ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року Справа № 160/6540/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
при секретарі судового засідання Гончаровій В.Г.,
за участі:
представника позивача Шашликова Д.Г.,
представника відповідача Свиди Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю НІКФІШ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ:
12.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю НІКФІШ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанови від 11.04.2019 №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/325, №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326 та №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/327, прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваними постановами, оскільки вважає їх такими, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав:
- відносини, які виникають при виконанні засновником ОСОБА_1 функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату;
- директором ТОВ НІКФІШ надавались пояснення, що причиною несвоєчасної виплати заробітної плати була відсутність господарської діяльності, у зв`язку з чим на підприємстві склалась важка фінансова криза, результатом якої стала несвоєчасна виплата заробітної плати;
- відповідачем проведено перевірку за відсутності правових підстав, які встановлені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .
На думку позивача, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов, витребувано від відповідача додаткові докази у справі та встановлено строк для надання додаткових доказів до 07.08.2019.
02.08.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку загального провадження на підставі частини 4 статті 260 КАС України.
05.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:
- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 квітня 2019 року №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326 винесена на підставі акту №ДН1939/1722/АВ та за порушення, а саме - систематичне порушення термінів та періодичності виплати заробітної плати, у тому числі із затримкою виплат більш як за один місяць, що є порушенням ч. 1-3 ст.115 Кодексу законів про працю України;
- постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 квітня 2019 року №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/327 винесена на підставі акту №ДН1939/1722/АВ та за порушення, а саме - працівникам ТОВ НІКФІШ нарахування та відповідно виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за жовтень-грудень 2017, січень-травень 2018 року та жовтень 2018 року у дні виплат заборгованості не проведена, що є порушенням ст.34 Закону України Про оплату праці та ст.4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .
- посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8917/17 про визнання нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 295 є необґрунтованим, оскільки акт №ДН1461/1477/АВ був складеним на момент чинності та дії Порядку №295 та відповідно до цього складено постанову № ДН1461/1477/АВ/ТД-ФС/382 від 25.04.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи №804/6540/19 в адміністративній справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю НІКФІШ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначити на 19.08.2019 року.
19.08.2019 року вирішено відкласти підготовче судове засідання на 11.09.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі №160/6540/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НІКФІШ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов. Призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 25.09.2019 року.
25.09.2019 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 01.10.2019 року.
В судовому засіданні 01.10.2019 року представники сторін підтримали обрані правові позиції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ Нікфіш (ідентифікаційний код 41380135) зареєстрований юридичною особою 07.06.2017 року, здійснює господарську діяльність за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Патріотів України, буд 173.
На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.03.2019 року №48/4.3, відповідно до наказу від 20.03.2019 року №324-І головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Засядьвовк Т.Т. в період з 20.03.2019 року по 21.03.2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Нікфіш з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати за юридичною адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд. 173.
За результатами інспекційного відвідування було складено акт №ДН-1596/269/АВ від 21.03.2019 року.
Акт інспекційного відвідування №ДН-1596/269/АВ від 21.03.2019 року було підписано представником ТОВ Нікфіш із зауваженнями.
Заперечення від позивача надійшли на адресу відповідача 26.03.2019 року за вх. №40/4.3-19.
26.03.2019 року за №113/4.3-19 була надана відповідь на заперечення до акту інспекційного відвідування.
Актом інспекційного відвідування №ДН-1596/269/АВ від 21.03.2019 року встановлені наступні порушення ТОВ Нікфіш законодавства:
- не нарахування та невиплати заробітної плати працівнику ТОВ Нікфіш директору ОСОБА_1 за виконану ним роботу за жовтень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, що є порушенням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , та порушення мінімальних державних норм і гарантій в оплаті праці, передбачених ст.12 Закону України Про оплату праці ;
- систематичне порушення термінів та періодичності виплати заробітної плати, у тому числі із затримкою виплат більше як за один місяць, що є порушенням ч.1-3 ст. 115 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року;
- працівникам ТОВ Нікфіш нарахування та, відповідно, виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за жовтень-грудень 2017 року, січень-травень 2018 року, жовтень 2018 року у дні виплат заборгованості не проведена, що є порушенням ст. 34 Закону України Про оплату праці та ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ,
На підставі проведеного інспекційного відвідування, 11.04.2019 року відповідачем винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:
- №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/325, якою накладено на позивача штраф у розмірі 41730 грн. за ненарахування та невиплату заробітної плати працівнику ТОВ Нікфіш директору ОСОБА_1 за виконану ним роботу за жовтень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року;
- №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326, якою накладено на позивача штраф у розмірі 12519 грн. за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Позивач не погоджуючись з прийнятими постановами, звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
26.04.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), який був чинний на момент проведення інспекційного відвідування.
Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.
Підставою для проведення перевірки стала інформація, надана листами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2018 року №66677/10-04-36-13-01-11, від 07.11.2018 року №67471/04-36-13-01-11.
Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.
Відповідно до п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
Відповідно до п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
У відповідності до вимог п.п. 1, 2 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;
Пунктом 16 вказаного вище Порядку №295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням - п.17 Порядку №295.
Вказана Постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17, однак суд зазначає, що на час здійснення інспекційного відвідування Постанова № 295 була чинною, а отже підлягає застосування до аналізованих правовідносин, а тому твердження позивача про порушення процедури проведення інспекційного відвідування не відповідає дійсності.
Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Щодо порушення трудового законодавства, визначеного в постанові №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/325, якою накладено на позивача штраф у розмірі 41730 грн. за ненарахування та невиплату заробітної плати працівнику ТОВ Нікфіш директору ОСОБА_1 за виконану ним роботу за жовтень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, судом встановлено таке.
