Постанова

від 04.12.2019 по справі 527/1425/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 527/1425/17

провадження № 61-39489св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - агрофірма Славутич ,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу агрофірми Славутич на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2018 року у складі судді Олефір А. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Кривчун Т. О., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до агрофірми Славутич , третя особа - відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельних ділянок площею 3,07 га, кадастровий номер 5320681400:00:003:0031 та 5320681400:00:009:0009, які належать йому на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 911782 та

серія ЯА № 911783, виданих Глобинським районним відділом земельних ресурсів 10 жовтня 2005 року.

Зазначав, що 01 січня 2006 року між ним та агрофірмою Славутич було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок. Відповідно до умов договорів, плата за користування земельною ділянкою становить 3 % від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки в розмірі, яку агрофірма Славутич повинна сплачувати не пізніше 01 грудня поточного року. Проте, станом на 01 липня 2017 року останньою за користування земельними ділянками не було сплачено жодного платежу, не надано ніяких послуг в рахунок орендної плати.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договори оренди земельних ділянок від 01 січня 2006 року укладені між ним та агрофірмою Славутич на земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:003:0031 та земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:009:0009 та зобов`язати агрофірму Славутич негайно передати йому зазначені земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.Розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та агрофірмою Славутич на земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:003:0031, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 911782, виданого Глобинським районним відділом земельних ресурсів 10 жовтня 2005 року.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та агрофірмою Славутич на земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:009:0009, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 911783, виданого Глобинським районним відділом земельних ресурсів 10 жовтня 2005 року.

Зобов`язано агрофірму Славутич передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:003:0031 та земельну ділянку площею 3,07 га, кадастровий номер: 5320681400:00:009:0009. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов вказаних договорів та оплати позивачу коштів за користування орендованими земельними ділянками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу агрофірми Славутич залишено без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про систематичну несплату орендарем орендної плати на користь орендодавця, що є підставою для розірвання договорів оренди землі.

Розписка про отримання грошей, складена позивачем, не може бути розцінена як орендна плата, сплачена наперед (авансом), оскільки це суперечить умовам договорів оренди та заперечується самим

ОСОБА_1 . Зміст вказаної розписки може свідчити лише про те, що зазначені кошти могли бути сплачені у рахунок майбутньої купівлі-продажу указаних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2018 року, агрофірма Славутич , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. Клопотання агрофірми Славутич про зупинення дії рішення суду задоволено. Зупинено дію рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до агрофірми Славутич про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що перед укладеннями договорів оренди 19 листопада 2005 року позивач отримав від ОСОБА_2 , який є засновником агрофірми Славутич грошові кошти у розмірі 12 000 грн, як оплату за продаж його земельних ділянок, а якщо такий продаж здійснено не буде, то у рахунок погашення орендної плати за користування земельними ділянками. Сплата позивачу орендної плати підтверджується податковими розрахунками сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку. На адресу позивача відповідачем надсилались листи з проханням отримати орендну плату, але вони повертались за закінченням терміну зберігання.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 3,07 га, кадастровий номер 5320681400:00:003:0031, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 911782, виданого Глобинським районним відділом земельних ресурсів 10 жовтня 2005 року та кадастровий номер 5320681400:00:009:0009, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 911783, виданого Глобинським районним відділом земельних ресурсів 10 жовтня 2005 року (а. с. 8-14).

01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та агрофірмою Славутич було укладено договори оренди зазначених земельних ділянок.

Згідно акта приймання-передачі від 01 січня 2006 року ОСОБА_1 передав у користування агрофірми Славутич належні йому земельні ділянки. Договори було зареєстровано у лютому 2016 року в Глобинському райвідділі державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 040655300054 та № 040655300055 (а. с. 92-111).

Відповідно до пункту 9 договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки: 517 грн щорічно.

Згідно з пунктом 11 договорів оренди орендна плата вноситься до 01 грудня кожного року на період оренди земельної ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга агрофірми Славутич задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Пред`являючи позов про розірвання договорів оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_1 посилався на те, що агрофірма Славутич у порушення умов пункту 11 укладеного між ними договору оренди землі, за яким орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року, жодного разу не виплатив їй орендну плату.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cтаття 629 ЦК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов вказаних договорів та оплати позивачу коштів за користування орендованими земельними ділянками.

Доводи касаційної скарги про те, що перед укладеннями договорів оренди

19 листопада 2005 року позивач отримав від ОСОБА_2 , який є засновником агрофірми Славутич грошові кошти у розмірі 12 000 грн за рахунок орендної плати є необґрунтованими, оскільки розписка про отримання вказаних грошей, складена позивачем, не може бути розцінена як орендна плата, сплачена наперед (авансом), оскільки її було складено між фізичними особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), а не між агрофірмою Славутич та ОСОБА_1 та її зміст не свідчить про сплату орендної плати на майбутнє.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо поновлення дії судових рішень

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін, суд касаційної інстанції поновлює їх дію.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу агрофірми Славутич залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Глобинського районного суду Полтавської області

від 12 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович