Постанова

від 18.12.2019 по справі 360/2332/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року справа №360/2332/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г.,

суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року в справі № 360/2332/19 (головуючий І інстанції Шембелян В.С., повний текст судового рішення складено та підписано 30 вересня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ), в якому з просив визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо не розгляду заяви про перерахунок розміру пенсії та зобов`язати ГУ ПФУ повторно розглянути вказану заяву з урахуванням вимог абзацу 6 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей , здійснивши її розрахунок із визначенням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактично відпрацьовані місяці служби підряд перед звільненням, тобто 4 місяці, здійснити перерахунок пенсії з моменту набуття права на її отримання з 01.07.2018.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення суду ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції. З огляду на зміну стажу проходження служби позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії на підставі п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393. Отриману відмову відповідача в проведенні такого перерахунку, ОСОБА_1 вважає протиправною (а.с. 3-13).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не розгляду заяви про перерахунок пенсії від 11.03.2019 ОСОБА_1 ;

- зобов`язано пенсійний орган розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 11.03.2019 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стаж служби позивача в органах внутрішніх справ та в Національній поліції складає більше 24 місяців, тому норма права, на підставі якої ОСОБА_1 просить провести перерахунок розміру його пенсії, не підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин.

Окрім цього, ГУ ПФУ звертає увагу суду, що перерахунок та виплата пенсії військовослужбовцям здійснюється виключно на підставі документів, що надані уповноваженим структурним підрозділом, де особа проходила службу. Отже апелянт не наділений повноваженнями повторно розглядати заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням пп. 5 п. 7 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 (а.с. 151-152).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 з 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 2015 року - в Національній поліції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 в справі № 826/3050/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ від 16.02.2016 № 101о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з 19.02.2016 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) статті 77 Законі України Про Національну поліцію . Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 19.02.2016. Стягнуто з Національної поліції України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 53207,65 грн. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7571,50 грн (а.с. 137-139).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 в справі від 04.12.2017 виправлено описку, допущену в п. 3 резолютивної частини постанови № 826/3050/16 від 04.12.2017, а саме, замість: Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 19.02.2016 , читати: Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки у Вінницькій області Департаменту внутрішньої безпеки з 19.02.2016 (а.с. 135,136).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року в справі № 826/3050/1 апеляційну скаргу Національної поліції України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року в її резолютивній частині змінено. Викладено абзац четвертий в наступній редакції: Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь Позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 53207,65 грн . В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року залишено без змін (а.с. 131-134).

19 вересня 2018 року на адресу відповідача від ГУ НП в Луганській області надійшло подання про призначення пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з установленням з 02.08.2018 інвалідності (а.с. 52), до подання додано: заяву про призначення пенсії (а.с. 54), грошовий атестат (а.с. 55), свідоцтво про хворобу (а.с. 58, 59), заяву Ощадбанку (а.с. 62), копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 63-65), витяг з наказу про звільнення зі служби (а.с. 57).

Після поновлення на посаді на підставі рішення суду позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення з 06.02.2018 по 15.03.2018 в управлінні внутрішньої безпеки у Вінницькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а з 15.03.2018 по 30.06.2018 - в ГУНП в Луганській області.

Згідно з відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України за формою ОК-5 стосовно позивача за 2016-2019 роки Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (код 40116086) сплачував за позивача єдиний соціальний внесок з отриманого ним доходу за період: лютий-червень 2016 року, а також лютий та 14 днів березня 2018 року.

За період з липня 2016 року по січень 2018 включно цією установою єдиний соціальний внесок не сплачено. За цей період єдиний соціальний внесок з доходу позивача сплачував Луганський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (код 25574305).

Головне управління Національної поліції в Луганській області сплачувало єдиний соціальний внесок за позивача протягом квітня-червня 2018 року (а.с. 105)

Таким чином, попри повне зарахування періоду з 19.02.2016 по 06.02.2018 до стажу служби ОСОБА_1 в поліції на підставі рішення суду єдиний соціальний внесок за період з липня 2016 року по січень 2018 включно не сплачувався установою поліції, оскільки середній заробіток судом стягнуто на користь позивача з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з відрахуванням його заробітної плати, отриманої в Луганському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Неотримання позивачем доходу з 01.07.2016 по 31.01.2018 в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України вплинуло на розрахунок розміру його пенсії.

Відповідно до копії довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за останні 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 14.09.2018 № 138 за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, позивач отримував додаткові види грошового забезпечення лише за лютий-березень 2018 року, тобто після поновлення на службі (а.с. 67).

Копією довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12.09.2018 № 823/111/22-2018 підтверджено, що позивач отримував додаткові види грошового забезпечення в квітні-червні 2018 року (зв.бік. а.с. 56).

