Постанова

від 15.09.2020 по справі 922/652/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа № 922/652/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 296 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №922/652/18, ухвалене суддею Аюпової Р.М. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 16.12.2019,

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальність "Полі-Тен", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 349658,13 грн

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Полі-Тен", безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 349659,13 грн, а також витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Полі-Тен" без правовстановлюючих документів в період з 01.04.2015 по 28.02.2018 використовувалася земельна ділянка за адресою м. Харків, вул. Лодзька, 7, з метою обслуговування належних відповідачу нежитлових приміщень, а тому ТОВ "Полі-Тен" безпідставно використовує спірні земельні ділянки та зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 349658,13 грн. орендної плати та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5244,87 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі № 922/652/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що оскаржувані судові рішення не містять встановлених обставин щодо визначених меж і кадастрового номера земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, не містять встановлених обставин щодо занесення інформації стосовно земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, до Державного земельного кадастру, а також не містять встановлених обставин щодо формування цієї земельної ділянки у розумінні наведеної норми статті 79-1 ЗК України, за користування якими Прокурором заявлені вимоги про стягнення спірної суми. Суди попередніх інстанцій також не врахували встановлений законом порядок визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, визнали позовні вимоги доведеними, не перевіривши відповідність здійснених Прокурором нарахувань порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи свідчать, що під час нового розгляду справи до місцевого господарського суду надійшла заява Харківської міської ради про зупинення провадження у справі № 922/652/18 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі №587/430/16. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що предметом розгляду є питання щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, а тому на думку заявника, провадження у даній справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради має бути зупинено з метою забезпечення єдиної правозастосовної практики.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 зупинено провадження у справі № 922/652/18 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 поновлено провадження у справі № 922/652/18.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №922/652/18 відмовлено у задоволені позову повністю. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Тен" витрати на правничу допомогу в розмірі 9594,10 грн, витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 18357,06 грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 11, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 79, 79-1, 93, 125, 206 Земельного кодексу України, статей 13, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" мотивоване тим, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Заступник прокурора Харківської області не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №922/652/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача. Також просить справу розглянути за участі представника прокуратури Харківської області.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність прокурором розміру заявленої до стягнення суми позову з огляду на відсутність в матеріалах справи витягу з нормативної грошової оцінки спірної землі, тоді як Харківською міською радою вжито заходи самоврядного контролю та здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів, матеріали справи містять належні, достатні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. Апелянтом зазначено, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №922/652/18. Зупинено апеляційне провадження у справі №922/652/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №913/2385/18, зумовлена дотриманням єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Зокрема, приймаючи до розгляду справу №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, адже відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Також, на думку Великої Палати Верховного Суду, з`ясуванню підлягає питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), які потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 апеляційне провадження поновлено, розгляд справи призначений на 15.09.2020.

11.09.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обгрунтована неможливістю прибути у судове засідання представника відповідача 15.09.2020 о 12-00 год, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

14.09.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про продовження процесуального строку на подання відзиву.

Відповідно до статті частини 2 статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З матеріалів справи вбачається, що строк для надання відзиву на апеляційну скаргу учасникам справи встановлено до 02.09.2020, для надання заяв, клопотань до - 09.09.2020.

Як зазначалось, з клопотанням про продовження строку на подання відзиву, яке викладено в самому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач звернувся 14.09.2020, тобто з пропуском строку на його подання.

Враховуючи, що з клопотанням про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач звернувся після закінчення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає, що у продовженні строку на подання відзиву слід відмовити.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ознайомилась з матеріалами даної справи 02.09.2020, тобто у строк передбачений, як граничний, для подання відзиву, а тому не була позбавлена можливості дотриматись процесуальних вимог та звернутись до суду 02.09.2020 з клопотанням про продовження строку на подання відзиву, не порушуючи процесуальні строки.

Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом

З огляду на відсутність підстав для задоволення клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегією суддів доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не розглядаються.

Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи від 11.09.2020, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також з метою дотримання визначеного ст. 273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

До того ж, нормами статей 202 та 270 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судове засідання 15.09.2020 прокурор та Харківська міська рада також не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були сповіщені про розгляд апеляційної скарги 15.09.2020. Зазначене, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду даної справи, враховуючи достатній термін наданий сторонам для підготовки до судового розгляду, та з огляду на необхідний обсяг матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду даної справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полі-Тен 349658,13 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що вивченням місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Немишлянського району міста Харкова.

Посилаючись на виявлені порушення вимог земельного законодавства, прокурор зазначив, що ТОВ Полі-Тен є власником нерухомого майна по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові та використовує земельні ділянки загальною площею 0,2472 га для обслуговування нежитлових будівель по вул. Лодзькій, 7 без оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим, територіальна громада в місті Харкові в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельних ділянок в оренду.

Як зазначає прокурор у позові, його звернення до суду в цих правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання при використанні спірних земельних ділянок, у тому числі повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за їх використання, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів.

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2019 у даній справі зупинено провадження до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №587/430/16.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 провадження у даній справі поновлено, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, адже 30.09.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковане судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16.

Разом з тим, приймаючи рішення у даній справі, судом першої інстанції вирішено спір по суті, але не надано жодної правової оцінки підставам звернення прокурора з даним позовом з урахуванням висновків щодо застосування норм права Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у справі №587/430/16-ц.

До того ж, під час апеляційного провадження у даній праві, розгляд справи зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, правові висновки в якій також необхідно застосувати під час розгляду даної справи.

Положеннями статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України, Законом України Про прокуратуру , Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

26.05.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 прийняла постанову, якою вирішила виключні правові проблеми у сфері представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема, 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

Також Велика Палата у цій справі зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

В тому, числі, Велика Палата дійшла висновку про те, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

У справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

У пункті 51 цієї постанови Велика Палата вказала, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Тож, досліджуючи наявність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, колегія суддів, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 та у справі №587/430/16-ц, встановила наступне.

На підтвердження обставин бездіяльності Харківської міської ради прокурором до позову надано, зокрема, відповідь Департамента територіального контролю Харківської міської ради від 03.01.2018 №7/0/226-18 на запит прокуратури від 20.12.2017 №03-07-7175-17 (в матеріалах даний лист відсутній) про надання інформації та копій документів стосовно здійснення Департаментом заходів самоврядного контролю щодо використання земельної ділянки по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові. Цією відповіддю Департамент направив прокуратурі документи стосовно вжиття Департаментом заходів самоврядного контролю за використанням ТОВ Полі-Тен земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,6010 га по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові на 21 арк.

З цих документів вбачається, що 07.06.2017 Департамент територіального контролю Харківської міської ради звернувся до ТОВ Полі-Тен з вимогою про надання інформації щодо права власності (користування) земельною ділянкою по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові.

27.07.2017 Департамент територіального контролю Харківської міської ради листом №П-330/17 попереджено ТОВ Полі-Тен про виявлення факту використання земельної ділянки по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові з порушенням вимог земельного законодавства та вимагає у строк до 07.08.2017 надати документи щодо фактичної оплати за користування зазначеною земельною ділянкою (земельний податок, орендна плата) за останні три роки. Також повідомлено ТОВ Полі-Тен , що у разі не врегулювання питання погашення наявної заборгованості, Департаментом буде ініційоване питання щодо стягнення визначених коштів у судовому порядку.

Також з наданих прокуратурі документів вбачається, що протягом серпня - вересня 2017 року між Департаментами Харківської міської ради, а також з ГУ Держгеокадастру у Харківській області, з ГУ ДФС у Харківській області здійснювалось листування з приводу виявлення інформації щодо наявності/відсутності укладених договорів оренди або рішень щодо продажу земельної ділянки по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові, наявності/відсутності на обліку в органах ДФС ТОВ Полі-Тен як платника плати за землю за спірну земельну ділянку, а також з приводу розташування на цій земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності ТОВ Полі-Тен .

Також з матеріалів справи вбачається, що Харківською міською радою проведено обстеження спірної земельної ділянки, про що складено акт від 18.12.2017. Відповідно вказаного акту обстеження, Харківською міською радою встановлено, що земельна ділянка площею 0,0037 га по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові використовується ТОВ «Полі-Тен» для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень № 1-5 в літ. «З-1» площею 31,8 кв.м; земельна ділянка площею 0,0312 га по вул. Лодзькій ,7 у м. Харкові використовується ТОВ «Полі-Тен» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» площею 319,6 кв.м.; земельна ділянка площею 0,2160 га по вул. Лодзькій, 7 у м. Харкові використовується ТОВ «Полі-Тен» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Т-1» площею 880,3 кв.м., літ. «Л-2» площею 1361,0 кв.м.

До позову прокурором також надані розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використування ТОВ Полі-Тен земельною ділянкою по вул. Лодзькій ,7 у м. Харкові без оформленого права оренди, що здійснені Харківською міською радою.

Таким чином, з наведених документів, вбачається, що ще до звернення прокурора до Харківської міської ради (20.12.2017), позивачем вчинялись дії щодо встановлення обставин користування відповідачем спірною земельною ділянкою та виявлення відповідних порушень.

З відповіді Харківської міської ради від 03.01.2018 №7/0/226-18 не вбачається інформації про те, що вона не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача, а сама по собі обставина не звернення з позовом протягом певного часового періоду (з жовтня 2017 по січень 2018) не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

До того ж, як зазначалось, у листі - попередженні відповідача від 27.07.2017, позивачем висловлено намір щодо звернення до суду за захистом порушених відповідачем прав територіальної громади, у разі не усунення останнім порушень вимог земельного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 вказаної постанови слідує, що для підтвердження підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Таке повідомлення за своїм характером має спонукати уповноважений орган до вчинення відповідних дій по вжиттю заходів щодо захисту інтересів держави. І лише явне немотивоване ігнорування цього повідомлення (попередження) вказаним органом або неналежне (не відповідно до закону) реагування на нього, дає підстави прокурору для самостійного (субсидіарного) вжиття заходів, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом.

До матеріалів справи прокурором надано оригінал повідомлення від 19.03.2018 №04-08-1063-18, направлений голові Харківської міської ради, про намір звернутись до суду про стягнення грошових коштів у розмірі 349658,13 грн з ТОВ Полі-Тен за період з 01.04.2015 по 28.02.2018 за використання останнім спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення прокурором вказаного повідомлення будь-яким способом (поштовим, електронним або безпосередньо врученим), а також отримання його Харківською міською радою, що свідчить про необізнаність останньої про намір прокурора звернутись до суду з даним позовом, а тому і неможливість нею реалізувати свої повноваження щодо вжиття відповідних заходів захисту інтересів держави або надання прокурору мотивованої відповіді.

20.03.2018, тобто наступного дня після складання повідомлення, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом.

Вказані обставини не свідчать, що прокурором було надано органу місцевого самоврядування розумний строк на розгляд повідомлення та вжиття відповідних заходів щодо захисту інтересів держави або надання мотивованої відповіді. Фактично прокурор, передчасно звернувшись до суду, перебрав на себе функції компетентного органу, уповноваженого державою захищати відповідні інтереси, підмінивши його.

Отже, колегія суддів вважає, що прокурором не дотриманий порядок повідомлення компетентного органу (в даному випадку - Харківську міську раду) передбачений частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру .

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, про те що прокурор, звертаючись до суду з позовом, не обґрунтував обставини бездіяльності компетентного органу (Харківської міської ради) щодо захисту інтересів держави, а тому не підтвердив підстав представництва інтересів держави в суді відповідно положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Відповідно до п.2 ч.1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Встановлені під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у даній справі обставини свідчать, що господарський суд першої інстанції внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, в порушення норм процесуального права, за наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду, розглянув його по суті, відмовивши у його задоволенні, у зв`язку з чим, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення та залишення позову прокурора без розгляду, на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Згідно зі статтею 278 ГПК України cудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Враховуючи, що підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у даній справі є встановлені в мотивувальній частині даної постанови обставини щодо непідтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави в суді відповідно положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 278, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №922/652/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель