Рішення

від 17.11.2020 по справі 904/3252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3252/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес", с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області

про стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137 440 грн. 40 коп.

Представники:

від прокуратури: Масенко А.О., посвідчення № 0581988, прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ігнатьо Б.Я., ордер ЗР № 74757 від 24.10.2019, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 26.07.2019 № 87-3508 вих-19 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить стягнути з Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес" плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137 440 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; підготовче провадження у справі № 904/3252/19 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі справи №587/430/16-ц (провадження №14-104 цс 19), яку оприлюднено 30.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 904/3252/19; підготовче засідання призначено на 29.10.2019

Ухвалою господарського суду від 29.10.2019 відкладено підготовче засідання на 19.11.2019, у зв`язку із необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів, поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи.

30.10.2019 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 24.10.2019 № 23/19-5 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до вирішення справи № 640/10810/19 за позовом фізичної особи-підприємця Ярощук Руслана Григоровича до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" у частині, на положення якої посилається прокурор у даній справі. Крім того, відповідач зазначає про наявність окремої підстави для зупинення провадження у даній справі відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, у зв`язку із прийняттям до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ у подібних правовідносинах № 926/16/19 та № 917/210/19 через наявність виключної правової проблеми та необхідністю вирішення щодо предметної юрисдикції.

Того ж дня до суду надійшло клопотання відповідача про повернення позовної заяви у даній справі від 24.10.2019 № 23/19-6, обґрунтоване відсутністю підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді.

Крім того, 30.10.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 24.10.2019 № 23/19-7, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, зокрема, з огляду на таке:

- результати зважування здобуті неналежними засобами вимірювальної техніки;

- стягнення плати на підставі пункту 31-1 Порядку № 879 є наміром прокурора застосувати до відповідача юридичну відповідальність, що суперечить ст. ст. 58, 92 Конституції України та ч. 2 ст. 238 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції встановлюються виключно законами. Відтак, вимоги про стягнення 137 440 грн. 40 коп. є незаконно завищеними;

- відповідач сплатив на користь бюджету України плату за проїзд у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №4714 від 15.04.2019 на суму 34 357 грн. 14 коп.; при цьому сплата відповідачем плати за проїзд не є конклюдентним визнанням результатів зважування, розрахунку № 8620 чи позовних вимог, відповідач вчинив відповідні застереження, обставини неналежності використаного засобу вимірювальної техніки відповідачу не були відомі до моменту початку провадження у даній справі;

- видача дозвільного документа для руху транспортних засобів з перевищенням вагових та/чи габаритних параметрів є адміністративною послугою, яка надається перевізнику відповідним дозвільним органом відповідно до положень ст. 29 Закону України Про дорожній рух , ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги , п. 76 додатку до Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності . Отже, видача дозволу на рух транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативно допустимі, яка здійснюється органами Національної поліції, так само як і погодження маршруту, що здійснюється Укртрансбезпекою, є функцією органів державної влади, а не їх господарською діяльністю;

- у цій справі предметом спору є плата за проїзд великовагових транспортних засобів дорогами загального користування, яка є передумовою видачі відповідного дозволу, що є функцією держави. Отже, цей спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

- положення пунктів 4 та 9 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, пунктів 2 та 28 Порядку № 879 у частині, що зобов`язують відповідача отримувати погодження маршруту та вносити плату за проїзд, не відповідають приписам Законів України від 06.09.2012 № 5203-VI Про адміністративні послуги , 06.09.2005 № 2806-IV Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та вартості адміністративної послуги з видачі такого дозволу, встановленої пунктом 10-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2006 № 795 Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання , тож не створюють для відповідача обов`язку по сплаті передбачених цими пунктами платежів. Спірна плата за проїзд не передбачена жодним Законом України, і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України Про адміністративні послуги , Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Також відповідач виклав у відзиві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що очікує понести відповідач, який складатиме 39 000 грн. 00 коп. вартості правничої допомоги.

18.11.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача від 18.11.2019 № 23/19-11 про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 19.11.2019 прокурор надав пояснення щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та повернення позовної заяви, в яких заперечував проти їх задоволення.

Також зазначив, що на адресу прокуратури надійшов відзив відповідача у копії, що не придатна до читання, у зв`язку із чим просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення із відзивом відповідача, що наявний у матеріалах справи та надання часу для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2019 підготовче засідання відкладено на 10.12.2019 за клопотанням прокурора, для надання сторонами витребуваних судом документів.