Згідно з протоколом ГУ ПФУ в Луганській області за пенсійною справою від 01.07.2018 № 1213010515 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з 01.07.2018 та в подальшому зроблено перерахунки розміру пенсії на доплату з 01.11.2018 та з 01.12.2018, оскільки довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення надійшли до пенсійного органу пізніше (а.с. 50, 66, зв. бік 66, 69, зв. бік 69).

Позивач 11.03.2019 та 24.04.2019 звертався до пенсійного органу із заявами про перерахунок пенсії відповідно до вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (а.с. 29, 30).

Листами управління від 09.04.2019 № 206/Т-11, від 29.03.2019 № 207/Т-11 та від 17.05.2019 № 7545/03-01 повідомлено, що звернення про перерахунок пенсії долучені до заяви про призначення пенсії від 14.03.2019 і були розглянуті (а.с. 30-33).

Рішенням ГУ ПФУ від 22.03.2019 № 17 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років, визначеної пунктом а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (а.с. 34).

Вважаючи, що бездіяльність пенсійного органу порушує його право на отримання пенсії в належному розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених, законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.11.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей ( із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103) Пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, згідно з вимогами ч. 3 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , а також абзаців 1-3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, єдиний соціальний внесок позивачу органами поліції сплачено лише за останні 5 місяців служби перед звільненням. За інші 19 календарних місяців підряд позивач не отримував грошового забезпечення через незаконне звільнення. Отже, грошове забезпечення позивачу (у тому числі додаткові види) в цей період не нараховувалися, єдиний внесок не сплачувався.

Відповідно до вимог абзацу 6 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про Національну поліцію проходили службу в органах внутрішніх справ і продовжують проходити службу на посадах поліцейських, у разі звільнення із служби після 7 листопада 2015 року, якщо в них немає 24 календарних місяці служби на посаді поліцейського, або які померли (загинули) в зазначений період (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким проводилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 року № 748 і від 9 березня 2006 року № 2681) середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 7 листопада 2015 року на кількість таких місяців. При цьому для поліцейських, звільнених у листопаді 2015 року, сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається на день звільнення із служби з розрахунку таких виплат за повний місяць.

Позивач має стаж 24 календарних місяці служби на посаді поліцейського перед звільненням і він не загинув (помер) в зазначений період, отже ця норма права не розповсюджується на його випадок.

Відповідно до вимог пункту 6 ст. 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок щодо відсутності підстав для застосування вимог абзацу 6 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 до спірних правовідносин.

Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , а також абзаців 1-3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 та встановлених судом обставин, що позивачу органи поліції не сплачували грошового забезпечення (в тому числі додаткові види) протягом перших 19 календарних місяців підряд (з 24-х) перед звільненням, у пенсійного органу не було правових підстав під час розрахунку середньомісячного грошового забезпечення (додаткових видів) враховувати розмір грошового забезпечення (з 0 показником), з якого не було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки це прямо суперечить вказаним нормам чинного законодавства.

Оскільки Пенсійний фонд України є утримувачем Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то відповідачу достеменно було відомо, з яких сум грошового забезпечення позивача та за який період установами поліції було сплачено єдиний соціальний внесок. Отже пенсійний орган безпідставно посилається на відсутність в нього таких відомостей на час призначення пенсії та здійснення наступних перерахунків на підставі отриманих довідок.

Таким чином, з урахуванням наведених норм розмір пенсії позивача має обчислюватися шляхом ділення фактично отриманих сум додаткових видів грошового забезпечення на 5 місяців, коли їх позивач фактично отримував, оскільки саме за ці місяці установами поліції сплачено суми єдиний соціальний внесок з грошового забезпечення позивача.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з розділом 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до розділу 4.2. цього Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до розділу 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення (розпорядження) органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7. цього Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Враховуючи, що рішення ГУ ПФУ від 22.03.2019 № 17 не містить висновку щодо задоволення (відмови в задоволенні) заяви позивача від 11.03.2018 про перерахунок розміру пенсії, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що пенсійний орган не розглянув цю заяву згідно з положеннями Порядку № 22-1 та не прийняв відповідне рішення.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача з огляду на таке.

Дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що прийняття рішення про проведення перерахунку розміру пенсії або відмову в його проведенні є дискреційним повноваженням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок щодо наявності ознак протиправності в діях ГУ ПФУ щодо неприйняття належного рішення за результатом розгляду заяви про перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 та необхідності відновлення порушеного права особи шляхом зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, спростовуючи доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року в справі № 360/2332/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року в справі № 360/2332/19 - залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18 грудня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М. Г. Сухарьок

Судді Т. Г. Гаврищук

А. В. Гайдар