Постанова

від 18.11.2020 по справі 381/3140/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 381/3140/19

провадження № 61-7140св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Дідівщинська сільська рада Фастівського району Київської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дідівщинської сільської ради Фастівського району Київської області та просила визнати за нею право власності на ј житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі увійшла Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу.

За життя ОСОБА_3 заповіт не склав. У 2016 році вона та відповідач ОСОБА_2 звернулися із заявами про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, після чого було заведено спадкову справу до майна померлого. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину вони отримали відмову у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого на майно.

В подальшому за відповідачем ОСОБА_2 судовим рішенням було визнано право власності на ј частину спадкового майна після смерті батька.

Оскільки ОСОБА_1 вважає, що має право на визнання за собою права власності на ј частину будинку АДРЕСА_1 , просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж. П., зареєстрованого в реєстрі за № 4505, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 , подавши у встановлені законом строки заяву про прийняття спадщини, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, із заявами щодо відкликання заяви про прийняття спадщини або відмови від спадщини на користь інших спадкоємців до нотаріальної контори не зверталася, що підтверджує, що позивач прийняла спадщину та має право на отримання частки спадкового майна.

Відмовляючи позивачу у стягненні з відповідачів на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, суди зазначали, що нею не надано належних доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17.

Суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Фастівського міськрайонного суду Київської області.

03 червня 2020 року справа № 381/3140/19 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 21.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої в тому числі увійшла Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 25 листопада 2005 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж. П., зареєстрованого в реєстрі за №4505.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не склав.

Спадкоємцями першої черги за законом є донька померлого ОСОБА_2 та дружина спадкодавця ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємець ОСОБА_4 померла.

12 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим державним нотаріусом заведено спадкову справу № 318/2016 до майна померлого ОСОБА_3

22 березня 2016 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в порядку статті 1276 ЦК України звернулася ОСОБА_1 , яка є матір'ю ОСОБА_4

Державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н. І. було видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року, а саме: по Ѕ частині за кожним на 1/100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 державним нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року скасовано і прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року залишена без змін постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовими рішеннями у вищевказаній справі встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Перепелицею Ж. П., належав на праві власності будинок АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9349144 від 20 грудня 2005 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок.

Однак рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно довідки № 971 від 21 липня 2016 року КП ФМР Фастівське бюро технічної інвентаризації станом на 01 січня 2013 року Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1269 ЦК України особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

За правилами статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Встановивши, що ОСОБА_3 за життя набув право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку, а позивач на підставі статті 1276 ЦК України у визначені законом строки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частину спірного житлового будинку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17, оскільки у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, а встановлені судами обставини є відмінними.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук