Ухвала

від 12.12.2019 по справі 148/1629/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 148/1629/19

провадження № 61-21408ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Головчука Віталія Анатолійовича на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовував тим, що відповідачем не було виконано зобов`язання щодо повернення грошових коштів та нарахованих процентів за договором позики від 10 січня 2016 року на підставі чого просив стягнути на свою користь 1 773 025, 90 грн заборгованості та 3% річних, що станом на день звернення з позовом еквівалентно 70 526, 09 доларів США.

Разом з позовом ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, доводи якої обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до того, що за час розгляду судового спору відповідач може відчужити вказане майно.

Просив накласти арешт на транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_1 , легковий універсал-В, 2014 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 21213, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_2 , легковий універсал-В, 2002 року випуску;

- транспортний засіб ВАЗ 213100, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_3 , легковий універсал-В, 2011 року випуску;

- вантажний самоскид САЗ 3507, номер кузову (Vin номер) НОМЕР_4 , легковий універсал-В, 1990 року випуску;

- земельну ділянку, площею 1,4883 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0012, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,3101 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0013, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4855 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0563, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області;

- земельну ділянку, площею 1,4884 га, кадастровий номер 0524387200:01:003:0011, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Загальна вартість майна складає близько 55 000 дол США, що співмірно із розміром боргу, який є предметом спору.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року заяву задоволено.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності належності об`єктів рухомого та нерухомого майна, на яке просив накласти арешт позивач, ОСОБА_1 , існування між сторонами дійсного спору щодо виконання договору позики та реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову, відповідності заходів забезпечення предмету позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Вінницького апеляційного суду посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано співмірність при вжитті заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження вартості арештованого майна; не застосовано п.п. б п. 15 розд. Х Перехідних положень ЗК України, якою встановлено мораторій на відчуження і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; не вирішено питання про зустрічне забезпечення з підстав, що ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, що встановлено рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року у справі № 127/20881/15-ц, а також не доведено наявність у позивача будь-якого майна, що знаходиться на території України в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у позові; не взято до уваги обґрунтування фактичних підстав для забезпечення позову у зв`язку з безпідставністю такого позову.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника, суд першої інстанції встановлено судом між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсно виник спір щодо повернення заборгованості, нарахованих процентів та штрафних санкцій за договором позики від 10 січня 2016 року в розмірі 1 773 025, 90 грн.

Згідно з повідомленням Головного сервісного центру МВС від 02.08.2019 №31/640аз та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 серпня 2019 №177438461, транспортні засоби та земельні ділянки, на які просить накласти арешт позивач, належать відповідачу ОСОБА_1 .

Позивачем до заяви про забезпечення позову додані витяги з інтернет ресурсу Dom.ria.com , та Auto.ria.com , на яких розміщені пропозиції щодо купівлі-продажу транспортних засобів, аналогічних тим, які належні ОСОБА_1 та земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1, 44 га на території Вінницької області, на яких зазначена вартість таких об`єктів нерухомого та рухомого майна, з яких виходив позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та визначаючи співмірність заявленим вимогам.

Водночас обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Разом із тим, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року у справі № 127/20881/15-ц є безпідставним, оскільки даним рішенням обставини, що ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання не встановлені. Відхилено доводи скаржника про те, що всупереч п.п. б п. 15 розд. Х Перехідних положень ЗК України судом накладено арешт на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на земельну ділянку у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року та ухвалу Тульчинського районного суду міста Вінницької області від 03 вересня 2019 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Головчука Віталія Анатолійовича на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко