Рішення

від 05.12.2019 по справі 381/3140/19

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/1278/19

381/3140/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 року позивач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі увійшла Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу. За життя спадкодавець заповіту не залишив. У 2016 році позивач та відповідач звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори, після чого було заведено спадкову справу до майна померлого. При зверненні до нотаріуса з наміром отримати свідоцтво про право на спадщину отримали відмову в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на майно померлого. В подальшому відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно та за нею було визнано право власності на ј частину спадкового майна після смерті батька. ОСОБА_4 вважає, що має право реалізувати своє право на визнання права власності на частку будинку, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2019 року позовну заяву було залишено без руху.

20.09.2019 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від представника позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2019 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.10.2019 року, через канцелярію суду, від відповідача ОСОБА_2 та її адвоката, надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважають позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими, оскільки є передчасними.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав та проси їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник в задоволенні позову просили відмовити.

В судове засідання представник відповідача Дідівщинської сільської ради не зявився, електронною поштою надіслав листа в якому просив справу розглянути в його відсутність, заперечень проти позову не має.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.01.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 21.

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на належне йому майно до складу якого в тому числі, уввійшла Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 25.11.2005 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелиця Ж.П., зареєстровано в реєстрі за № 4505.

Спадкування є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслдок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя спадкодавець ОСОБА_6 заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом спадкового майна є донька померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 20.07.2012 року, повторно, Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1070 та ОСОБА_7 , яка була дружиною спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 видане 18.10.2013 року Відділом ДРАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1576.

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 20.01.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 242).

Згідно зі ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Отже, право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , перейшло до позивача ОСОБА_4 , яка є матір"ю ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 видане 05.05.1977 року м. Веймар НДР, актовий запис № 381.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 12.03.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, відповідно до якої було державним нотаріусом заведено спадкову справу №318/2016 до майна померлого ОСОБА_6 .

Також, 22.03.2016 року з заявою про прийняття спадщини до ноторіальної контори в порядку ст. 1276 ЦК України, звернулася ОСОБА_4 .

Державним нотаріусом Фещук Н.І., Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.09.2016 року ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , як спадкоємцям майна ОСОБА_6 , а саме: по Ѕ частині за кожним на 1/100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , однак що стосується Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.09.2016 року, останнім було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст. 49 ЗУ "Про нотаріат" відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_2 реалізовуючи своє право, звернулася до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 14.08.2018 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2016 року скасовано і прийнято постанову, якою позов ОСОБА_5 задоволено частково.Визнано за ОСОБА_5 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частина перша ст.1267 ЦК України передбачає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву так і під час розгляду справи заперечував проти позову посилаючись на те, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 від ОСОБА_4 надійшла заява про те, що вона не заперечує проти позовних вимог щодо визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Отже вважають позивач відмовилася від частини спадщини на користь ОСОБА_2 .

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ч.5 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перевіряючи доводи позивача судом встановлено, що ОСОБА_4 , подавши у встановлені законом строки заяву про прийняття спадщини, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , а також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, заяви щодо відкликання заяви про прийняття спадщини або відмови від спадщини на користь інших спадкоємців позивачем до нотаріальної контори подано не було і в матеріалах спадкової справи така заява відсутня, що підтверджує, що позивач прийняла спадщину та має право на отримання частки спадкового майна. Даний факт також, було підтверджено Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 14.08.2018 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, пославшись на те, що за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок.

Перевіряючи доводи представника відповідача судом було встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку, від 25.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелиця Ж.П., зареєстровано в реєстрі за № 4505. ОСОБА_6 , прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9349144 від 20.12.2005 року за ОСОБА_6 , було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2013 року визнано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 як право спільної сумісної власності подружжя.

Згідно Довідки № 971 від 21.07.2016 року КП ФМР "Фастівське бюро технічної інвентаризації" станом на 01.01.2013 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований по праву приватної власності Ѕ частина за ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Перепелицею Ж.П., приватним нотаріусом Фастівського райнотокругу від 25.11.2005 року р.№4505.

Згідно п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об"єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Отже, спадкодавець за життя набув право на вказану частину житлового будинку відповідно до встановленого, на час виникнення права, законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позовича щодо визнання права власності на ј частину житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 є обгрунтованими і такими що підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на її коросить понесені нею витрати на професійну правничу допомогу слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Проте, на обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права представником позивача було надано лише Договір про надання правової допомоги №1-08/19 від 01.08.2019 року.

Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та тривалості надання правової допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат за надання правичної допомоги.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідачів необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,133,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.ст.220-1222, 1258, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270,1273 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, с. Дідівщина, вул. Леніна,1, код ЄДРПО 04361321 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу від 25.11.2005 року, посвідченого Перепелицею Ж.П., приватним нотаріусом Фастівського райнотокругу, зареєстрованого в реєстрі за № 4505 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, с. Дідівщина, вул. Леніна,1, код ЄДРПО 04361321 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , солідарно судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.12.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий судя Г.В.Соловей