Протокольним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Нікфіш" від 02.10.2018 року №6/2018, з посади директора Товариства звільнена ОСОБА_2 , натомість 03.10.2018 директором ТОВ Нікфіш призначений учасник Товариства Шевченко ОСОБА_3 , з правом підпису банківських та інших документів. Інших протокольних рішень, що стосуються органів управління ТОВ Нікфіш до інспекційного відвідування не надано.
Згідно наказу від 02.10.2018 року №6-к Про призначення директора Шевченко М.М. приступив до виконання обов`язків директора 03.10.2018 року.
Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудовим колективом.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Отже, форма участі власника в управлінні підприємством у випадку, якщо власник управління підприємством без укладення, трудового договору (у тому числі на часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.
Пунктом 10.11 Статуту ТОВ Нікфіш виконавчим органом товариства є директор, який призначається Загальними зборами учасників. Директор підзвітний Загальним зборам Учасників і організує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства.
Положень стосовно порядку здійснення, управління Товариством його учасником (власником) та способів визначення винагороди власнику статут ТОВ Нікфіш не містить.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Отже, якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, то йому має бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором і контрактом).
Дослідженням табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей за жовтень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року встановлено, що заробітна плата директору ТОВ Нікфіш ОСОБА_1 за весь період його роботи з 03.10.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.
Таким чином, судом встановлено, що інспекційним відвідуванням правомірне було встановлено факт не нарахування та невиплати заробітної плати працівнику ТОВ Нікфіш директору ОСОБА_1 за виконану ним роботу за жовтень-грудень 2018 року, січень-лютий 2019 року, що є порушенням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , та порушення мінімальних державних норм і гарантій в оплаті праці, передбачених ст.12 Закону України Про оплату праці .
Відтак, оскаржувана постанова №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/325 є такою, що прийнята відповідачем правомірно з урахуванням всіх підстав для її прийняття, а тому не підлягає скасуванню.
Щодо порушення трудового законодавства, визначеного в постанові №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326, якою накладено на позивача штраф у розмірі 12519 грн. за несвоєчасну виплату заробітної плати, судом встановлено таке.
Терміни і періодичність виплати заробітної плати, встановлені ч. 1-3 ст.115 КЗпП та ч. 1-3 ст. 24 Закону України Про оплату праці , а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, тобто має бути виплачена до 7 та до 22 числа кожного місяця.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Вибірковою перевіркою дотримання строків виплати заробітної плати за наданою Інформацією про терміни виплати заробітної плати працівникам ТОВ НІКФІШ , розрахунково-платіжними відомостями, записами касової книги, видатковими касовими ордерами за 2018 рік, січень - березень 2019 року встановлено, що нарахована заробітна плата виплачувалась з порушенням встановлених строків та періодичності виплати, у тому числі, із затримкою виплат більш як за один місяць.
Так, наприклад:
- заробітна плата за жовтень-грудень 2017 року, термінами виплати 07.11.2017 року, 07.12.2017 року та 05.01.2018 року, виплачена 30.03.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата січень 2018 року, термінами виплати 22.01.2018 року та 07.02.2018 року, виплачена один раз 26.04.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за лютий 2018 року, термінами виплати 22.02.2018 року та 07.03.2018 року, виплачена трьома частинами - 26.04.2018 року, 27.04.2018 року та 02.05.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за березень 2018 року, термінами виплати 22.03.2018 року та 06.04.2018 року, виплачена двома частинами 11.05.2018 року та 17.05.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за квітень 2018 року, термінами виплати 22.04.2018 року та 07.05.2018 року, виплачена 08.06.2018 року та 20.06.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за травень 2018 року, термінами виплати 22.05.2018 року та 07.06.2018 року, сплачена 06.07.2018 року та 19.07.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за вересень 2018 року, термінами виплати 21.09.2018 року та 05.10.2018 року, сплачена двома частинами 24.10.2018 року та 19.11.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць;
- заробітна плата за жовтень 2018 року, термінами виплата 22.10.2018 року та 07.11.2018 року, виплачена 20.12.2018 року з порушенням встановлених строків виплати більш як за один місяць.
Вказане є порушенням ч. 1-3 ст.115 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені.
Відповідно до пункту 7 вказаної Постанови вказано, що оскільки відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з`ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1-3 ст.115 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця своєчасної виплати заробітної плати є однією з мінімальних державних гарантій в оплаті праці, передбачених Кодексом законів про працю України.
Відтак, оскаржувана постанова №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326 є такою, що прийнята відповідачем правомірно з урахуванням всіх підстав для її прийняття, а тому не підлягає скасуванню.
Щодо твердження позивача про несвоєчасну виплату заробітної плати у зв`язку зі складним фінансовим становищем на підприємстві, суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про працю, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, а тому з урахуванням встановленого порушення позивачем законодавства про працю щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, на останнього оскаржуваною постановою №ДН-1596/269/АВ/МГ-ФС/326 правомірно накладено штраф.
Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулють державну політику у сфері трудових відносин, суд вважає винесені постанови про накладення штрафу правомірними.
Таким чином, під час розгляду справи, доводи позивача не знайшли правового підтвердження.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення постанови.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню судом.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю НІКФІШ (місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд.173; код ЄДРПОУ 41380135) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд.3; код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 11 жовтня 2019 року.
Суддя І.В. Юхно
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2019 |
Оприлюднено | 22.12.2019 |
Номер документу | 86493345 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юхно Ірина Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні