Постанова

від 18.12.2019 по справі 826/12291/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12291/17 Судді першої інстанції: Арсірій Р.О.

Кузьменко В.А., Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Абсолют Фінанс до Національного банку України, третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Абсолют Фінанс (далі - Позивач, ТОВ ФК Абсолют Фінанс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - Відповідач, НБ України), третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Третя особа, Печерський РВ ДВС міста Києва), про визнання протиправною та скасування постанови НБ України від 20.09.2017 року №90 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції, зазначивши про документальне підтвердження здійснення операції з продажу фізичній особі-нерезиденту національної валюти без видачі довідки-certificate, виходив з того, що ТОВ ФК Абсолют Фінанс не може бути суб`єктом відповідальності за дане правопорушення, оскільки валютно-обмінні операції у пунктах обміну іноземної валюти не є торгівлею на міжбанківському валютному ринку України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що валютно-обмінні операції в пунктах обміну іноземної валюти є торгівлею іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, оскільки належить до готівкового сегменту останнього. Відтак ТОВ ФК Абсолют Фінанс може бути суб`єктом відповідальності згідно абз. 4 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю та п. 2.3 розд. ІІ Положення про валютний контроль.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК Абсолют Фінанс просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що структура міжбанківського валютного ринку України не охоплює порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою в пунктах обміну, а тому Позивач не може бути притягнутий до відповідальності на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю та п. 2.3 розд. ІІ Положення про валютний контроль.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від Печерського РВ ДВС міста Києва не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року залишено без задоволення клопотання Національного банку України про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у період з 18.04.2017 року по 30.05.2017 року Національним банком України проведено планову комплексну перевірку ТОВ ФК Абсолют Фінанс з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України за період з 28.08.2013 року по 01.04.2017 року, висновки якої зафіксовані в акті № В/25-0015/56936/БТ від 22.06.2017 року (а.с. 84-106).

У ході перевірки встановлено, що 27.09.2016 року касою Харківського відділення № 174 ТОВ Абсолют Фінанс здійснено продаж іноземної валюти фізичній особі-нерезиденту ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Відділенням УФМС по Самарській області у Центральному районі м. Тольятті, РФ) у сумі 350 000,00 російських рублів (за 145 250,00 грн.) згідно квитанції № 15 про здійснення валютно-обмінної операції - продажу іноземної валюти від 27.09.2016 року (а.с. 15). При цьому довідка-certificate за формою № 377 не оформлялась.

В акті перевірки вказано, що висновок щодо відповідності/правомірності проведених позивачем валютно-обмінних операцій з продажу 27.09.2016 року, 28.09.2016 року та 29.09.2016 року фізичним особам-нерезидентам іноземної валюти чинному законодавству буде сформульований після консультацій з іншими фахівцями Національного банку України відповідно до пункту 7.4 глави 7 Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв`язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України.

15.08.2017 посадовцем відділу валютного контролю за діяльністю великих бланків управління нагляду Департаменту фінансового моніторингу НБ України складено протокол про порушення валютного законодавства № 55 ПР-БТ (а.с. 109-111). В указаному протоколі зафіксовано, що ТОВ Абсолют Фінанс порушено вимоги статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю та пункту 3 розділу І, пункту 11 розділу ІІІ, пункту 1 розділу IV Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України внаслідок здійснення 27.09.2016 року операції продажу іноземної валюти фізичній особі-нерезиденту ОСОБА_1 в сумі 350 000,00 готівкових російських рублів на готівкову іноземну валюту без довідки-certificate за формою № 377.

20.09.2017 року директором Департаменту фінансового моніторингу НБ України прийнято постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 90, якою Позивача, згідно статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю та відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 141 316,00 грн., еквівалентній сумі (вартості) проданих валютних цінностей, перерахованих у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком України, що діє на 0 годин 27.09.2016 року (день здійснення операції).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз ст. 44 Закону України Про Національний банк України , ст. ст. 1, 6, 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю , а також ряду підзаконних актів, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на неналежність валютно-обмінних операцій у пунктах обміну іноземної валюти до торгівлі на міжбанківському валютному ринку України.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України Про Національний банк України Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

Згідно п. п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 44 вказаного Закону до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю віднесено: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства; застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків, а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку, їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом встановлено Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року № 502 (далі - Інструкція №502).

Указаний нормативний акт, згідно преамбули постанови від 12.12.2002 року №502, прийнятий відповідно до вимог статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , а також статей 7, 44 Закону України Про Національний банк України . Метою його ухвалення є приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та уповноважених фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України.

Згідно п. 3 розд. 1 Інструкції №502 зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту належить до валютно-обмінних операцій.

Відповідно до п. 11 розд. 3 Інструкції №502 банк, фінансова установа, пункт обміну валюти під час купівлі у фізичної особи-нерезидента готівкової іноземної валюти разом із квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції зобов`язані видати довідку-certificate за формою № 377 (додаток 7). За згодою клієнта ця операція може бути здійснена без оформлення довідки-certificate за формою № 377. Здійснення валютно-обмінної операції без оформлення довідки-certificate за формою № 377 не дає підстав для зворотного обміну. Зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту здійснюється на підставі першого примірника довідки-certificate за формою № 377 лише на ту іноземну валюту і в межах тієї суми, що зазначені в довідці.

Пунктом 1 розділу IV Інструкції №502 передбачено, що банкам, фінансовим установам дозволяється здійснювати операції зворотного обміну фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень, за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та її резидентність і довідки-certificate за формою № 377.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Декретом Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет №15-93).

Пунктами 5, 6 статті 1 Декрету № 15-93 до резидентів віднесено фізичних осіб (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном, а до нерезидентів - фізичних осіб (іноземних громадян, громадян України, осіб без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі тих, що тимчасово перебувають на території України.

Відповідно до п. п. 8, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання.

За правилами частини 16 статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, ніж передбачених її частинами 1 - 15, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Приписи ч. 1 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що єдиним документом, який мав би посвідчувати особу та факт постійного проживання в Україні ОСОБА_1 , була б посвідка на постійне проживання. Водночас, оскільки в якості документа, що посвідчує його особу, останній надав паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Відділенням УФМС по Самарській області у Центральному районі м. Тольятті, РФ, то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позиціє НБ України про те, що ТОВ ФК Абсолют Фінанс допустив порушення вимог Інструкції №502 в частині здійснення операції зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту на суму, без довідки-certificate за формою № 377.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо неможливості накладення на ТОВ ФК Абсолют Фінанс санкцій на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 16 Декрету №15-93 та п. 2.3 розд. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБ України від 08.02.2000 року №49, з огляду на неналежність здійсненої операції до торгівлі валютою на міжбанківському валютному ринку України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Декрету №15-93 торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

При цьому, абзацом 4 пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 передбачено, що за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.

Згідно п. 2.3 розд. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 (далі - Положення про валютний контроль), торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком, що діє на 0 годин дня здійснення таких операцій, з виключенням або без виключення банку з Державного реєстру банків.

Судом першої інстанції за наслідками аналізу наведених вище норм зроблено правильний висновок, що ними передбачено лише два випадки порушення правил валютного регулювання і валютного контролю, що тягнуть за собою накладення штрафу: торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку без одержання ліцензії Національного банку; торгівля іноземною валютою банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв`язку з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком.

Проте, Окружний адміністративний суд міста Києва не врахував особливості структури міжбанківського валютного ринку України та його складових.

Так, Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках встановлено Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281 (далі - Положення № 281).

Зі змісту п. 1 даного Положення вбачається, що останнє встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках та розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11 Декрету № 15-93, а також статей 7 і 45 Закону України Про Національний банк України .

Пунктом 4 Положення № 281 передбачено, що міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб`єктами ринку, між суб`єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб`єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами.

Приписами п. 8 Положення № 281 передбачено, що порядок та умови торгівлі іноземною валютою порядок та умови торгівлі готівковою іноземною валютою в пунктах обміну іноземної валюти та у власних операційних залах банку, фінансової установи визначаються окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

При цьому, за правилами пункту 30 Положення №281 суб`єкти ринку мають право здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти на безготівкову іноземну валюту.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що Положенням №281 врегульовані загальні порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках, наділяючи при цьому суб`єктів ринку правом здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти на безготівкову. У свою чергу, реалізація такого права суб`єктами ринку неможлива без наявності готівкових коштів.

На переконання судової колегії, прийняття Інструкції №502 не виключає необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Положення №281, а відтак не викреслює зі структури міжбанківського валютного ринку України торгівлю іншими фінансовими установами іноземною валютою у пунктах обміну іноземної валюти. Тобто, до міжбанківського валютного ринку України включається як безготівковий, так і готівковий сегменти валютного ринку.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Інструкції №502 банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

З урахуванням наведеного, оскільки 01.08.2016 року НБ України було видано ТОВ ФК Абсолют Фінанс генеральну ліцензію №196 на здійснення валютних операцій (а.с. 18), а проведення готівкової операції продажу іноземної валюти фізичній особі-нерезиденту належить до операцій з торгівлі валютою на міжбанківському валютному ринку України, то притягнення Позивача до відповідальності на підставі абз. 4 п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 та п. 2.3 розд. 2 Положення про валютний контроль узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови з огляду на належність операції з продажу іноземної валюти до операції з торгівлі на міжбанківському валютному ринку України (його готівковому сегменті), судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено 18 грудня 2019 року.