Рішення

від 18.12.2019 по справі 910/14008/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2019Справа № 910/14008/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Мед

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс

про стягнення 7.405,70 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

08.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Мед до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс про стягнення 7.405,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторон6ами було укладено договір № 56-18 від 30.05.2018 умовами якого встановлено, що відповідач зобов`язується оплачувати вартість медикаментів, відпущених (реалізованих) позивачем. В період з 21.05.2019 по 31.05.2019 позивачем було реалізовано товару на суму 26.639,80 грн, з яких відповідачем було сплачено лише 23.000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 7.405,70 грн, з яких 3.639,80 грн основного боргу, 851,48 грн пені, 2.663,98 грн штрафу, 250,44 грн - 10% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14008/19 від 15.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

21.10.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14008/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/14008/19 від 23.10.2019 зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Ухвалу суду № 910/14008/19 від 23.10.2019 надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049552576 на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11, літ. А, офіс 22.

Відповідач ухвалу суду від 23.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049552576, а отже відзив мав бути поданий у строк до 14.11.2019.

26.11.2019 відповідачем до суду подано клопотання, в якому відповідач просить розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін. При цьому просить у зв`язку із вступом у справу адвоката 26.11.2019 відкласти розгляд справи та надати додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

26.11.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14008/19 від 02.12.2019 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/14008/19 в судовому засідання з повідомленням сторін та заяви відповідача про надання додаткового часу для подання відзиву відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Арт Мед (далі - аптека, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (далі - відповідач) укладено договір № 56-18 (далі - договір).

У відповідності до п. 2.2 договору позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати відпуск (реалізацію) необхідних медикаментів клієнтам відповідача, а відповідач - оплачувати вартість медикаментів, відпущених (реалізованих) її клієнтам.

При цьому під медикаментами, згідно з п. 1.3. договору розуміються лікарські засоби та медичні вироби. А під клієнтом - особа, яка потребує надання медичної допомоги або послуг, має право користуватися послугами відповідача на території України на підставі діючого договору про медичне страхування або на підставі інших діючих договорів, що підтверджується одним із наступних документів: договір страхування, страховий поліс, страховий сертифікат або страхову картку (в подальшому - страховий поліс) та була направлена відповідачем до одного із закладів аптеки. Зазначена особа може бути як громадянином України, так і громадянином іншої держави (п. 1.2. договору).

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість відпущених клієнтам відповідача медикаментів у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, штраф та 10% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.2 договору термін його дії - 1 рік з дати підписання. Дія договору автоматично щорічно продовжується після закінчення цього терміну на один рік на тих же умовах у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмо не сповістить іншу сторону про свій намір розірвати договір.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є продовженим.

Відповідно до п. 3.1.1 договору позивач зобов`язався надати клієнтам відповідача можливість отримання необхідних медикаментів в порядку, визначеному цим договором.

В свою чергу згідно з п. 3.2.1 договору відповідач зобов`язався забезпечити відшкодування витрат позивача, пов`язаних з видачею медикаментів та сплачувати інші платежі на користь позивача, передбачені цим договором.

Відповідно до положень п.п. 5.1 - 5.4 договору для отримання медикаментів клієнт називає своє прізвище та ініціали, надає представнику аптеки страховий поліс та рецепт в двох екземплярах, виписаних на рецептурних бланках, завірених підписом лікаря та печаткою клініки.

Представник закладу аптеки перевіряє наявність заявки на відпуск медикаментів за відповідним рецептом від відповідача на ім`я клієнта і, в разі її наявності, здійснює відпуск медикаментів на його користь. Один із екземплярів рецепту залишається у аптеки, інший передається відповідачу разом з іншими фінансовими документами, визначеними цим договором.

Аптека не перевіряє чинність та дійсність страхового полісу клієнта відповідача. Наявність страхового полісу, рецептів та заявки на відпуск медикаментів, отриманої від відповідача, є достатніми підставами для відпуску медикаментів клієнту та включення вартості цих медикаментів до звіту про видані медикаменти.

Медикаменти вважаються відпущеними (реалізованими) клієнту з дати їх фактичної передачі у власність клієнтам, факт реалізації медикаментів відображається у звіті про видані медикаменти, який складається та завіряється аптекою та щотижня направляється відповідачу.

Згідно з п. 6.2 договору звіт про видані медикаменти підписується уповноваженою особою позивача, завіряється печаткою позивача, сканується і його скан-копія направляється на електронну адресу відповідача, зазначену у цьому договорі, разом із скан-копіями рахунку-фактури та другим екземпляром (дублікатом) рецепту. Вказані документи вважаються отриманими в день їх відправлення на електронну адресу відповідача, зазначену у цьому договорі.

Відповідно до п. 6.1 договору щотижня, як правило, у перший робочий день тижня, що слідує за звітним, позивач складає звіт про видані медикаменти. У цьому звіті відображаються наступні дані: прізвище та ініціали клієнтів, яким були відпущені медикаменти, номери їхніх страхових полісів, дати відпуску (реалізації) медикаментів, перелік відпущених (реалізованих) медикаментів та їх вартість, загальна вартість відпущених (реалізованих) медикаментів.

Відповідно до п. 7.1 договору відповідач зобов`язується забезпечити покриття витрат аптеки, пов`язаних з видачею медикаментів клієнтам, шляхом оплати вартості таких медикаментів, вказаної у звіті про видані медикаменти.

У відповідності до п. 7.3 договору відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у цьому договорі, вартість відпущених (реалізованих) клієнтам медикаментів, зазначену в рахунку-фактурі, виставленому позивачем відповідачу протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання скан-копій фінансових документів, зазначених у п. 6.2 цього договору.

Позивач на виконання умов договору в період з 21.05.2019 по 31.05.2019 надав (здійснив відпуск) медикаментів згідно виданих відповідачем рецептів (знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму в 26.639,80 грн, що також відображено в акті виконаних робіт від 31.05.2019. Даний акт виконує роль звіту про видані медикаменти, оскільки в ньому, як і передбачено п. 6.1 договору, відображено прізвище та ініціали клієнтів, яким були відпущені медикаменти, номери їхніх страхових полісів, дати відпуску (реалізації) медикаментів, перелік відпущених (реалізованих) медикаментів та їх вартість, загальна вартість відпущених (реалізованих) медикаментів.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 42 від 31.05.2019 на суму 26.639,80 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний рахунок-фактура був надісланий позивачем на електрону адресу відповідача 06.06.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено податкову накладну № 141 від 31.05.2019 на суму 26.639,80 грн, яка зареєстрована в податковій службі 10.06.2019.

Вказані акт виконаних робіт від 31.05.2019, рахунок-фактура № 42 від 31.05.2019, податкова накладна № 141 від 31.05.2019 та копії рецептів, виданих відповідачем у кількості 37 шт., було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 24.07.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.07.2019.

Відповідач частково розрахувався за відпущені медикаменти в загальному розмірі 23.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3731 від 16.08.2019 на суму 13.000,00 грн та платіжним дорученням № 3764 від 03.09.2019 на суму 10.000,00 грн.

Крім цього, відповідачем надано позивачу гарантійний лист № 23/07-1 від 23.07.2019, відповідно до якого відповідач гарантував позивачу оплату рахунку № 42 від 31.05.2019 на суму 26.639,80 грн шляхом щотижневої виплати по 3.000,00 грн в період з 02.09.2019 до 08.11.2019.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті відпущених медикаментів у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 3.639,80 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 3.639,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за відпущені медикаменти не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 8.2 договору в разі порушення відповідачем строків здійснення платежів на користь аптеки за цим договором, відповідач зобов`язаний сплатити аптеці пеню за весь строк затримки в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від заборгованої суми, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3 договору в разі порушення відповідачем строків здійснення платежів на користь аптеки за цим договором більш як на 10 днів, відповідач зобов`язаний сплатити аптеці штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за відпущені клієнтам відповідача медикаменти.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунками суду розмір пені становить 848,74 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Оскільки прострочення з оплати відпущених медикаментів мало місце понад десять днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.663,98 грн штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті відпущених медикаментів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 250,44 грн - 10% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Пунктом 8.4 договору визначено, що відповідач сплачує аптеці десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.4 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 250,44 грн - 10% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Мед є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

25.07.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Летрадо укладений договір про надання правничої допомоги № 25/07, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.ю1 цього договору. Клієнт зобов`язаний прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умова та в порядку, який визначений цим договором.

Згідно з п. 5.1.1 адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання зі здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів, наданих клієнтом, в тому числі за запитом адвокатського об`єднання, підготовка та подання позовної заяви по справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс про стягнення з останнього на користь клієнта заборгованості та штрафних санкцій за договором № 56-18 ввід 30.05.2018.

Відповідно до п. 3.1.1 договору за вказані у п. 5.1.1 договору послуги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 6.000,00 грн протягом 3 ( трьох) робочих днів з дати укладення цього договору.

Адвокатським об`єднанням Летрадо адвокату Даниленко Є.М. 29.07.2019 виданий ордер серії КС № 616183 на надання правової допомоги ТОВ Арт Мед у Господарському суді міста Києва.

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 6.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 51111007 від 26.07.2019.

Підтвердженням того, що Даниленко Є.М. є адвокат свідчать свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000226 від 24.07.2018 та відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі адвокатів України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському об`єднанню на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 5.997,78 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11, літ. А, офіс 22, код ЄДРПОУ 39790906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Мед (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 152, код ЄДРПОУ 19252129) 3.639 (три тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн 80 коп. основного боргу, 848 (вісімсот сорок вісім) грн 74 коп. пені, 2.663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн 98 коп. штрафу, 250 (двісті п`ятдесят) грн 44 коп. - 10% річних, 1.920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору, 5.997 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 78 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова