Постанова

від 09.12.2019 по справі 914/838/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Справа №914/838/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

Г.В. Орищин,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі АТ НАК Нафтогаз України ) за №14/4-1378 від 03.09.2019 (вх. № 01-05/3416/19 від 17.09.2019)

на рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2019 (суддя З.П. Гоменюк; повний текст рішення складено 22.08.2019)

у справі № 914/838/19

за позовом: АТ НАК Нафтогаз України

до відповідача: Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплокомуненерго (надалі МДКП Миколаївтеплокомуненерго )

про стягнення 719738,74 грн.,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Яцук Г.М. - адвокат (ордер серія ЛВ № 150979 від 02.12.2019),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

02.05.2019 АТ НАК Нафтогаз України звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до МДКП Миколаївтеплокомуненерго про стягнення боргу у загальній сумі 719738,74 грн., у тому числі: основний борг у сумі 536557,66 грн., пеня у сумі 75856,93 грн., 3% річних в сумі 26390,56 грн. та інфляційні втрати в сумі 80933,59 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі №914/838/19 (суддя З.П. Гоменюк) частково задоволено позов. Стягнуто з Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплоенерго на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - 536557,66 грн. основного боргу, 37928,47 грн. пені, 26390,56 грн. 3% річних та 80933,59 грн. інфляційних втрат та 10796 грн. судового збору з розстроченням виконання рішення на шість місяців шляхом сплати рівними частинами. В задоволенні решти позову відмовлено (а.с. 145-156).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5193/1617-БО-21, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов названого договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2436340,80 грн. Відповідач оплатив поставлений за договором природний газ в сумі 1899783,14 грн. та не оплатив 536557,66 грн., що свідчить про значний ступінь виконання боржником зобов`язання. Суд, оцінюючи інтереси, як боржника так і кредитора, використав своє право, надане ч. 3 ст. 551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України, зменшив розмір нарахованої позивачем пені на 50%, частково задоволив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 536557,66 грн. основного боргу, 37928,47 грн. пені, 26390,56 грн. 3% річних та 80933,59 грн. інфляційних втрат. Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, суд врахував важкий фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору та дійшов висновку, що ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для відповідача й ускладнити виконання рішення у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів. Разом з тим, суд зазначив, що розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців є занадто тривалим, а тому з метою дотримання балансу інтересів обох сторін, беручи до уваги можливі негативні наслідки для боржника при одномоментному виконанні рішення у встановлений строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, розстрочив виконання судового рішення на 6 місяців.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

АТ НАК Нафтогаз України подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі №914/838/19, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, а саме пені у розмірі 40928,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 75856,93 грн. задоволити у повному обсязі. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Скаржник вважає оскаржуване рішення, в частині часткового задоволення позовних вимог у зв`язку із зменшенням судом розміру пені, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що при зменшенні розміру пені суд першої інстанції мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків. На думку скаржника, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Звертає увагу, що при вирішенні питання щодо зменшення пені місцевий господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Стверджує, що під час розгляду даної справи суд не врахував інтереси позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач (скаржник) не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.11.2019 обізнаний з датою, часом і місцем розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі № 914/838/19, апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання представників сторін. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника позивача.

Обставини справи

14 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5193/1617-БО-21. За умовами п.1.1 договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (а.с. 31-39).

Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 266,00 тис. куб. метрів , з визначенням конкретних розмірів передачі природного газу за місяцями (тис.куб.метрів).

Відповідно до п.3.1. договору, Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що приймання-передачі природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 5635,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) 1127,00 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ 6762,00 грн. (п.5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 договору, у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

До названого договору неодноразово вносились зміни, а саме: додатковими угодами №1 від 22.09.2016; № 2 від 27.10.2016; №3 від 31.10.2016; №4 від 22.11.2016; №5 від 30.12.2016; №6 від 23.01.2017; №7 від 07.02.2017; №8 від 31.03.2017, якими ряд умов договору, зокрема щодо ціни газу, кількості та фізико-хімічних показників газу та інше, було викладено в нових редакціях (а.с. 40-54).

На виконання умов договору постачання природного газу №5193/1617-БО-21 від 14.09.2016, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2436340,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 на суму 58149,55 грн.; від 30.11.2016 на суму 542446,00 грн.; від 31.12.2016 на суму 497073,69грн.; від 31.01.2017 на суму 522397,08 грн.; від 28.02.2017 на суму 409197,60 грн.; від 31.03.2017 на суму 278420,42 грн.; від 30.04.2017 на суму 128656,46 грн. (а.с. 55-61).

Названі акти підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем газу на загальну суму 1899783,14 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 64-85).

Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з позовом про стягнення - 536557,66 грн. основного боргу, пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу згідно актів за грудень 2016 року, січень, лютий, березень та квітень 2017 року в сумі 75856,93 грн., 3% річних в розмірі 26390,56 грн. та 80933,59 грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами даного спору укладено договір постачання природного газу №5193/1617-БО-21.

За приписами частин 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору постачання природного газу №5193/1617-БО-21 від 14.09.2016, позивач (Постачальник) передав у власність відповідача (Споживача) природний газ на загальну суму 2436340,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

Разом з тим, в порушення умов вказаного договору відповідач оплату за поставлений позивачем природний газ провів з порушенням строків, визначених договором, та лише частково на суму 1899783,14 грн. Цієї обставини відповідач не заперечує.

Отже, сума основного боргу за спірним правочином складає 536557,66 грн., яку суд першої інстанції оскаржуваним рішенням правомірно й підставно стягнув на користь позивача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав умови спірного договору щодо оплати отриманого природного газу, отже він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

З аналізу розрахунків позивача, не спростованих відповідачем, суд встановив, що 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого природного газу за грудень 2016 року та січень, лютий, березень, квітень 2017 року (в цілому за період з 26.01.2017 по 16.08.2018) за договором постачання природного газу №5193/1617-БО-21 від 14.09.2016 складає 26390,56 грн. Сума, на яку збільшився основний борг внаслідок інфляційних процесів становить 80933,59 грн. (а.с.27-30).

Перевіривши правильність вказаних розрахунків, колегія суддів вважає їх арифметично вірними. Отже, суд першої інстанції законно і обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 26.01.2017 по 16.08.2018 3% річних в розмірі 26390,56 грн. та інфляційних втрат - в сумі 80933,59 грн.

Колегія суддів зазначає, що рішення в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат позивачем (скаржником) не оскаржується.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені та стягнення її з відповідача в сумі 37928,47 грн., що становить 50 % від заявленої до стягнення суми (75856,93 грн.), є правомірним та обгрунтованим з огляду на таке.

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, п. 8.2 договору постачання природного газу №5193/1617-БО-21 від 14.09.2016 сторони погодили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1. та 6.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, не спростованого відповідачем, розмір пені за несвоєчасну оплату поставленого позивачем газу за грудень 2016 року та січень, лютий, березень, квітень 2017 року складає 75856,93 грн. (а.с. 27-30).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як видно з матеріалів справи, відповідач у клопотанні б/н від 15.07.2019 просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80% від заявленої суми, покликаючись на скрутне фінансове становище, часткову оплату заборгованості та недоведеність понесення збитків позивачем внаслідок прострочення оплати (а.с. 129-130).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу наведених норм права вбачається, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Суд встановив, що МДКП Миколаївтеплокомуненерго використовує природний газ для виробництва теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене значною заборгованістю Державного професійно-технічного навчального закладу Миколаївський професійний ліцей за спожиті послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено копії відповідних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та актів звіряння взаємних розрахунків з ДНТНЗ Миколаївський професійний ліцей (а.с. 122-127, 131-132).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір належної до стягнення пені на 50%, пославшись на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а стягнення з МДКП Миколаївтеплокомуненерго пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем свого зобов`язання.

З аналізу вищеописаних правових норм, матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50% та стягнення з відповідача пені в розмірі 37928,47 грн., оскільки таке зменшення пені суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі №914/838/19.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі №914/838/19 необхідно залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за №14/4-1378 від 03.09.2019 (вх. № 01-05/3416/19 від 17.09.2019) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2019 у справі № 914/838/19 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник

Суддя Г.В. Орищин