Рішення

від 05.12.2019 по справі 130/751/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/519/2019

130/751/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі судових засідань Маліщук Н.А.,

за участі представника позивача Бойко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області до Жмеринської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Віницькій області звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в особі начальника Козака Ю. з позовом до Жмеринської районної державної адміністрації, в якому просив поновити строк позовної давності, прийняти позовну заяву до розгляду, скасувати розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 14.09.2006 року №487 Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Коростівецької сільської ради , визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.09.2006 року укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією в особі голови Сахна О.В. з одного боку та орендаря гр. ОСОБА_2 з другого боку, стягнути на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.09.2006 року між Жмеринською районною державною адміністрацією, в особі голови Сахна О.В та орендарем ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі. За договором в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 57,6300 га ріллі із земель запасу Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді в розмірі 453,53 грн. на рік. Однак, з наявних в Головному управлінні документів до оскаржуваного договору, була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ОСОБА_2 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницьої області, що в свою чергу суперечить вимогам законодавства, оскільки при передачі земельної ділянки в оренду розробляється проект землеустрою- щодо відведення земельної ділянки в оренду, а не технічна документація. Крім того зазначена технічна документація розроблена з рядом порушень, а саме з титульного аркуша вбачається, що технічна документація розроблялась 2006 року, однак технічне завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_2 затверджено 14.06.2012 року. Крім того, у пояснювальній записці вказано, що технічна документація розробляється на підставі розпорядження Жмеринської районної ради №11 від 11.09.2006 року, однак це не відповідає дійсності, оскільки технічна документація виготовлялась на підставі розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 11.09.2006 року № 481.Також, відповідно до розпорядження від 11.09.2006 № 481 Жмеринської районної державної адміністрації Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку розташовану на території Коростівецької сільської ради для ведення фермерського господарства вказана земельна ділянка 50 га, а у розпорядженні Жмеринської районної державної адміністрації від 14.09.2006 року №487 Про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 на території Коростівецької сільської ради зазначається земельна ділянка 57,63 га. Відповідно при укладені оскаржуваного договору оренди від 19.09.2006 року в обов`язковому порядку необхідно було розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Однак, при укладені зазначеного договору не розроблявся необхідний проект землеустрою, що не відповідає вимогам законодавства та тягне за собою ряд порушень та негативних наслідків, а саме не можливо визначити чітко цільове призначення земельної ділянки, що в подальшому може призвести до розорювання земель та їх неефективному використані. Зазначене свідчить про те, що укладений договір оренди земельної ділянки від 18.09.2007 суперечить нормативно-правовим актом, які регулюють дані правовідносини, а тому повинен бути визнаним недійсним правочином. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому його права як сторони по оскаржуваному договору ніяким чином не можуть бути порушенні. Розпорядженнями землями державної власності сільськогосподарського призначення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише з 01.01.2013 року, при цьому попереднім розпорядником (райдержадміністрацією) Головному управлінню не було передано жодних документів щодо передачі ним зазначених земель у користування чи у власність. Крім того, функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру розпорядженням Кабінету Міністрів України №910-р від 30.11.2016 року. На підставі листа Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 21.11.2018 № 0101 -40/2228 Головному управлінню стало відомо про існування оскаржуваного договору оренди та про смерть ОСОБА_2 . З урахуванням зазначеного листа 29.01.2019 та 30.01.2019 року старшим інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Сатановським А.А. відповідно до наказів № 3-ДК та №4-ДК від 02.01.2019 року було проведено перевірку стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки площею 31,5 га з кадастровим номером 0521083600:04:002:0446, площею 13,5 га з кадастровим номером 0521083600:05:005:0320 на території Лялецької сільської ради Жмеринського району та площею 57,6300 га з кадастровим номером 0521083000:06:001:0117 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району. Відповідно до доповідної записки начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на підставі наказів № 251-ДК та № 252-ДК від 05.03.2019 року було проведено повторну перевірку вищезазначених земельних ділянок, тобто до проведення перевірки Головне управління не знало і не могло знати про вищезазначені порушення.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

14.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Бойко А.М. підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Зазначив, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Віницькій області наявна лише копія оскаржуваного договору, оскільки відповідно договору Головне управління не є стороною зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Представник відповідача Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

Відповідності до ч.3 ст.211, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснено у відсутність відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.09.2006 року між Жмеринською районною державною адміністрацією в особі голови Сахна О.В(орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 57,63 га для ведення фермерського господарства,, яка знаходиться на території Коростівецької сільської ради. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 453538,58 грн. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді в розмірі (нерозбірливо %) від грошової оцінки земельної ділянки або 453,53 грн. на рік на рахунок сільської ради. Обчислення розміру орендної плати заземлю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (а.с.9-13). Згідно п.36 вказаного договору право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до осіб,які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.(а.с.12). Зазначений договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2006 року за №040683000007 (а.с.14) та була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства Коростівецької сільська рада Жмеринського району Вінницької області (а.с.16), вихідним данними якої є розпорядження Жмеринської районної адміністрації №481 від 11.09.2006 року (а.с.19) та №487 від 14.09.2006 року (а.с.18). Згідно прикінцевих положень договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.13). Здійснено викопіювання з плану території Коростівецької сільської ради, з нанесенням зазначної земельної ділянки, яка передається в довгострокове користування на умовах оренди (а.с.27). Позивачу стало відомо про існування договору оренди землі 19.09.2006 року після отримання листа Жмеринської районної державної адміністрації (дата та номер нерозбірливо), в якому зазначалось про існування оскаржуваного договору оренди (а.с.28-29). Згідно наказу №4-дк від 02.01.2019 року старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Сатановському А.А. доручено у термін з 04.01.2019 року по 04.02.2019 року здійснити зазначений в п.1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства , а саме перевірки стосовно земельної ділянки площею 57,6300 га з кадастровим номером 0521083000:06:001:0117 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району (а.с.32) Згідно наказу №252-дк від 05.03.2019 року старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель на території Вінницькій області Цибку В.В. доручено у термін з 05.03.2019 року по 20.03.2019 року здійснити зазначений в п.1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, а саме перевірки стосовно земельної ділянки площею 57,6300 га з кадастровим номером 0521083000:06:001:0117 на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району (а.с.30). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34). Оригіналів зазначених документів для огляду їх у судовоому засіданні позивачем не надано. Будь-яких інших доказів та відомостей сторонами не надано.

Отже, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є вирішення питання щодо відповідності нормам чинного законодавства договору оренди земельної ділянки, встановлення наявності або відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту у спосіб. визначеній у предметі позову, визначення початку перебігу, підстав переривання, спливу строку позовної давності, наявності поважних причин пропуску позовної давності відносно вимог позивача.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.792 ЦК України (в редакції від 12.05.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року, чинній на час укладення спірного договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За замістом ст.15 Закону України "Про оренду землі", передбачено істотні умови договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно зі ст.22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003 року), підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом.

В силу ст.20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, у разі: надання земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою.

Отже, передача в оренду земельної ділянки на підставі оспорюваного договору від 19.09.2006 року повинно було супроводжуватись розробленням проекту землеустрою.

Однак, зазначений договір оренди був укладений на підставі розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації №487 від 14.09.2006 року, яким також була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Коростівецької сільської ради, розроблену МПВП Інж-Агро , що підтверджує відсутність розробленого та погодженого у визначеному законом порядку проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки. Будь-яких інших відомостей позивем не надано.

Так, з в силу ч.2 ст. 20 Закону України "Про землеустрій", заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Тобто, відповідач є відповідальною особою за дотримання вимог законодавства при оформленні права на земельну ділянку.

З приводу встановлення обставин порушення прав та інтересів позивача як підстави для їх захисту у судовому порядку суд констатує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013 року, до ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України внесено зміни.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру", повноваження Головне управління Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп. 13 п.4 Положення).

Тому, наявність договору оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам закону обмежує право розпорядження земельною ділянкою, яке віднесено до компетенції позивача. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є належним позивачем у даній справі.

Вважаючи обґрунтованими вимоги позову в частині не дотримання вимог земельного законодавства у сфері землеустрою, суд одночасно відхиляє інші доводи позивача стосовно недійсності договору оренди від 19.09.2006 року.

Суд зазначає, що розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 14.09.2006 року №487 є чинним та у встановленому законом порядку сторонами не оскаржене та не скасовано, тому вказані доводи позивача не можуть бути підставами для недійсності договору оренди укладеного у 2006 році.

Водночас, питання про можливість задоволення позовних вимог залежить від встановлення початку перебігу та спливу строків позовної давності за зверненням до суду.

Відповідно до ст. 256, ч.3 ст 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тобто, Європейський суд з прав людини визначає критерії застосування строку позовної давності, а саме: забезпечення остаточності, юридичної визначеності, захист відповідачів, запобігання несправедливості, пов`язаної зі спливом значного проміжку часу з моменту виникнення обставин, які є предметом спору, посилання судом на докази, які втратили достовірність і повноту із плином часу.

Водночас, застосування норм національного законодавства, визначення підстав початку перебігу та спливу строку позовної давності віднесено до компетенції державних судових органів.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами ст.261 Цивільного кодексу України, ч.1 якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, перебіг строку позовної давності почався з дати укладення договору оренди - 19.09.2006 року, оскільки саме з цієї дати держава, в особі уповноваженого органу (на той час Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області) була обізнана про наявність оспорюваного договору та могла звернутися з позовом до суду.

Посилання позивача на те, що функції державного розпорядження та контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює лише після прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 22.07.2016 р. № 482, згідно якої зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру є помилковими.

Так, з копії зазначеного договору оренди договору вбачається, що він був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.10.2006 року за №040683000007 (а.с.14) отже, саме з цього моменту, структурним підрозділам Держкомзему (на данний час Держгеокадастру) було відомо про наявність зареєстрованого права оренди на підставі оспорюваного договору оренди.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які свідчили б про наявність поважних причин, котрі перешкоджали звернутися до суду з відповідним позовом, принаймні з 15.10.2006 року. Тобто, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з цієї дати, тобто внесення відомостей про земельну ділянку.

Тому, строк звернення позивачем до суду, починаючи з дати коли Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області могло дізнатися про існування оспорюваного договору, сплинув.

Суд також виходить з того, що державою не припинялося регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, вказані повноваження делегувались різним органам, які ставали правонаступниками попередніх установ.

Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970/200 (чинний на момент укладення оспорюваного договору) затверджено Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, згідно п.3 якого основними завданнями Держкомзему України є: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

п. 2 Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

З 10.09.2014 року функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів було покладено на Державну екологічну інспекцію, що підтверджується п. 4.1. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 12 січня 2012 року № 34/20347.

З 22.09.2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07 2016 р. № 482, зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру.

Функції державного контролю за земельними ділянками Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює з 01.01.2013 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI.

Як встановлено вище, дізнатися про можливість звернення до суду позивач міг з 15.10.2006 року.

Відповідно ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, делегування повноважень державою різним органам або установам. зокрема, позивачу не змінює строку обчислення позовної давності.

Враховуючи, що право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення станом на момент укладення оспорюваного договору було віднесено до компетенції Жмеринської районної державної адміністрації (ч.3 ст.122 Земельного Кодексу України в редакції від 31.03.2006 року), контролюючим органам держави було відомо про існування договору, передача контролюючих функцій не впливає на перебіг строку позовної давності, то строк звернення до суду з метою захисту інтересів держави сплинув 19.09.20009 року. Тобто, 10.04.2019 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що, незважаючи на встановлені обставини суперечності договору актам законодавства, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.ст.ст.4, 12, 13, 81, 211, 223, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.1, 15, 256 - 257, 261-262, 267 ЦК України, ст.124 Земельного Кодексу України, ст.1, 2, 13, 15 Закону України Про оренду землі , ст.20, 22, 30 закон України Про землеустрій , суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області до Жмеринської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 13.12.2019 року о 14:00 год.

Суддя Порощук П.П.