Постанова

від 02.12.2019 по справі 909/269/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа №909/269/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича від 09.11.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 (повний текст рішення складено 11.06.2018, суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/269/18

за позовом Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд", м. Косів Івано-Франківської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича, с.Пістинь Косівського району Івано-Франківської області

про стягнення 811230,50 грн. заборгованості за договором поставки

представники сторін:

від позивача - Клуб А.І. (керівник),

від відповідача - Гаврилків В.В., Семків М.М. (адвокат)

30.03.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об`єднання (надалі - Косівське ДКБМО) "Райагробуд" із позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича заборгованості за договором №01 від 26.03.2016 про поставку асфальтної органно-мінеральної суміші (СОМС-10) в розмірі 811230,50 грн., з яких: 151725 грн. основного боргу, 14240 грн. 3% річних, 112609,03 грн. інфляційних втрат та 494775,22 грн. 0,3% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та поставив обумовлений товар, що підтверджується накладною про передачу товару №01 від 26.06.2013, однак відповідач оплату за товар не провів.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 позов у даній справі задоволено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив наступне: на підставі укладеного сторонами договору № 01 від 26.06.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв товар по накладній №25 від 27.06.2013 на суму 46200 грн, що станом на дату укладення договору еквівалентно 5780 дол. США за офіційним курсом НБУ; відповідач не виконав обов`язку щодо оплати поставленого йому товару у встановлений строк; виходячи з умов договору та враховуючи курс долара США станом на день звернення до суду (26,25 грн за 1 долар), перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх правильність, а відтак обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу (а.с. 101-103, т.1), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи та недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У своїй апеляційній скарзі скаржник покликався на те, що наданий позивачем договір, додаткова угода до нього та накладна не підписані покупцем та на них відсутня печатка відповідача, що свідчить про те, що договір не був укладеним та не тягне за собою ніяких правових наслідків, а також про те, що відповідач не приймав від позивача ніякого товару. Крім того, відповідач вказував на те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без його участі, оскільки він не отримував повідомлень про судовий розгляд.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 194-196, т.1), у якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

28.01.2019 відповідач подав до суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи договору поставки №01 від 26.06.2013, додаткової угоди від 25.07.2013 та накладної №25 від 27.06.2013, а також клопотання про витребування у позивача оригіналів вказаних документів

В судовому засіданні 29.01.2019 позивач надав суду для ознайомлення оригінали вказаних документів, про що вказано у протоколі судового засідання (а.с. 221-223, т.1).

12.02.2019 відповідач подав до суду клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 3-5, т.2).

12.03.2019 відповідач подав до суду клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів - договору поставки №01 від 26.06.2013 та накладної №25 від 27.06.2013, у якому зазначив про необхідність визначення: абсолютного часу виконання договору та накладної, нанесення відтиску печатки, друкованого тексту та підписів сторін; послідовності виконання фрагментів договору та накладної, а саме, підписів сторін, печатки, нанесення друкованого тексту; часу виготовлення цих фрагментів договору та встановлення тієї обставини, чи час нанесення (друку) друкованого тексту відповідає часу нанесення печатки (а.с. 23-24, т.1).

Вказане клопотання відповідач обґрунтував тим, що у своїй діяльності він часто використовував бланки, які вже заздалегідь містили його підпис та печатку, і саме на таких бланках з його підписом і печаткою були надруковані договір поставки від 26.06.2013 та накладна від 27.06.2013.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове, яким позов Косівського ДКБМО "Райагробуд" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 135498,22 грн. основного боргу, 1210,57 грн. процентів за користування чужими коштами, 2049,76 грн. судового збору та 3180,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З приводу заявлених клопотань та по суті спору суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

1) в судовому засіданні 09.04.2019 відповідач підтвердив, що на спірних документах міститься його підпис і печатка та просив залишити без розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи;

2) суд відхилив клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи договору поставки та накладної у зв`язку з його необґрунтованістю;

3) клопотання відповідача про застосування позовної давності підлягає відхиленню, оскільки додатковою угодою від 25.07.2013 до договору сторони продовжили строк розрахунку за поставлений товар до 30.03.2015, а відповідно до поштового штемпеля на конверті позивач подав позов до Господарського суду Івано-Франківської області 30.03.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України;

4) всупереч вимог закону та умов договору позивач здійснив нарахування суми основного боргу, виходячи із курсу долара США до гривні, встановленого НБУ станом на 23.03.2018, натомість гривневий еквівалент суми боргу за поставлений товар на дату виникнення заборгованості (30.03.2015) за офіційним курсом долара США до гривні становить 135498,22 грн.;

5) проценти, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України та пунктом 7.8 договору, є однією і тією ж платою за користування чужими коштами, їх одночасне стягнення не допускається, оскільки це призведе до подвійного стягнення процентів за користування чужими коштами. Вказана норма надає перевагу розміру процентів, встановленому договором. З урахуванням вказаного, до стягнення підлягають 0,3% за користування чужими коштами в сумі 1210,57 грн., а вимога про стягнення 3% річних за користування чужими коштами на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в сумі 14240,00грн за період з 01.04.2015 по 01.03.2018, є безпідставною;

6) стосовно заявлених до стягнення 112609,03 грн. інфляційних втрат, то позивач не надав суду їх розрахунку, у зв`язку з чим суд не має змоги встановити за який саме період та від якої суми боргу нарахована вказана сума.

09.04.2019 оригінали договору поставки №01 від 26.06.2013, додаткової угоди від 25.07.2013 та накладної №25 від 27.06.2013 були повернуті Західним апеляційним господарським судом позивачу на вимогу останнього у зв`язку з необхідністю ведення належного бухгалтерського обліку (а.с. 30, т.2).

Постановою Верховного Суду від 01.09.2019 у даній справі було скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Приймаючи постанову, Верховний Суд виходив з того, що всупереч вимог п.3 ч.1 ст. 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів відхилення доводів відповідача щодо підстав заявлення ним клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи договору поставки №01 від 26.06.2013 та накладної №25 від 27.06.2013. Суд касаційної інстанції погодився з доводами відповідача та зазначив, що апеляційний господарський суд безпідставно не призначив експертизу вищевказаних договору та накладної.

Верховний Суд зазначив, що при новому розгляді суду слід належним чином дослідити зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку доводам усіх учасників справи із наведенням обґрунтування їх прийняття до уваги чи відхилення в мотивувальній частині постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Після надходження матеріалів справи з Верховного Суду, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 розгляд справи було призначено в судовому засіданні на 10.10.2019.

До вказаного судового засідання сторонами не було подано жодних письмових заяв чи клопотань по суті справи, а в самому засіданні 10.10.2019 відповідач підтримав своє клопотання про проведення судової технічної експертизи у даній справі та просив витребувати у позивача оригінали договору поставки №01 від 26.06.2013 та накладної №25 від 27.06.2013.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 позивача було зобов`язано надати суду оригінали вказаних документів, а розгляд справи відкладено на 31.10.2019.

В судовому засіданні 31.10.2019 представник позивача не надав суду оригіналів вказаних документів, натомість подав два клопотання: про призначення у справі будівельно-технічної експертизи асфальтного покриття, яке наявне у Гаврилківа В.В. за адресою його будинковолодіння; про виклик свідків ОСОБА_2 (водія ДКБМО Райагробуд , який поставляв асфальтну суміш Гаврилківу В.В. ), ОСОБА_3 (бухгалтера ДКБМО Райагробуд ), ОСОБА_4 (колишнього директора ДКБМО Райагробуд ).

Вирішення вказаних клопотань позивача суд відклав, наголосивши позивачу на необхідності додержання норм ГПК України при заявленні відповідних клопотань. Наступне судове засідання було призначено на 21.11.2019.

21.11.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача (а.с. 140-143, т.2), до якого він долучив докази понесених ним витрат на правову допомогу адвоката (розрахунок судових витрат, договір про надання послуг адвоката, акт прийому наданих послуг, квитанція до прибуткового ордеру).

В судове засідання 21.11.2019 позивач не забезпечив явку свого представника та не надав суду оригінали витребуваних документів. При цьому, відповідач повторно наголосив на необхідності розгляду його клопотання про проведення у справі судово-технічної експертизи документів, а також на необхідності витребування у позивача оригіналів відповідних документів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 розгляд справи було відкладено на 02.12.2019; зобов`язано сторін подати до суду викладені у письмовій формі позиції з приводу клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи; повторно витребувано у позивача оригінали договору поставки №01 від 26.06.2013, додаткової угоди від 25.07.2013 до вищезазначеного договору поставки та накладної на поставку товару від 27.06.2013 за №25; визнано обов`язковою явку сторін в судове засідання.

В судове засідання 02.12.2019 з`явилися представники обох сторін. В цей же день до суду надійшли:

1) від Гаврилківа В.В. - заява, у якій він підтримав попереднє клопотання та просив призначити у справі судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити такі питання:

- визначити абсолютний час виконання договору №1 від 26.06.2013 та додатків до нього, укладених між Гаврилківим В.В. та Косівським ДКБМО "Райагробуд" та накладної поставки товару "суміші асфальтно органно-мінеральна" щодо нанесення відтиску печатки приватного підприємця Гаврилківа В.В., друкованого тексту та підписів сторін відносно часу проведення експертизи

- в якій послідовності виконувались фрагменти договору №1 від 26.06.2013 та додатки до нього, накладної, а саме підписи сторін, печатка сторін, друкований текст;

- чи виготовлені фрагменти договору, додатки до нього та накладної (підписи сторін, печатки, друкований текст) в різний час. Встановити відносну давність виконання договору та накладної відносно один одного;

- чи час нанесення (друку) друкованого тексту відповідає часу нанесення печатки підприємця Гаврилківа В. та підпису Гаврилківа В.

2) від Косівського ДКБМО Райагробуд - клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_5 (постачальника Косівському ДКБМО Райагробуд асфальтної суміші) та ОСОБА_4 (колишній директор Косівського ДКБМО Райагробуд ); заперечення на клопотання Гаврилківа В.В. про призначення судово-технічної експертизи.

В судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача повторно не надав суду оригіналів договору, додаткової угоди та накладної. На запитання суду про причини невиконання вимог ухвал суду, представник позивача повідомив про те, що на підприємстві вказані документи відсутні і йому невідоме місце перебування вказаних документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Як стверджує позивач у даній справі, 26.06.2013 між Косівським ДКБМО Райагробуд (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Гаврилківим Василем Васильовичем (покупцем) було укладено договір на поставку суміші асфальтної органно-мінеральної (СОМС-10) в кількості та за ціною згідно з накладними, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п.4.1 договору, його ціна становить 46200,00 грн., що на дату укладення договору еквівалентно 5780,00 доларам США за офіційним курсом НБУ (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 2% від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору, що встановлюється як (А1/АО)*СП=ПСП , де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; АО - офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП - сума, поточного платежу; ГІСП - проіндексована сума платежу. На день підписання договору офіційний курс НБУ долара США до гривні становив 7,993 гривень за один долар США. У разі зменшення офіційного курсу НБУ долару США покупець сплачує суму, що передбачена пунктом 4.1 договору без коригування.

У пункті 4.3 зазначено, що покупець сплачує за отриманий товар гривневий еквівалент 5780,00 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим на дату оплати вартості товару.

Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами. Цей строк може бути подовжено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 5.2 договору).

У випадку затримки оплати товару покупець повинен сплатити останньому суму основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу від простроченої до сплати суми за кожний день прострочки до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати (п. 7.4 договору).

У разі невнесення покупцем платежу чи внесення його не в повному обсязі або з порушенням термінів, зазначених у пункті 5.2 договору, він зобов`язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3% від загальної суми заборгованості, яка склалася на день порушення по Договору, за кожний день прострочення (п. 7.8 договору).

Нарахування штрафних санкцій по відношенню до продавця чи покупця проводиться за весь період прострочення платежу без обмеження будь-яким терміном (п. 7.9 договору).

У пункті 7.10 договору встановлено, що розмір заборгованості при нарахуванні штрафних санкцій та нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами визначається як гривневий еквівалент неоплаченої заборгованості в іноземній валюті за курсом валюти, встановленим на дату виникнення заборгованості.

Позивач стверджує, що 27.06.2013 він поставив відповідачеві товар на загальну суму 46200,00 грн, що на дату укладення договору еквівалентно 5780,00 доларам США за офіційним курсом НБУ. Наведене підтверджується накладною №25 від 27.06.2013.

Також позивач стверджує, що додатковою угодою від 25.07.2013 до договору сторони продовжили строк розрахунку за поставлений товар, встановлений пунктом 5.2 договору, до 30 березня 2015 року.

За твердженням позивача, відповідач отриманий товар не оплатив.

В матеріалах справи наявні копії вищезазначених договору, додаткової угоди та накладної (а.с. 216-220, т.1).

Як було зазначено вище, відповідач не заперечує того, що його підпис та печатка, що містяться на вказаних документах, належать йому, однак заперечує факт підписання ним вказаних документів та стверджує, що ці документи були виготовлені на чистих бланках із використанням вже проставленого підпису та печатки відповідача.

Виходячи з цих міркувань, відповідач заявив клопотання про проведення у даній справі судової технічної експертизи документів, в якому Західний апеляційний господарський суд відмовив під час попереднього розгляду справи, що й стало підставою для скасування Верховним Судом постанови суду та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтями 76-79 ГПК України встановлено загальні вимоги, яким повинні відповідати докази, а саме належність, допустимість, достовірність та вірогідність. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 76). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 91 ГПК України встановлено вимоги до письмових доказів. Так, письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Під час нового розгляду справи, зважаючи на вказівки Верховного Суду та клопотання відповідача, судом апеляційної інстанції було вчинено усі необхідні дії для отримання від позивача оригіналів договору поставки, додаткової угоди до нього та накладної про поставку товару. Незважаючи на це, позивач ухилився від виконання вимог суду та не надав оригіналів вказаних документів.

Разом з тим, матеріали справи достеменно свідчать про те, що вказані документи повинні знаходитися у розпорядженні позивача, оскільки позивач вилучив оригінали цих документів з матеріалів даної справи (а.с. 30, т.2).

Невиконання позивачем вимог ухвал Західного апеляційного господарського суду унеможливлює призначення у справі судової технічної експертизи даних документів, а також тягне за собою наслідки, передбачені ч.6 ст. 91 ГПК України.

При цьому, колегія суддів не може враховувати обставини, встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, оскільки така була скасована Верховним Судом.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів при вирішенні позову у даній справі не може взяти до уваги подані позивачем копії договору поставки №01 від 26.06.2013, додаткової угоди від 25.07.2013 до вищезазначеного договору поставки та накладної на поставку товару від 27.06.2013 за №25.

Інших доказів, які би підтверджували наявність між сторонами договірних відносин з приводу поставки асфальтної суміші, а також факт передачі відповідачу 21 тони асфальтної суміші та її вартість, позивачем не надано.

Колегія суддів відхиляє покликання позивача на заяви свідків, подані в судовому засіданні 02.12.2019, зважаючи на таке:

Відповідно до ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Нормами Цивільного кодексу України, які встановлюють порядок укладення договорів та вимоги до їх форми передбачено, що правочини між юридичними особами, а також правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Доказів наявності таких документів позивачем не надано.

В той же час, зважаючи на ч.2 ст. 87 ГПК України, колегія суддів не може зробити висновок про наявність домовленості між сторонами щодо поставки товари виключно на підставі показань свідка - колишнього директора Косівського ДКБМО Райагробуд Марчука Б.В.

Стосовно клопотання позивача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи асфальтного покриття, яке наявне на подвір`ї Гаврилківа В.В. за адресою його будинковолодіння, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Клопотання позивача пов`язане з тим, що за його твердженням, асфальтно-бетонна суміш, яка наявна на території домоволодіння Гаврилківа В.В. , має унікальні характеристики, оскільки жодним із підприємств Івано-Франківської області така не виготовлялася. Вказана суміш була імпортована з території Республіки Білорусь, а відповідні її характеристики зафіксовані у паспорті №00787 (а.с. 21, т.1).

Однак, позивачем не доведено того, що: а) він був імпортером чи попереднім власником вказаної асфальтно-бетонної суміші, а з паспорту №00787 вказаної обставини не вбачається; б) позивачем не доведено того, що асфальтно-бетонну суміш з відповідними чи схожими характеристиками відповідач не міг придбати самостійно у іншого заводу-виробника (в т.ч. на території всієї України, а не лише Івано-Франківської області), чи іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, на переконання суду, встановлення характеристик асфальтно-бетонної суміш, яка наявна на території домоволодіння Гаврилківа В .В. , не свідчитиме про наявність чи відсутність договірних відносин між сторонами у даній справі.

Заява свідка ОСОБА_5 не спростовує вказаних висновків суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що у матеріалах справи немає доказів існування договірних відносин будь-якого характеру між ОСОБА_5 та Косівським ДКБМО Райагробуд чи між ОСОБА_5 та ФОП Гаврилківим В.В.

Стосовно наявної в матеріалах справи заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №922/1425/17.

Зважаючи на те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факту існування між сторонами даної справи договірних правовідносин, а також факту поставки позивачем товару для відповідача, а, отже, неможливо і встановити факт порушення права чи інтересу позивача, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Окрім того, як було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі №909/269/18 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об`єднання "Райагробуд" (78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 11, ідентифікаційний код 03578053) на користь фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича (78633, Івано-Франківська обл., Косівський район, село Пістинь , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ?42589,61? грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному та касаційному господарському суді, а також 12000,00 грн. витрат на правову допомогу.?

Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 11.12.2019.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік