Рішення

від 04.12.2019 по справі 922/1476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1476/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (62503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, б. 98; код ЄДРПОУ: 02910108) до 1) Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (62500, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Соборна, б. 73; код ЄДРПОУ: 04059473), 2)Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків. вул. Космічна, б. 21, 2 під`їзд, поверх 8,9; код ЄДРПОУ: 39792822), 3) Фермерського господарства "Січ та К" (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Металіста, б. 14; код ЄДРПОУ: 39402717) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки за участю представників:

прокуратури - Маматова М. О. (посвідчення №053711 від 03.09.2019);

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - Халіної М. В. (довіреність №32-20-0.14-37/62-19 від 12.03.2019);

3-го відповідача - Черняк І. Ю. (договір б/н про надання правової допомоги від 27.05.2019);

3-ї особи - ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_2 ).

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2019 року перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.№1476/19 від 20 травня 2019 року) до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківської області та до Фермерського господарства "Січ та К" про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації № 110 від 29.02.2012 року;

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації № 847 від 29.12.2012 року, зі змінами внесеними розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 23.06.2014 року № 211;

- визнання недійсним договору оренди від 19.08.2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 70,8472 га, а саме: площею 21,9002 га (кадастровий № 6321610100:02:002:0142), площею 16,8640 га (кадастровий № 6321610100:02:001:0122) та площею 32,0830 га (кадастровий №6321610100:04:001:0011), які розташовані на території Вовчанської міської ради Харківської області, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.09.2014 року, індексні номери рішень: 15543658, 15537097 та 15539949;

- зобов`язання Фермерського господарства "Січ та К" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки державної власності, загальною площею 70,8472 га, а саме: площею 21,9002 га (кадастровий №6321610100:02:002:0142), площею 16,8640 га (кадастровий №6321610100:02:001:0122) та площею 32,0830 га (кадастровий №6321610100:04:001:0011), які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області;

- судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок та, відповідно, укладення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області договору оренди земель відбулося незаконно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому ухвали для усунення недоліків.

28 травня 2019 року на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1476/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 червня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31 травня 2019 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Фізичну особу ОСОБА_1 .

11 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14330 від 11 червня 2019 року), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а у разі визнання обґрунтованими позовних вимог застосувати наслідки пропущення процесуальних строків, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України. Зазначив, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави. Також представник 2-го відповідача вважає, що строк позовної давності необхідно відраховувати з моменту прийняття спірних розпоряджень Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області та укладання на її підставі оскаржуваного договору.

18 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від голови Фермерського господарства "Січ та К" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14826 від 18 червня 2019 року), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що у законодавстві України, чинному на час виникнення спірних відносин, не містилось жодного обмеження права громадян України на отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, яке б ставилося у залежність від наявності у громадянина-заявника інших земельних ділянок на праві користування або власності. Разом з тим голова Фермерського господарства "Січ та К" вважає, що у прокурора відсутні підстави для здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Також, останній разом з відзивом на позовну заяву надав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Зазначив, що вільний доступ до Публічної кадастрової карти України було надано з 05.10.2015, а отже саме з цієї дати можливо починати відлік строку, коли прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення інтересів держави.

20 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15109 від 20 червня 2019 року), в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а у разі визнання обґрунтованими позовних вимог застосувати наслідки пропущення процесуальних строків, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України. Зазначає, що строк позовної давності сплив до моменту звернення прокурором із цією позовною заявою. В той же час, законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у передачі земельної ділянки в оренду, серед яких відсутня така підстава для відмови як прогнозування органом державної виконавчої влади відсутності або наявності у фізичної особи та членів її сім`ї намірів на ведення фермерського господарства. Також, представник 1-го відповідача вважає, що прокурор звернувся із зазначеним позовом за відсутності відповідних підстав для здійснення представництва в суді законних інтересів держави.

25 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від прокурора надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (вх.№15386 від 25 червня 2019 року), в якій просить суд відмовити в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про застосування наслідків пропущення процесуальних строків, визначених ч.4 ст. 267 ЦК України. Зазначає, що строки позовної давності пропущені із поважних причин, оскільки факт порушення вимог законодавства щодо надання у користування ОСОБА_1 спірних земельних ділянок виявлений прокуратурою лише у листопаді 2018 року, а пред`являючи позов в даній справі прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення.

26 червня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від прокурора надійшла відповідь на відзив Фермерського господарства "Січ та К" (вх.№15494 від 26 червня 2019 року), в якій просить суд відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства "Січ та К" про застосування наслідків пропущення процесуальних строків, визначених ч.4 ст.267 ЦК України. Зазначає, що ОСОБА_1 незаконно отримав від Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області земельні ділянки за спрощеною процедурою, а сам без проведення земельних торгів (аукціону), не для створення нового фермерського господарства, а для розширення площі земель, які уже перебувають у власності останнього та членів його сім`ї.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2019 року зупинено провадження у справі №922/1476/19 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року провадження у справі № 922/1476/19 поновлено. Призначено підготовче засідання на 13 листопада 2019 року.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року підготовче засідання відкладено на 20 листопада 2019 року.

19 листопада 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника Фермерського господарства "Січ та К" надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№28115 від 19 листопада 2019 року).

В підготовчому судовому засіданні 20 листопада 2019 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 04 грудня 2019 року.

Присутній в судовому засіданні прокурор 04 грудня 2019 року позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити. Зазначив, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Однак, у ході вивчення прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до Вовчанської райдержадміністрації із заявою про надання йому в оренду земельних ділянок загальною площею 70,8472 га, без проходження процедури земельних торгів, приховав інформацію, що уже є власником та керівником сільськогосподарського підприємства - ПОМП Лиман-Січ , видами діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур та останній має у власності та користуванні земельні ділянки. Зокрема, відповідно до інформації відділу у Вовчанському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.10.2018 №10-20-0.23,16-1315/107-18 у приватній власності та користуванні ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки, загальною площею 62,2839 га. Також прокуратурою встановлено, що у приватній власності ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 ) перебуває земельна ділянка площею 15,5166 га (к.н.6321610100:02:003:0004), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вовчанської міської ради. Поряд з цим, згідно з інформацією ГУ ДФС у Харківській області від 14.01.2019 та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказані землі, загальною площею 31,0904 га (к.н. 6321610100:02:002:0076, 6321610100:02:003:0004) не обробляються ФГ СІЧ та К , а на підставі договорів оренди від 27.08.2014 передано в користування ПОМП Лиман-Січ , засновником та керівником якого являється сам ОСОБА_1 . Також, відповідно до інформації відділу у Вовчанському районі ГУ Держгеокадастру в області від 26.10.2018 та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у користуванні ПОМП Лиман-Січ (код 25463913), засновником та керівником якого являється ОСОБА_1 , з 2006 року перебувають 44 земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї), загальною площею 482,85 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради, Білоколодязької та Вовчансько-Хутірської сільських рад Вовчанського району. Вказані земельні ділянки (паї) сформовані за результатами розпаювання земель АПФ Лиман та використовуються ПОМП Лиман-Січ на підставі договорів оренди земель, укладених з громадянами - колишніми членами АПФ Лиман .

Представник Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання 04 грудня 2019 року не з`явився, проте 14 листопада 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області надав заяву (вх.№27631 від 14 листопада 2019 року), в якій просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також, просив суд розглянути дану справу без участі представника Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області за наявними у справі доказами.

Присутній в судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Харківської області 04 грудня 2019 року проти позову заперечував. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголосив на тому, що на час видання спірних розпоряджень органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області була Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області. Порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірних розпоряджень був врегульований ст. 123 ЗК, з урахуванням вимог ЗУ "Про фермерське господарство". Заяви, надані ОСОБА_1 до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідають вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваних розпоряджень.

Присутній в судовому засіданні представник Фермерського господарства "Січ та К" 04 грудня 2019 року проти позову заперечував. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що саме з доданої прокурором копії відповіді ГУ ДФС у Харківській області від 14.01.2019 вбачається, що Фермерське господарство Січ Та К своєчасно звітує та своєчасно сплачує орендну плату за земельні ділянки к.н. 6321610100:02:002:0142, к.н. 6321610100:02:001:0122, к.н. 6321610100:04:001:0011. Заборгованість відсутня. За 2014 - 2018 роки Фермерським господарством Січ Та К сплачено більше 400 000,00 грн. Зазначені обставини свідчать про те, що земельні ділянки к.н. 6321610100:02:002:0142. к.н. 6321610100:02:001:0122, к.н. 6321610100:04:001:0011, отриманні для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 за договором оренди від 19.08.2014, який укладений на підставі Розпорядження №110 та Розпорядження №847, фактично використовуються 3-м відповідачем, та саме цільове використання цих земельних ділянок дозволяє фермерському господарству самостійно сплачувати податки та інші обов`язкові платежі. Разом з тим, долучені до матеріалів справи документи підтверджують, що у власності (користуванні) як фізичної особи ОСОБА_1 , так і ПОМП Лиман-Січ знаходяться окремі, зовсім інші земельні ділянки, аніж ті, які використовуються Фермерським господарством Січ Та К .

Присутній в судовому засіданні 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 проти позову заперечував. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошував на тому, що останній не тільки мав намір та можливість використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства на момент видачі спірних розпоряджень Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області, а й в подальшому їх для цього використовував та використовує і на цей час. Також зазначив, що позиція прокурора є суб`єктивною думкою останнього, яка обґрунтовується виключно однобоким помилковим тлумаченням доданих ним же самим до справи документів, які до того ж одержані з порушенням закону, оскільки у власності (користуванні) фізичної особи ОСОБА_1 та ПОМП Лиман-Січ знаходяться різні земельні ділянки.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

30 листопада 2011 року громадянин України ОСОБА_1 (заявник) звернувся з заявою до голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просив останнього згідно cт.ст.3, 5 та 7 Закону України "Про фермерське господарство" та cт.ст. 118, 123, 124 та 134 "Земельного Кодексу України", і на підставі виконання вимог, викладених в листі №01- 30/4-447 від 17.11.2011 р. щодо отримання викопіювань з чергового кадастрового плану та довідок про кількісні характеристики двох земельних ділянок, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем), виділити в оренду дві земельні ділянки загальною площею приблизно 70,5 га, що знаходяться за межами міста і на території яких розміщені господарські приміщення з усіма необхідними комунікаціями заявника: один двір за адресою: АДРЕСА_5, а другий - за адресою: АДРЕСА_4. Зазначив, що Фермерське господарство створюється з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в якому членами разом зі заявником будуть: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_8 Дві останні сім`ї мають право на безоплатне отримання земельних ділянок у власність (а.с.29, т.1).

Так, статтею 5 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до норм земельного законодавства, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні з вищезазначеною заявою до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області надав останній копію трудових книжок, копію диплому про вищу аграрну освіту, копію витягу з протоколу №1 засідання Вовчанської районної професійної комісії, копія листа №01-30/4-447 від 17.11.2011 та копії викопіювань з чергового кадастрового плану та довідок №1891 та №1892 від 29.11.2011 на дві земельні ділянки (а.с.30-45, т.1).

29 лютого 2012 року розпорядженням № 110 Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області, орієнтовною площею 70,5000 га ріллі, для передачі їх в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства. Зазначено, що на території даних земельних ділянок розміщені об`єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), один господарський двір, розташований за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області, за поштовою адресою: АДРЕСА_5 який належить громадянину ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові будинки від 15.08.2005 та відповідно до рішення Вовчанського районного суду від 28.12.2008 № 2-101038/08; другий господарський двір розташований за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області за поштовою адресою: АДРЕСА_4, які належать громадянину ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові будинки від 08.11.2005 (а.с.46-47,т.1).

29 лютого 2012 року розпорядженням №847 Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області, розроблений ТОВ САБО КОНСАЛТИНГ . Передано громадянину ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 70,8472 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області, з подальшим укладенням договору оренди терміном на 49 років для ведення фермерського господарства (а.с.48,т.1).

23 червня 2014 року розпорядженням №211 Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області внесено зміни до розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації № 847 від 29 лютого 2012 року, відповідно до яких п.2. розпорядження викладено в такій редакції: "Передати громадянину ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 21,9002 га (кадастровий номер 6321610100:02:002:0142), земельну ділянку загальною площею 16,8640 га (кадастровий номер 6321610100:02:001:0122) та земельну ділянку загальною площею 32,0830 га (кадастровий номер 6321610100:04:001:0011) для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя - рілля, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області, строком на 49 років (а.с.49,т.1).

19 серпня 2014 року, на підставі вищевикладеного, між Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (Головне управління Держземагентства у Харківській області) (орендодавець) та громадянин ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - Договір) (50-54,т.1).

Відповідно до п.1. Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів Вовчанської міської ради на території Вовчанського району Харківської області.

Передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 29.12.2012 №847 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради Харківської області зі змінами, внесеними розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 23.06.2014 №211 (п.17.Договору).

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 70,8472 га, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:02:001:0122, площею 16,8640 га, сільськогосподарські угіддя (рілля);

- земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:04:001:0011, площею 32,0830 га, сільськогосподарські угіддя (рілля);

- земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:02:002:0142, площею 21,9002 га, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п.2.Договору).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок становить 1 696 276,89 грн. (п.5.Договору).

Орендна плата вноситься орендарем на рахунки місцевих бюджетів, відповідно до вимог податкового та бюджетних кодексів України, у грошовій формі, в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у сумі 67 851,08 грн. на рік (п.9.Договору).

Орендна плата вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11.Договору).

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п.14.Договору).

Цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п.15.Договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації права оренди, згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.42.Договору).

В подальшому, як вбачається з витягу ЄДРПОУ, ОСОБА_1 створено фермерське господарство СІЧ та К , яке зареєстроване 19.09.2014 як юридична особа (код 39402717) (а.с.55-58,т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Вовчанською районною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства (Держгеокадастру) у Харківській області вимог законодавства щодо виділення земельних ділянок для створення фермерського господарства, що, на думку прокурора, призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Вовчанська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру в Харківській області зобов`язано відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених сферах управління.

Прокурор зазначає, що його звернення до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливості рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі позивача.

З огляду на положення статей 31,93,124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного Кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Так частиною 3 статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, приписами Земельного кодексу України забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, в тому числі довідки з земельного кадастру про те, що раніше заявник не реалізовував своє право на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства.

Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац другий частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, за змістом статей 1,7,8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №621/2501/18 зазначила, що за змістом статей 1,5,7,8,12 Закону №973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Таким чином, аналізуючи законність договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності, укладених поза аукціонами фермерськими господарствами, ретельну увагу потрібно приділяти наявності у фермерського господарства наміру (дійсного волевиявлення) та можливості використовувати ділянки (наявності трудових та матеріальних ресурсів, зіставлення таких ресурсів з розміром ділянки та обґрунтуванням, наведеним у заяві про її надання), а також відсутності прихованого наміру щодо отримання ділянки в обхід аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 маючи вищу аграрну освіту, з 01.03.1999 займав посаду директора ПОМП Лиман-Січ .

На підставі розпорядження №176 Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області від 25.03.1998 ПОМП Лиман-Січ зареєстровано як юридичну особу, а саме "Приватно-орендне мале підприємство", засновником якої є ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу ЄДРОПУ, наданого прокурором, діяльністю ПОМП Лиман-Січ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність; виробництво олії та тваринних жирів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.61-65,т.1).

Разом з тим, ОСОБА_1 на праві приватної власності є власником земельних ділянок:

- площею 46,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вовчанської міської ради - державний акт серія ІІ-ХР №067433, зареєстрований за № 2326 від 29.12.1998;

площею 15,5738 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вовчанської міської ради - державний акт серія ЯЕ №513846, зареєстрований за № 010969000020 від 02.07.2009 (а.с.67-68,т.1).

Також, як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 26.10.2018 № с10-20-0.23,16-1315/107-18, ОСОБА_1 надано:

земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6321610100:00:001:0019 на підставі державного акту серії ЯА №644952, зареєстрованого за № 010769000029 від 11.05.2007;

- земельну ділянку для підприємницької діяльності розташовану за адресою: м. Вовчанськ, АДРЕСА_6, площею 0,6068 га, кадастровий номер 6321610100:00:001:1046 на підставі договору оренди зареєстрованого за №632161014001014 від 15.06.2012.

Крім того, станом на 01.01.2013 відповідно до книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі між ПОМП Лиман-Січ та громадянами зареєстровані договори оренди:

- на території Білоколодязької селищної ради - 20 шт., загальною площею 112,5242 га,

- на території Вовчанської міської ради - 22 шт., загальною площею 360,3383 га,

- на території Вовчансько-Хутірської сільської ради - 2 шт. загальною площею 10,01 га (а.с.66,т.1).

Разом з тим, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 надав в оренду ПОМП Лиман-Січ земельні ділянки кадастровий номер 6321610100:02:002:0076 площею 15,5738 га та кадастровий номер 6321610100:02:003:0004 площею 15,5166 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.69-72,т.1).

Прокурором також було надано розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області №380 від 16.12.2013 та №381 від 16.12.2013, якими надано приватно - орендному малому підприємству Лиман - СІЧ дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки площею 10,01 га та площею 360,3383 га (а.с.74-75,т.1).

За приписами ЗК України громадяни України мають право на отримання у власність або в оренду земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

У ч.2 ст.134 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення торгів. Одним із таких винятків є надання ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно з положеннями закону Про фермерське господарство громадянин як фізична особа звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз ЗК України та закону Про фермерське господарство в аспекті даного спору свідчить про таке:

- земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою;

- після створення (державної реєстрації) фермерського господарства останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі торгів відповідно до положень ч.1 ст.134 ЗК України.

Аналізуючи вищевикладене, всебічно та повно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, маючи вищу аграрну освіту та достатній досвід роботи у сільському господарстві, звернувся до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області як фізична особа із заявою про виділення в оренду земельної ділянки загальною площею приблизно 70,5 га для створення фермерського господарства.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи не міститься жодного належного, допустимого та вірогідного доказу, який би свідчив про те, що на момент звернення із заявою про виділення в оренду земельної ділянки загальною площею приблизно 70,5 га для створення фермерського господарства ОСОБА_1 уже було отримано у власність чи в оренду земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, що дає можливість останньому скористатися пільговим порядком одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Крім того, за змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, Фізична особа - ОСОБА_1 , отримавши в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, вперше скористався своїм правом на отримання земельної ділянки державної чи комунальної власності саме для ведення фермерського господарства та на підставі цього зареєстрував юридичну особу - "Фермерське господарство", що відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство є спрощеною (пільговою) процедурою.

Щодо наявності у власності та в оренді ОСОБА_1 та його родичів, які є членами Фермерського господарства "Січ та К" земельних ділянок суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Тобто законом не забороняється членам фермерського господарства орендувати чи володіти іншими земельними ділянками.

Так, районна професійна комісія з питань створення фермерських господарств на засіданні 10.06.2011, дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи вирішила, що ОСОБА_1 має великий досвід роботи у сільському господарстві, має достатні знання з зоотехнії та основ агрономії.

У зв`язку з цим, районна професійна комісія з питань створення фермерських господарств зробила висновок про наявність у ОСОБА_1 достатнього досвіду роботи у сільському господарстві та вважає, що ОСОБА_1 пройшов професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство (а.с.39,т.1).

В свою чергу прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства, а лише мав на меті розширення площі земель за спрощеною процедурою.

Як вбачається з листа ГУ ДФС України № 968/20-40-54-05-16 від 14.01.2019 ОСОБА_1 за земельні ділянки загальною площею 70,8472 га (кадастрові номери 6321610100:02:001:0122; 6321610100:04:001:0011; 6321610100:02:002:0142) протягом вересня 2014-2018 років звітує та сплачує орендну плату з юридичних осіб ФГ Січ та К (п.н. 39402717). Так за 2014 рік нараховано орендної плати у сумі 22 240,09 грн., сплачено 22 240,09 грн., за 2015 рік нараховано 84 746,00 грн., сплачено 84 746,00 грн., за 2016 рік нараховано 98 822,01 грн., сплачено 98 822,01 грн., за 2017 рік нараховано 98 822,00 грн., сплачено 98 822,00 грн., за 2018 рік нараховано 98 822,01 грн., сплачено 98 822,01 грн. Станом на 01 січня 2019 року заборгованості не має (а.с.59-60,т.1).

Прокурор в позовні заяві також зазначає, що ОСОБА_1 при зверненні про надання в оренду спірних земель у заяві не зазначено дані щодо наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Так, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону).

Таким чином, зазначення даних щодо наявності у заявника необхідної матеріально-технічної бази для обробітку даної площі землі на момент виникнення спірних правовідносин не було обов`язковим, а отже відсутність у заявника найманих працівників чи сільськогосподарської техніки для обробітку даної площі землі не позбавляло останнього права на отримання землі в оренду для створення фермерського господарства.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 07 березня 2018 року у справі № 911/436/17 зазначив, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин є невірним.

Разом з тим у справі "Тюмень проти України" за рішенням Європейського суду з захисту прав людини у п. 55, суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. У п. 56 рішення суд зазначив, що вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння [його] майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу.

У зв`язку з наведеними висновками ЕСЗПЛ, суд досліджує дотримання справедливого балансу між реалізацією приватного права на оренду земельної ділянки та суспільним інтересом на отримання доходу від використання земельної ділянки.

Судом встановлено, що в ході реалізації спірного правочину ОСОБА_1 набув права оренди на земельні ділянки, уклав договір оренди, створив фермерське господарство та своєчасно сплачує орендну плату. Як витікає із наведеного, інтереси суспільства також дотримані, оскільки до бюджету надходили кошти від орендної плати.

Таким чином, спірний правочин не порушив справедливий баланс між реалізацією приватного права та інтересів держави.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки в матеріалах справи не міститься жодного належного, достовірного чи допустимого доказу на їх підтвердження.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування оспорюваних розпоряджень голови Вовчанської районної державної адміністрації №110 від 29.02.2012 та №847 від 29.12.2012, а також визнання недійсним договору оренди від 19.08.2014.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України Про прокуратуру та частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (позиція Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "13" грудня 2019 р.

Суддя Т.О. Пономаренко