Постанова

від 11.12.2019 по справі 400/691/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року м. Кропивницький

справа № 400/691/19

провадження № 22-ц/4809/1778/19

Кропивницький апеляційний суд в складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

секретар Бодопрост М. М.

учасники справи:

позивач - Дочірнє підприємство Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз , представники за довіреностями - Кропліс Ксенія Миколаївна, Петрова Анастасія Ігорівна

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Колесник С. І. у справі за позовом Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Дочірнє підприємство Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Зазначало, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання. Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, акцептуванням Типового договору є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, сплата або часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу та факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - ВАТ Кіровоградгаз та вноситься до особового рахунку споживача). Відповідач споживав природний газ та частково сплатив його вартість, чим визнав факт надання згоди на приєднання до умов Типового договору. Відсутність укладеного між постачальником та споживачем письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог. Відповідно до умов Типового договору позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов?язаний сплачувати щомісячно, відповідно до тарифу. Через наявність заборгованості за спожитий природний газ в сумі 44 456 грн. 14 коп. на показники лічильника 15942 куб.м., представником Оператора ГРМ з 25 січня 2017 року газопостачання на об?єкт відповідача було припинено та складено відповідний акт № 939. Під час здійснення перевірки представником Оператора ГРМ відключеного від газопостачання об?єкта споживача за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено порушення, а саме: несанкціоноване відновлення газопостачання, шляхом порушення пломби на вводі № С20934956 та відкриття крану. За фактом виявлених порушень представником Оператора ГРМ було складено акт про порушення № 811 від 22 травня 2018 року, який був підписаний споживачем власноруч, без зауважень. Комісією підтверджено, що за період коли газопостачання на об?єкт споживача було припинено, останній несанкціоновано спожив 8245 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 57 367 грн. 89 коп. Таким чином заборгованість відповідача за період з січня 2016 року по 23 травня 2018 року складає 91 824 грн. 02 коп. з урахуванням проплат відповідача, про що свідчить виписка з особового рахунку. З 23 травня 2018 року по теперішній час газопостачання на об?єкт відповідача припинено, борг не сплачено. В порядку досудового врегулювання спору 23 лютого 2018 року заявником на адресу боржника було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ № 554 в сумі 44 456 грн. 14 коп. (станом на дату надсилання вимоги боржнику), 10 вересня 2018 року вимогу № 2172 в сумі 91 824 грн. 02 коп. (станом на дату надсилання вимоги боржнику), 22 жовтня 2018 року вимогу № 2478 в сумі 91 824 грн. 02 коп. (станом на дату надсилання вимоги споживачу), які залишились незадоволеними боржником. Заперечення щодо сплати боргу боржником не надано, борг не сплачено. Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов?язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений Типовим договором строк.

Просило стягнути з відповідача на користь позивача борг за спожитий природний газ за об?єктом за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 91 824 грн. 02 коп.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовлено. Суд дійшов висновку, що відповідач, як споживач має право на перерахунок, оскільки судом скасовано нормативний акт, яким затверджено тариф, на підставі якого позивачем було здійснено розрахунок заборгованості відповідачу за спожитий природний газ в період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року, а тому позивачу необхідно здійснити перерахунок заборгованості за відповідний період.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що постачальник проводить нарахування вартості спожитого газу на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач є власником житлового будинку, а тому зобов?язання по сплаті за спожиті послуги покладається саме на нього. Крім того, документами, що підтверджують заборгованість відповідача перед постачальником є акт про відключення природного газу, демонтажу (монтажу) лічильника природного газу, акт про порушення та протокол з розгляду акта про порушення комісією ВАТ Кіровоградгаз . Додані до матеріалів справи документи, а саме: акт № 939 від 25 січня 2017 року, акт про порушення № 811 від 22 травня 2018 року, акт на проведення демонтажу (монтажу) лічильника газу № б/н від 22 травня 2018 року, протокол № 52 від 30 травня 2018 року з розгляду акта про порушення № 811 від 22 травня 2018 року та протокол повірки лічильника газу побутового, були надані позивачем, як доказ факту споживання природного газу саме відповідачем. Вказані акти та протоколи складались Оператором ГРМ та споживачем не оскаржувалися, а наявність чи відсутність факту здійсненого споживачем порушення Кодексу ГРС у вигляді несанкціонованого відбору природного газу не є предметом розгляду у цій справі. Отже, наданих позивачем суду доказів достатньо для встановлення факту споживання природного газу відповідачем та об?єму (обсягу) спожитого ним природного газу. На даний час позивач не в змозі здійснити перерахунок вартості природного газу, який спожитий відповідачем в період дії Постанови КМУ № 315 у зв?язку з тим, що немає порядку перерахунку вартості спожитого природного газу чи повернення коштів побутовим споживачам, немає встановленого законом економічно обґрунтованого розміру ціни на газ за минулий період, відсутні законні підстави для проведення перерахунку вартості спожитого природного газу минулим часом. Неможливість здійснення перерахунку платежів пов?язана не тільки із відсутністю порядку перерахунку, але і з тим, що ціна газу, яка діяла, скасована, а нова ціна не встановлена. Позивач не має можливості розраховувати та застосовувати будь-яку ціну природного газу для населення, оскільки вона є регульованою.

Апеляційне провадження відкрито 15 листопада 2019 року (а.с.190), ухвалою від 26 листопада 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 грудня 2019 року (а.с.196).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначає, що саме на позивача покладається обов?язок щодо доведення факту дотримання встановленого законодавством порядку його приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Позивач безпідставно вважає, що обов?язок укласти договір постачання природного газу законодавством покладено на споживача. Позивачем не надано доказів того, коли саме та чи взагалі направлялася йому заява-приєднання разом із супровідним листом та які дії були вчинені ним на приєднання до умов договору, тобто не підтверджено факт укладення Типового договору з боржником та факт укладення договору за адресою: АДРЕСА_1 . Також не доведено, що рахунки за спожитий газ сплачував саме він, оскільки він фактично проживає за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 . Договорів на газопостачання до будинку по АДРЕСА_1 він не укладав та рахунки за спожитий газ за вказаною адресою не сплачував. Доводи позивача щодо неможливості здійснення перерахунку заборгованості за відсутності законодавчо встановленого порядку його здійснення є необґрунтованими, оскільки саме на постачальника покладено обов?язок обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги (а.с.207-210).

В засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач у відзиві просив провести розгляд справи 11 грудня 2019 року о 10 год.30 хв. за його відсутності (а.с.207-210).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами в письмовій формі не укладено договір постачання газу, не надано належних та допустимих доказів проживання відповідача, споживання ним природного газу та здійснення оплати за спожитий газ, відсутні належні документи на підтвердження заборгованості, а розрахунок заборгованості за спожитий газ позивачем надано за тарифами, які скасовано в судовому порядку, проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений судом з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Отже висновок суду першої інстанції та доводи відповідача про відсутність обов`язку оплачувати послуги за постачання газу за відсутності договору не ґрунтуються на законі.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що за адресою АДРЕСА_1 г 13 грудня 2013 року встановлено та опломбовано газовий лічильник, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 12 січня 1998 року, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , опалювальна площа булинку становить 167,7 кв.м. (а.с.34). Факт належності відповідачу зазначеного будинку на праві власності ним не оспорюється (а.с.57,208).

Колегія суддів зазначає, що саме позивач надав до суду ксерокопію паспорту відповідача та ксерокопію картки фізичної особи про одержання ідентифікаційного номеру, на підставі яких відкрито особовий рахунок (а.с.11-15,16).

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 12 січня 2015 року № 9, статті 16 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу та внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює позивач Дочірнє підприємство Центргаз , а ВАТ Кіровоградгаз виконує функції газорозподільного підприємства (оператора газорозподільних систем).

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) від 01 жовтня 2015 року № 758 на Дочірнє підприємство Центргаз , покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам (населенню).

Положеннями розділу ІІІ пункту 21 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила), визначено, що побутовий споживач має право на проведення звіряння розрахунків з підписанням відповідного акта; безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показання власного споживання природного газу.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.

У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до пунктів 1.1, 2 Типового договору договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу та є однаковими для всіх побутових споживачів України і не можуть бути змінені згідно з частиною 2 статті 633 ЦК України.

Позивач як постачальник надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу, а інші послуги, зокрема, облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу та технічні види робіт з підключення, обмеження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій тощо, здійснює оператор газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 1.3 договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальником за поставлений природний газ.

Відповідач заяви про припинення постачання газу в належний йому будинок не подавав, також не подавалася заява про внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору постачання природного газу з новим споживачем.

Разом з тим, за показниками лічильника за особовим рахунком, відкритим на ім`я відповідача, сплачено грошові кошти за газ 11 січня 2016 року в сумі 720 грн.,13 вересня 2016 року за трьома квитанція на загальну суму 2160 грн., 02 квітня 2018 року в сумі 10000 грн. (а.с.34).

Зазначеним підтверджується, як факт укладення договору з позивачем шляхом оплати послуг, так і факт, що послуги оплачувалися не щомісячно, внаслідок чого виникла заборгованість.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами ( стаття 76 ЦПК України).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд не врахував, що предметом цього позову є не стягнення коштів за порушення Правил постачання природного газу, а стягнення коштів за використаний об`єм газу відповідно до показників лічильника.

На підтвердження позову позивачем надано підписані відповідачем та складені за його участю не позивачем, а Оператором ГРМ в особі ВАТ Кіровоградгаз , акти: від 25 січня 2017 року про відключення будинку від газопостачання у зв`язку із заборгованістю шляхом перекриття і опломбування крану на вводі пломбою №с20934956, на час відключення фактичні показними лічильника становили 15942 куб.м. та від 22 травня 2018 року, яким встановлено, що споживач несанкціоновано відновив газопостачання в будинку шляхом порушення пломби на вводі №с20934956 та зафіксовано показники лічильника на дату складання акту 24187 (а.с.29,30-31).

За таких обставин безпідставним є висновок суду першої інстанції, що не можливо встановити розмір спожитого природного газу, оскільки він зафіксований в актах Оператора ГРМ, тобто уповноваженою на це особою , а відповідачем згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України за весь час розгляду справи не надано будь-яких доказів на спростування зафіксованих в актах показників лічильника газу, встановленого в належному йому будинку.

Не ґрунтується на нормах матеріального права і висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не повинен оплачувати вартість спожитого газу, оскільки він не проживає в будинку, а зареєстрованим його місцем проживання є квартира.

За правилами ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач не надав доказів того, що він в установленому законом порядку подавав позивачу заяву про відмову від газопостачання в належний йому будинок або про укладення договору з іншою особою.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.11 та п.12 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або про необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

Разом з тим суд не дав належної оцінки за правилами ст.89 ЦПК України протоколу №52 від 30 травня 2018 року з розгляду акта про порушення №8112 від 22 травня 2018 року (а.с.7) та не врахував, що за наслідками розгляду зазначеного акту комісія вирішила не виконувати донарахування об`єму природного газу і його вартість, тобто будь-яких негативних наслідків для відповідача не настало, оскільки додаткові витрати на нього не покладено, а оплата за спожитий газ за показниками лічильника є обов`язком споживача.

Позивач тричі направляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ: 23 лютого 2018 року за №534 на суму 44456 грн.14 коп., 10 вересня 2018 року за №2172 та 22 жовтня 2018 року за №2478 на суму 91824 грн.02 коп.

Вартість використаного природного газу споживачі зобов`язані сплачувати щомісячно відповідно до тарифу, що затверджений:

Постановою НКРЕКП №583 від 03 березня 2015 року (у період з 01 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року, за обсяг, спожитий до 200 куб.м природного газу на місяць- 3,6 грн. за 1 куб.м., за обсяг спожитий понад 200 куб.м. природного горазу -7,188 грн. за 1 куб.м.);

Постановою Кабінету Міністрів України №315 від 27 квітня 2016 року ( з 01 травня 2016 по 31 травня 2017 року - 6,879 грн. за 1 куб.м);

Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 22 березня 2017 року (з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 29018 року - 6,9579 грн. за 1 куб.м).

08 липня 2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 березня 2019 року у справі № 826/9665/16, яким було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 (з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року) щодо правомірності визначення порядку формування ціни на газ для потреб населення, через необґрунтованість і незаконність тарифів на газ та порушення процедури прийняття цієї постанови. Тобто, ціна на газ, яка діяла відповідно до постанови КМУ від 27 квітня 2016 року № 315 на час виникнення заборгованості за спожитий газ у відповідача, визнана незаконною.

Велика палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц виклала правову позицію про те, що споживачі послуг, яким такі послуги надавалися відповідно до тарифів, визначеними рішенням, яке в подальшому скасовано судом, мають право на здійснення перерахунку платежів.

Відповідач, як споживач, має право на перерахунок, оскільки судом скасовано нормативний акт, яким затверджено тариф на підставі якого позивачем було здійснено розрахунок відповідачу заборгованості за спожитий природний газ (в період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року), тому позивач повинен був здійснити перерахунок заборгованості за відповідний період, однак відмовився це зробити, посилаючись на відсутність іншої ціни, за якою можна було б зробити перерахунок.

Колегія суддів зазначає, що споживач не може оплачувати послуги за скасованими тарифами, а також не може нести відповідальність за те, що особа, до компетенції якої входить обов`язок формувати тарифи, не вжила заходів для визначення тарифів на газ для проведення відповідного перерахунку.

Оскільки в травні 2018 року встановлено, що відповідач за час з останньої перевірки в січні 2017 року та після відключення газу використав 8245 куб.м. газу за ціною 6,9579 грн. за 1 куб.м., то він повинен сплатити позивачу 57367 грн.89 коп.

Враховуючи, що згідно з наданими позивачем доказами кількості та вартості спожитого газу (а.с.34) на травень 2016 року заборгованість за газ становила 8164 грн. 09 коп., після цього на погашення заборгованості було сплачено 2160 грн. та 10000 грн., всього 12160 грн., а за період з 01 травня 2016 по 31 травня 2017 року відсутні тарифи для розрахунку заборгованості, то за цей період на час розгляду справи апеляційним судом стягнення вартості спожитого газу в межах заявленого позову є неможливим.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Позивач просив стягнути на його користь 91824 грн. 02 коп., позов задоволено на суму 57367 грн.89 коп., що складає 62,5 %. Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1921 грн. (а.с.1,33) та за подання апеляційної скарги 2881 грн.50 коп. (а.с.179).

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позову відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір 3001 грн.58 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз задовольнити частково.

Скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року.

Позов Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Дочірнього підприємства Центргаз Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Кіровоградгаз (місце знаходження 25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67, код ЄДРПОУ 31146068) заборгованість за спожитий природний газ в сумі 57367 грн.89 коп. та судовий збір 3001 грн.58 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 16 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Т. М. Авраменко

Судді: Л. В. Суровицька

В. В. Черненко