Постанова

від 04.12.2019 по справі 442/1691/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 442/1691/17

провадження № 61-41415св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського (далі - КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 вересня 1992 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з виробничої роботи

в КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського . У зв`язку з оптимізацією штату училища дана посада була ліквідована та введена посада завідувача навчально-виробничої практики, на яку позивача перевели на законних підставах.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 23 грудня 2016 року у справі № 442/5018/16-ц позов ОСОБА_1

до КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського , третя особа - директор КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського , про визнання незаконним та скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 червня 2016 року № 130 Про переведення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача навчально-виробничої практики.

На підставі вищевказаного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 442/5018/16-ц наказом від 30 грудня 2016 року № 247 ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача навчально-виробничої практики. Наказом від 30 грудня 2016 року № 248 позивача залишено на посаді викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль , який виконував свої обов`язки з 30 грудня 2016 року.

Наказом від 14 лютого 2017 року № 27 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказував, що 16 та 19 січня 2017 року отримав від керівника коледжу повідомлення про надання письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці 12 та 18 січня 2017 року.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 , з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд скасувати наказ від 14 лютого

2017 року № 27 Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського ; зобов`язати адміністрацію КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського внести відповідні записи в трудову книжку; зобов`язати адміністрацію відповідача при поновленні на роботі нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2017 року по день поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн; скасувати акти про відсутність на робочому місці від 12 та 18 січня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь оплату за надання юридичних послуг в сумі 2 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 24 квітня 2017 року (у складі судді Кучаковського Ю. С.) позов

ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ від 14 лютого 2017 року № 27 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Вавиля Барвінського .

Зобов`язано адміністрацію КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського внести відповідні записи в трудову книжку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання адміністрації КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського про нарахування та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2017 року по день поновлення на роботі залишено без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалено, що рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки сторонами у справі не надано розрахунку середнього заробітку позивача, з метою недопущення порушення конституційного права позивача на отримання заробітної плати, позовні вимоги в частині зобов`язання адміністрації

КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського про нарахування та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2017 року по день поновлення на роботі слід залишити без розгляду на підставі частини другої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).

Крім того, при застосуванні дисциплінарного заходу у вигляді звільнення з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем порушено процедуру застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 149 КЗпП України, та не доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2018 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 24 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання судових витрат скасовано.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, оскільки факт прогулу позивачем підтверджується встановленими обставинами справи та показаннями свідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у справах про поновлення на роботі доведення законності звільнення покладається на роботодавця. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що

ОСОБА_1 12 та 18 січня 2017 року був відсутнім на робочому місці, у вказані години, оскільки показаннями свідків у справі як зі сторони позивача, так і відповідача підтверджено факт присутності позивача на робочому місці у вказані дати. Були складені акти про відсутність позивача на робочому місці, які були повно та всебічно досліджені судом першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_1 було заявлено відвід колегії суддів апеляційного суду у іншій справі № 442/3908/16-ц, в якій спір було вирішено не на користь позивача, що свідчить про формування думки у вказаної колегії суддів щодо спірних правовідносин.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2018 року КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу .

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 15 вересня 1992 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з виробничої роботи в КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського .

У зв`язку з оптимізацією штату училища дана посада була ліквідована та введена посада завідувача навчально-виробничої практики, на яку його перевели на законних підставах.

До переведення ОСОБА_1 працював за основним місцем роботи на посаді завідувача навчально-виробничою практикою та виконував обов`язки викладача відділу спеціального фортепіано, при цьому виконуючи посадові обов`язки завідувача навчально-виробничої практики та окремо посадові обов`язки викладача циклової комісії Спеціальне фортепіано .

29 червня 2016 року видано наказ № 130 Про переведення ОСОБА_1 , відповідно до якого завідувача навчально-виробничої практики

ОСОБА_1 переведено на посаду викладача циклової комісії Спеціальне фортепіано на підставі частини другої статті 32 КЗпП України.

30 червня 2016 року керівництвом училища позивачу вручено під розписку копію наказу від 29 червня 2016 року № 130 Про переведення

ОСОБА_1 .

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 23 грудня 2016 року у справі № 442/5018/16-ц позов ОСОБА_1

до КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського , третя особа - директор КЗ Львівської обласної ради Дрогобицьке державне музичне училище імені Василя Барвінського , про визнання незаконним та скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 червня 2016 року № 130 Про переведення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача навчально-виробничої практики.

На підставі вищевказаного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року у справі № 442/5018/16-ц (яке набрало законної сили та не скасоване) наказом від 30 грудня 2016 року

№ 247 ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача навчально-виробничої практики. Наказом від 30 грудня 2016 року № 248 позивача залишено на посаді викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль , який виконував свої обов`язки з 30 грудня

2016 року.

Також щодо ОСОБА_1 12 квітня та 02 червня 2016 року були видані накази № 61 та № 110 відповідно Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді доган.

12 січня 2017 року встановлено відсутність на робочому місці викладача ОСОБА_1 з 11.55 год. до 15.15 год., про що посадовими особами

КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського складено відповідний акт про відсутність на робочому місці.

16 січня 2017 року листом № 10 викладачу ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення стосовно його відсутності на робочому місці.

Також 18 січня 2017 року встановлено відсутність на робочому місці викладача ОСОБА_1 з 15.20 год. до 18.40 год., про що посадовими особами КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського складено відповідний акт про відсутність на робочому місці.

19 січня 2017 року листом № 17 викладачу ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення стосовно його відсутності на робочому місці.

24 січня 2017 року на адресу КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського надійшов рекомендований лист з повідомленням про вручення з поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній підтвердив свою присутність у вказані дні на робочому місці.

14 лютого 2017 року видано наказ № 27 Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_1 , відповідно до якого до позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 149 КЗпП України застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та звільнено з посади викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статей 139, 140 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Тому правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог вказував, що не вчиняв порушень під час навчального процесу, оскільки відсутні будь-які заяви студентів до адміністрації музичного коледжу про його відсутність на заняттях не лише у зазначені дні, 12 та 18 січня

2017 року, але й впродовж всіх навчальних років. Крім того, зазначав, що не допускав систематичного умисного порушення навчального процесу, а складені 12 та 18 січня 2017 року акти є недостовірними. Також зазначав, що не порушував посадових інструкцій викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль , так як і не був ознайомлений з ними при прийняті на посаду викладача даної комісії.

За загальним правилом, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 і пункту 1 частини першої

статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Разом з тим, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення № 10 за підписом директора коледжу з проханням надати письмове пояснення щодо його відсутності на робочому місці 12 січня

2017 року з 11.55 до 15.15 год., яке позивач надав 16 січня 2017 року,

у якому повідомив, що 12 січня 2017 року був присутній на роботі.

Також 19 січня 2017 року позивач отримав повідомлення № 17 за підписом директора коледжу з проханням надати письмове пояснення щодо відсутності на робочому місці 18 січня 2017 року з 15.20 до 18.40 год.

19 січня 2017 року ОСОБА_1 було надіслано рекомендованим листом письмові пояснення, в яких зазначено та проставлено підписи,

що 12 та 18 січня 2017 він був присутній на роботі та виконував функціональні обов`язки, що також підтверджується письмовими поясненнями студентів та викладачів КЗ Львівської обласної ради Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського .

Однак, дані пояснення студентів та викладачів не були взяті до уваги

та 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади викладача циклової комісії Концертмейстерський клас та камерний ансамбль на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Крім того, у вказаних поясненнях ОСОБА_1 зазначав, що 12 січня

2018 року до нього в кабінет заходив завуч навчальної частини ОСОБА_2 та відповідно бачив його на робочому місці.

Також, у наказі від 14 лютого 2017 № 27 Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_1 зазначено, що 05 жовтня 2016 року наказом № 184 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за аналогічне порушення трудової дисципліни, а саме - відсутністю на робочому місці без поважних причин.

Разом з тим, наказ № 184 від 05 жовтня 2016 року та відповідні пояснення ОСОБА_1 , отримання яких є обов`язковим, щодо вказаного дисциплінарного порушення в матеріалах справи відсутні та судом апеляційної інстанції не перевірялись та не досліджувались.

Отже, суд першої інстанції встановив усі обставини справи у повному обсязі та надав їм відповідну правову оцінку з урахуванням належним чином зібраних у справі доказів та встановив обставини справи.

Так, судом першої інстанції допитаний свідок ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 18 січня 2017 року о 15.00 год. був на роботі в приміщенні коледжу та пішов з приміщення разом з ним близько 19.00 вечора.

Також допитана свідок ОСОБА_4 зазначила, що 18 січня 2017 року бачила позивача у приміщені коледжу з 15.05 до 16.00 год.

Крім того, допитана свідок ОСОБА_5 вказала, що 18 січня 2017 року бачила ОСОБА_1 з 15.30 до 16.00 год. у приміщені училища (коледжу) разом з викладачем ОСОБА_4 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, апеляційний суд надав перевагу лише тим показанням свідків, якими підтверджується факт відсутності ОСОБА_1 у вказані години на робочому місці, зокрема, показанням свідка ОСОБА_6 . Разом з тим, апеляційний суд не оцінив ці показання у сукупності з усіма іншими доказами та не звернув увагу, що є пояснення свідків про перебування ОСОБА_1 у спірний період на роботі, що вказані показання свідків вже були предметом оцінки суду першої інстанції та більшість з них підтверджують факт присутності позивача на робочому місці.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, показань усіх свідків, інших доказів у справі, оцінки правил внутрішнього трудового розпорядку, оцінки протилежних пояснень деяких свідків, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 ухвалене відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2018 року скасувати, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська