Рішення

від 26.11.2019 по справі 390/928/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/928/18

Провадження № 2/390/41/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М., Шматковій А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Павлія А.Г., Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Ковалевського В.І. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 19.07.2012 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. , скасувати державну реєстрацію прав та обтяжень, здійснену на підставі вказаного договору та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого після смерті його матері ОСОБА_3 , володіє земельною ділянкою, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району та області. За життя ОСОБА_3 12.06.2007 року уклала договір оренди землі із ФГ Ковалевського В.І. , згідно умов якого вищевказану земельну ділянку вона передала в користування орендарю строком на 10 років, починаючи з дня реєстрації договору. Державна реєстрація договору проведена 31.03.2008 року. Позивач у квітні 2018 року надіслав орендарю повідомлення, у якому зазначив про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, відповідь на який позивач не отримав. Натомість у 2018 році йому стало відомо, що до державного реєстру внесено запис про договір оренди землі, укладений 19.07.2012 року. Про укладення договору оренди землі у 2012 році ОСОБА_3 не повідомляла, тому після оформлення своїх спадкових прав, позивач вважав, що успадкована ним земельна ділянка обтяжена договором оренди від 12.06.2007 року. На укладення договору оренди землі від 12.06.2012 року з відповідачем ОСОБА_3 волевиявлення не мала, зазначений договір не підписувала, даний правочин є недійсним. З метою відновлення своїх порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковальова Г.К. позовні вимоги підтримала, з підстав, зазначених в позовній заяві, просила їх задовольнити.

ОСОБА_2 допитаний судом в якості свідка з приводу підписання ним заяви від 15.11.2014 року, пояснив, що він звертався до відповідача з приводу отримання орендної плати, оскільки знав, що успадкована ним земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору від 12.06.2007 року. 15.11.2014 року він підписав бланк надрукованої заяви, якою прийняв обов`язки за договором оренди землі 12.06.2007 року. Рукописного тексту щодо договору оренди землі від 19.07.2012 року заява не містила і сам він такого не писав, а лише поставив дату та підписав бланк заяви. Про інші договори оренди йому нічого не було відомо і він їх не отримував, тому не знав про порушення своїх прав.

Представники відповідача - адвокати Павлій А.Г., Скрипник О.М. позов заперечили, просили відмовити в його задоволенні, оскільки позивач під час звернення до відповідача із заявою від 15.11.2014 року отримав екземпляр договору від 19.07.2012 року і з того часу був обізнаний про порушення своїх прав, а тому просили застосувати позовну давність.

Допитаний в судовому засіданні старший судовий експерт Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабков А.О. пояснив, що для проведення дослідження матеріали для проведення експертизи йому надані з канцелярії інституту. Зразки підпису ОСОБА_3 надано в кількості, достатній для експертизи, зокрема, заповіт, розписка, електрофотокопія паспорта, акт та договір від 2007 року і вони є достовірними, в силу того, що вони надані судом. За сукупністю загальних та окремих ознак вільних зразків підписів, наданих йому в якості порівняльного матеріалу, підписи належать одній особі. У разі виникнення сумніву щодо належності окремого зразка особі, про це зазначається у висновку і такий зразок не враховується при подальшому проведенні експертизи. Проведення порівняння зразків підпису з використанням електрофотокопії не порушує вимог інструкції щодо проведення експертних досліджень, оскільки підписи, що зроблені за життя людини зберігають свої особливості для їх подальшого порівняння. Під час дослідження ним, як експертом, вирішувалось питання про вплив таких факторів, як вік та стан здоров`я особи, а також додатково вирішено питання та встановлено, що на дослідження йому надано саме оригінал документу, підпис на якому він повинен дослідити.

Суд, заслухавши представника позивача - адвоката Ковальову Г.К., представника відповідача - адвоката Скрипника О.М., допитавши експерта, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КР № 028337 ОСОБА_3 належала земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.16-17).

12.06.2007 року між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 земельну ділянку, належну їй на підставі державного акта серії IV-КР № 028337, передала в користування ФГ Ковалевського В.І. строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 31.03.2008 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, реєстраційний номер 040837200143, після чого договір набрав чинності і земельну ділянку передано ФГ Ковалевського В.І. за актом приймання-передачі об`єкта оренди (а.с.11-15).

Відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0687, оренду та строк її дії внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501467332014 від 27.11.2014 року, відповідно до якого площа зазначеної земельної ділянки становить 7,1215 га (а.с.58).

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І., 18.12.2014 року на підставі заповіту спадкоємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 2446. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, площею 7,1215 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8, 9).

На підставі отриманого свідоцтва ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31242913 від 18.12.2014 року (а.с.10).

Протягом 2015-2017 років ОСОБА_2 отримував орендну плату за оренду земельної ділянки, що підтверджується його підписами у відповідних облікових документах, а також не заперечується самим позивачем (а.с.33-103).

25.04.2018 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до ФГ Ковалевського В.І. з листом, в якому повідомив, що він, як правонаступник ОСОБА_3 , не бажає продовжувати договірні відносини з ФГ Ковалевського В.І. після того, як 31.03.2018 року закінчиться строк дії договору оренди землі від 12.06.2007 року, оскільки має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку (а.с.25-26).

Позивачем оскаржується договір оренди землі від 19.07.2012 року, між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. строком на 10 років з правом пролонгації, згідно якого орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю. Договір зареєстрований в Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 15.12.2012 року вчинено запис, реєстраційний номер 352250004005425. (а.с.18-22).

Підставою для звернення до суду з даним позовом є відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на підписання договору оренди землі від 19.07.2012 року.

Згідно інформаційної довідки № 123975887 від 15.05.2018 року право оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 19.07.2012 року зареєстровано приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 26104556 від 05.05.2018 року (а.с.23-24).

Згідно клопотання сторони позивача судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4174/4175/18-27 від 05.11.2018 року, підписи від імені ОСОБА_3 на договорі оренди землі, укладеному 19 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. , б/н, щодо земельної ділянки (кадастровий номер 3522585000:02:000:0687), площею 7,12 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, який зареєстровано в Головному управлінні Держземагенства у у Кіровоградській області 15 грудня 2012 року за № 352250004005425 та підпис від імені ОСОБА_3 , на акті приймання-передачі об`єкта оренди, додаток № 2 до договору оренди землі від 19.07.2012 року, датованого 19 липня 2012 року, виконані не самою ОСОБА_3 а іншою особою (а.с.88-93).

Імперативними приписами ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.319, ст.321 ЦК України).

Згідно положень ст.1, ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 року, зі змінами та доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно ч.1 ст.15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є, крім іншого, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом п.2 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу, крім інших, може бути визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача ОСОБА_2 до суду з позовом про захист свого порушеного права, як власника земельної ділянки, шляхом визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 19.07.2012 року, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України, та обумовлене недотриманням відповідачем ФГ Ковалевського В.І. при укладенні зазначеного договору оренди землі загальних вимог, додержання яких є необхідним для його правомірності.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ст.ст.14, 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимоги, встановленої ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з викладеного, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Крім того, волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України.

В якості підстав для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 19.07.2012 року сторона позивача посилається на той факт, що ОСОБА_3 не підписувала вказаного договору. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, оскільки підписи від імені ОСОБА_3 в договорі, укладеному між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. , та на акті-приймання-передачі об`єкта додаток № 2 до договору оренди землі 19.07.2012 року, виконані не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, як встановлено судово-почеркознавчою експертизою № 4174/4175/18-27 від 05.11.2018 року.

Зазначена експертиза у справі призначена та проведена з додержанням вимог Цивільного процесуального кодексу України, Закону України Про судову експертизу , а тому суд оцінює висновок експерта за результатами її проведення таким, що відповідає вимогам закону, та є належним і допустимим доказом по справі.

Представником позивача - адвокатом Павлієм А.Г. заявлено клопотання про визнання доказів не допустими, в якому він просить відхилити, як недопустимий доказ висновок судово-почеркознавчої експертизи № 4174/4175/18-27 від 05.11.2018 року, оскільки судову повістку-виклик до суду судовому експерту передано через представника позивача, яка могла вплинути на експерта перед його допитом в судовому засіданні, експертизу проведено без достатньої кількості необхідних зразків. Крім того, клопотання обґрунтував недоліками, допущеними при проведенні експертизи, наявність та зміст яких ним визначена на підставі рецензії на висновок експертизи № 4174/4175/18-27 від 05.11.2018 року.

В частині отримання судової повістки-виклику судовим експертом від представника позивача, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.4 ст.72 ЦПК України, п.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, з наступними змінами та доповненнями, експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. Відповідно до п.2.3 Інструкції № 53/5 експерту забороняється вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи. Судовий експерт, який проводив експертизу Бабков А.О. перед проведенням судово-почеркознавчої експертизи, попереджався про відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, крім того, його повторно попереджено про відповідальність судом перед його допитом в судовому засіданні та приведено до присяги. Твердження представника відповідача містить в собі припущення, тому воно відхиляється судом, з огляну на приписи ч.6 ст.87 ЦПК України.

В частині клопотання, щодо порушень під час проведення судово-почеркознавчої експертизи, зазначених в рецензії, суд зазначає, що відповідно до Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 775/5 від 25.05.2015 року, підставами для рецензування висновків експертів є: план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України; графік проведення планових перевірок організації діяльності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ; договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта; та доручення Міністерства юстиції України.

Згідно із ст.76 та ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ц і дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, Порядком № 775/5 від 25.05.2015 року, визначено, що проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень за результатами рецензування рецензентом надаються рекомендації щодо удосконалення роботи експерта та підвищення рівня його професійних знань. Відтак рецензія не може вважатися будь-яким із доказів у розумінні вимог ст.76 ЦПК України.

Питання, зокрема щодо достатності зразків для проведення експертизи судом вирішувалось в судовому засіданні 10.09.2019 року під час розгляду клопотання представника відповідача про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, в якому судовим експертом підтверджено, що для забезпечення проведення експертного дослідження йому була надана достатня кількість порівняльного матеріалу, необхідного для надання висновку, про що постановлено відповідну ухвалу.

На підставі зазначеного, суд вважає доведеним позивачем, що підпис в договорі оренди б/н від 19.07.2012 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. У зв`язку з чим волевиявлення ОСОБА_3 , як власниці земельної ділянки, при укладенні спірного договору не було вільним, не відповідало її внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить вимогам ЦК України. Підписання договору особою, яка не мала на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою визнання договору недійсним.

Представником відповідача - адвокатом Павлієм А.Г. надано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій він вказав, що позивач з 2015 року регулярно отримував орендну плату на підставі заяви, поданої до відповідача, в якій зазначив, що її отримує за договором оренди землі від 19.07.2012 року та отримав примірник цього договору, тому міг дізнатись про порушення своїх прав протягом трирічного строку для звернення до суду щодо їх захисту. З огляду на вказані обставини, просив суд застосувати до позовних вимог позивача позовну давність.

Згідно ст.ст.256, 257, 261, 266, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Суд, оцінюючи доводи сторони позивача, бере до уваги те, що ОСОБА_3 оспорюваний договір не підписувала, за життя своєчасно не отримувала екземпляру договору від ФГ Ковалевського В. І . від 19.07.2012 року, і не могла довідатись про підробку свого підпису в оскаржуваному договорі та про збільшення терміну оренди земельної ділянки. ОСОБА_2 після успадкування земельної ділянки, також не отримував екземпляр договору від 19.07.2012 року, тому вважав, що земельна ділянка обтяжена договором оренди від 12.06.2007 року, і дізнався про існування спірного договору після у 2018 році, шляхом отримання довідки з відповідного державного реєстру, чим використав можливість довідатися про порушення свого цивільного права. Викладені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №575/476/18, які згідно ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при вирішення даного спору.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача - адвоката Павлія А.Г. та Скрипника О.М ., що 15.11.2014 року позивач отримував екземпляр спірного договору одночасно з поданням відповідачу заяви від 15.11.2014 року, оскільки в оглянутому судом оригіналі заяви зазначення про отримання ОСОБА_2 договору оренди від 19 липня 2012 року та про отримання ним орендної плати на підставі зазначеного договору здійснено у виді дописів, що не засвідчені ОСОБА_2 , як особою, яка підписала таку заяву. В своїх поясненнях ОСОБА_2 пояснив, що під час підписання ним заяви від 15.11.2014 року, текст якої був надрукований, будь-яких рукописних зазначень щодо договору оренди землі від 19.07.2012 року заява не містила і сам він такого не писав, а лише підписав бланк заяви. Зазначені пояснення позивача представником відповідача не спростовані.

Отже, стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримав від ФГ Ковалевського В.І. копію спірного договору від 19.07.2012 року, після успадкування земельної ділянки, яку за життя ОСОБА_3 передала в оренду за договором від 12.04.2007 року.

З установлених судом обставин ОСОБА_2 взагалі не знав про наявність договору оренди землі від 19.07.2012 року, адже після прийняття на себе обов`язків за договором оренди землі від 12.06.2007 року, був обізнаний лише про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеному 12.06.2007 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3501467332014 від 27.11.2014 року, який він замовив та отримав під час оформлення спадкових прав. У зв`язку з чим, визначальним є саме момент, коли позивач довідався про порушення свого права. Із досліджених судом доказів встановлено, що у позивача право на звернення до суду із даним позовом виникло з моменту отримання відомостей про реєстрацію права оренди за спірним договором у відповідному державному реєстрі.

Як вбачається з інформаційної довідки № 123975887 від 15.05.2018 року, державну реєстрацію речового права - права оренди за договором оренди землі від 19.07.2012 року, здійснено приватним нотаріусом 15.05.2018 року, тому звернення до суду з даним позовом в червні 2018 року здійснено в межах строків позовної давності, оскільки до вказаного моменту позивачу не було відомо про порушення своїх прав.

Отримання орендної плати протягом 2015-2017 років не свідчить про обізнаність позивача про порушення своїх прав, оскільки, отримуючи орендну плату, позивач вважав це виконанням орендарем умов договору оренди землі від 12.06.2007 року. Після того, як він дізнався про реєстрацію права оренди за договором від 19.07.2012 року, то скористався правом на захист своїх законних інтересів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною та застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно імперативних присів ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.16 ЦК України одним зі способів захисту є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом відповідно до п. 3.1, п.11.2 договору оренди землі від 12.06.2007 року, його сторони: ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. домовились, що договір укладений на 10 років і припиняє свою дію після закінчення його строку.

Відповідно до п.7.1 договору В разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав в оренду.

В силу п.3.4 договору у зв`язку з переходом права власності на землю до ОСОБА_2 договір зберіг свою чинність для нового власника та виконувався сторонами, доказів, що у зазначений договір сторонами погоджувались та вносились будь-які зміни суду не надано.

Оскільки, укладення та підписання договору оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. відбулось 12.06.2007 року, державна реєстрація та, відповідно набрання ним чинності, 31.03.2008 року, після чого об`єкт оренди був переданий орендарю, тому даний договір оренди землі набрав чинності 31.03.2008 року.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом ст.ст. 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії договору, який укладений між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. сплинув 31 березня 2018 року.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, підтриманою Верховним Судом у справі 484/272/16-ц, які суд вважає можливим застосувати під час розгляду даної справи.

Враховуючи, що договір оренди землі від 12.06.2007 року припинив свою дію, а земельна ділянка, що належить позивачу, продовжує перебувати у користуванні відповідача, тому вона підлягає поверненню власнику ОСОБА_2 , отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи по суті позовну вимогу про скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 19.07.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. , на земельну ділянку, площею 7,12 га, який було зареєстровано в Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області, реєстраційний номер 352250004005425, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень право оренди земельної ділянки, як вид речового права на нерухоме майно, підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Як встановлено судом, на підставі спірного договору оренди землі 15.05.2018 року вчинено державну реєстрацію за ФГ Ковалевського В.І. права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на 10 років з правом пролонгації.

Відповідно до ч.2, ч.5 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у чинній редакцій, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. При цьому внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

З наведеного випливає, що у разі набрання рішенням суду законної сили в частині визнання спірного договору недійсним, позивач буде мати право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, а у випадку отримання відмови у цьому - оскаржити це рішення державного реєстратора у встановленому законом порядку.

Отже, вимога позивача про скасування державної реєстрації прав та обтяжень, здійснених на підставі договору оренди землі б/н від 19.07.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. , на земельну ділянку, площею 7,1215 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, який зареєстровано в Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області, реєстраційний номер 352250004005425, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів глави 8 ЦПК України, ст.133, ч.6 ст.139, згідно яких судові витрати, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням спеціалістів, та проведенням експертизи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати, пов`язані із залученням спеціаліста і проведенням експертизи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Склад та розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вирішуючи дане питання, суд також враховує час надходження позовної заяви та керується вимогами п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог: задоволенням першої і третьої позовної вимоги та відмовою у задоволенні другої вимоги, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір, в сумі 1409,6 грн., сплачений позивачем за першу та третю позовні вимоги (704,8 грн. х 2, де 704,80 грн. - розмір судового збору, станом на день звернення до суду із даною позовною заявою).

Крім того, з відповідача підлягає стягненню витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 4290,00 грн. (згідно акта № 4174/4175/18-27 здачі приймання висновку експерта). Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 5699,60 грн.

Інші судові витрати судом не стягуються за відсутності доказів їх понесення.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст. 16, 203, 204, 207, 215, 256, 257, 261, 266, 267, 316, 626, 792 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 13, 15 Закону України Про оренду землі , ст.ст.4, 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ,

Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства Ковалевського В.І. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 19 липня 2012 року б/н, зареєстрований в Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області 15.12.2012 року за № 3522500040054256 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2018 року (номер запису речового права 26104556), сторонами якого зазначено ОСОБА_3 та ФГ Ковалевського В.І. щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3522585000:02:000:0687, площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Зобов`язати ФГ Ковалевського В.І. (код ЄДРПОУ 34141117) повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:0687, площею 7,1215 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області.

Стягнути з ФГ Ковалевського В.І. на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 5699,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач Фермерське господарство Ковалевського В.І. , вул.Шевченка, 68, с.Миколаївка, Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27634, код ЄДРПОУ 31141117.

Повний текст рішення виготовлений 05.12.2019 року.

Суддя