Постанова

від 13.12.2019 по справі 910/3453/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року Справа № 910/3453/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Зуб Алли Володимирівни

на рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. ухвалене суддею Якушевою І.О. в м. Луцьку, повний текст складено 02.09.2019 р.

у справі № 910/3453/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Зуб Алли Володимирівни, с. Струмівка, Луцького району, Волинської області

про стягнення 103227,42 грн

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. у справі № 910/3453/19 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс" до фізичної особи-підприємця Зуб Алли Володимирівни.

Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця Зуб Алли Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс" 88040 грн. заборгованості, 14816 грн. 49 коп. пені.

Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 370 грн. 93 коп. пені.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач фізична особа-підприємець Зуб Алла Володимирівна подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. у справі № 910/3453/19 та постановити нове, яким відмовити в позові.

Вважає рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильною оцінкою доказів у справі. Доводить, що позов був поданий передчасно, оскільки згідно з п. 6.7. договору купівлі-продажу № 14/10-18 від 04.10.2018 р. строк виконання зобов`язань ФОП Зуб А.В. перед ТОВ БІЗНЕС АГРО-ТРАНС ще не настав. Аналіз відзиву відповідача та документів, які наявні в матеріалах справи, давали можливість суду зробити висновок про те, що саме примірник договору № 04/10-18 від 04.10.2018 р., наданий відповідачем, був погоджений сторонами при його укладенні.

Також скаржник звертає увагу на ту обставину, що податковий орган, зняв усі витрати, весь податковий кредит, що був сформований за період 2017-2018 роки та суми бюджетного відшкодування, що були відображені ФОП Зуб А.В. по усіх операціях по контрагенту ТОВ БІЗНЕС АГРО-ТРАНС . В акті перевірки податковий орган робить висновок про незаконність (безтоварність), а відтак, фіктивність операцій, здійснених з ТОВ БІЗНЕС АГРО-ТРАНС в період перевірки.

Просить врахувати наведене та скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Бізнес Агро-Транс у задоволенні позову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс" подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає, що скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не довела факту укладення договору в редакції, на яку посилалася, оскільки на вимогу суду не було надано оригінал договору в редакції відповідача.

Вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на акт перевірки та рішення ГУ ДФС у Волинській області як на підставу зупинення своїх зобов`язань по оплаті за товар, оскільки відповідні правовідносини не виникли у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та не відносяться до юрисдикції господарського суду.

Позивача пояснює, що суд першої інстанції повністю дослідив докази, які надавались сторонами для встановлення дійсності обставин справи та надав можливість відповідачу/скаржнику довести обставини, на які останній посилається.

Стверджує, що відповідач не виконав належним чином відповідно до умов договору (в редакції, якій надав до суду позивач) та норм Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України своїх обов`язків щодо сплати заборгованості за поставлений товар, односторонньо відмовився від зобов`язань, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. у справі № 910/3453/19 без змін, а апеляційну скаргу підприємця Зуб А.В. - без задоволення.

Відповідно до ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги відбувся без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

04.10.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс" як продавцем та фізичною особою-підприємцем Зуб Аллою Володимирівною як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 04/10-18, за умовами якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сою, макуху соєву, олію соєву (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, терміни поставки, загальна вартість товару, якість товару узгоджується сторонами та визначається специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.4. договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах ЕХW. Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної. Продавець за власний рахунок, своїми силами та засобами здійснює постачання товару. Датою поставки товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

У відповідності до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок продавця.

Пунктом 5.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний сплатити 100% вартості партії товару продавця по факту завантаження товару.

Згідно з п.п. 5.3., 9.2. договору рахунок на партію товару виставляється продавцем і передається покупцю шляхом надіслання по факсу, з підтвердженням про отримання, або шляхом надісланням листа в електронному вигляді на адресу електронної пошти.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання умов договору, але в будь-якому разі до 31 грудня 2018 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від повного виконання всіх передбачених договором зобов`язань.

Договір підписаний представником ТзОВ "Бізнес Агро-Транс" - директором Фідик Я.В. та фізичною особою-підприємцем Зуб А.В. Договір скріплений печатками ТзОВ "Бізнес Агро-Транс" і фізичної особи-підприємця Зуб А.В.

Судом першої інстанції було оглянуто та залучено до матеріалів справи оригінал договору купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р., наданий позивачем /а.с.132-134/.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що наданий відповідачем примірник договору був погоджений сторонами при його укладенні, і остаточна редакція договору купівлі-продажу №04/10-18 від 04.10.2018 була підписана в іншій редакції, ніж та, що викладена в примірнику позивача, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до ст..ст.74, 76-77 ГПК України. Скаржник не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду оригінал договору, який він вважає достовірним. Тому наявність копіі, яка не відповідає за змістом наданому суду оригіналу договору без будь-яких інших доказів - переписки щодо укладання договору поставки на інших умовах, щодо втрати свого примірника договору тощо - не підтверджує позицію відповідача.

Так, відповідач на вимогу суду першої інстанції не спростувала ту обставину, що підпис на договорі належить не їй, тоді як інші докази у справі свідчать про наступне схвалення та виконання відповідачем такого правочину шляхом підписання специфікацій, видаткових накладних та оплати за вказаний товар на підставі рахунків-фактур.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту укладання договору в редакціі наданого ним оригіналу як вірогідного доказу.

Сторонами у справі також було підписано специфікацію № 1 до договору № 04/10-18 від 04.10.2018 р. /а.с. 14/, за умовами якої продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти й оплатити олію соєву загальною вартістю 488040 грн. в строки і на умовах, передбачених договором № 04/10-18 від 04.10.2018 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р. та на підставі підписаної сторонами специфікації до договору позивач передав відповідачу товари на загальну суму 488040 грн., а відповідач - одержав такі товари без зауважень і заперечень, що підтверджується довіреністю № 2 від 04.10.2018 р. /а.с. 16/ та видатковою накладною № 3 від 04.10.2018 р., яка містить необхідні реквізити, зокрема, щодо постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс", одержувача - Зуб А .В . та підстави замовлення договір купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р. /а.с. 17/. Накладна № 3 від 04.10.2018 р. підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Оформлення передачі товарів шляхом складання видаткових накладних визначено умовами договору. Накладна містять необхідні реквізити за п.2.4 Положення і є належними доказами того, що господарська операція (в даному випадку -передача/прийняття товару за договором купівлі-продажу) фактично відбулась, і, відповідно - є доказами зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агро-Транс" для оплати товару було виписано відповідачу Зуб А.В. рахунок-фактуру № 67 від 04.10.2018 р. на суму 488040 грн. за товар - олію соєву в кількості 23,24 на підставі договору купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р. /а.с. 18/.

Відповідач кошти за отримані ним товари сплатив частково - в загальній сумі 400000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 633 від 04.10.2018 р. на 200000 грн. з призначенням платежу за олію зг. рах. 67 від 04.10.2018 р. та № 645 від 11.10.2018 р. на 200000 грн. з призначенням платежу за олію зг. рах. 67 від 04.10.2018 р. /а.с. 19-20/.

Заборгованість становить 88040 грн. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували неналежне виконання грошових зобов`язань.

Отже, на умовах договору № 14/10-18 від 04.10.2018 р. між сторонами склались правовідносини з купівлі-продажу, які врегульовані нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегією суддів встановлено, що на умовах договору № 14/10-18 від 04.10.2018 р. сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов та приступили до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням встановлених обставин, умов договору та наведених норм колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення боргу.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 15187,42 грн. пені за порушення строку оплати товару, визначеного п.5.1 договору купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р., за період з 04.10.2018 р. по 11.03.2019 р.

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу № 04/10-18 від 04.10.2018 р. у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 Розділу 5 „Порядок розрахунків", покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату такого прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Така умова договору відповідає нормам ст.549 ЦК України та ст.230-232 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Оскільки має місце несвоєчасне виконання оплати товару, позовна вимога про стягнення пені є підставною.

Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює розрахунки боргу та пені, але перевіривши обґрунтованість вимоги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 14 816,49 грн. пені за період з 05.10.2018 р. по 11.03.2019 р., та відмовою в стягненні 370,93 грн. пені, оскільки позивач помилково обчислив пеню з урахуванням дня, в який відбулася передача товару, та з урахуванням дня, коли перераховувались кошти, що суперечить нормам законодавства.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. у справі № 910/3453/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни.

Посилання скаржника на податкові повідомлення-рішення не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 88040 грн. заборгованості та пені.

Колегія суддів відхиляє такі доводи як безпідставні та звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення не можуть бути такими належними і допустимими доказами наявності чи відсутності боргу згідно зі ст.76-79 ГПК України, оскільки предметом доказування у даному спорі є господарське зобов`язання між сторонами, і немає підстав досліджувати податкові зобов`язання відповідача. Податкове повідомлення-рішення оформляється керівником органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення податкового законодавства, і за відсутності належним чином складених первинних документів, не може слугувати доказом виникнення господарських зобов`язань з огляду на вищезазначене.

Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Зуб Алли Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 р. у справі № 910/3453/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 910/3453/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.