28.11.2019 на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання представника відповідача адвоката Ігнатьо Б.Я. від 28.11.2019 № 23/19-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції просив доручити Господарському суду Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2019 клопотання Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено; підготовче засідання, призначене на 10.12.2019 о 14:10 год., ухвалено провести у режимі відеоконференції за участю відповідача, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Закарпатської області.

09.12.2019 прокурором до суду подано відповідь на відзив від 05.12.2019 № 05/2-2531вих-19, в якій не погодився із доводами відповідача, зазначивши про їх необґрунтованість. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

09.12.2019 на адресу суду електронною поштою надійшли заперечення відповідача на відповідь прокурора на відзив від 07.12.2019 № 23/19-13, в яких виклав доводи на спростування позиції прокурора, зазначивши, що підтримує власні заперечення. Просив суд прийняти обґрунтоване рішення.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволено частково; провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №912/2385/18, яку оприлюднено 20.07.2020.

20.08.2020 до суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі № 904/3252/20, у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2020 поновлено провадження у справі № 904/3252/19; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду; підготовче засідання призначене на 15.10.2020.

12.10.2020 на електронну адресу суду та 16.10.2020 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшли заперечення відповідача від 12.10.2020 № 23/19-14 та клопотання про відкладення розгляду справи із проведенням наступного засідання в режимі відеоконференції за участю представника відповідача у приміщені Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2020 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 17.11.2020 із проведенням його у режимі відеоконференції за участю представника відповідача; забезпечення проведення засідання у режимі відеоконференції доручено Господарському суду Закарпатської області.

Позивач явку повноважного представника у призначені засідання суду не забезпечив та не скористався правом на надання пояснень та доказів по справі.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 17.11.2020 прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити; представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин здійснення позивачем габаритно-вагового контролю, обставин порушення відповідачем встановлених вагових обмежень, правомірності нарахування плати за перевищення вагових або габаритних нормативів, визначення розміру такої плати.

Так, судом встановлено, що на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Сумській області у період з 11.02.2019 по 17.02.2019 та направлення на рейдову перевірку від 11.02.2019 № 005331 співробітниками управління Укртрансбезпеки у Сумській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на а/д Р-60 " Кролевець - Конотоп -Ромни -Пирятин 154 км + 800 м".

14.02.2019 у пункті габаритно-вагового контролю а/д Н-03 Р-60 " Кролевець - Конотоп -Ромни -Пирятин 154 км + 800 м" проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 , з маршрутом руху с. Біловод, Сумська область - м. Чорноморськ Одеська область, протяжність маршруту 738 км, яким керував водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення встановлених вагових обмежень, а саме: навантаження на осі: 7,15 / 13,55 / 10.3 / 9,8 / 9,8, при нормативно допустимій на одиничну вісь 11 т, на строєну - 22т, тобто фактична маса склала - 50,6 т при нормативно допустимій - 40 т, отже перевищення вагових обмежень склало 10,6 т. Також встановлено порушення допустимих габаритних параметрів транспортного засобу, а саме: ширина транспортного засобу склала 3,8 м при нормативно допустимій 2,6 м, тобто перевищення габаритних параметрів склало 1,2 м.

Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.02.2019 № 0017380 (т. 1, а.с.34, 36).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за Приватним підприємством транспортною компанією "Східний експрес".

Також, у товарно-транспортній накладній від 13.02.2019 АЕ№4316 зазначено, що автомобільним перевізником є Приватне підприємство транспортна компанія "Східний експрес", яке надає послуги з перевезення вантажу гусенеці, рама автомобілем марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 для замовника ТОВ МетТрансСервіс .

За результатами перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області 14.02.2019 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0004866 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008620. Вказані акти підписані водієм без заперечень ( т.1 , а.с. 32, 33).

На підставі вказаних документів Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.02.2019 № 8620, відповідно до якого відстань за маршрутом руху становить 738 км, загальна маса - 50,6 т, навантаження одиничну вісь - 13,55 т, з яких понаднормативне - 2,55 т, навантаження на строєну вісь - 29,90 т, з яких понаднормативне - 7,90 т, габарити транспортного засобу ширина - 3,80 м, з яких понаднормативне - 1,7 м, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 5 608,80 євро (т. 1, а.с. 35), що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 14.02.2019 еквівалентно 171 797 грн. 54 коп.

Розмір плати за проїзд великовагових транспортних засобів визначено як добуток ставки плати за кожен кілометр відстані при параметрах перевищення навантаження на одиничну вісь - 23%, на строєну вісь - 35,9%, що становить 0,42, євро/км та 0,87 євро/км відповідно (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - ставка 0,27 євро/км, понад 20 відсотків - за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро/км), при параметрах перевищення допустимої ширини транспортного засобу - 46,2%, що становить 0,03 євро/км та відстані перевезення 738 км, а також коефіцієнта збільшення плати за проїзд при перевищенні нормативу більш ніж на 40 відсотків на рівні 5.

07.03.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області на адресу ППТК Східний Експрес через відділення ПАТ Укрпошта рекомендованим листом №4001400058653 скеровано лист за вих. № 204 від 20.02.2019 з розрахунком плати за проїзд №8620 від 14.02.2019 із вказівкою про обов`язкове внесення плати протягом 30 календарних днів з моменту її визначення (т. 1, а.с. 41).

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта рекомендований лист №4001400058653 отримано ПП ТК Східний Експрес 14.03.2019 (т. 1, а.с. 42, 43-44).

У подальшому ПП ТК Східний Експрес здійснено оплату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування у розмірі 34 357 грн. 14 коп. , що еквівалентно 1 121,76 євро, що підтверджується платіжним дорученням №4714 від 15.04.2019 (т.1, а.с. 51).

Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що підтверджується листами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області від 31.05.2019 № 15900/35/24-19, від 10.07.2019 № 4460/05/15-19 в яких просить розглянути можливість прокуратури звернутися з позовом до суду (т. 1, 23-27, 61-63).

Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету, звернулася з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри, яких перевищують нормативні у сумі 137 440 грн. 40 коп.

Щодо поданого під час розгляду справи клопотання відповідача про повернення позову та підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

З наведеного можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Тобто, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Господарським судом досліджено та встановлено, що у матеріалах справи наявні докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду, а саме лист Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області від 18.07.2019 №87-3400 вих-19 (т. 1, а.с. 64), яким Державна служба України з безпеки на транспорті повідомлена про вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо проведеної перевірки дотримання відповідачем нормативних вагових параметрів.

Управління Укртрансбезпеки у Сумській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Неподання Державною службою України з безпеки на транспорті до суду позову про стягнення з Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, та зумовило звернення прокуратури з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Суд, врахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та дослідивши наявний у справі лист від 10.07.2019 № 4460/05/15-19 (т. 1, а.с. 61-63) вважає доведеними та обґрунтованими підстави подачі позову прокурором.

З огляду на вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення позовної заяви від 24.10.2019 № 23/19-6.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, предметом спору є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України від 08.08.2005 № 2862-IV Про автомобільні дороги (надалі - Закон № 2862-ІV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-ХІІ) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм -розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В -відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Укртрансбезпеки у Сумській області зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить відповідачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: навантаження на осі: на одиничну вісь - 13,55 т, строєну вісь - 29.90 т, повна маса транспортного засобу - 50,60 т, при нормативно допустимій - 40 т; нормативно допустиме навантаження на одиничну вісь складає 11 т, на строєну 22 т, але фактично навантаження склало на одиничну вісь 13,55 т, що є перевищенням параметрів нормативу на 2,55 т або 23,2%, на строєну вісь - 29,90 т, що є перевищенням параметрів нормативу на 7,90 т або 35,9%. Крім того, перевезення вантажу автомобілем, який належить відповідачу, здійснено із перевищенням габаритних обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: ширина транспортного засобу 3,80 м, з яких понаднормативне - 1,7 м. або 46,2%.

Як встановлено судом, розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, однак цих коштів відповідач у повному обсязі не сплатив.

Так, матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем нарахованої позивачем плати у розмірі 34 357 грн. 14 коп., що еквівалентно 1 121,76 євро (платіжне доручення №4714 від 15.04.2019).

Таким чином, несплаченою залишилась сума нарахованої позивачем плати у розмірі 137 440 грн. 40 коп.

Відповідно до пункту 41 Порядку №879 дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Тобто, гарантоване ст. 55 Конституції України право відповідача у конкретних відносинах може бути захищене вказаною вище нормою.

Проте, доказів оскарження відповідачем дій позивача по складанню акту проведення перевірки, на підставі якого нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування матеріали справи не місять.

Разом з тим, відповідач заперечує проти стягнення саме п`ятикратного розміру плати за проїзд та стверджує, що заявлена прокурором сума є забороненою для стягнення та завищеною, зокрема, з тих підстав, що:

- норми Порядку № 879 та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила № 30) в частині, що передбачають отримання дозволу для руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, погодження маршруту великогабаритних та великовагових транспортних засобів або внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, суперечать нормам Законам України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , Про дорожній рух , Про автомобільні дороги ;

- встановлена Порядком №879 плата за проїзд, не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Уряду України. Спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом, і не повинна справлятись з набранням чинності законами Про адміністративні послуги та Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності ;

- на думку відповідача п`ятикратний розмір плати за проїзд є засобом примусу, тобто юридичною відповідальністю, проте, жоден закон не передбачає відповідальності у вигляді збільшення розміру плати за проїзд до п`ятикратного розміру, а відтак, положення пункту та 31-1 Порядку №879 не можуть бути застосовані до відповідача в силу норм Конституції;

- таким чином, наведені прокурором норми підзаконних нормативно-правових актів, що визначають зобов`язання відповідача з внесення плати за проїзд у п`ятикратному розмірі, суперечать вищим за юридичною силою законам, що вказує на безпідставність позовних вимог, тобто такі вимоги є забороненими законом.

Щодо вищевказаних заперечень відповідача господарський суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 Господарського коексу України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 1 та 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

При цьому доводи відповідача про те, що встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються судом необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Крім того, відповідач зазначає, що використаний позивачем засіб вимірювальної техніки є неналежним, оскільки не відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, що допустимі для використання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016, наказу Міністерства інфраструктури України № 255, виданий 28.07.2016 Про затвердження вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування , та не може забезпечити зважування у русі. Таких висновків відповідач дійшов, посилаючись на наявне у матеріалах справи свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки номер 34-00/711 від 22.03.2018, яке свідчить, що використаний Укртрансбезпекою засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общетехнические требования. . Відповідач вважає, що зважування у статичному режимі передбачає, що об`єкт зважування повинен бути поміщеним на ваги статично, тобто без руху.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зважування транспортного засобу відповідача здійснювалося позивачем за допомогою засобу вимірювальної техніки вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер 008230, виробник CENTRAL WEIGHING, Англія (т.1 , а.с. 37)

Згідно підпункту 9 пункту 2 Порядку № 879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 879 режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Господарським судом встановлено, що ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH, які використовувались при зважуванні, мають сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA-М1/1-2195-2007 від 21.11200, який не встановлює обмеження на використання зазначених ваг для зважування в русі чи в статистичному режимі , пройшли перевірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/711 від 22.03.2018. Ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH належать до засобів вимірювальної техніки (т.1, а.с. 38).

Посилання скаржника на неналежність засобу вимірювальної техніки та порушення вимог п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, яким встановлено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі, в той час, як засіб вимірювальної техніки, яким здійснювалось зважування, призначений для зважування в статиці є необґрунтованим, оскільки ані Порядок № 879, ані Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування № 225 не містять заборони використання під час здійснення габаритно-вагового контролю зважувального обладнання, яке забезпечує статичне зважування, за умови, якщо таке обладнання пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б спростували результати габаритно-вагового контролю.

Щодо тверджень відповідача, що даний спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, господарський суд зазначає, що з огляду на суб`єктний склад сторін, який відповідає ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, спір за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства транспортної компанія "Східний експрес", с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області про стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137 440 грн. 40 коп. підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 926/16/19.

Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Сумській області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, заявлені позовні вимоги про стягнення 137 440 грн. 40 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати прокурора по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

З огляду на висновок господарського суду про задоволення позову витрати відповідача, понесені у з`язку із розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Транспортна компанія Східний Експрес (51830, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, вул.. Шевченка, буд.127-А, код ЄДРПОУ 33523165) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби у Сумській області (банк отримувача: р/р 31213216018002, код ЄДРПОУ 37970593, код МФО 899998, код бюджетної класифікації 22160100) 137 440 грн. 40 коп. (сто тридцять сім тисяч чотириста сорок грн.. 40 коп.) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи.

Стягнути з Приватного підприємства Транспортна компанія Східний Експрес (51830, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, вул.. Шевченка, буд.127-А, код ЄДРПОУ 33523165) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938; р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 061 грн. 61 коп. (дві тисячі шістдесят одну грн. 61 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 24.11.2020

Суддя І.А. Рудь