Постанова

від 17.12.2019 по справі 200/2590/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року справа №200/2590/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 р. у справі № 200/2590/19-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С., повний текст складено 20.05.2019р. в м.Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шахта Свято-Покровська № 3 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шахта Свято-Покровська № 3 (далі - позивач, ТОВ Шахта Свято-Покровська № 3 ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018р. №0010781414 та №0010797414 (т.1 а.с. 4-23).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно не враховані наявні в нього первинні документи, на підставі яких формувався спірний податковий кредит з податку на додану вартість. Під час перевірки позивачу не направлялось вимоги надати до перевірки документи, які не є первинними документами бухгалтерського обліку, з огляду на що посилання в акті перевірки на відсутність додаткових документів під час перевірки позивач вважає безпідставними. До того ж, встановлення в ході перевірки відсутності додаткових документів, що не є первинними не може бути безумовною підставою висновків про неспричинення реальних наслідків відображених в податковому обліку господарських операцій. Позивач наполягав на правомірності формування ним податкового кредиту за лютий, квітень, травень та червень 2018 року по контрагентам: ТОВ Укрспешахтобуд та ТОВ Геомаксис .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0010791414 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на 175785 грн., в частині зменшення від`ємного значення на 173482 грн., з яких за лютий 2018 року - 62 577 грн., за червень 2018 року - 110905 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0010781414 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 269 651,00 грн. за основним платежем та на 134825,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.3 а.с. 121-128).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у лютому 2018р. товариством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 2303 грн. за податковою накладною виписаною але не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. До перевірки надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2В, за лютий, травень, червень 2018р., які складені з порушенням встановленого порядку, в результаті чого, не можуть розглядатись в якості первинного документа для цілей податкового обліку та не підтверджують реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт від ТОВ Укрспецшахтобуд . При цьому, узагальненою податковою інформацією по контрагенту ТОВ Укрспецшахтобуд з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період травень, червень 2018р., встановлено нереальність оформлення господарських операцій з постачальниками та покупцями, у тому числі з контрагентом-покупцем ТОВ Шахта Свято-Покровська №3 . Також зазначає, що у зв`язку з відсутністю первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відповідно до яких формується податкова звітність, неможливо документально підтвердити здійснення господарських операцій з придбання товарів ТОВ Шахта Свято-Покровська №3 у ТОВ Геомаксіс . А надані до перевірки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, складені з порушеннями встановленого порядку та які не можуть розглядатись в якості первинного документа для цілей податкового обліку та не підтверджує реальність здійснення операцій з постачання товару саме від ТОВ Геомаксіс . При цьому, узагальненою податковою інформацією по контрагенту ТОВ Геомаксіс з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період лютий, травень 2018р., встановлено нереальність оформлення господарських операцій з постачальниками та покупцями, у тому числі з контрагентом-покупцем ТОВ Шахта Свято-Покровська №3 . Наголошує на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки на неодноразові запити щодо надання вичерпного переліку документів на підтвердження господарських операцій з вищезазначеними контрагентами (т.3 а.с. 131-138).

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Шахта Свято-Покровська №3 є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 39649746, місцезнаходженням товариства є: 85300, Донецька обл., м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд. 1а. Позивач перебуває на обліку в Покровській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області в період з 19.11.2018 по 30.11.2018 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Шахта Свято-Покровська № 3 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ТОВ Укрспецшахтобуд за лютий, квітень, травень та червень 2018 року, ТОВ Геомаксис за лютий та травень 2018 року.

За наслідком проведення перевірки відповідачем складений акт №1425/05-99-14-14/39649746 від 07.12.2018 (т. 1 а.с. 30-90).

В ході перевірки документального підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ Укрспецшахтобуд встановлено безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 430 199 грн., у т.ч. за лютий 2018 року 51 007,00 грн., квітень 2018 року 6839 грн., травень 2018 року 194 586 грн. (податковий кредит травня 2018 року 194496 грн., податковий кредит лютого 2018 року 90 грн.) та червень 2018 року на 177767 грн. (податковий кредит червня 2018 року 175464 грн. та лютого 2018 року 2303 грн.). В ході перевірки документального підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ Геомаксіс встановлено безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 22859 грн., у тому числі: за лютий 2018 року - 11570 грн., травень 2018 року - 11289 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, платником завищено від`ємне значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (рядки 19 декларації) на 173482 грн., у тому числі за лютий 2018 року у сумі 62 577 грн., за червень у сумі 110 905 грн., та занижено зобов`язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся (рядок 18 декларації) на загальну суму 269 651 грн., з них: занижено зобов`язання на 272 737 грн. у т.ч. травень 2018 року на 205 875 грн. та червень 2018 року на 66 862 грн., та завищено зобов`язання за квітень 2018 року на 3 086 грн.

29 грудня 2018 року на підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0010791414 про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість на 173482 грн., з яких за лютий 2018 року 62 577 грн., за червень 2018 року 110905 грн. та № 0010781414 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 269651,00 грн. за основним платежем та на 134825,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 26, 28).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. а п.198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як визначено п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На підставі п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Системний аналіз вищезазначених положень податкового законодавства України свідчить, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Долучені до матеріалів справи податкові накладні зареєстровані в ЄРПН та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Стосовно доводу апелянта, що у лютому 2018р. товариством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 2303 грн. за податковою накладною виписаною але не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає.

Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна № 16 від 28.02.2018, загальна сума ПДВ за якою становить 11349,13 грн. була зареєстрована 07.03.2018 (т. 2 а.с. 47). Відповідно до додатку 3.1. до акту перевірки та додатку № 5 до декларації за червень 2018 року (т. 1 а.с. 99-100, 170-173) ПДВ в сумі 2302,64 грн. включений до складу податкового кредиту червня 2018 року. Отже, на час формування податкового кредиту в сумі 2303,00 грн. на підставі податкової накладної № 16 від 28.02.2018, зазначена податкова накладна була вже зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідно посилання відповідача щодо включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкової накладної, що не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Щодо доводу апелянта, що акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, за лютий, травень, червень 2018р., які складені з порушенням встановленого порядку, не можуть розглядатись в якості первинного документа та не підтверджують реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт від ТОВ Укрспецшахтобуд , суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191. п.14.1ст.14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За змістом пп.14.1.202. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За приписами пп. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 статті 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, у лютому 2018 року ТОВ Укрспецшахтобуд виконані роботи з ґрунтовки та окраски прогонів загальною вартістю 538,92 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 89,82 грн. (акт №15 від 28.02.2018), роботи з облаштування фундаменту під насосну станцію загальною вартістю 124353,65 грн., у т.ч. ПДВ 20725,61 грн. (акт №14 від 28.02.2018), роботи з облаштування покриття із бетонної плити загальною вартістю 18388,06 грн., у т.ч. ПДВ 3064,68 грн. (акт №13 від 28.02.2018), роботи з монтажу металоконструкцій загальною вартістю 36027,71 грн., у т.ч. ПДВ 6004,62 грн. (акт №11 від 28.02.2018), роботи з облаштування утеплення котловану насосної станції загальною вартістю 127273,24 грн. у т.ч. ПДВ 21212,21 грн. (акт №9 від 28.02.2018), роботи з вентиляторної установки вентиляційного стволу вартістю 41033,38 грн., у т.ч. ПДВ 6838,90 грн. (акт №16 від 28.02.2018), роботи з монтажу металоконструкцій загальною вартістю 68094,79 грн. ПДВ 11349,13 грн. (акт №12 від 28.02.2018) (т. 2 а.с. 16-19, 22-31, 34-36).

У травні 2018 року ТОВ Укрспецшахтобуд виконані роботи з очищення котловану від ґрунту загальною вартістю 13878,98 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2313,16 грн. (акт №28 від 31.05.2018); роботи з виготовлення опалубки з фанери вартістю 6287,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1047,90 грн. (акт №27 від 31.05.2018); бетонні, залізобетонні роботи по резервуарам 1 та 2 вартістю 995456,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 165909,43 грн. (акт №26 від 31.05.2018); роботи з облаштування благоустрою з панельних плит вартістю 13645,69 грн. у т.ч. ПДВ 2274,28 грн. (акт № 24 від 31.05.2018); залізобетонні роботи по стінам підвальної частини та цоколю насосної станції вартістю 151587,74 грн., у т.ч. ПДВ - 25264,62 грн. (акт 25 від 31.0.52018) (т. 1 а.с. 241-247, т. 2 а.с. 1-5а).

У червні 2018 року ТОВ Укрспецшахтобуд виконані роботи з облаштування огорожі загальною вартістю 5412,54 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 902,09 грн. (акт №33 від 27.06.2018); роботи з благоустрою та озеленення території вартістю 12802,62 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2133,77 грн. (акт №32 від 27.06.2018); роботи з благоустрою та озеленення території (додаткові роботи) вартістю 20997,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3499,60 грн. (акт №31 від 27.06.2018); бетонні, залізобетонні та гідроізоляційні роботи вартістю 928597,20 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 154766,20 грн. (акт №30 від 27.06.2018); земляні, гідроізоляційні та монтажні роботи вартістю 39723,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6620,60 грн. (акт №29 від 27.06.2018), бетонні та залізобетонні роботи (коригування) вартістю 12019,55 грн., у т.ч. ПДВ 2003,26 грн. (акт 17 КФ від 27.06.2018), бетонні та залізобетонні роботи (коригування) вартістю 29381,86 грн., у т.ч. ПДВ 4896,98 грн. (акт 14/1 КФ від 27.06.2018), бетонні роботи коригування на загальну суму 3851,66 грн., у т.ч. ПДВ 641,94 грн. (акт 8КФ від 27.02.2018) (т. 1 а.с. 228-240, т. 2 а.с. 12-15, 20-21, 37-38).

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення на сплату позивачем коштів на користь ТОВ Укрспецшахтобуд в рахунок сплати вартості прийнятих робіт та акти про витрату давальницької сировини, наданої позивачем та витраченої під час виконання будівельних робіт, відомості щодо дебіторсько-кредиторської заборгованості по ТОВ Укрспецшахтобуд (т. 2 а.с. 41-46, 58-73, 56-57).

Посилання апелянта, що зазначені акти не містять обов`язкових реквізитів з боку замовника: посаду, підпис та дату приймання виконаних будівельних робіт замовником ПАТ ШУ Покровське , суд зазначає.

Відповідно договору підряду №741 ШСП від 16.03.2017р., в якому генпідрядником виступає ТОВ Шахта Свято-Покровська № 3 , підрядником ТОВ Укрспецшахтобуд сторони уклали договір з метою виконання будівельно-монтажних робіт на об`єктах замовника - ПАТ ШУ Покровське . Сторони договору - генпідрядник та підрядник.

Згідно ст. 4.7 договору підряду, підрядник, до 1 числа місяця, наступного за звітним, надає генпідряднику акти виконаних робіт №КБ-2в з пакетом документації, складених на підставі актів маркшейдерських вимірів, актів виконання додаткових робіт, паспорта виробництва робіт, підписаних представниками генпідрядника (узгоджених Замовником), а також довідки о вартості виконаних підрядних робіт та затрат формі №КБ-3, оформлених в установленому порядку.

Згідно ст. 4.8, генпідрядник, до 5 числа місяця, наступного за звітним, перевіряє акти виконаних робіт та підписує їх або надає вмотивовані заперечення.

Згідно ст.5.1, генпідрядник забезпечує фінансування будівництва.

Таким чином, оскільки договір підряду №741 ШСП від 16.03.2017р. є двостороннім (генпідрядник, підрядник), не передбачає обов`язкового підпису Замовника (ПАТ ШУ Покровське ), який не приймає виконані роботи, а лише узгоджує обсяги, всі вищезазначені акти прийняття виконаних ТОВ Укрспецшахтобуд робіт не містять недоліків оформлення, мають особистий підпис та ПІБ осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції що дають змогу ідентифікувати особу, всі необхідні реквізити первинного документа, достатні для їх відображення в бухгалтерському обліку. Переліки виконаних робіт згідно актів відповідають найменуванню робіт, зобов`язання з виконання яких прийняв на себе ТОВ Укрспецшахтобуд згідно укладених додаткових угод до договору №741 ШСП від 16.03.2017, що наявні в матеріалах справи.

Обґрунтування апеляційної скарги, що узагальненою податковою інформацією по контрагенту ТОВ Укрспецшахтобуд та ТОВ Геомаксис з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, встановлено нереальність оформлення господарських операцій з постачальниками та покупцями, у тому числі з контрагентом-покупцем ТОВ Шахта Свято-Покровська №3 суд зазначає наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо доводу апелянта, що неможливо документально підтвердити здійснення господарських операцій з придбання товарів ТОВ Шахта Свято-Покровська №3 у ТОВ Геомаксіс . Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, складені з порушеннями встановленого порядку та не підтверджують реальність здійснення операцій з постачання товару саме від ТОВ Геомаксіс суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи у лютому 2018 позивачем прийнято від ТОВ Геомаксис товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних № 5 від 08.02.2018 вартістю 1247,54 грн., у т.ч. ПДВ - 207,92 грн.; № 6 від 08.02.2018 вартістю 821,28 грн., у т.ч. ПДВ - 136,88 грн.; № 7 від 08.02.2018 вартістю 3044,40 грн., у т.ч. ПДВ - 507,40 грн.; № 12 від 20.02.2018 вартістю 1843,20 грн., у т.ч. ПДВ - 307,20 грн.; № 13 від 20.02.2018 вартістю 34270,80 грн., у т.ч. ПДВ - 5711,80 грн.; № 14 від 20.02.2018 вартістю 3730,80 грн., у т.ч. ПДВ - 621,80 грн. та здійснено передплату вартості ТМЦ в сумі 1290,94 грн. за платіжним дорученням №590 від 23.02.2018 та в сумі 23989,56 грн. за платіжним дорученням № 591 від 23.02.2018 (т. 2 а.с. 85-90, 109,110);

у травні 2018 року позивачем прийнято від ТОВ Геомаксис товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних №1 від 03.05.2018 вартістю 7419,60 грн., у т.ч. ПДВ - 1236,60 грн.; № 3 від 07.05.2018 вартістю 52340,40 грн., у т.ч. ПДВ - 8723,40 грн.; № 5 від 14.05.2018 вартістю 6727,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1121,28 грн.; № 6 від 17.05.2018 вартістю 1296,00 грн., у т.ч. ПДВ - 216,00 грн. (т. 2 а.с. 91-94).

Надані товарно-транспортні накладні № 03/05 від 03.05.2018, № 07/05 від 07.05.2018, № 14/05 від 14.05.2018, № 17/05 від 17.05.2018 (т. 2 а.с. 95-102).

Також надані платіжні доручення на сплату вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей (т.2 а.с. 104-113) та відомості щодо дебіторсько-кредиторської заборгованості (т. 2 а.с. 119-120).

Посилання апелянта, що в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити: автомобіль (марка, модель, тип перевезення), водій, пункт навантаження та розвантаження , підпис особи та печатка від перевізника, суд зазначає.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні № 03/05 від 03.05.2018, № 07/05 від 07.05.2018, № 14/05 від 14.05.2018, № 17/05 від 17.05.2018 не містять підпису від перевізника ТОВ НОВА ПОШТА . Водночас, відсутність документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей не свідчить про безумовне не відбуття господарських операцій.

Крім того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що переліки поставлених товарно-матеріальних цінностей відповідають найменуванням визначеним в додаткових угодах до договору № 743 ШСП від 22.03.2017 (т. 2 а.с. 74-80), а накладні мають основні реквізити первинного документа, що надають можливість однозначно ідентифікувати цей вид товарів (робіт), їх вартість, містять прізвища та підписи відповідальних осіб, які надають можливість встановити факт відбуття господарських операцій, які ними задокументовані, а відповідно мають враховуватись для документального підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Геомаксис .

Щодо доводу апелянта, що судом першої інстанції не надано належної оцінки на неодноразові запити щодо надання вичерпного переліку документів на підтвердження господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, суд зазначає.

Відповідно до статті 82.5 статті 82 Податкового кодексу України податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки після початку перевірки. Проте, із врахуванням підпункту 16.1.5 статті 16 Податкового кодексу України будь-які документи платник податків зобов`язаний надати на письмову вимогу контролюючого органу. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем не направлялося до позивача будь-якої письмової вимоги із визначенням конкретного переліку документів, які має надати позивач.

Позивачем на запити контролюючого органу Про надання інформації № 13693/10/05-99-14-14 від 28.03.2018 (стосовно достовірності визначення податкового кредиту лютого 2018 року по ТОВ Укрспецшахтобуд в сумі 51007,12 грн. та ТОВ Геомаксис - 11569,62 грн.), № 31401/10/05-99-14-14 від 26.07.2018 (стосовно достовірності визначення податкового кредиту травня 2018 року в сумі 11288,85 грн. по ТОВ Геомаксис ), №40268/10/05-99-14.14 від 21.09.2018 (стосовно достовірності визначення податкового кредиту червня 2018 року по ТОВ Укрспецшахтобуд в сумі 175464,25 грн.) та № 32917/10/05-99-14-14 від 06.08.2018 (стосовно достовірності визначення податкового кредиту травня 2018 року по ТОВ Укрспецшахтобуд в сумі 194496,23 грн.) надавались акти звірки взаємних розрахунків, додаткові угоди до договору підряду, договірна ціна, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2В, витяги з реєстру податкових накладних, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактури.

Документів, які б свідчили про визначення відповідачем переліку необхідних для проведення перевірки документів, які мав надати позивач в матеріалах справи відсутній.

Як свідчать матеріали справи сукупність наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому, товаро-транспортні накладні, та інші документи, з виконання будівельних робіт та за якими відбувався рух придбаних у контрагентів позивача матеріалів - свідчать про реальність господарських операцій позивача за договорами, укладеними з його контрагентами, та про використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім того, надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності операцій не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій та засвідчують фактичний рух активів між учасниками господарських операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах, зокрема, від 17.04.2018 року у справі № 808/1543/17, від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених обставин справи суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а сукупність наданих позивачем доказів свідчить про належне відображення позивачем спірних господарських операцій у податковому обліку, що обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 р. у справі №200/2590/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 р. у справі № 200/2590/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 17 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць