Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/652/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/652/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Тен", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 349658,13 грн. за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" м. Харків (відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 349659,13 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що ТОВ "Полі-Тен" без правовстановлюючих документів в період з 01.04.2015 по 28.02.2018 використовувалася земельна ділянка за адресою м. Харків, вул. Лодзька, 7 з метою обслуговування належних останньому нежитлових приміщень, внаслідок чого ТОВ "Полі-Тен" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 349658,13 грн. орендної плати та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5244,87 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі № 922/652/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019, для розгляду справи № 922/652/19 визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2019 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.06.2019 о 10:30 год.

18.06.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 14690), в якому відповідач зауважив на тому, що необхідними умовами стягнення сум за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї є визначені межі і кадастровий номер земельної ділянки, що складається із земельних ділянок, а також занесення інформації стосовно земельної ділянки, що складається із земельних ділянок, до Державного земельного кадастру, а також докази сформування цієї земельної ділянки у розумінні наведеної норми статті 79-1 ЗК України, які не наведені прокурором в заявлених вимогах про стягнення спірної суми. Відповідач вважає, що здійснені прокурором нарахування сум до стягнення за заявленим позовом не відповідають порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки, як основи визначення орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Підсумовуючи викладене, відповідач в повній мірі не погоджується з вимогами прокурора та позивача, викладеними в позовній заяві, а також з наведеними ними обставинами справи та правовими підставами позову, зважаючи на недоведеність позовних вимог в частині обґрунтування розміру сум, заявлених до стягнення та не обґрунтування розміру позовних вимог вищенаведеними нормами права.

20.06.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано письмові пояснення (вх. № 15042), в яких позивач пояснив, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку. Враховуючи те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між позивачем та відповідачем склались позадоговірні, кондиційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради зроблені не для укладання з ТОВ Полі-Тен угод щодо земельної ділянки, а використовуються в якості цивільного елементу та як доказу обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цієї земельної ділянки. Отже, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності та вирішення справи по суті, на думку позивача, не потрібен Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Харківською міською радою до матеріалів справи долучений акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові, які використовує ТОВ Полі-Тен для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Отже, за твердженням позивача, для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2019 провадження у справі 922/652/18 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2019 провадження у справі № 922/652/18 поновлено. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 16 листопада 2019 року.

25.10.2019 представником відповідача надані додаткові письмові пояснення, в обґрунтування заперечень на позов (вх. № 25657).

06.11.2019 прокурором, через канцелярію суду, надані письмові пояснення (вх. № 26658), в яких прокурор наголосив, що для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів. Так, розмір земельної ділянки, яку використовує ТОВ Полі-Тен обґрунтовано актом обстеження визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Вказаний акт складений за участі інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника. До вказаного акту долучені план-схема та план кадастрової геодезичної зйомки земельної ділянки, якими встановлені межі, площа та конфігурація цієї земельної ділянки. У зв`язку з чим, вважає позовні вимоги обгрунтованими.

06.11.2019 відповідачем заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу з детальним описом виконаних робіт, з метою розподілу судових витрат. (вх. 26709).

Ухвалою господарського суду від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/652/18 до судового розгляду по суті на 12.11.2019 об 11:45 год.

Протокольними ухвалами від 12.11.2019, 03.12.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 09.12.2019 прокурор позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 09.12.2019 не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні прокурор погодилився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.12.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в ході судового розгляду, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно листа про надання інформації № 7843 від 22.08.17 Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради, за наявними архівними матеріалами реєстрації права власності, право власності на нежитлові будівлі літ. Л-2 загальною площею 1361,0 кв.м., літ. М-1 загальною площею 319,6 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 880,3 кв.м., нежитлові приміщення № 1-5 в літ. З-1 площ. 31.8 кв.м. по вул. Лодзькій АДРЕСА_1 . Харкові зареєстровано за ТОВ Полі-Тен , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконачим комітетом Харківської міської ради від 08.05.2001.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 18.12.2017 здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Лодзька, 7 у м. Харкові та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0037 га по вул. Лодзькій, 7 у АДРЕСА_2 . Харкові використовується ТОВ Полі-Тен для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень № 1-5 в літ. З-1 площею 31,8 кв.м; земельна ділянка площею 0,0312 га по вул.Лодзькій ,7 у м. Харкові використовується ТОВ Полі-Тен для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. М-1 площею 319,6 кв.м.; земельна ділянка площею 0,2160 га по вул.Лодзькій, 7 у м. Харкові використовується ТОВ Полі-Тен для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Т-1 площею 880,3 кв.м., літ. Л-2 площею 1361,0 кв.м.

Межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівель.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі CK - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням GPS приймача GNSS S86S № S86367102013814.

Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1012 (S86S № S86367102013814).

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7, від 18.12.2017.

В позові прокурор вказує, що ТОВ Полі-Тен з метою експлуатації об`єктів нерухомості використовувало земельну ділянку на підставі договору на право тимчасового користування землею від 22.10.2001 реєстраційний № 2551, проте, рішенням сесії Харківської міськради від 27.04.2005 № 88/05 ТОВ Полі-Тен припинено право користування частиною земельної ділянки площею 0,6674 га по вул. Лодзькій,7 у м. Харкові та припинено дію договору на право тимчасового користування землею від 22.10.2001 № 2551. Цим же рішенням ТОВ Полі-Тен зобов`язано оформити в установленому порядку право користування земельними ділянками, що залишились у користуванні, однак, ТОВ Полі-Тен не вжито заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки (укладення договору оренди землі та його державної реєстрації). Таким чином, вважає, що ТОВ Полі-Тен використовує земельні ділянки без оформлених у встановленому порядку правовстановлюючих документів та, відповідно, не сплачує жодних платежів за їх використання. Вказує, що факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування. Оскільки Харківською міською радою, з часу встановлення фактів порушень, не вживались заходи представницького характеру щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками у вигляді орендної плати, то наведене є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Відповідно до інформації Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.09.2017 відповідач не обліковується, як платник плати за земельні ділянки за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7.

Відповідач є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% та, зокрема, за період 2015 - 2017 сплатив єдиний податок в таких розмірах: за 2015 рік - 5661,00 грн., за 2016 рік - 8700,00 грн., за 2017 рік -23500,00 грн.

Департамент територіального контролю Харківської міської ради, керуючись Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 та від 03.07.2013 № 1209/13, в обґрунтування способу захисту порушеного права у межах ст.1212-1214 ЦК України, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів у період з 01.04.2015 до 28.02.2018, їх розмір становить 349659,13 грн.

Обставини щодо стягнення на користь Харківської міської ради безпідставно збережених ТОВ Полі-Тен коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2015 по 28.02.2018 у сумі 349659,13 грн. стали підставами для звернення прокурора до господарського суду з позовом по даній справі.

Направляючи справу № 922/652/18 на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у постанові від 09.04.2019 зазначив, що оскаржувані відповідачем судові рішення не містять встановлених обставин щодо визначених меж і кадастрового номера земельної ділянки, що складається із земельних ділянок, не містять встановлених обставин щодо занесення інформації стосовно земельної ділянки, що складається із земельних ділянок, до Державного земельного кадастру, а також не містять встановлених обставин щодо формування цієї земельної ділянки у розумінні наведеної норми статті 79-1 ЗК України, за користування якими прокурором заявлені вимоги про стягнення спірної суми. Верховний Суд зазначив, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди наведені положення не врахували, а апеляційний суд, пославшись як на підставу для визначення розміру земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, виходячи з яких нарахована спірна сума вимог, на докази, на які послався суд першої інстанції - на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: місто Харків, вул. Лодзька, 7, складений 18.12.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за результатами проведення топографо-геодезичної зйомки Земельних ділянок та належних відповідачу нежитлових приміщень, а також на рішення позивача від 27.04.2005 № 88/5 та від 22.11.2006 № 179/06, якими припинено право тимчасового користування відповідачем частинами земельної ділянки (площею 0,6674 га та площею 0,1009 га), що були надані відповідачу в оренду за договором у складі земельної ділянки площею 1,6448 га по вул. Лодзинській, 7 (нині - Лодзька), не було враховано встановлений законом порядок визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (пункти 6.11, 6.12, 6.13), а тому апеляційний суд визнав позовні вимоги доведеними, не перевіривши відповідність здійснених прокурором нарахувань визначеному вище порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, господарський суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або, які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.04.2015 по 28.02.2018.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Підставою для визначення розміру орендної плати за землекористування є затверджена органом місцевого самоврядування Технічна документація з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки .

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач, прокурор у даній справі мають надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), а саме: відповідної технічної документації на спірну земельну ділянку по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові, з її нормативною грошовою оцінкою.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: у справах №№ 922/392/18 від 13.02.2019; № 922/3639/17 від 07.02.2019; № 923/921/17 від 06.02.2019; № 922/955/18 від 29.05.2019; № 922/535/18 від 09.07.2019, № 922/652/18 від 09.04.2019.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (що складається з земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га), межі якої самостійно визначені позивачем, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності - є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Водночас, як вбачається з розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки (що складається з земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га), визначеної згідно акту обстеження від 18.12.2017, такі розрахунки здійснені виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів та коефіцієнтів функціонального призначення, помножених на площу земельної ділянки (що складається з земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га), визначену згідно акту обстеження земельної ділянки від 18.12.2017.

Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Натомість, позивачем в обгрунтування своїх вимог щодо стягнення визначеної у розрахунку орендної плати не надано витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки (що складається з земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га), по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові та будь-яких даних щодо зміни її подальшого розміру.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 79-1 ЗК України та ст. ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки (що складається з земельних ділянок площею 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га), на підставі акту обстеження від 18.12.2017, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, ні нормами чинного законодавства, не передбачено визначення площі земельної ділянки на підставі акту обстеження, в якому межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені за допомогою геодезичної зйомки супутниковим методом із застосуванням RTK, GPS приймача.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає, що акт обстеження від 18.12.2017 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки (що складається з земельних ділянок), яку використовує відповідач, та її формування, як об`єкта права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під сумнів обґрунтованість розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що прокурором, в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідачем заявлено до стягнення суму витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 9594,10 грн.

Розглянувши відповідне клопотання представника відповідача, суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2ст.16 ГПК України).

Ч. 8 ст. 129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Представником ТОВ "Полі-Тен" Яблонською Наталією Григорівною додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 09/11-11 від 09.11.2018 та та ордер Серії ХВ № 1927000004 від 03.06.2019 на представництво інтересів ТОВ "Полі-Тен".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2018 між ТОВ "Полі-Тен" в особі директора Кутузова С.Л. (клієнт) та Яблонською Наталією Григорівною (адвокат) укладено договір від 22.11.2018 про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу заявником до суду надано звіти адвоката про надання правової допомоги до договору від 22.11.2018, про виконані адвокатом роботи/послуги із надання правничої допомоги. Окрім цього, надані докази фактичного здійснення клієнтом оплати вищевказаних послуг адвоката в сумі 9594,10 грн.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Отже, надані заявником до господарського суду докази в обгрунтування поданого клопотання про покладення на прокурора витрат, понесених позивачем на правову допомогу, є достатніми для задоволення відповідного клопотання. Окрім цього, суд зауважує, що прокурором, відповідно до приписів п. п. 5, 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача на правничу допомогу.

Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, на прокурора покладаються понесені відповідачем судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу та судового збору, сплаченого відповідачем, у зв`язку з подачею апеляційної та касаційної скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" (61099, м. Харків, вул. Лодзінська, 7, код ЄДРПОУ 30987148) витрати на правничу допомогу в розмірі 9594,10 грн., судовий збір у загальному розмірі 18357,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Прокурор - Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (61075, пр. Індустріальний, 40);

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" (61099, м. Харків, вул. Лодзінська, 7, код ЄДРПОУ 30987148).

Повне рішення складено 16.12.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/652/18