Постанова

від 04.02.2021 по справі 904/3252/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 м. Дніпро Справа № 904/3252/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Транспортна компанія Східний експрес на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/3252/19 (суддя Рудь І.А.), повний текст рішення складено 24.11.2020

за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Приватного підприємства Транспортної компанія Східний експрес , с. Лобойківка, Петриківського району, Дніпропетровської області

про стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137440,40 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Дніпродзержинська місцева прокуратура Дніпропетровської області (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 26.07.2019 № 87-3508 вих-19 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), в якому просить стягнути з Приватного підприємства Транспортна компанія Східний експрес (далі - ПП ТК Східний Експрес ) плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 137440,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України Про дорожній рух , Закону України Про автомобільний транспорт та Закону України Про автомобільні дороги щодо проїзду автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу з перевищенням нормативно допустимої маси та вагових обмежень на вісь без відповідного дозволу.

В обґрунтування визначення позивачем саме Укртрансбезпеки, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокуратура посилається на те, що має місце факт не здійснення вказаним органом заходів, спрямованих на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з ПП ТК Східний експрес плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що ставить під загрозу фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення, що порушує економічні інтереси держави.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП ТК Східний експрес (51830, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, вул. Шевченка, буд.127-А, код ЄДРПОУ 33523165) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби у Сумській області (банк отримувача: р/р 31213216018002, код ЄДРПОУ 37970593, код МФО 899998, код бюджетної класифікації 22160100) 137440,40 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи.

Стягнуто з ПП ТК Східний експрес на користь прокуратури Дніпропетровської області 2061,61 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог прокуратури та наявністю підстав для їх задоволення.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Доводи апеляційної скарги мотивовані прийняттям судом першої інстанції рішення у справі з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що на думку відповідача свідчить про порушення норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач з посиланням на практику Верховного Суду у справах 820/1203/17, 803/3/18, 917/210/19 та 926/16/19 вказує на те, що стягнення плати було кваліфіковано як стягнення збитків. Позов не містись обраного способу захисту порушеного права, а тому суд зазначив, що у справі йдеться про компенсацію матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

На думку апелянта рішення суду першої інстанції не містить кваліфікації складу збитків згідно із визначенням за статтями 224 та 225 Господарського кодексу України, а тому суд не досліджував чи відносяться такі до 1) втраченої вигоди чи до 2) вартості пошкодженого майна.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на доказах, які не були оскаржені заявником. Критерієм для оцінки доказів позивача суд обрав обставину їх оскарження чи не оскарження заявником. При цьому, апелянт зауважує, що суд не вказав норму закону, яка б надавала діям і рішенням позивача преюдиційного характеру. Оскільки закон цього не передбачає, апелянт вважає, що суд допустив порушення ч. 2 ст. 86 процесуального закону та визнав докази прокурора як такі, що мають наперед установлену силу:

- Зберігаючи мотив, що у справі йдеться про стягнення збитків, судом не враховано, що розрахунок плати та інші процедурні акти перевірки не є рішенням урядового органу. Розрахунки збитків як зміст претензії, не можуть бути предметом судового оскарження, оскільки не порушують прав особи. Суд не вказав права заявника, яке б було порушене перевіркою з боку позивача і підлягало захисту судом. Акти позивача жодним чином не порушують прав заявника.

- Суд визнав зважувальне обладнання допустимим доказом тільки через те, що супровідні документи до нього не містять заборон його використання в цілях зважування у русі. Суд не володів фактами для тверджень, що ваги були придатні для зважування у русі. Такі докази відсутні. Свідоцтво про повірку для зважування у русі відсутнє, а інші докази не замінюють його. Закон вимагає, аби зважування проводилося під час руху транспорту спеціальним обладнанням.

- Дотримання процедури складання матеріалів перевірки не придає їх змісту достовірності і легальності, якщо порушене матеріальне право.

- Оцінка підпису водія у актах перевірки як його згоди із ними суперечить ст. 63 Конституції України. Інтерпретація відсутності зауважень до акту як згоди із ним, прирівнюється до покладення на особу відповідальності, яка може випливати (слідувати) із такого акту. Будь-які висновки, які б стверджували про згоду особи з актом виключно через відсутність її заперечень, порушують зміст Конституції.

Присудження спірної суми поставило позивача у стан кращий, аніж існував би за відсутності порушення. Суд стверджував, що відповідач повинен був отримати дозвіл на проїзд і сплатити плату до початку руху. Оскільки відповідач плати не вніс до початку заподіяння збитків дорогам, то суд присудив компенсацію у п`ять разів більшому розмірі. Збитки пояснено відсутністю дозволу, який би легалізував їх заподіяння. Причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю дозволу і у п`ять разів більшими збитками судом не встановлено. Спір вирішено за правилами уряду, який є учасником спору. Стягненням з відповідача суми, що перевищує збитки, поставило потерпілу сторону у стан кращий, аніж існував би при русі транспортного засобу із дозволом.

Стягнення збитків відбулося через те, що габарити вантажу, який перевозив заявник, перевищували норму на 46,2%. Через цю обставину, позивач розраховував плату у п`ятикратному розмірі. Вага транспорту найбільше перевищувала норму на 35,9%, що за правилами п. 31-1 Порядку 879 допускало збільшення плати тільки втричі. Зберігаючи мотив, що йдеться про збитки від руйнування доріг, суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між габаритами транспорту і його впливом на рівень руйнувань доріг.

В матеріалах справи відсутні докази оцінки збитків, що є обов`язковим згідно із ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . Форма оцінки збитків визначена цим законом. Застосування чи незастосування Порядку 879 є прерогативою суб`єкта оціночної діяльності при оцінці збитків.

Позивач втратив право на відшкодування частини збитків на підставі ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України. Розрахунок вчинений з урахуванням того, що відповідач продовжить рух після зважування. Вчиняючи розрахунок, позивач про це знав, а згідно із п. 22 Порядку 879 транспортний засіб мав бути тимчасово затриманий. Згідно із п. 3 Порядку 879 контроль здійснюється Укртрансбезпекою та підрозділами Національної поліції. Справа не містить доказів, що поліція не була присутньою при контролі. Держава втратила право на відшкодування збитків дорогам з місця зважування до кінцевого пункту маршруту, оскільки не запобігла їх виникненню.

Плата заборонена до справляння у розумінні статей 4, 4 1 , 11 Закону Україну Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та статей 5, 9,11 Закону України Про адміністративні послуги . Ці норми забороняють справляти Плату при отриманні Дозволу. Акти Уряду України не спростовують цього факту.

Відповідач просив суд повернути позов прокуророві без розгляду, мотивуючи її невірним зазначенням позивача, у якого відсутнє право вимоги. Позивач вправі справляти плату під час контролю, а не після нього у судовому порядку. Позивач не є власником майна чи уповноваженою ним особою. З цього приводу суд рішення не прийняв.

З урахуванням вищенаведеного апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3. Узагальнені доводи інших учасників справи.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

4. Встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Сумській області у період з 11.02.2019 по 17.02.2019 та направлення на рейдову перевірку від 11.02.2019 № 005331 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на а/д Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни -Пирятин 154 км + 800 м .

14.02.2019 у пункті габаритно-вагового контролю а/д Н-03 Р-60 Кролевець - Конотоп -Ромни -Пирятин 154 км + 800 м проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 , з маршрутом руху с. Біловод, Сумська область - м. Чорноморськ Одеська область, протяжність маршруту 738 км, яким керував водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення встановлених вагових обмежень, а саме: навантаження на осі: 7,15 / 13,55 / 10.3 / 9,8 / 9,8, при нормативно допустимій на одиничну вісь 11 т, на строєну - 22т, тобто фактична маса склала - 50,6 т при нормативно допустимій - 40 т, отже перевищення вагових обмежень склало 10,6 т. Також встановлено порушення допустимих габаритних параметрів транспортного засобу, а саме: ширина транспортного засобу склала 3,8 м при нормативно допустимій 2,6 м, тобто перевищення габаритних параметрів склало 1,2 м.

Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.02.2019 № 0017380 (т 1, а. с. 34, 36).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ПП ТК Східний експрес .

Також, у товарно-транспортній накладній від 13.02.2019 АЕ № 4316 зазначено, що автомобільним перевізником є ПП ТК Східний експрес , яке надає послуги з перевезення вантажу (гусенеці, рама) автомобілем марки DAF моделі 95430, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки VAN HOOL , державний номерний знак НОМЕР_2 для замовника ТОВ МетТрансСервіс (т 1 а. с. 53).

За результатами перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області 14.02.2019 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0004866 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008620. Вказані акти підписані водієм без заперечень (т 1, а. с. 32, 33).

На підставі вказаних документів Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.02.2019 № 8620, відповідно до якого відстань за маршрутом руху становить 738 км, загальна маса - 50,6 т, навантаження одиничну вісь - 13,55 т, з яких понаднормативне - 2,55 т, навантаження на строєну вісь - 29,90 т, з яких понаднормативне - 7,90 т, габарити транспортного засобу ширина - 3,80 м, з яких понаднормативне - 1,7 м, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 5608,80 євро (т 1, а.с. 35), що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 14.02.2019 еквівалентно 171797,54 грн.

Розмір плати за проїзд великовагових транспортних засобів визначено як добуток ставки плати за кожен кілометр відстані при параметрах перевищення навантаження на одиничну вісь - 23%, на строєну вісь - 35,9%, що становить 0,42, євро/км та 0,87 євро/км відповідно (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - ставка 0,27 євро/км, понад 20 відсотків - за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро/км), при параметрах перевищення допустимої ширини транспортного засобу - 46,2%, що становить 0,03 євро/км та відстані перевезення 738 км, а також коефіцієнта збільшення плати за проїзд при перевищенні нормативу більш ніж на 40 відсотків на рівні 5.

07.03.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області на адресу ПП ТК Східний Експрес через відділення ПАТ Укрпошта рекомендованим листом № 4001400058653 скеровано лист за вих. № 204 від 20.02.2019 з розрахунком плати за проїзд № 8620 від 14.02.2019 із вказівкою про обов`язкове внесення плати протягом 30 календарних днів з моменту її визначення (т 1, а. с. 41).

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта рекомендований лист № 4001400058653 отримано ПП ТК Східний Експрес 14.03.2019 (т 1, а. с. 42, 43-44).

ПП ТК Східний Експрес здійснено оплату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування у сумі 34357,14 грн, що еквівалентно 1121,76 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 4714 від 15.04.2019 (т 1, а. с. 51).

У подальшому Укртрансбезпекою не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, що підтверджується листами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області від 31.05.2019 № 15900/35/24-19 та від 10.07.2019 № 4460/05/15-19, в яких остання просила прокуратуру розглянути можливість звернення з позовом до суду (т 1, 23-27, 61-63).

Прокуратура посилаючись на нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету, звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки про стягнення до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри, яких перевищують нормативні у сумі 137440,40 грн.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку та у встановлений законодавством строки у повному обсязі не сплачена, прокурор звернувся з відповідним позовом.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, у випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі-Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (п. 3 Положення).

Підпунктом 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Уктрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З аналізу наведених положень вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, оскільки відповідні повноваження передбачені ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Наявність в Укртрансбезпеки права та повноважень на звернення до суду з позовами про стягнення плати за проїзд транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні підтверджено також Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначив, що Укртрансбезпеки є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

При цьому, прокурором вказано, що Укртрансбезпеки маючи відповідні повноваження не вживає належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача в судовому порядку заборгованості перед Державним бюджетом України з плати за проїзд.

Прокурор в позові зазначив, що підставою для представництва ним інтересів держави у цій справі є невжиття Укртрансбезпекою самостійно заходів щодо стягнення в судовому порядку з відповідача нарахованої та несплаченої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні.

Як зазначалося вище, до позовної заяви прокурор додав листи, що на його думку підтверджують нездійснення позивачем належних заходів щодо захисту інтересів держави. Таким чином, в позові прокурор в обґрунтування підстав для представництва зазначив про причини не звернення позивача до суду з цим позовом.

В позові прокурором обґрунтовано існування обставин загрози порушення інтересів держави, оскільки несплата відповідачем коштів тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави та є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Судова колегія враховує, що Укртрансбезпека обізнана про можливе порушення інтересів держави, що полягає у ненадходженні до Державного бюджету України плати у сумі 137440,40 грн за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом, про що свідчить її лист на адресу прокурора (т 1 а. с. 23-27).

Разом з тим, протягом тривалого часу позивач не вживає заходів зі звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Вказане є свідченням бездіяльності та неналежного виконання Укртрансбезпекою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Прокурор повідомив Укртрансбезпеку про намір звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки про стягнення з ПП ТК Східний експрес грошових коштів у сумі 137440,40 грн, що підтверджується листом № 87-3400вих-19 від 18.07.2019 (т 1 а. с. 64).

Отже, прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.

Предметом спору в даній справі є стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України від 08.08.2005 № 2862-IV Про автомобільні дороги (надалі - Закон № 2862-ІV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII Про дорожній рух (далі - Закон № 3353-ХІІ) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням . Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Укртрансбезпеки у Сумській області зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить відповідачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: навантаження на осі: на одиничну вісь - 13,55 т, строєну вісь - 29.90 т, повна маса транспортного засобу - 50,60 т, при нормативно допустимій - 40 т; нормативно допустиме навантаження на одиничну вісь складає 11 т, на строєну 22 т, але фактично навантаження склало на одиничну вісь 13,55 т, що є перевищенням параметрів нормативу на 2,55 т або 23,2%, на строєну вісь - 29,90 т, що є перевищенням параметрів нормативу на 7,90 т або 35,9%. Крім того, перевезення вантажу автомобілем, який належить відповідачу, здійснено із перевищенням габаритних обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: ширина транспортного засобу 3,80 м, з яких понаднормативне - 1,7 м. або 46,2%.

Як встановлено судом першої інстанції, розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007, однак цих коштів відповідач у повному обсязі не сплатив.

Так, матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем нарахованої позивачем плати у розмірі 34357,14 грн, що еквівалентно 1121,76 євро (платіжне доручення № 4714 від 15.04.2019).

Таким чином, несплаченою залишилась сума нарахованої позивачем плати у сумі 137440,40 грн, що і є предметом позовних вимог у даній справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач з посиланням на практику Верховного Суду у справах 820/1203/17, 803/3/18, 917/210/19 та 926/16/19 вказує на те, що стягнення плати було кваліфіковано як стягнення збитків. Натомість, апелянт звертає увагу колегії суддів на тому, що рішення суду першої інстанції не містить кваліфікації складу збитків згідно із визначенням за статтями 224 та 225 Господарського кодексу України, а тому суд не досліджував чи відносяться такі до 1) втраченої вигоди чи до 2) вартості пошкодженого майна.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта з цього приводу, оскільки обов`язок особи відшкодувати збитки виникає з деліктних правовідносин та є фактично заходом відповідальності за вчинене особою правопорушення, яке у даному випадку доведено позовом прокурора та наявними у справі документами.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Обов`язок доведення розміру будь-яких збитків покладається на потерпілу сторону.

У даному випадку прокурором доведено належними доказами факт завдання Державному бюджету України збитків у розмірі 137440,40 грн, які полягають у перевищенні транспортним засобом відповідача нормативних габаритних та вагових параметрів без відповідного дозволу. Сума заподіяних збитків визначена у розрахунку Укртрансбезпеки № 8620 від 14.02.2019, зробленому відповідно до формули п. 31 1 Порядку № 879.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Не надано відповідачем також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Протиправність поведінки відповідача підтверджена складеними Укртрансбезпекою довідкою № 0017380 від 14.02.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008620 від 14.02.2019, актом про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0004866 від 14.02.2019, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 093940 від 14.02.2019, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт ,

Шкода та її розмір підтверджено розрахунками плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8620 від 14.02.2019.

Причинний зв`язок полягає у недотриманні перевізником вимог Закону України Про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що завдало державі шкоди (пошкодження дорожнього покриття).

Доводи апелянта про те, що суд визнав зважувальне обладнання допустимим доказом тільки через те, що супровідні документи до нього не містять заборон його використання в цілях зважування у русі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження не придатності зважувального обладнання, яким зафіксовано порушення з боку відповідача.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).

В пункті габаритно-вагового контролю на а/д Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин 154 км + 800 м 14.02.2019 інспекторами Укртрансбезпеки використовувались ваги пересувні автомобільні типу Cheklode freeweigh, зав. № 008230.

Відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016, для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь міжповірочний інтервал становить 1 рік.

До матеріалів справи надано Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/711 чинне до 22.03.2019 на вага пересувні автомобільні, типу Cheklode freeweigh, зав. № 008230, які відповідають вимогам ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общие технические требования (т 1 а. с. 37), за допомогою яких було здійснено вимірювання навантажень на вісь автомобіля відповідача .

Апелянтом не надано суду доказів, що зважування транспортного засобу (вимірювання навантажень на вісь) здійснювалось обладнанням, що перебувало у непридатному для їх роботи стані.

При цьому, колегія суддів зауважує, що виконання статичного зважування передбачає повну зупинку транспортного засобу, який підлягає зважуванню на ваговимірювальному пристрої.

Доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

Доводи апелянта про те, що вага транспорту найбільше перевищувала норму на 35,9%, що за правилами п. 31 1 Порядку 879 допускало збільшення плати тільки втричі, а не в п`ятикратному розмірі, колегія суддів також відхиляє, оскільки стягнення збитків відбулося через те, що габарити вантажу, який перевозив заявник, перевищували норму на 46,2%.

Відповідно до пункту 31 1 Порядку № 879 у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, на загальну суму 137440,40 грн підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів зауважує, що інші доводи апеляційної скарги не впливають на вирішення спору по суті з урахуванням оцінки доводів, наведеної вище.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

7. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі - ПП ТК Східний Експрес .

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Транспортна компанія Східний експрес - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/3252/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

І.О. Вечірко