10.2019 року.

В свою чергу, представник позивача у клопотанні про стягнення витрат на професійну допомогу зазначає, що договір №5/19 від 21.10.2019 року набирає чинності з моменту його укладення та відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 18 вересня 2019 року (дата виникнення у адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю), що також зазначено у п.7.1 договору №5/19 від 21.10.2019 року.

Проте, як вже зазначено судом, позов складений 13.09.2019 року за №1/1 та підписаний керівником ТОВ ДІІР - директором Зеленецьким А.П., що відповідно спростовує надання представником позивача послуг щодо формування правової позиції по справі та відповідних тез позовної заяви, складання та подання до суду позовної заяви до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, формування відповідних додатків до позовної заяви та поштове відправлення примірника заяви та додатків до неї відповідачу по справі.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про те, що саме ним готувалась позовна заява, проте, він не міг її підписати, оскільки свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю він отримав лише 18.09.2019 року, з огляду на їх безпідставність, а також на те, що позовна заява надійшла до суду 23.09.2019 року, тобто після 18.09.2019 року та, відповідно, після отримання адвокатом Козолуп М.С, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Щодо послуг з аналізу акта перевірки №1416/15-32-14-07/38477260 від 18.07.2019 року, первинних документів, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, слід зазначити, що вказані послуги включені до послуг з аналізу первинної документації позивача, які судом стягнуто частково з відповідача.

З урахуванням зазначеного судом вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у межах обґрунтованих та підтверджених витрат на правничу допомогу, а саме:

- складання та подання 29.10.2019 року до суду відповіді на відзив по справі №420/5548/19, поштового відправлення примірника відповіді на відзив відповідачу по справі (2 год. 45 хв.) - 1375,00 грн;

- складання та подання 05.11.2019 року до суду клопотання про приєднання доказів по справі №420/5548/19, формування доказів до клопотання, поштове відправлення примірника клопотання та відповідних доказів відповідачу (3 год. 15 хв.) - 1624,95 грн.;

- складання та подання 20.11.2019 року до суду клопотання про приєднання доказів по справі №420/5548/19, формування доказів до клопотання, поштове відправлення примірника клопотання та відповідних доказів відповідачу (2 год. 45 хв.) - 1374,85 грн.;

- послуги представника позивача щодо аналізу первинної документації позивача підлягають стягненню з відповідача у розмірі (4 години) 2000 грн.;

- представництво клієнта в Одеському окружному адміністративному суді для участі у засіданнях по справі №420/5548/19 (22.10.2019, 20.11.2019, 25.11.2019) - частково у межах часу судових засідань, виходячи із погодженого сторонами розміру вартості однієї години роботи адвоката (1 год. 30 хв.)- 750,00 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7124,80 грн. (1375,00 грн. +1624,95 грн.+1374,85 грн.+750,00 грн.+2000,00 грн.).

05.12.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, останнім днем для складання рішення суду у повному обсязі по вказаній справі є 16.12.2019 року.

Керуючись ст.ст. 2,9,72,76-77,90,120,139,143,193,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР (код ЄДРПОУ 38477260, вул. Пастера, буд.29Е, с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область, 67661) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 року за №0037701407, №0037711407, №0037721407 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037701407 форми Р , прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 352370 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0037711407 форми Р , прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 533699 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, від 08.08.2019 року №0037721407 форми В4 , прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 201804 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР (код ЄДРПОУ 38477260, вул. Пастера, буд.29Е, с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область, 67661) судовий збір у розмірі 16318,10 грн. (шістнадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 10 копійок), сплачений позивачем згідно платіжного доручення №421 від 16.09.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДІІР (код ЄДРПОУ 38477260, вул. Пастера, буд.29Е, с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область, 67661) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7124,80 грн. (сім тисяч сто двадцять чотири гривні 80 копійок).

У задоволенні розподілу іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.12.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.