Постанова

від 11.12.2019 по справі 640/100/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/100/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Закревської І.Л.

представників позивача Ленівського Р.В., Мечкало І.В.

представника відповідача Шкварун О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, вважаючи його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 грудня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку ТОВ "Хуавей Україна" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10 грудня 2018 року №4013/28-10-4-06/33501267, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки ТОВ "Хуавей Україна" порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 14732466,34 грн.

На підставі висновків акту від 10 грудня 2018 року №4013/28-10-4-06/33501267 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406, яким до ТОВ "Хуавей Україна" згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції на загальну суму 1559676,54 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що за всіма податковими накладними, наведеними у відповідному переліку таблиці №1 акту від 10 грудня 2018 року №4013/28-10-4-06/33501267, контролюючим органом встановлено, а матеріалами справи підтверджено порушення строків їх реєстрації.

Так, по розрахункам коригування №122395 від 31 грудня 2017 року та №62235 від 22 червня 2018 року, з від`ємним значення суми ПДВ, які за твердженням позивача було складено на ліквідацію помилково виписаних "умовних" податкових накладних, суд першої інстанції із посиланням на відповідні норми Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, вказав на правомірність застосування до ТОВ "Хуавей Україна" штрафних санкції за порушення строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції в цій частині, оскільки пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації, у тому числі розрахунку коригування до податкової накладної. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнення від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки відповідні розрахунки коригування були складені до податкових накладних з визначеним ПДВ, то за порушення строків реєстрації таких розрахунків коригування Податковим кодексом України встановлена відповідальність у вигляді штрафу.

При цьому, правильними є також висновки суду першої інстанції про те, що поняття "сума податку" для цілей пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України є абсолютним дійсним числом, яке відображає відповідну суму податку, а отже не залежить від від`ємного чи позитивного значення такої суми.

Щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію "умовних" накладних, зокрема стосовно доводів суду першої інстанції, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільненні від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, скаржник зазначив, що нормами Податкового кодексу України не передбачено штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію або нереєстрацію податкових накладних, які не видаються покупцю, а питання виключень, на які не поширюються норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, є спірним.

Загалом, позиція скаржника полягає у тому, що до платника податку не застосовуються штрафні санкції, які передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, у випадку порушення строків реєстрації трьох окремих видів податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю); складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; складених на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України та статті 201 Податкового кодексу України дає підстави для висновків, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність саме двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Так, до 01 січня 2017 року штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (Закон №1797-VIII), яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120-1 Податкового кодексу України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 01 січня 2017 року передбачала, що штрафи не застосовуються виключно щодо "податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою".

Відповідно до змісту Пояснювальної записки до проекту Закону №1797-VIII, метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми податку на додану вартість, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону №1797-VIII, в першій редакції змін до статті 120-1 Податкового кодексу України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 05 грудня 2016 року (протокол №55) розглянув проект Закону №1797-VIII та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до статті 120-1, запропонувавши в абзаці десятому слова "складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою)" замінити словами "складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою)".

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України винятки із загальних правил сформульовано чітко та, виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, внесені Законом №1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що стаття 120-1 Податкового кодексу України відсилає до статті 201 Податкового кодексу України виключно в частині визначення граничних строків, порушення яких тягне за собою відповідальність, а не визначення видів податкових накладних, порушення строків реєстрації яких не тягнуть за собою відповідальність.

Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України розрізняє податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, як різні категорії податкових накладних, які повинні бути зареєстрованими в ЄРПН, проте не зумовлює застосування інших норм Податкового кодексу України без урахування мети їх запровадження.

Аналогічне тлумачення норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині умов звільнення від відповідальності викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №816/1488/17 (провадження №К/9901/152/17) та від 13 серпня 2019 року по справі №2040/7988/18 (провадження №К/9901/16471/19).

Таким чином, колегія суддів не вбачає неправомірних висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог у відповідній частині.

Щодо податкових накладних, які за твердженням скаржника були зареєстровані з пропущенням законодавчо встановленого строку не з вини ТОВ "Хуавей Україна", а внаслідок допущеної бездіяльності контролюючих органів, а саме у зв`язку з не надісланням протягом операційного дня квитанцій про прийняття надісланих податковий накладних, суд першої інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №823/1086/16 та від 22 травня 2019 року по справі №815/2457/18 мотивував свою позицію з означеного питання зокрема тим, що у разі незгоди із датами прийняття відповідних накладних позивач міг оскаржити таку бездіяльність.

Колегія суддів зауважує, що у справах, на які зроблено посилання судом першої інстанції, платники податків були обізнані про причини відмови у реєстрації надісланих ними податкових накладних, в тому числі у той же день, через отримання відповідних квитанцій, на відміну від обставин даної справи, де окремі з таких квитанцій були надіслані скаржнику лише наступного дня, за днем їх подання, а інші через тривалий проміжок часу.

У поданій апеляційній скарзі скаржник звернув увагу суду на ту обставину, що під час судового засідання суду першої інстанції 17 травня 2019 року було проголошено протокольну ухвалу про витребування від Державної фіскальної служби України інформації з ЄРПН щодо дат подання та реєстрації спірних податкових накладних, а також причин реєстрації пропуску відповідних податкових накладних. Учасники справи не заперечували проти витребування такої інформації, однак вказана ухвала не була виготовлена та направлена до Державної фіскальної служби України.

Колегія суддів зазначає, що записом судового засідання підтверджується обізнаність учасників справи про необхідність надання затребуваної судом інформації, а отже остання могла бути надана, зокрема відповідачем, що є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України та в послідуючому реорганізованим в Офіс великих платників податків Державної податкової служби, проте такої не міститься в матеріалах справи.

Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для притягнення скаржника до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації відповідних податкових накладних, за якими ним було вчинено всі законодавчо передбачені дії щодо їх реєстрації у межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній у постанові від 14 лютого 2019 року по справі №809/1040/17 (провадження №К/9901/49265/18).

Згідно частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене у сукупності, на думку колегії суддів внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність у цілому підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99, від 27 вересня 2001 року, пункт 30).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, відповідно до акту від 10 грудня 2018 року №4013/28-10-4-06/33501267 та складеного на його підставі податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0007544406, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у відношенні ТОВ "Хуавей Україна" застосовано штрафну санкцію на загальну суму 1559676,54 грн., у тому числі: 1473246,64 грн. - 10% від суми податкових накладних, зареєстрованих із затримкою на 15 і менше днів; 27548,28 грн. - 20% від суми податкових накладних, зареєстрованих із затримкою від 16 до 30 днів; 58881,62 грн. - 40% від суми податкових накладних, зареєстрованих із затримкою на 61 день і більше.

За накладними, які не були зареєстровані вчасно із незалежних від позивача обставин, а саме від 29 березня 2018 року №32127, від 29 березня 2018 року №32123, від 31 січня 2018 року №12112, від 31 січня 2018 року №12111, від 31 січня 2018 року №32156, від 28 березня 2018 року №32120 сукупна сума штрафу становить 549168,73 грн.

Відповідно до частини першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, у відсотковому співвідношенні питома вага штрафних санкцій за вищевказаними податковими накладними на суму 549168,73 грн. відносно 1559676,54 грн. - загальної суми штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 21 грудня 2018 року №0007544406, становить 35,21%, зі сплаченого судового збору в сумі 35092,80 грн. відшкодуванню на користь скаржника за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає: 35092,80х35,21% = 12356,18 грн.

Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" задовольнити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 грудня 2018 року №0007544406 в частині застосування штрафу на суму 549168,73 грн.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" (код ЄДРПОУ: 33501267, адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, 10/14) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ: 43141471, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) судові витрати у сумі 12356,18 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя: Л.Т. Черпіцька

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2019 року.