Рішення

від 03.12.2019 по справі 400/1550/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р. № 400/1550/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М", вул. Садова, 59,с. Бурилове, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55150

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.02.2019 р. №00008921406; №00008931406; №00008951402; №00008941402,

Приватне сільськогосподарське виробниче підприємство "Рутенія-М" (надалі - позивач, ПСВП Рутенія-М ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2019 №00008921406, №00008931406, №00008951402, №00008941402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв`язку із чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 27.05.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 29.11.2018 року по 27.12.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.10.2015 р. по 30.0.2018 р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2015 р. по 30.09.2018 р., питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2018 р.

За результатами перевірки було складено Акт №17/14-29-14-02/32093761 від 04.01.2019р., яким встановлено порушення позивачем:

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 з урахуванням вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (загальна податкова декларація з ПДВ) на загальну суму 111480 грн. в тому числі за жовтень 2016 р. на суму 436 грн.; березень 2018р. на суму 852323 грн., квітень 2018 р. на суму 25721 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 209.2 ст. 209 з урахуванням вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся (спеціальний режим оподаткування ПДВ) на загальну суму 98565 грн. за червень 2016р., в тому числі: - що сплачується до державного бюджету на суму 83780 грн.; - що спрямовується на спеціальний рахунок на 14785 грн.;

-п. 201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого ПСВП Рутенія_М не складено (не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведені податкові накладні, в яких платник податку повинен був визначати податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 198802, у т.ч. за : квітень 2018р. сума ПДВ 25721 грн.; березень 2017 р. сума ПДВ 68091 грн.; -квітень 2017 р. суму ПДВ 104990 грн.;

- п. 27 розділу ІІІ; пп.3 п.58 розділу VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 29.12.2017 р. №148 із змінами та доповненнями, видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі. Якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача на загальну суму 712948,90 грн., що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму - 698078,08 грн.;

-п. 2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637Є із змінами та доповненнями, а саме видача готівкових коштів під звіт на загальну суму71620,27 грн. без звітування підзвітними особами у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми;

- п.19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 29.12.2017 р. №148, зі змінами, а саме видача підзвітній особі готівки під звіт на суму 390552,68 грн. без звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

За наслідками перевірки 07.02.2019 р. були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00008921406, №00008931406, №00008951402, №00008941402.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту первинними документами покладається на платника податків.

Оцінюючи обґрунтованість прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №00008951402 та №00008941402 від 07.02.2019р., суд зазначає наступне.

Позивач протягом періоду що перевірявся вирощував озимий ячмінь, пшеницю, кукурудзу, соняшник, горох та сою. В процесі вирощування для досягнення високого рівня врожаю застосовувались добрива та засоби захисту рослин. В 2016 році кукурудза вирощувалась на полях загальною площею 1264,28 га, в 2017 році на полях загальною площею 1110,93 га, в 2018 році на полях загальною площею 885,15 га. До посіву кукурудзи в березні та квітні 2016 року та квітні 2018 року в ґрунт було внесені азотні добриво карбамід (42 % азоту), в березні та квітні 2017 року під посів кукурудзи було внесений аміак рідкий. Відповідачем у Акті перевірки зазначено, що позивач на с/г культуру кукурудзу списував добрива (карбамід) по завищеним нормам, оскільки норма списання добрив (карбаміду) має бути 160 кг на 1 га.

Як встановлено судом, відповідно до наказу №198 від 28.12.2015 р. на підприємсві є затверджена норма списання карбаміду на рівні 200-250 кг на 1 га, яка обґрунтована розрахунком головного агронома відповідно до службової записки.

У відповідності до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. За багатьма узагальненими даними на формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя у середньому використовується 24-32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді, 110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно від рівня урожайності засвоюється різна кількість поживних речовин. Кукурудза формує велику кількість біомаси, тому має підвищену потребу серед зернових культур у забезпеченні елементами живлення, особливо азотом. Норма внесення азоту залежить від трьох основних чинників: наявність та доступність елементів живлення у ґрунті, наявність доступної вологи у ґрунті та особливостей гібриду. Азот має найбільший вплив на рівень урожайності, тому припущення працівників відповідача, що при внесенні карбаміду більше рекомендованих норм (більше 160 кг на 1 га) негативними наслідками є зниження врожайності та врожаю взагалі є безпідставними та не відповідають дійсності.

В березні-квітні 2016 року та березні-травні 2018 року добрива вносились власною с/г технікою, а саме трактором МТЗ 1221, про що свідчать дорожні листи тракториста-машиніста (№000078 від 18.03.2016р. , №000083 від 19.03.2016 р., №000089 20.03.2016р., №000093 від 21.03.2016р., №000098 від 22.03.2016р. № 000103 від 23.03.2016р., №000115 від 28.03.2016 р., №000119 від 29.03.2016 р., №000131 від 31.03.2016р., №000138 від 01.04.2016 р., №000190 02.04.2018р., №000199 від 03.04.2018р., №000215 від 04.04.2018 р., №000276 від 10.04.2018р.), в яких зазначено вид робіт, культура та рух пального та оборотно-сальдові відомості по рахунку №2311 в розрізі полів, культур та статей витрат.

В березні-квітні 2017 року послуги по внесенню добрив (аміак водний) надавалися сторонніми контрагентами на підставі договору про надання послуг. Списання добрив проводилось на підставі актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (від 21.03.2016 р., від 24.03.2016 р., від 04.04.2016 р., від 03.04.2018, від 05.04.2018 р., від 13.03.2018р.).

Суд звертає увагу, що всі зазначені вище документи направлялись відповідачеві в межах строків встановлених на їх подання, що підтверджується описами вкладення у цінний лист.

Таким чином, всі придбані позивачем мінеральні добрива були використані саме в його власній господарській діяльності, тому зобов`язань з нарахування податкових зобов`язань у підприємства не виникало, тому висновки контролюючого органу є безпідставними.

Також, суд не погоджується і з твердженням відповідача стосовно не надання позивачем документів щодо сільськогосподарської техніки, якою вносилось добриво карбамід на ріллю до посіву кукурудзи, оскільки документи, що посвідчують списання палива (дорожні листи), як вже зазначалось судом, направлялись відповідачеві в межах строків встановлених на їх подання, що підтверджується описами вкладення у цінний лист.

Отже, суд вважає, що відповідач не довів суду про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п. 209.2 ст 209 з урахуванням вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 , п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, та неправомірно застосував штрафні санкції та збільшив податкові зобов`язання у винесених податкових повідомленнях-рішеннях №00008951402 від 07.02.2019 та № 00008941402 від 07.02.2019.

Щодо податкових повідомлень-рішень №00008921406 та №00008931406 від 07.02.2019, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 20.1.44 ПК України контролюючі органи мають право: проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88).

Пунктом 3.5. Положення №88 передбачено, що перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та іншої звітності і розрахунків.

Варто зазначити, що згідно Додатків 10.1 та 10.2 до Акту перевірки видаткові касові ордери, що зазначені в Додатках вносились на підставі картки рахунку 372, тобто ознайомлення контролюючим органом здійснювалось лише з виписками із програми обліку, а не на підставі первинних документів, які фактично підтверджують господарські операції.

Натомість, хибність позиції контролюючого органу підтверджується первинними документами, що надані позивачем до позову, в тому числі належним чином засвідчені копії видаткових ордерів та звітів про використані коштів, зазначені в Таблиці Порівняльного аналізу документів ПСВП РУТЕНІЯ-М стосовно виданих коштів - бухгалтеру ОСОБА_1 .

У Порівняльного аналізу документів ПСВП "Рутенія-М" стосовно виданих коштів - бухгалтеру ОСОБА_1 зазначені первинні документи та відомості про сальдо на початок періоду з урахуванням первинних документів та наглядно порівняно показники. До того ж, контролюючими органами не прийнято до уваги, що у багатьох випадках мало місце перевитрата коштів наданих під звіт або витрата касиром власних коштів з подальшим відшкодуванням підприємством.

В Акті перевірки зазначено, що ПСВП "Рутенія-М" були надані документи, в тому числі звіти про використання коштів, однак у Додатках 10.1 та 10.2 в колонці під назвою Звіт про використання коштів наданих під звіт такі документи не були враховані, оскільки при перевірці контролюючі органи приймали до уваги лише роздруківки з програми обліку картки рахунку 372 , в яких відображаються первинні документи не в порядку хронології видачі та звітування коштів, а в порядку внесення їх до програми.

Щодо зазначеного у Додатках 10.1 та 10.2 до Акту перевірки часу видання видаткових касових ордерів, то суд зазначає, що цей час стосується реєстрації видаткових касових ордерів у програмі та не відповідає фактичному отриманню коштів.

До того ж, у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 р. №148 (далі - Положення №148) не є обов`язковою вимогою до форми видаткового касового ордеру зазначення часу його складання, тому зазначення часу в Додатках 10.1 та 10.2 до Акту перевірки, суд вважає необґрунтованим.

Також, за змістом п. п. 170.9.2 п.170.2 ст.170 ПК України Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до наданих копій документів, жодного факту видачі готівкових коштів під звіт особі за умови не звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми на підприємстві не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим посилання ГУ ДФС у Миколаївській області на порушення позивачем п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 із змінами та доповненнями, а саме видача готівкових коштів під звіт на загальну суму 71620,27 грн. без звітування підзвітними особами у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми та порушення п. 19 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 із змінами та доповненнями, а саме видача підзвітній особі готівки під звіт на суму 390552,68 грн. звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Акт перевірки взагалі не містить обґрунтувань цих сум, а тому визначення їх у висновках перевірки є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо порушення п. 27 перевищення встановленого ліміту залишку готівки та пп. 3 п. 58 Положення № 148 видачі готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, суд зазначає наступне.

У Акті перевірки, зазначено, що перевіркою було встановлено порушення п. 27 розділу ІІІ та пп.3 п.58 розділу ІV Положення № 148 видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача на загальну суму 712948,90 грн., що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму - 698078,08 грн. На підставі чого було винесено податкове повідомлення-рішення № 00008921406 від 07.02.2019

Однак, із такими висновками, викладеними контролюючим органом не можливо погодитись, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам на підставі нижчевикладеного .

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із п. 17 Положення №148 суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами). Суб`єкти господарювання не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат.

Так, на виконання зазначених вище положень наказом №1 від 02.01.2018 р. було встановлено ліміт залишку готівки в касі, який становив 6102,86 грн. в період з 02.01.2018 р. по 30.09.2018 р., що зазначається також в Акті перевірки.

Відповідно до п. 26 Положення №148 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником.

Пунктом 27 Положення №148 передбачено, що касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Всупереч висновкам, викладеним в Акті перевірки, видаткові касові ордери за серпень 2018р. (надалі - видаткові касові ордери) відповідають всім вимогам Положення №148, зокрема, в кожному з них зазначено: паспорт з номером та відомостями ким і коли він виданий, одержану суму, яка вказана прописом гривні цифрами копійки та, найголовніше містять підписи керівника, головного бухгалтера, касира та одержувача коштів.

Пунктом 29 Положення №148 передбачено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Оприбуткування та видача готівкових коштів були повністю відображені у касовій книзі підприємства шляхом відповідних записів, що підтверджується витягами з касової книги .

Зазначені вище видаткові касові ордери були надані відповідачеві під час перевірки та повторно надані в порядку п. 86.7. ст. 86 ПК України, що підтверджується доказами направлення. Однак, відповідач ніяк не надав оцінку тому, що позивач подав належним чином оформлені документи.

Варто звернути увагу, що в Акті перевірки на стор. 54 зазначено, що порушень порядку оприбуткування надходжень готівки до каси не встановлено. Однак, не враховано той факт, що підпис отримувача коштів повністю візуально збігається з підписом касира підприємства, тому що вони зроблені тією самою особою - ОСОБА_1 та нею ж і проводилось оприбуткування грошових коштів. Тому, варто звернути увагу на те, що твердження зазначені в Акті перевірки містить протиріччя, зокрема, про те, що кошти оприбутковувались без порушень, а видавались з порушеннями.

Таким чином, позивачем виконано всі умови щодо оприбуткування готівки, передбачені Положенням № 148, що відповідачем не заперечується.

Також, у Акті перевірки стор. 55 зазначено, що видаткові касові ордери (наведені в таблиці вище) на ім`я одержувача ОСОБА_1 у період з 07.08.2018 р. по 17.08.2018 р. на суму не приймаються для виведення залишку готівки в касі, тому що виконані за умови відсутності працівника на робочому місці, так як згідно табелю обліку робочого часу за серпень 2018 ОСОБА_1 знаходилась у відпустці, що унеможливлює отримання останньою готівкових коштів.

Згідно наказу бухгалтер ОСОБА_1 дійсно перебувала у відпустці з 07.08.2018 р. по 17.08.2018 р.

Відповідно наданої пояснювальної записки бухгалтера ОСОБА_1 від 11.01.2019 р. вона під час відпустки з 07.08.2018 р. по 17.08.2018 р. продовжувала виконувати за власною ініціативою трудові обов`язки разового характеру, що стосувались виплати орендної плати. Також, у поясненнях вона підтверджує, що Видаткові касові ордери містять її власноручний підпис у графі Підпис одержувача та графі Видав касир та керувалась наказом №13 від 18.01.2018 року, яким встановлено можливість виходу на роботу під час перебування у відпустці та при виході у відпустку касу нікому не передавала.

Відповідно до наказу №13 від 18.01.2018 року матеріально відповідальним особам, в тому числі й бухгалтеру ОСОБА_1 , надано можливість, перебуваючи у щорічній відпустці, у разі нагальної потреби лише з власної ініціативи за погодженням з керівником підрозділу виконувати окремі трудові обов`язки разового характеру без дотримання режиму робочого часу, з`являтися на робоче місце для підтвердження фінансово-господарських операцій, що стосуються безпосередньо її посадових обов`язків.

Варто звернути увагу, що виконання окремих обов`язків бухгалтера-касира ОСОБА_1 під час відпустки мало винятковий та нетривалий характер та здійснювалось з власної ініціативи.

При цьому варто звернути увагу на те, що ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України Про відпустки не містить заборон та обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в інший період відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою.

Аналіз положень статей 62 та 79 Кодексу законів про працю України дає підстави стверджувати лише про існування законодавчого обмеження та про особливий облік надурочних робіт та відкликання з відпустки. Разом з цим, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також і вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються.

Таким чином, хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов`язків не відповідає змісту та меті відпустки, самі по собі такі обставини не можуть свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ними операції.

Зі змісту Положення №148 щодо умов неприйняття видаткових касових ордерів зазначених в пп.3 п.58 розділу ІV Положення №148 та абзаці другому пункту 27 розділу III, на які містяться посилання в Акті перевірки, чітко зазначено, що ключовою умовою є факт наявності чи відсутності підпису особи одержувача без необхідності встановлення контролюючими органами будь-інших супутніх обставин, як то повноважень особи одержувача, місце її перебування, неможливість отримання чи сумнівність підпису тощо. До того ж, жодних тверджень про те, що касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або містять інші ознаки дефектності в Акті перевірки не зазначено.

Отже, правове значення у кваліфікації порушення має лише наявність на відповідному документі підпису особи одержувача та наявність у такої особи відповідних повноважень на підписання первинних документів.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача щодо підписання видаткових касових ордерів посадовою особою підприємства, яка перебуває у відпустці, свідчить про недійсність такого касового документа або про неможливість прийняття його до обліку є необґрунтованим.

До того ж, якщо документи містять всі визначені законом обов`язкові реквізити, у тому числі підписи головного бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийняті готівкові кошти, підставу для одержання готівки тощо, і не встановлено жодних доказів, які б свідчили, що зазначені прибуткові касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність відповідачем не зазначено, що свідчить про відсутність порушень порядку ведення касових операцій та обігу готівки.

На підставі вищевикладеного, під час перевірки контролюючим органом безпідставно не було враховано видаткових касових ордерів, наведених вище на суму 712948,90 грн., внаслідок чого контролюючий орган дійшов помилкового висновку про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму - 698078,08 грн.

Отже, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М" (вул. Садова, 59, с. Бурилове, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55150, код ЄДРПОУ 32093761) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.02.2019 №00008921406.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.02.2019 №00008931406.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.02.2019 №00008951402.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.02.2019 №00008941402.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М" (вул. Садова, 59, с. Бурилове, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55150, код ЄДРПОУ 32093761) судові витрати в розмірі 19241,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар