Постанова

від 17.02.2020 по справі 927/712/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 927/712/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2019 р. (повний текст складено 13.12.2019 р.)

у справі № 927/712/19 (суддя - Сидоренко А.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК"

до фермерського господарства "Черниське"

про стягнення 705 184,40 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фермерського господарства "Черниське" про стягнення 705 184,40 грн., а саме: 221 698,36 грн. штрафу, 231 443,69 грн. пені, 194 665,35 грн. 30 % річних та 57 377,00 грн. інфляційних втрат (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 15.10.2019 р.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару за договором № АМ230518/01 від 23.05.2018 р., який є підставою для виникнення грошового зобов`язання у відповідача та застосування до нього відповідальності за прострочення виконання цього зобов`язання.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2019 р. у справі № 927/712/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з фермерського господарства "Черниське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" 57 377,00 грн. інфляційних втрат, 194 665,35 грн. 30 % річних, 44 339,67 грн. штрафу, 46 288,74 грн. пені, 10 577,77 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 177 358,69 грн. штрафу та 185 154,95 грн. пені відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено умови договору № АМ230518/01 від 23.05.2018 р. щодо здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, у зв`язку з чим задоволено вимоги позову щодо стягнення 57 377,00 грн. інфляційних втрат, 194 665,35 грн. 30 % річних, в частині - 44 339,67 грн. штрафу та 46 288,74 грн. пені, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення частково, змінивши рішення в частині стягнення штрафу та пені; стягнути з фермерського господарства "Черниське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" 221 698,36 грн. штрафу, 231 443,69 грн. пені.

За твердженням апелянта, судом першої інстанції невірно було застосовано положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки не було враховано, що відповідачем не вчинялись дії досудового врегулювання спору; частина заборгованості оплачена відповідачем після звернення позивача до суду; розмір неустойки визначений сторонами у договорі і скрутне фінансове становище боржника не змінює порядок розрахунків.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова, Л.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2020 р.

27.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 17.02.2020 р. представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апелянт не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" (продавець) та фермерським господарством "Черниське" (покупець) укладено договір поставки № АМ230518/01 на умовах товарного кредиту (договір поставки), за умовами якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначаються у специфікаціях до договору. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

Згідно пункту 1.4 договору факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладної (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту прийому-передачі товару покупцю переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

За змістом пунктів 2.1, 2.5 договору поставки ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США (Євро). Сторони встановили термін оплати та домовились, що оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

До договору поставки сторонами підписано додатки № 1-6 (специфікації на товар, що поставляється), в яких сторонами узгоджено, зокрема, найменування, кількість, ціну в гривні та доларах США, а також строк оплати товару.

Так сторонами узгоджено, що предметом поставки відповідно до:

- додатку № 1 від 23.05.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 441 283,13 грн.;

- додатку № 2 від 23.05.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 29 553,47 грн.;

- додатку № 3 від 23.05.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 59 085,00 грн.;

- додатку № 4 від 06.07.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 45 000,00 грн.;

- додатку № 5 від 06.07.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 4 542,49 грн.;

- додатку № 6 від 26.07.2018 р. (специфікації на товар, що поставляється) є товар загальною вартістю 357 329,40 грн.

Пунктом 3 специфікацій № 1-6 сторонами узгоджено, що оплата товару здійснюється в термін до 20.10.2018 р.

В силу п. 7.1 договору поставки він набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 936 793,49 грн. відповідно до видаткових накладних: № РН-000000030 від 08.06.2018 р. на суму 29 553,47 грн., № РН-000000031 від 08.06.2018 р. на суму 59 085,00 грн., № РН-000000032 від 08.06.2018 р. на суму 441 283,13 грн., № РН-000000036 від 06.07.2018 р. на суму 45 000,00 грн., № РН-000000037 від 06.07.2018 р. на суму 4 542,49 грн., № РН-000000045 від 01.08.2018 р. на суму 357 329,40 грн.

Покупець вартість поставленого товару оплатив повністю в розмірі 936 793,49 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Предметом спору у даній справі є право позивача на застосування до боржника встановленої договором та Законом відповідальності за прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Постачальником виконано обов`язок з поставки товару на загальну суму 936 793,49 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень, тож враховуючи умови договору відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за отриманий товар до 20.10.2018 р. Проте оплату покупцем здійснено з порушенням встановленого строку, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пунктів 5.2, 5.3 договору за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25 % від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 % річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 221 698,36 грн. штрафу, 231 443,69 грн. пені, 194 665,35 грн. 30 % річних та 57 377,00 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 21.10.2018 р. по 31.07.2019 р., є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки (а.с. 88-90 том 1), обґрунтоване тим, що заборгованість покупця виникла внаслідок скрутного фінансового становища підприємства і стягнення неустойки у заявленому позивачем розмірі створить непомірний тягар, який призведе до несправедливого додаткового прибутку позивача. Також заявник звертав увагу на те, що порушення ним зобов`язання з оплати не потягло значних збитків для позивача і борг на час розгляду даної справи оплачений у повному обсязі.

В силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідні висновки щодо застосування норми права викладені в постановах Верховного Суду від 21.11.2019 р. у справі № 916/553/19, від 31.10.2019 р. у справі № 924/243/19.

Враховуючи ступінь виконання боржником зобов`язання (погашення відповідачем боргу в повному обсязі); майновий стан сторін, зокрема відповідача (наявність значних кредитних та інших зобов`язань, що підтверджується фінансовим звітом за 2018 рік; банківськими довідками № 21-4321 від 07.10.2019 р., № 85-14/1118 від 07.10.2019 р.; фінансовою аграрною розпискою від 04.07.2019 р.), який вплинув на можливість своєчасної оплати покупцем вартості поставленого товару; відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, а також те, що стягнення 30 % річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, що фактично відшкодовує його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх оплаті, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено пеню до 46 288,74 грн. та штраф до 44 339,67 грн.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2019 р. у справі № 927/712/19 апелянтом не оскаржується.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-МАЯК" на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2019 р. у справі № 927/712/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2019 р. у справі № 927/712/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/712/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.02.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Н.Ф. Калатай