Рішення

від 11.12.2019 по справі 922/2843/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. Справа № 922/2843/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІТА -М , м. Харків про стягнення 420706,94 грн за участю представників сторін:

позивача - Мовчан М.В. (довіреність № 08-21/509/2-19 від 19.02.2019);

відповідача - Семенова Я.Ю. (договір про надання правової допомоги б/н від 21.11.2019).

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М", м. Харків безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 420706,94 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" без правовстановлюючих документів в період з 01.08.2016 по 31.07.2019 використовувалася земельна ділянка за адресою м. Харків, вул. Шарикова, 26 з метою обслуговування належних останньому нежитлових приміщень, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТА "-М" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2019 зазначену позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2019.

Протокольними ухвалами від 30.09.2019 та від 15.10.2019 підготовче судове засідання відкладалось.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відкладено його на 11.11.2019.

Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27069 від 11.11.2019), в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 344962,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.19 зазначену заяву позивача задоволено, та розгляд позовних вимог продовжено з її урахуванням.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24555 від 15.10.2019), в якому вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього 420706,94 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказане відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що з наданого позивачем розрахунку чітко вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що займається відповідачем, за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 змінювалась, тоді витягів з технічної документації про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивачем суду не надано, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розмірі орендної плати. Крім того, відповідач також зазначає, що за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 ним був сплачений земельний податок за земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:06:022:0007, загальною площею 0,0836 га, яка знаходиться по вул. Шарикова, 26 в м. Харкові, в загальному розмірі 76517,21 грн., що не було враховано позивачем при поданні позову. Крім того, відповідач також звертає увагу суду на те, що до позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом 02.09.2019, а позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів просить задовольнити за період з 01.08.2016 по 31.07.2019, тобто за період з 01.08.2016 по 02.09.2016 позивачем пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого до спірних правовідносин і наполягає відповідач.

У відповіді на відзив (вх. № 25132 від 21.10.2019) позивач додатково обґрунтовує власну правову позицію у спорі, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема позивач вказує, що доводи відповідача, на його думку, не відповідають нормам матеріального права, які регулюють кондиційні правовідносини та зроблені без комплексного аналізу фактичних обставин справи.

Відповідач надав суду заперечення (вх. № 26860 від 07.11.2019), в яких наполягає на правовій позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та її розгляд по суті призначено на 25.11.2019.

В судових засіданнях 25.11.2019 та 09.12.2019 оголошувалась перерва за відповідним клопотанням відповідача.

На судове засідання 11.12.2019 прибули представники сторін.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, а у разу якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми, то задовольнити позов частково в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності у період з 01.08.2016 по 02.09.2016.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2019 № 177221051 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 371,6 кв. м. по АДРЕСА_1 з 18.11.2013 зареєстроване за ТОВ ЛІТА -М на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.

Згідно з інформацією КП Харківське міське БТІ від 02.04.2018 № 4058/04-08 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 371,6 кв.м. по вул АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 проведена КП Харківське міське БТІ Харківської міської ради за ТОВ ЛІТА -М на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003547082019 земельна ділянка по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 23.10.2003.

Матеріали справи також свідчать про те, що між Харківською міською радою та ТОВ ЛІТА -М був укладений договір оренди земельної ділянки від 12.09.2003, на підставі якого ТОВ ЛІТА -М орендувало у Харківській міській раді вказану вище земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 загальною площею 0,0836 га, яка знаходиться по вул. Шарикова, 26 в м. Харкові. Однак, 26.06.2014 між сторонами було укладено угоду про розірвання вказаного договору. Державну реєстрацію припинення речового права (угоди про розірвання договору оренди землі) проведено у встановленому законодавством порядку 18.07.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 16-19).

Враховуючи відсутність зареєстрованих за ТОВ ЛІТА -М прав на земельну ділянку у період з 01.08.2016 по 31.07.2019, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0836 га з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Рішенням Харківської міської ради № 1750/14 від 24.12.2014 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України, ТОВ ЛІТА -М наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок: площею 0,0747 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0008) за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26; площею 0,0836 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0007) за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26; наданий дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07) площею, орієнтовно, 0,1583 га за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, для експлуатації та обслуговування торгівельної будівлі.

На виконання вказаного вище рішення Харківської міської ради між ТОВ ЛІТА -М та Східним Державним підприємством геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики укладений договір № 42/2-д від 25.02.2015 на виконання робіт із складення технічної документації по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26.

Однак, на даний час договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ ЛІТА -М не укладено, право оренди за останнім не зареєстровано, технічної документації по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 не виготовлено.

Разом з тим, відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 05.04.2018 № 7307/9/20-40-12-03-19 (а. с. 161-162) ТОВ ЛІТА -М задекларовано та сплачено 2016-2018 років земельного податку за земельну ділянку по вул. Шарикова, 26 у місті Харкові в розмірі 140276,50 грн. (з 01.08.2016 по 31.12.2016 - 16465,45 грн.; у 2017 році - 41690,61 грн.; у 2018 році - 42242,88 грн.; з 01.01.2019 по 31.07.2019 - 39877,56 грн.).

Як свідчать матеріали справи, головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусар І.М. 13.08.2019 за участі інженера - геодезиста Рябової А. В. та інженера - землевпорядника Кондратюка І.В. здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, а саме: здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки та встановлено, що ТОВ ЛІТА -М використовує земельну ділянку загальною площею 0,0836 га у АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , 26 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 371,6 кв. м.

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

З посиланням на зазначені обставини, Харківська міська рада вказують, що ТОВ ЛІТА -М набувши право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 371,6 кв. м., з урахуванням вимог ст. ст. 120, 125 ЗК України мав укласти з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначеної будівлі. Проте, оскільки, такий договір не укладено, Харківська міська рада вважає, що ТОВ ЛІТА -М зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ ЛІТА -М за рахунок Харківської міської ради.

Згідно з наданими Харківською міською радою розрахунками, розмір збережених ЛІТА -М коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.08.2016 по 31.07.2019 (з урахуванням земельного податку сплаченого останнім за цей період) становить 344962,38 грн.

Харківська міська рада вважає, що грошові кошти в зазначеному розмірі ТОВ ЛІТА -М зобов`язане відшкодувати на користь Харківської міської ради на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Обставини щодо стягнення зазначених грошових коштів стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, ТОВ ЛІТА -М маючи на праві власності нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклало з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Суд також враховує, що факт використання ТОВ ЛІТА -М земельної ділянки загальною площею 0,0836 га у м. Харків, вул. Шарикова, 26 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 371,6 кв. м. підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 13.08.2019.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

ТОВ ЛІТА -М не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

У справі, яка розглядається, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 344962,38 грн., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої ТОВ ЛІТА -М орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.08.2016 по 31.07.2019, внаслідок чого Харківська міська рада була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,0836 га у м. Харків, вул. Шарикова, 26 з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту розірвання між сторонами договору оренди земельної ділянки від 12.09.2003 згідно з угодою 26.06.2014 та державної реєстрації такого розірвання, оскільки після розірвання цього договору у відповідача на праві власності перебувала будівля яка знаходиться на вказаній земельній ділянці і використовувалася останнім з метою її експлуатації. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Будівля відповідача будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому набуття відповідачем права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ ЛІТА -М грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 по 02.09.2016.

За умовами ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Строк, за який позивачем нараховано до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти, становить з 01.08.2016 по 31.07.2019 включно.

Згідно зі штампом на зворотній стороні конверта в якій направлялася позовна заява (а. с. 39), позов по даній справі було подано позивачем 30.08.2019.

Таким чином, позивачем при звернення до суду пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 по 30.08.2016

Відповідач, зокрема, у відзиві на позовну заяву (вх. № 24555 від 15.10.2019), запереченнях (вх. № 26860 від 07.11.2019) та його представник у судовому засіданні 11.12.2019, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 по 30.08.2016 в сумі 9398,30 грн. При здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів за зазначений період суд керується здійсненим позивачем розрахунком (а.с. 165), та пропорційно враховує як розмір здійснених позивачем щомісячних нарахувань коштів, так і розмір сплаченого відповідачем земельного податку за період з 01.08.2016 по 31.12.2016

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що оскільки виниклі між сторонами правовідносини є кондикційними вони нібито не мають строку виконання відповідачем та виконуються на відповідну вимогу позивача. Суд зазначає, що обов`язок відшкодування збережених коштів у розмірі орендної плати у відповідача виник саме з моменту виникнення обставин позадоговірного використання земельної ділянки; відповідно і у позивача виникло право на їх стягнення саме з вказаного моменту.

Також безпідставними є посилання позивача на те, що про обставини позадоговірного використання земельної ділянки йому нібито стало відомо з моменту складання акту головного спеціаліста відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусар І.М. від 13.08.2019.

Як вже було зазначено вище, земельна ділянка площею 0,0836 га з кадастровим номером 6310138200:06:022:0007 по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В силу положень ст. 319, 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач як власник земельної ділянки зобов`язаний бути обізнаним про стан використання цієї земельної ділянки. Матеріали справи містять докази як розірвання договору оренди цієї земельної ділянки від 12.09.2003, докази надання позивачем відповідачу згоди об`єднання земельних ділянок, так і докази звернення відповідача до позивача з приводу порядку використання цієї земельної ділянки в подальшому.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач про спірні обставини довідався або міг довідатися ще з моменту укладання угоди про розірвання договору від 12.09.2003.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 30.08.2016 по 31.07.2019 в сумі 335564,08 грн., а в решті позову слід відмовити з огляду на вищевикладене.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 5033,46 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (адреса: 61106, м. Харків, вул. Шарикова, буд. 26; код ЄДРПОУ 31642387) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; на р/р 31419611020002; банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу: 24062200):

335564,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати;

5033,46 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "17" грудня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак