Ухвала

від 10.12.2019 по справі 904/3252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

10.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3252/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес", с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137 440 грн. 40 коп.

Рудь І.А.

Представники:

від прокуратури: Овчар Т.В., посвідчення №044064., прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ігнатьо Б.Я., ордер ЗР № 74757 від 24.10.2019, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 26.07.2019 № 87-3508 вих-19 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить стягнути з Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес" плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137 440 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; підготовче провадження у справі № 904/3252/19 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі справи №587/430/16-ц (провадження №14-104 цс 19), яку оприлюднено 30.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 904/3252/19; підготовче засідання призначено на 29.10.2019

Ухвалою господарського суду від 29.10.2019 відкладено підготовче засідання на 19.11.2019, у зв`язку із необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів, поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи.

30.10.2019 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 24.10.2019 № 23/19-5 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до вирішення справи № 640/10810/19 за позовом фізичної особи-підприємця Ярощук Руслана Григоровича до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" у частині, на положення якої посилається прокурор у даній справі. Крім того, відповідач зазначає про наявність окремої підстави для зупинення провадження у даній справі відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, у зв`язку із прийняттям до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ у подібних правовідносинах № 926/16/19 та № 917/210/19 через наявність виключної правової пробелми та необхідністю вирішення щодо предметної юрисдикції.

Того ж дня до суду надійшло клопотання відповідача про повернення позовної заяви у даній справі від 24.10.2019 № 23/19-6, обгрунтоване відсутністю підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді.

Крім того, 30.102019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 24.10.2019 № 23/19-7, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на таке: використаний позивачем засіб вимірювальної техніки є неналежним; заявлена прокурором сума є забороненою для стягнення та завищеною; позовні вимоги є наміром прокурора застосувати до відповідача юридичну відповідальність, що суперечить ст. ст. 58, 92 Конституції України; відповідач не оскаржував розрахунку № 8620, оскільки він не може бути предметом судового оскарження; сплата відповідачем плати за проїзд не є конклюдентним визнанням результатів зважування, розрахунку № 8620 чи позовних вимог, відповідач вчинив відповідні застереження, обставини неналежності використаного засобу вимірювальної техніки відповідачу не були відомі до моменту початку провадження у даній справі. Виклав у відзиві попередній розрахунок суми судових витрат, що очікує понести відповідач, який складатиме 39 000 грн. 00 коп. вартості правничої допомоги.

18.11.2019 на адресу електронною поштою суду надійшло клопотання відповідача від 18.11.2019 № 23/19-11 про розгляд справи без участі його представника.

У підготовче засідання 19.11.2019 позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили. Позивач витребувані судом документи не надав та про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні 19.11.2019 прокурор надав пояснення щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та повернення позовної заяви, в яких заперечував проти їх задоволення.

Також зазначив, що на адресу прокуратури надійшов відзив відповідача у копії, що не придатна до читання, у зв`язку із чим просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення із відзивом відповідача, що наявний у матеріалах справи та надання часу для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2019 підготовче засідання відкладено на 10.12.2019 за клопотанням прокурора.

28.11.2019 на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання представника відповідача адвоката Ігнатьо Б.Я. від 28.11.2019 № 23/19-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції просив доручити Господарському суду Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2019 клопотання Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено; підготовче засідання, призначене на 10.12.2019 о 14:10 год., ухвалено провести у режимі відеоконференції за участю відповідача, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Закарпатської області.

09.12.2019 прокурором до суду подано відповідь на відзив від 05.12.2019 № 05/2-2531вих-19, в якій не погодився із доводами відповідача, зазначивши про їх необгрунтованість. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

09.12.2019 на адресу суду електронною поштою надійшли заперечення відповідача на відповідь прокурора на відзив від 07.12.2019 № 23/19-13, в яких виклав доводи на спростування позиції прокурора, зазначивши, що підтримує власні заперечення. Просив суд прийняти обґрунтоване рішення.

У підготовче засідання 10.12.2019 позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 10.12.2019 господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 24.10.2019 № 23/19-5, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі з огляду на такі обставини.

Обґрунтовуючи підстави здійснення представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна служба України з безпеки на транспорті, структурним підрозділом якої є Укртрансбезпеки у Сумській області, який, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю.

Проте, Укртрансбезпека тривали час не звертається до суду із позовом про стягнення з ПП ТК "Східний Експерес" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16.10.2019 на підставі ч. 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України Про прокуратуру , рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:

- у постанові від 21.12.2018 у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);

- про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);

- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави (пункт 40);

- водночас у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);

- у постанові від 21.03.2019 у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:

- у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;

- водночас у постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;

- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17.04.2019 у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що, з`ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10.042019 у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України Про публічні закупівлі , господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову . При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);

- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18.06.2019 у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов`язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.

Велика Палата Верховного Суду погодилась я з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 зазначену справу прийнято до розгляду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, господарський суд вбачає підстави для часткового задоволення клопотання відповідача від 24.10.2019 № 23/19-5 та для зупинення провадження у справі № 904/3252/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 227, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Підготовче провадження у справі № 904/3252/19 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили з дати її оголошення 10.12.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь