Постанова

від 12.11.2019 по справі 160/4784/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/4784/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. в адміністративній справі №160/4784/19 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" до Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати Постанови №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 на загальну суму 2 382 783, 00 (два мільйона триста вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три грн. 00 коп.) Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство Руслан і Ко звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати Постанови №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 на загальну суму 2 382 783, 00 (два мільйона триста вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три грн. 00 коп.) Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (Коптєлова Н.Л.) підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача за довіреністю (Суріна О.С.) заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на підставі наказу від 28.03.2019 № 377-І, направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.03.2019 № 183 в період з 29.03.2019 по 11.04.2019, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Руслан і Ко за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Жуковського, будинок 2Е, код ЄДРПОУ 20193165.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН1833/1406/АВ від 11 квітня 2019 року.

На підставі Акту №ДН1833/1406/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН1833/247/АВ/П від 19.04.2018 та оскаржувані Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 07.05.2019 № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані постанови від 07.05.2019 №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому суд вважає їх законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Так, статтею 265 КЗпП передбачено застосування фінансової санкції (штрафу) як вид відповідальності за порушення трудового законодавства.

Штраф нараховується за результатами перевірки органу Держпраці суб`єкта господарювання або роботодавця, якщо під час проведення такої перевірки встановлено ознаку порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. Порядок проведення планових та позапланових перевірок органами Держпраці затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017 р. №295.

При цьому приписи ст. 265 КЗпП не передбачають строкiв давностi для притягнення суб`єктiв господарювання до фінансової вiдповiдальностi, а також будь-яких спеціальних виключень в тому, що стосується притягнення до відповідальності за скоєння юридичними особами, які є роботодавцем, правопорушення, передбаченого цією нормою .

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями, не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України, та накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала інформація, надана в листі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.12.2018 № 73967/10/04-36-13-06-19 (вх. № 18574 від 04.12.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області; вх. № 8740 від 05.12.2018 управління з питань праці), щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконання робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та її територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а саме: статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої -восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, підстава для проведення перевірки позивача, відповідно до Порядку №295, є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Приписами ч. 4, ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Колегія суддів, з урахуванням викладеного погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ від 28.03.2019 № 377-І про проведення інспекційного відвідування виданий з додержанням вимог законодавства.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення законодавства, які передбачають фінансову відповідальність у вигляді штрафної санкції по абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України в розмірі - 4173, 00 грн., а саме, у зв`язку з тим, що формування тарифної системи на ТОВ ВКП Руслан і Ко здійснюється з порушенням вимог ст. 6 Закону України Про оплату праці та ст. 96 КЗпП України.

Так, згідно вимог ст. 96 КЗпП України тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки, вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

При цьому, з акту перевірки вбачається, що з наданого до перевірки штатного розкладу, який введено в дію з 01 січня 2019 ріку, встановлено, що, головному технологу підприємства передбачений оклад у розмірі 4173,00 грн., (код за класифікатором посад 1237.1 посада згідно із класифікатором відноситься до категорії законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)), комірнику встановлений посадовий оклад у розмірі 4173,00 грн. (код за класифікатором посад 9333, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії найпростіші професії). Таким чином, вище перелічені посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приписами чинного законодавства не передбачена можливість формування на власний розсуд посадових окладів, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Так, тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

При цьому позивачем на виконання Припису №ДН1833/247/АВ/П було видано наказ №470-К від 30.04.2019, відповідно до якого посадовий оклад головного технолога збільшений і становить 4 273,00 грн.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи позивача стосовно того, що усунення порушення не тягне за собою накладення фінансових санкцій, оскільки суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст.265 КЗпП України, яка не належить до адміністративно-господарських санкцій, які спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а є фінансовими санкціями - засобом впливу на порушника, що спрямований на недопущення повторення виявлених порушень у майбутньому.

Таким чином, виконання вимог Припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансової санкції, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/429, колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення щодо своєчасності виплати індексації заробітної плати, а також не здійснення перегляду посадових окладів працівників позивача за 2018 рік.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017 - ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ), Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому і окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій незалежно від форми власності.

Ст. 8 Закону України Про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР, зі змінами та доповненням (далі - Закон № 108/95 - ВР), передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівника підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з вимогами п. 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до п. 2 порядку 1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Як зазначалось вище, посадові оклади позивачем на 2018 рік були встановлені штатним розписом, який був введений в дію з січня 2018 року.

Відповідно до п. 2 порядку 1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103%.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (абз. 3 п.1-1 Порядку № 1078).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення (абз. 4 п.1-1 Порядку № 1078).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту (абз. 5 п.1-1 Порядку № 1078).

Крім того, відповідно до абз. 1 п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексується заробітна плата всіх працівників (незалежно від її розміру), але тільки в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Зарплату індексують у межах прожиткового мінімуму для працездатної особи (у листопаді 2018 року цей показник складає -1841 грн., у грудні 2018 - 1921 грн.).

Відповідно до даних викладених у акті інспекційного відвідування місяць останнього підвищення позивачем окладу за займаною посадою працівника - січень 2018 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем повинна була проводитися індексація заробітної плати у 2018 році, з огляду на те, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати.

Крім того, в акті інспекційного відвідування відсутній аналіз встановлених відповідачем обставин, з урахуванням яких можливо б було дійти висновку про наявність обов`язку позивача в листопаді та грудні 2018 року здійснити нарахування та виплату індексації заробітної плати працівникам. Крім того, судом враховуються пояснення позивача та відповідні докази на їх підтвердження з приводу того, що розмір заробітної плати працівників підприємства перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Відповідач вважає, що невиплата індексації заробітної плати є недотриманням мінімальних державних гарантій, у зв`язку з чим до позивача застосовано фінансову санкцію, передбачену ст. 265 КЗпП.

В свою чергу ст. 12 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже, враховуючи те, що розмір заробітної плати працівників перевищував розмір мінімальної заробітної плати, та враховуючи те, що законодавець передбачив здійснення індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, висновки щодо порушення позивачем мінімальних державних гарантій, наведені у постанові про накладення фінансових санкцій є безпідставними.

Також, підставою для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 слугувало те, що відповідно до п.3.5 правил внутрішнього трудового розпорядку позивача, співробітникам охорони встановлюється наступний графік роботи: 1-зміна з 08:00 до 08:00 (24 години), 2 зміна з 17:00 до 08:00.

Згідно табелю обліку робочого часу за листопад 2018 року наступні працівники відпрацювали кількість нічних годин: ОСОБА_1 - 32 години, ОСОБА_2 - 32 години, ОСОБА_3 - 40 годин, ОСОБА_4 - 48 годин, ОСОБА_5 - 40 годин, ОСОБА_6 - 40 годин.

При цьому розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу вищевикладеним 6 працівникам, що на думку контролюючого органу порушує вимоги ст. 108 КЗпП України.

Відповідно до ст. 108 КЗпП визначено, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що згідно обліку робочого часу у травні 2018 року працівники позивача ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ) працювали у святкові дні, а саме 1 та 9 травня 2018 року. При цьому відповідачем зазначено, що розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи у святкові дні вищезазначеним 4 працівникам, що є порушенням вимог ст. 107 КЗпП України.

Відповідно до ст. 73 КЗпП визначено, що святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2)працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

При цьому посилання у статті 73 КЗпП України на статтю 107 КЗпП України означає лише використання способів підрахунку подвійного розміру оплати, викладених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої статті 107 КЗпП України, якщо сторони дійшли згоди щодо способу компенсації за роботу у вихідний день шляхом оплати у підвищеному розмірі.

Отже, враховуючи викладене, святкові дні, в які працювали вищезазначені працівники позивача, відповідно до вимог статті 73 КЗпП України, могли компенсуватися (за згодою з роботодавцем) або наданням іншого дня відпочинку, або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється, у такому разі, за правилами статті 107 КЗпП України.

Наявними у справі, табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі. Отже, постанова про накладення штрафу № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 від 07 травня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню, за відсутності в діях позивача ознак порушення ст.ст.107, 72 КЗпП.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, приписи ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і К" - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 р. в адміністративній справі №160/4784/19 - скасувати в частині відмови в задоволені позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, та в цій частині ухвалите нове судове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" накладено штраф у розмірі 2 378 610 (два мільйона триста сімдесят вісім тисяч шістсот десять) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко