Рішення

від 09.12.2019 по справі 902/677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2019 р. Cправа № 902/677/19

за позовом :Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21011) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

до :Приватного підприємства "Укрвінпостач" (вул. Леніна, 32, смт. Вороновиця, Вінницький р-н, 23252)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Cуддя Яремчук Ю.О.

секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Клименко Д.С.

позивача: Паничук Б.М.

відповідача: Зінченко А.А.

В С Т А Н О В И В :

16.08.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Приватного підприємства "Укрвінпостач" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою суду від 19.08.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/677/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.09.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 06.09.2019 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 07.10.2019 р. у відповідності до ч.2 ст. 202 ГПК України, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.09.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 07.10.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 07.10.2019 р. суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та винесено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2019 р.

За результатами проведеного судового засідання 06.11.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 06.12.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання 06.12.2019 р. суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.12.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 09.12.2019 р.

На визначену дату судом з`явились прокурор, представник позивача та представник відповідача.

Прокурором та представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.04.2019 р. державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області) проведено перевірку з питання здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності, родючості ґрунтів стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, площею 7,08 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119, 0520655300:03:001:0091 та 0520655300:03:001:0090 на території Вороновицької селищної ради Вінницького району. Перевірка проведена відповідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 312-ДК від 22.03.2019 року.

У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району за межами населеного пункту смт. Вороновиця площею 7,08 га та є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119, 0520655300:03:001:0091 та 0520655300:03:001:0090 використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: на земельній ділянці знаходяться пожнивні рештки після збору врожаю сільськогосподарської культури - соняшника та проведено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки та боронування, що свідчить про її фактичне використання.

Дана земельна ділянка загальною площею 7,08 га використовується ПП Укрвінпостач в особі директора Куликова Олександра Миколайовича за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України.

Даний факт та дії директора ПП Укрвінпостач Куликова ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.

02.05.2019 р. директору Куликову О.М. видано припис на усунення виявленого порушення, складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 340 грн. (сплачено добровільно згідно квитанції №ПН 872 від 07.05.2019р.) відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, здійснено розрахунок розміру шкоди, розмір якої становить 12163 грн. 76 коп. (сплачено добровільно згідно платіжного доручення №1 від 07.05.2019 року).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеоркадастру у Вінницькій області від 12.06.2019 р. № 692-ДК було здійснено перевірку виконання вимог припису від 02.05.2019 року № 312-ДК/0216Пр/03/01/-19.

В результаті перевірки встановлено, що директор ПП Укрвінпостач Куликов О.М. продовжує використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району.

Таким чином, позивач вважає, що встановлено, що ПП Укрвінпостач в особі директора Куликова О.М. достовірно знаючи про відсутність правових підстав для фактичного використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів, в порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України, продовжує використовувати земельну ділянку площею 7,08 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в адміністративних межах Вороновицької селищної ради, за межами населеного пункту Вінницького району, шляхом посіву сільськогосподарської культури (соняшника).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників процесу, оцінивши докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Суд зауважує, що підставою позову у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 116, 123, 125, 126, 152 Земельного кодексу України аргументовано тим, що відповідачем порушено вимоги земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 7,08 га, що порушує права Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області, як розпорядника земель державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відповідно до яких належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Згідно статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до статтей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 за №308, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру України на території Вінницької області, і яке, згідно з пунктом 4.13. Положення, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Вінницької області.

Як уже зазначалось вище судом, Вінницька міська прокуратура звернулась з позовом до суду в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про звільнення та повернення земельної ділянки 7,08 га сільськогосподарського призначення позивачу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (лист від 10.06.2019р а.с.22) Вінницькою міською прокуратурою направлено лист від 08.05.2018 р. № 96/4148 вих-18 в Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо використання ПП Укрвінпостач земельної ділянки історико-культурного призначення площею 7,08 га без правовстановлюючих документів/самовільно, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119, 0520655300:03:001:0091, 0520655300:03:001:0090 та розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області в листі від 04.09.2018 р. № 0-2-0.442-12480/2-18 (а.с. 28-29) зокрема зазначено, що з метою об`єктивного розгляду листа Вінницької місцевої прокуратури від 08.05.2018 р. №96/4148 вих 18 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області підготовлено клопотання надання документів, матеріалів та іншої інформації завідувачу сектору охорони-культурної-спадщини Вінницької обласної державної адміністрації Потупчику М.В. від 11.06.2018 р. № 3559/0/1-18-ДК/0141/КН/05/01/-18 щодо наявності на земельній ділянці, біля земельних ділянок під кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119; 0520655300:03:001:0090; 0520655300:03:0091 на території Вороновицької селищної ради Вінницького району земель історико-культурного призначення. За інформацією управління культури і мистецтв облдержадміністрації, на вищевказаних земельних ділянках землі історико- культурного призначення не числяться. Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області направлено клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель від 27.07.2018 р. №606- ДК/0164/04/01/-18. Згідно отриманої інформації встановлено, що Вінницьким філіалом інституту землеустрою в 2001 році було виготовлено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності власникам сертифікатів Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області завданням якої було виготовлення схеми поділу та проект організації земельних часток (паїв) власникам сертифікатів СТОВ ім. Можайського Вороновиця. Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації №176 від 29.03.2001 р погоджено вищезазначену схему поділу та проект організації території земельних часток (паїв). Із огляду на планово картографічний матеріал вищезазначеної документації та опис меж суміжних землекористувань встановлено, що земельні ділянки №191,192,193, які відповідають кадастровим номерам 0520655300:03:001:0090, 520655300:03:001:0091,520655300:03:001:0119, межують із землями історико- культурного призначення. Відповідно письмових пояснень начальника відділу комунальної власності та земельних відносин Вороновицької селищної ради Грабчук Ірини Михайлівни, на території Вороновицької селищної ради за межами населеного пункту знаходиться земельна ділянка історико-культурного призначення орієнтовною площею 7,08 га, яка використовується ПП Укрвінпостач , в особі директора Куликова Олександра Миколайовича.

Суд зазначає, що з врахуванням вищевикладеного предметом перевірки мало б бути використання земель історико-культурного призначення.

Натомість, в результаті перевірки встановлено, що дана земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району за межами населеного пункту смт. Вороновиця приблизною площею 7,08 га та є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119, 0520655300:03:001:0091 та 0520655300:03:001:0090 використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: на земельній ділянці знаходяться пожнивні рештки після збору врожаю сільськогосподарської культури - соняшника та проведено передпосівний обробіток ґрунту у вигляді оранки та боронування, що свідчить про її фактичне використання.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, матеріали справи не містять всіх належних доказів (документів, інформації) щодо приналежності земельної ділянки площею 7,08 га до земель сільськогосподарського призначення чи до земель історико-культурного призначення, не надано доказів щодо площі земельної ділянки, її кадастрового номеру, не надано проекту землеустрою, не надано доказів реєстрації даної ділянки у встановленому законом порядку, що має абсолютне вагоме значення.

Суд зазначає, що встановивши категорію земельної ділянки, встановлюється розпорядник та власник даної земельної ділянки, та як наслідок позивач в інтересах якого звертається прокуратура.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи (державні акти) суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655300:03:001:0119, 0520655300:03:001:0091 та 0520655300:03:001:0090 які знаходяться на території Вороновицької селищної ради Вінницького району та які межують із земельною ділянкою площею 7,08 га, що дало б можливість визначити місце знаходження даної земельної ділянки.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Витрати на судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на прокуратуру.

09.12.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 грудня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - прокурору, позивачу (пров. Цегельний,8, м. Вінниця, 21011) (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

4 - відповідачу (вул. Леніна, 32, смт. Вороновиця, Вінницький р-н, 23252)