Рішення

від 05.12.2019 по справі 927/712/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 року м. Чернігів справа № 927/712/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 195, кв. 54 до Фермерського господарства Черниське 15526, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Черниш, провулок Шкільний, 5 про стягнення 705 184 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Чикилевська О.В. - адвокат (ордер ЧН № 091276 від 19.08.2019р.)

від відповідача: Лутай Н.М. - адвокат, дов. від 11.10.2019р.

Рішення ухвалюється після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 21.11.2019 по 05.12.2019 на підставі ст.216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.12.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК подано до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву про стягнення з Фермерського господарства Черниське 436 793 грн. 49 коп. боргу, 221 698 грн. 36 коп. штрафу, 231 443 грн. 69 коп. пені, 194 665 грн. 35 коп. 30% річних та 57 377 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки № АМ230518/01 на умовах товарного кредиту від 23.05.2018 та додатків (специфікацій) до нього позивачем передано відповідачу по видатковим накладним №РН-000000030 від 08.06.2018, №РН-000000031 від 08.06.2018, №РН-000000032 від 08.06.2018, №РН-000000036 від 06.07.2018, №РН-000000037 від 06.07.2018, №РН-000000045 від 01.08.2018 товар загальною вартістю 936 793 грн. 49 коп. За повідомленням позивача, відповідач лише частково розрахувався за товар на суму 500 000 грн. 00 коп., внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Також за несвоєчасну оплату товару позивач застосовує до відповідача передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати штрафу, пені, тридцяти процентів річних та інфляційних нарахувань та просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2019 :

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 17 вересня 2019 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання даної ухвали;

викликано для участі в засіданні представників сторін.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою в підготовче засідання, призначене на 17.09.2019, представника відповідача та подання ним клопотання про відкладення розгляду справи, судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15.10.2019.

15 жовтня 2019 року відповідачем подано суду заяву б/н від 11.10.2019 про закриття провадження в частині стягнення заборгованості та зменшення неустойки, в якій відповідач повідомляє про те, що 10.10.2019 ним було перераховано на розрахунковий рахунок позивача заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 436 793 грн. 49 коп. та з посиланням на своє скрутне фінансове становище, а також на те, що розмір штрафних санкцій становить понад 60% заявлених до стягнення сум, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

До вказаної заяви відповідачем додано копії:

платіжних доручень № 91 від 10.10.2019 на суму 233 793 грн. 49 коп. та №103 від 10.10.2019 на суму 203 000 грн. 00 коп. як доказ сплати заявленої до стягнення суми боргу,

фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік,

довідки АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО №21-4321 від 07.10.2019, довідки АТ МЕГАБАНК №85-14/1118 від 07.10.2019, що засвідчують факт укладення відповідачем з цими банківськими установами кредитних договір та наявність непогашених кредитних зобов`язань у відповідача;

акту звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2018 р. - листопад 2018 р. між ТОВ ЗАХІД АГРОБІЗНЕС і відповідачем за договором №281-ЗЗР-ДО-18 від 13.04.2018, що засвідчує факт наявності у відповідача боргу перед вказаною юридичною особою в розмірі 3 605 984 грн. 88 коп.;

фінансової аграрної розписки від 04.07.2019, виданої відповідачем на виконання ним зобов`язань за договором поставки №281-ЗЗР-ДО-18 від 13.04.2018, укладеного з ТОВ ЗАХІД АГРОБІНЕС .

В цій же заяві відповідач просить визнати поважними причини неподання доказів по справі у визначений законом строк та встановити додатковий строк для подання доказів, доданих до заяви. В обґрунтування клопотання щодо поновлення строку на подання доказів, відповідач посилається на сплату ним частини заборгованості лише 10.10.2019, у зв`язку з чим він не мав можливості подати докази у встановлений законом строк.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 15.10.2019, судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, яка занесена до протоколу судового засідання, в зв`язку з чим додані до заяви б/н від 11.10.2019 про закриття провадження в частині стягнення заборгованості та зменшення неустойки приймаються судом до уваги під час вирішення спору.

15 жовтня 2019 року позивачем подано заяву б/н від 11.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. Заява обґрунтована тим, що 10.10.2019 відповідач сплатив заборгованість в сумі 436 793 грн. 49 коп., на підтвердження чого надано банківську виписку з рахунку.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду про, що зазначено в ухвалі від 29.10.2019, і спір вирішується з її урахуванням.

В зв`язку з прийняттям судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог має місце нова ціна позову - 705 184 грн. 40 коп., а позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 221 698 грн. 36 коп. штрафу, 231 443 грн. 69 коп. пені, 194 665 грн. 35 коп. 30% річних та 57 377 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

15 жовтня 2019 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2019, які занесені до протоколу судового засідання.

21 жовтня 2019 року позивачем подано відповідь на заяву, подану відповідачем 15.10.2019, в якій позивачем викладенні заперечення проти зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування своєї позиції щодо недоцільності зменшення розміру штрафних санкцій позивач, зокрема, вказує, що позивач неодноразово намагався врегулювати даний спір мирним шляхом в позасудовому порядку, однак відповідач розрахувався за поставлений товар лише після звернення позивача з позовною заявою до суду, що свідчить про ухилення відповідача від оплати поставленого товару в строки, передбачені договором. Позивач вказує, що він так само як і відповідач здійснює підприємницьку діяльність, а тому невиконання сторонами зобов`язань належним чином та у встановлені строки впливають на фінансове становище позивача, оскільки позивач має певні зобов`язання перед своїми кредиторами, має сплачувати податки, заробітну плату тощо, що вимагає певних фінансових витрат.

29 жовтня 2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.11.2019.

В судовому засіданні, яке відбулось 21.11.2019, судом оголошено перерву до 05.12.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

23 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК (позивач у справі, продавець за договором) та Фермерським господарством Черниське (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № АМ230518/01 від 23.05.2018 на умовах товарного кредиту (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

За змістом п.2.1. договору поставки ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США (Євро).

До договору поставки сторонами підписано додатки №1-6 (специфікації на товар, що поставляється), в яких сторонами узгоджено, зокрема, найменування, кількість, ціну в гривні та доларах США, а також строк оплати товару.

Так сторонами узгоджено, що предметом поставки відповідно до:

додатку № 1 від 23.05.2018 (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 441 283 грн. 13 коп.

додатку № 2 від 23.05.2018 (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 29 553 грн. 47 коп.

додатку № 3 від 23.05.2018 (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 59 085 грн. 00коп.;

додатку № 4 від 06.07.2018 (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 45 000 грн. 00 коп.;

додатку № 5 від 06.07.2018 (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 4 542 грн. 49 коп.;

додатку № 6 від 26.07.2018 є товар загальною вартістю 357 329 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1.4. договору поставки факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладної (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту прийому-передачі товару покупцю переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

В силу п.7.1. договору поставки цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору поставки, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки № АМ230518/01 на умовах товарного кредиту від 23.05.2018, є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту та суб`єктного складу договору № АМ230518/01 від 23.05.2018 свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору № АМ230518/01 від 23.05.2018 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, загальних положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору поставки позивачем передано відповідачу товар по видатковим накладним № РН-000000030 від 08.06.2018 на суму 29 553 грн. 47 коп., № РН-000000031 від 08.06.2018 на суму 59 085 грн. 00 коп., №РН - 000000032 від 08.06.2018 на суму 441 283 грн. 13 коп., № РН-000000036 від 06.07.2018 на суму 45 000 грн. 00 коп., № РН-000000037 від 06.07.2018 на суму 4 542 грн. 49 коп., № РН-000000045 від 01.08.2018 на суму 357 329 грн. 40 коп.

Загальна вартість товару переданого по вищевказаним видатковим накладним, покладеним в основу позову, становить 936 793 грн. 49 коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з кількістю та ціною поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якою засвідчено підпис особи, яка приймала товар від позивача для відповідача.

Факт отримання від позивача на підставі договору поставки по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 936 793 грн. 49 коп. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 2.5. договору поставки сторони встановили термін оплати та домовились, що оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

В доданих до позовної заяви додатках №1-6 (специфікаціях на товар, що поставляється) сторонами узгоджено, що оплата товару здійснюється в термін до 20.10.2018.

За повідомленням позивача відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 500 000 грн. 00 коп., в зв`язку з чим станом на момент подання даного позову до суду борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складав 436 793 грн. 49 коп.

Дана обставина підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, доданими до позовної заяви (а.с. 53 - 59).

Під час розгляду справи відповідачем погашено заявлену до стягнення заборгованість у сумі 436 793 грн. 49 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 91 від 10.10.2019 на суму 233 793 грн. 49 коп. та копією платіжного доручення №103 від 10.10.2019 на суму 203 000грн. 00коп., а також банківською випискою з рахунку позивача (а.с. 112).

В зв`язку з добровільним погашення заявленої до стягнення суми боргу відповідачем під час розгляду справи, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу, яка прийнята судом до розгляду.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі заявлений до стягнення борг за товар відсутній.

За несвоєчасну оплату товару позивач застосовує до відповідача передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати штрафу, пені, тридцяти процентів річних та інфляційних нарахувань та просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов`язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов`язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.3. договору поставки керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

З посиланням на вищевказану цивільно-правову норму та умову договору позивач просить стягнути з відповідача 194 665 грн. 35 коп. 30% річних, 21.10.2018 по 31.07.2019, та 57 377 грн. 00 коп. інфляційних втрат, обчислених за період з листопада 2018 року по липень 2019 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу та процентів річних, судом встановлено, що розрахунки відповідають встановленим обставинам справи, вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи заперечень проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції та тридцяти процентів річних шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно із п.5.2. договору поставки сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25 % від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 221 698 грн. 36 коп. штрафу та 231 443 грн. 69 коп. пені, нарахованої за період з 21.10.2018 по 31.07.2019.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штраф та пеня згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідні висновки щодо застосування норми права викладені в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, які на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом під час вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується прострочення оплати відповідачем отриманого від позивача товару, що є підставою для застосування до нього неустойки за порушення ним взятого на себе зобов`язання, і як наслідок правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 221 698 грн. 36 коп. штрафу, 231 443 грн. 69 коп. пені.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що за змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідні висновки щодо застосування норми права викладені в постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 31.10.2019 №924/243/19.

Судом враховується, що відповідач є фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Даний вид господарської діяльності характеризується сезонністю сільськогосподарського виробництва, істотним впливом природних факторів на результати виробництва, залежністю прибутку від рівня врожаю та сезонним розривом між вкладенням оборотного капіталу й отриманням доходів. Отримання прибутку у результаті здійснення такого виду діяльності можливе лише після закінчення сезону, збору врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції.

З наданих відповідачем доказів вбачається наявність значних кредитних та інших зобов`язань у відповідача. При цьому судом враховується, що на момент винесення рішення борг у відповідача перед позивачем внаслідок добровільного погашення відсутній.

Доказів понесення збитків, погіршення матеріального стану внаслідок порушення відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов`язань позивачем не надано.

Крім того, судом враховується, що стягнення 30% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ступінь виконання боржником зобов`язання (погашення відповідачем боргу в повному обсязі станом на момент ухвалення рішення суду), майновий стан сторін, зокрема відповідача, який вплинув на можливість своєчасної оплати ним вартості поставленого товару, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд доходить висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру неустойки.

В зв`язку з цим суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про зменшення неустойки частково та зменшити розмір пені та штрафу до 20% від заявлених до стягнення сум, а саме пені до 46 288 грн. 74 коп. та штрафу до 44 339 грн. 67 коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 57 377 грн. 00 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 194 665 грн. 35 коп. тридцяти процентів річних з простроченої суми, 44 339 грн. 67 коп. штрафу, 46 288 грн. 74 коп. пені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За подання до господарського суду даної позовної заяви з ціною позову до зменшення розміру позовних вимог, що складала 1 141 977 грн. 89 коп., позивачем платіжним дорученням №297 від 16.08.2019 сплачено судовий збір у сумі 17 129 грн. 67 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

договір про надання юридичних послуг від 09.08.2019, укладений між адвокатом Чикилевською Оксаною Володимирівною та позивачем (клієнт за договором), за умовами якого адвокат відповідно до Господарського кодексу України, Господарсько-процесуального кодексу України та інших законодавчих актів, що регулюють порядок надання юридичної допомоги зобов`язався надати клієнту юридичну допомогу в справах, що стосуються його прав та інтересів;

розрахунок суми витрат за надану правову допомогу, в якому сторони узгодили що розмір таких витрат складає 10 000 грн. 00коп.;

акт приймання-передавання грошових коштів, яким засвідчено факт передачі позивачем та прийняття адвокатом Чикилевською О.В. грошових коштів в сумі 10 000 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням договірних зобов`язань відповідно до умов договору №01 від 09.08.2019;

квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 19.08.2019 на суму 10 000 грн. 00 коп.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем подано не було.

Дослідивши документи, надані позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Відповідно до ч.1, 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом враховується висновки щодо застосування норми права, викладені Верховним Судом в постанові від 16.10.2019 у справі №910/143/19, відповідно до яких у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на вищевикладене, судовий збір у сумі 10 577 грн. 77 коп., який підлягав сплаті за подання до суду позовної заяви з новою ціною позову 705 184 грн. 40 коп., яка стала після прийняття судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на заявлену до стягнення суму боргу, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі за рахунок відповідача.

Переплачена сума судового збору внаслідок зменшення позивачем розміру позовних вимог в порядку, встановленому ст. 7 Закону України Про судовий збір , може бути повернута йому органами Державної казначейської служби України з державного бюджету після звернення до суду із заявою про повернення судового збору на підставі постановленої судом за результатами розгляду такої заяви ухвали.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК до Фермерського господарства Черниське про стягнення 705 184 грн. 40 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Черниське (15526, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Черниш, провулок Шкільний, 5, код 34258209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 195, кв. 54, код 41198278) 57 377 грн. 00 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 194 665 грн. 35 коп. тридцяти процентів річних з простроченої суми, 44 339 грн. 67 коп. штрафу, 46 288 грн. 74 коп. пені, 10 577 грн. 77 коп. судового збору та 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАЯК до Фермерського господарства Черниське в частині стягнення 177 358 грн. 69 коп. штрафу та 185 154 грн. 95 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2019 року .

Суддя А.С.Сидоренко