Постанова

від 11.12.2019 по справі 543/1141/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/1141/18 Номер провадження 22-ц/814/3191/19Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Карпушин Г.Л., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2019 року (час ухвалення судового рішення з 16:11:55 год. 07.10.2019 року по 10:29:06 год. 08.10.2019 року; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 11.10.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати за ним в порядку поділу спадщини з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на весь житловий будинок та господарські споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 4,35 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що має кадастровий номер-5323684600:00:002:0004.

Решту спадкового майна з частками, належними померлій ОСОБА_5 , залишити за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заявлені вимоги мотивовані необхідністю розподілити спадкове майно між спадкоємцями для зручності його фактичного використання.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про залишення його позовних вимог без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача та його представника, позбавивши таким чином позивача можливості конкретизувати заявлені вимоги, подати додаткові докази та реалізувати інші процесуальні права.

Також вказував, що, розглянувши справу за повторною неявкою позивача та його представника, суд першої інстанції помилково не залишив позов без розгляду відповідно до ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 за життя мала п`ятьох дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 - позивач по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача та син ОСОБА_5 - ОСОБА_9 .

На час смерті він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та мав двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які доводилися ОСОБА_5 онуками, а позивачу ОСОБА_1 - племінницями.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_9 складалося з:

- Ѕ частина житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай);

- 1/12 частина нежитлової будівлі реммайстерні.

Спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняли його дружина ОСОБА_4 , діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також мати ОСОБА_5 . Кожен із спадкоємців успадкував по ј спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 березня 2017 року (а.с.12).

ОСОБА_5 заповіту не залишила.

На час смерті ОСОБА_5 разом з нею проживав та був зареєстрований позивач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Райозерської сільської ради від 27.09.2017 року № 02-45/382 (а.с.13).

07 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 (а.с.18).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить таке майно :

-земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що має кадастровий номер- 5323684600:00:002:0004;

-житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстровано у встановленому порядку (а.с.23).

Крім цього, спадщина ОСОБА_5 складається з часток, які перейшли до неї в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_9 , яку вона прийняла, але не встигла оформити за життя з отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці ОСОБА_5 , її доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , заяв про прийняття спадщини не подавали, що підтверджується спадковою справою (а.с.145-151).

Спадкоємцями після ОСОБА_5 за правом представлення (ч.1 ст.1266 ЦК України) є її неповнолітні онуки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у вивідачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.33).

Таким чином, ОСОБА_1 у спадщині ОСОБА_5 належить 1/2 частина, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також 1/2 частина на двох.

Наведені фактичні обставини визнаються учасниками справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не бажають змінювати розмір часток у спадщині та укладати відповідний договір. Запропонований позивачем варіант поділу спадкового майна порушує права неповнолітніх спадкоємців, а обраний позивачем спосіб захисту не передбачений цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ч.3 ст.376 ЦПК України), або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.376 ЦПК України).

В апеляційній скарзі викладені доводи, які стосуються виключно порушень норм процесуального права.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 217 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим.

Встановлено, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 по суті розпочався 07 грудня 2018 року (а.с.99).

Позивач до суду першої інстанції із заявою про залишення його позову без розгляду до початку розгляду справи по суті не звертався.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 08.10.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (стаття 367 цього Кодексу).

Результат аналізу цих норм дає підстави для висновку, що відповідно до статті 377 ЦПК України, якою передбачена можливість залишення позову без розгляду, позов не може бути залишений без розгляду судом апеляційної інстанції за заявою позивача, оскільки він вже вирішений по суті шляхом ухвалення рішення судом першої інстанції, а позивач наділений правом на залишення без розгляду його позову лише за умови подання ним такої заяви до початку розгляду справи по суті.

Принцип диспозитивності реалізується сторонами на стадії апеляційного розгляду відповідно до статті 373 ЦПК України, згідно з якою в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про такі процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

З огляду на наведене, позовну заяву на стадії апеляційного розгляду справи можна залишати без розгляду лише у разі встановлення апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції (постанова ВС від 09 жовтня 2019 року у справі № 552/2859/18).

Отже, якщо розцінювати вимоги апеляційної скарги як заяву позивача про залишення позову без розгляду, то апеляційний суд не має процесуальної можливості вирішити по суті (задовольнити) таку заяву.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірність розгляду справи по суті без участі позивача та його представника апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання 16 серпня 2019 року відкладене у зв`язку з неявкою позивача та його представника (а.с.167).

Напередодні позивач подав суду заяву, у якій просив відкласти розгляду справи, посилаючись на свою хворобу і зайнятість свого представника в іншому судовому засіданні (а.с.165). До заяви долучена сімейного лікаря (а.с.166).

07 жовтня 2019 року судом першої інстанції справа розглянута без участі позивача і його представника (а.с.176-177).

Напередодні 03 жовтня 2019 року адвокат Верпета В.О., представник позивача, подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі (а.с.174).

07 жовтня 2019 року позивач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю свого представника (а.с.175).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки у судове засідання такого учасника або його представника, крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Нормою пункту третього ч.1 ст.257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналізуючи наведені норми процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку, що у разі повторної поспіль неявки у судове засідання позивача, його представника, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, незалежно від причини неявки, суд вправі, проте не зобов`язаний залишити без розгляду позовну заяву.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивач та його представник повторно не з`явилися у судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, правомірно, врахувавши думку представника відповідача, розглянув спір по суті.

Такі процесуальні дії суду першої інстанції не є порушенням процесуального закону у розумінні приписів ч.2 і ч.3 ст.376 ЦПК України.

Перевіркою матеріалів справи порушень норм матеріального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено (ч.4 ст.367, ч.2 ст.376 ЦПК України).

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.371, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2019 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді Г.Л.Карпушин

В.М. Триголов