Постанова

від 18.12.2019 по справі 359/3915/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/5324/2019

Справа № 359/3915/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , та Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Борця Є.О., ухвалене в м. Бориспіль29 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС про стягнення збитків, суми інфляції за час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення збитків та процентів за невиконання умов попереднього договору.

В позові посилався на те, що 14 серпня 2014 року між ним та ТОВ МКС РЕС було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,4 кв.м., ЖК Новосельцево . У п. 4.1 попереднього договору сторони погодили, що укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 10 червня 2015 року у приміщенні офісу приватного нотаріуса Сидоренко Ю.В. 01 жовтня 2014 року відповідачем по акту приймання-передачі було надано позивачу квартиру для проведення ремонтних робіт. Позивач 25 листопада 2014 року в повному обсязі та достроково сплатив повну вартість квартири, а саме 388277,77 грн. Однак відповідач у встановлений строк свого зобов`язання не виконав, основний договір купівлі-продажу не уклав. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року у справі № 359/224/16-ц з ТОВ МКС РЕС на користь ОСОБА_1 було стягнуто 388277,77 грн. попередньої оплати вартості квартири та судові витрати.

Разом із тим, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору та безпідставним ухиленням від укладення основного договору, з нього на користь позивача підлягають стягненню завдані цим збитки і проценти за користування коштами, всього в розмірі 462449,04 грн., компенсація моральної шкоди 10000 грн., що полягає у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням його права власності, порушенні стосунків з близькими.

Збільшивши позовні вимоги у грудні 2016 року, позивач остаточно просив стягнути із відповідача на свою користь збитки в сумі 542672,70 грн., інфляційні втрати в сумі 20027,38 грн., 3 % річних в сумі 5169,95 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 469800 грн. та судові витрати 25758 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року позов частково задоволено, стягнуто з ТОВ МКС РЕС на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 264324,23 грн., суму інфляції за час прострочення в розмірі 20027,38 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5169,95 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення збитків та моральної шкоди в більшому розмірі ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь різниці вартості квартир в розмірі 146279,03 грн. та моральної шкоди в розмірі 378 мінімальних заробітних плат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення просив залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що різниця вартості квартир в розмірі 146279,03 грн. не є збитками. Разом із тим, різниця у вартості квартири, яка була придбана ОСОБА_1 , та квартири, яка не була передана ТОВ МКС РЕС у власність ОСОБА_1 , є витратами, які він поніс для відновлення своїх прав та інтересів, а отже є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, та підлягають відшкодування відповідачем.

Також позивач не погоджувався із розміром моральної шкоди, визначеним судом, який не забезпечує компенсацію моральних та душевних страждань, переживань позивача, завданих у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього та членів його сім`ї, позбавленням його права власності. З 2016 року позивач взяв участь у більш ніж 30 судових засіданнях по даній справі, 5 виконавчих провадженнях, був примусово незаконно виселений зі спірної квартири, взяв участь у розгляді справ у Верховному Суді, рішення якого відповідач не виконує добровільно.

Зазначав, що в обґрунтування розміру моральної шкоди ним було надано висновок психологічного експертного дослідження від 26 серпня 2016 року, відповідно до якого установлено, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, може становити 324 мінімальних заробітних плат, а із висновку експерта за результатами додаткового психологічного дослідження вбачається, що розмір моральної шкоди - 378 мінімальних заробітних плат, що він і просив стягнути із відповідача.

Від відповідача ТОВ МКС РЕС надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відповідач ТОВ МКС РЕС , також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 рокута ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач просив визнати квитанції до прибуткових касових ордерів недопустимими та недостовірними доказами, відмовити позивачу у визнанні обставини щодо сплати позивачем ТОВ ТВП Атлант грошових коштів у розмірі 256458,85 грн. за квитанціями до прибуткових касових ордерів, однак суд проігнорував заяву відповідача та не надав жодної оцінки діям позивача щодо ухилення від надання необхідних документів для проведення експертизи. Встановити допустимість та перевірити достовірність документів так і не вдалося.

Суд порушив принцип правової визначеності і вчинив процесуальну дію, яка не передбачена ЦПК України, а саме за власною ініціативою зняв задоволене раніше клопотання про допит свідка.

Суд не надав жодної правової оцінки тому факту, що ухвала про витребування документів, які могли б підтвердити факт надходження або ненадходження готівкових коштів від позивача до ТОВ ТВП Атлант , останнім виконана не була. Формально задовольнивши клопотання відповідача про витребування документів, не вчинив дій, які б дійсно забезпечили реалізацію прав відповідача та не надав жодної оцінки даним обставинам у рішенні.

Суд не надав жодної оцінки нотаріальним витратам позивача, не навів жодних мотивів стягнення цих витрат та не встановив, яке саме право позивача було порушено, чи дійсно воно було порушене та чи існує будь-який правовий зв`язок між цим правом та поведінкою відповідача.

Суд не з`ясував, навіщо позивач ламав замки у чужій квартирі, натомість поклав на відповідача відповідальність за вчинення позивачем неправомірних дій щодо відповідача, посилаючись в порушення вимог ЦПК України на неналежний доказ.

Суд не перевірив припущення про те, що для того, щоб отримати грошові кошти, стягнуті рішенням Бориспільського міськрайонного суду, позивач змушений сплатити комісію в розмірі 3882,38 грн.

Висновок суду про те, що відповідач ухилився від укладення договору купівлі-продажу, є виключно припущенням суду та не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. Сторони жодного разу не звернулися один до одного з пропозицією укладення основного договору, в зв`язку з чим зобов`язання за попереднім договором припинилися.

Висновок суду про те, що відповідач ухиляється від добровільного відшкодування збитків, не ґрунтується на жодних доказах. Крім того, суд не з`ясував та не встановив, від відшкодування яких саме збитків ухиляється, на думку суду, відповідач, за який же період часу у відповідача виникло прострочення саме у розмірі 25197,33 грн. та яка ж саме сума була прострочена відповідачем.

Суд зробив висновок про те, що позивачу була заподіяна моральна шкода, посилаючись виключно на слова позивача, не підтверджені жодними доказами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд взяв до уваги докази, які не надсилалися відповідачу, а також поклав на відповідача відшкодування витрат на проведення експертиз, які сам же визнав недопустимими та неналежними доказами.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач просив апеляційну скаргу ТОВ МКС РЕС залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ МКС РЕС підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ТОВ МКС РЕС уклали попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В., номер реєстру 1156 (а. с. 12 - 16 т. 1), за умовами якого сторони зобов`язуються в порядку, на умовах та в строк, визначений цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір), предметом якого буде: зобов`язання ТОВ МКС РЕС передати (продати) у власність ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,4 кв.м., та зобов`язання ОСОБА_1 прийняти квартиру та сплатити за неї визначену ціну. За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 10 червня 2015 року.

Пунктами 2.5, 5.1 попереднього договору визначено, що сторони у повній мірі приймають на себе усі ризики неможливості надання кожною із них документів, а також вчинення будь-яких юридичних дій, необхідних та достатніх для укладення та нотаріального посвідчення основного договору. У разі невиконання або неналежного виконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за цим договором, або безпідставного ухилення від проведення остаточних розрахунків та/або укладання і нотаріального посвідчення основного договору, винна сторона зобов`язана відшкодувати збитки, завдані простроченням укладення основного договору.

Згідно п. 6.17 попереднього договору сторони домовились, що усі витрати, пов`язані зі складанням цього договору та його нотаріальним посвідченням сплачують сторони порівну.

Згідно довідок приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Ю.В., ОСОБА_1 дійсно сплатив 500 та 1850 грн. за вчинення нотаріальних дій згідно реєстру № 588 та 1156 (а. с. 61 - 62 т. 1).

Згідно довідки приватного нотаріуса Сидоренко Ю.В. від 11 червня 2015 року, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Сидоренко Ю.В. 10 червня 2015 року були присутні сторони попереднього договору купівлі-продажу квартири, а саме ОСОБА_1 та ТОВ МКС РЕС , які в ході переговорів не досягли взаємної згоди та домовленості, в зв`язку з чим приватним нотаріусом жодних нотаріальних дій, пов`язаних із укладанням та посвідченням будь-яких договорів, не вчинялося (а. с. 174 т. 2).

В матеріалах справи наявні квитанції на підтвердження оплати за купівлю квартири ОСОБА_1 на користь ТОВ МКС РЕС : від 10 листопада 2014 року на суму 18249 грн., від 10 вересня 2014 року на суму 18249 грн., від 10 жовтня 2014 року на суму 18249 грн., від 25 листопада 2014 року на суму 127743,77 грн., від 15 серпня 2014 року на суму 100000 грн., від 15 серпня 2014 року на суму 105787 грн. (а. с. 17 - 19 т. 1).

01 жовтня 2014 року ТОВ МКС РЕС та ОСОБА_1 уклали акт приймання-передачі квартири для проведення ремонтних робіт, згідно якого ТОВ МКС РЕС передало, а ОСОБА_1 прийняв однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,4 кв.м. для проведення оздоблювальних ремонтних робіт в ній. За цим актом не відбувається переходу права власності на квартиру від ТОВ МКС РЕС до ОСОБА_1 ОСОБА_1 проінформований ТОВ МКС РЕС про те, що під час здійснення оздоблювально-ремонтних робіт в квартирі необхідно дотримуватися законодавчо і нормативно передбачених норм і правил. ОСОБА_1 зобов`язується не здійснювати в квартирі ремонту, пов`язаного з повною чи частковою перебудовою (переплануванням) квартири, а також не демонтувати існуючі стіни та перегородки (а. с. 20 т. 1).

На а. с. 21 - 23 т. 1 знаходиться договір підряду, укладений між ТОВ ТВП Атлант та ОСОБА_1 , згідно якого підрядник зобов`язується до 29 квітня 2015 року виконати ремонтні роботи у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

На а. с. 25 - 33 т. 1 знаходяться акти приймання виконаних ремонтних робіт, укладені між ТОВ ТВП Атлант та ОСОБА_1 , на суму 143576,15 грн. та 112882,70 грн.

На а. с. 155 т. 1 знаходяться квитанції №№ 5, 9, 10 щодо сплати ОСОБА_1 грошових коштів за договором підряду № 65 на користь ТОВ ТВП Атлант на суми 120000 грн., 100000 грн. та 36458,85 грн.

Згідно висновку експертного дослідження № 161-09, складеного 22 березня 2016 року судовим експертом Командировим О.В., дійсна вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних у квартирі приміщень АДРЕСА_1 становить 248257,40 грн. з ПДВ. Можливість відокремити здійснені зміни в квартирі без шкоди для її технічного стану та зменшення ринкової привабливості відсутня (а. с. 34 - 43 т. 1).

Вартість проведеної експертизи, сплачена ОСОБА_1 , склала 5790 грн. (а. с. 59 - 60 т. 1).

На а. с. 78 - 105 т. 1 знаходяться рахунки-фактури, видаткові накладні, рахунки на оплату, квитанції та чеки на придбання будівельних матеріалів.

На а. с. 63 - 76 т. 1 знаходиться іпотечний договір № 1554, укладений між ПАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .

Згідно довідки ПАТ Державний ощадний банк України від 29 квітня 2016 року № 08-0166, ОСОБА_4 було надано кредит згідно кредитного договору № 2734 від 11 серпня 2014 року у розмірі 300000 грн. (а. с. 77 т. 1).

На а. с. 145 т. 1 знаходиться нотаріальна заява ОСОБА_4 про підтвердження факту отримання нею суми 165430,54 грн. від ОСОБА_1 як повернення частини від загальної суми боргу 300000 грн., передані нею ОСОБА_1 для купівлі ним нерухомості.

На а. с. 19 т. 3 міститься розписка від 12 серпня 2014 року, складена ОСОБА_1 , про те, що він отримав від ОСОБА_4 кошти в розмірі 300000 грн. на купівлю квартири в ЖК Новосельцево .

На а. с. 106 - 118 т. 1 знаходиться договір добровільного страхування майна, укладений 08 серпня 2014 року ПАТ Страхова компанія АХА Страхування та ОСОБА_4 , рахунки-фактури на сплату страхового платежу, квитанції.

Також судом встановлено, що 13 листопада 2014 року ТОВ МКС РЕС направило повідомлення-претензію про усунення порушень порядку користування квартирою на ім`я ОСОБА_1 , в якому вимагало негайно припинити будь-які роботи з перепланування/перебудови в квартирі, власником якої є ТОВ МКС РЕС , впродовж 1 дня з моменту отримання даної претензії допустити ТОВ МКС РЕС та/чи ПП НІКА для проведення перевірки у квартирі (а. с. 128 - 129 т. 2).

05 грудня 2014 року комісією у складі голови комісії директора ТОВ МКС РЕС та інших осіб складено акт огляду квартири АДРЕСА_1 , яким встановлено, що квартира не відповідає технічним характеристикам, що зазначені в технічному паспорті, розробленому ТОВ СПГ-СИСТЕМС , внаслідок проведення ремонтних робіт ОСОБА_1 , які проводились згідно акту прийому-передачі квартири для проведення ремонтних робіт між ТОВ МКС РЕС та ОСОБА_1 від 01 жовтня 2014 року (а. с. 127 т. 2).

18 грудня 2014 року ТОВ МКС РЕС направило на ім`я ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про звільнення приміщення квартири АДРЕСА_1 та передачу ключів (а. с. 190 т. 2).

03 червня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ Петрівський Квартал уклали договір № 30/ЛУ10-В купівлі-продажу майнових прав на квартиру вартістю 364152 грн. (а. с. 139 - 143 т. 1). Згідно довідки ТОВ Петрівський квартал від 05 липня 2016 року, ОСОБА_1 виконав свої зобовязання щодо оплати ціни майнових прав на квартиру, будь-які претензії до покупця відсутні (а. с. 149 т. 1).

На а. с. 154 т. 1 міститься квитанція до прибуткового касового ордера № 38402 від 04 червня 2016 року, згідно якої ФОП ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_6 3700 грн. за відкриття дверей та заміну лічинки.

04 липня 2016 року ТОВ МКС РЕС відчужило квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири (а. с. 251 - 254 т. 1).

Згідно висновку психологічного експертного дослідження, складеного 26 серпня 2016 року спеціалістом-психологом на замовлення ОСОБА_1 , ситуація, що склалася для ОСОБА_1 внаслідок порушення його майнових прав, має психотравмуючий характер; розмір моральної шкоди, що була заподіяна ОСОБА_1 , може становити 324 мінімальних заробітних плат, а згідно висновку додаткового психологічного дослідження від 02 квітня 2018 року - 378 мінімальних заробітних плат (а. с. 165 - 181 т. 1, 76 - 96 т. 2). Вартість проведення висновку склала 1200 грн. (а. с. 102 т. 2).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року в позові ТОВ МКС РЕС до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору відмовлено (а. с. 16 - 18 т. 3).

Крім того, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року стягнуто з ТОВ МКС РЕС на користь ОСОБА_1 боргу 388277,77 грн., що був внесений останнім на виконання попереднього договору.

На а. с. 175 - 176 т. 2 знаходиться постанова головного державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ ВП № 51026355 від 05 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/359/710 на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області про стягнення з ТОВ МКС РЕС на користь ОСОБА_1 боргу 388277,77 грн. та судового збору 3882,77 грн. Рішення виконано боржником самостійно шляхом перерахування коштів в розмірі 392160,54 грн. на рахунок ВДВС (а. с. 177 т. 2).

На а. с. 154 т. 1 міститься чек Ощадбанку № 1952 від 31 травня 2016 року про видачу готівки в сумі 388238 грн., за що банком знято комісію в розмірі 3882,38 грн.

Під час розгляду справи в апеляційному суді на виконання ухвали від 18 березня 2019 року про витребування доказів ТОВ КЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ , що є правонаступником ТОВ ТВП АТЛАНТ , направлено лист від 14 листопада 2019 року, в якому повідомлено, що з початку своєї діяльності товариство здійснює всі операції лише шляхом безготівкових розрахунків. У банківських виписках товариства відсутня інформація про надходження 26 вересня 2014 року, 29 вересня 2014 року і 10 квітня 2015 року грошових коштів на рахунок товариства.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про стягнення збитків та компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2014 року відповідач передав у володіння ОСОБА_1 01 жовтня 2014 року квартиру для проведення в ній ремонтних робіт, які і було проведено позивачем на суму 254391,85 грн. В зв`язку із подальшою відмовою відповідача укласти договір купівлі-продажу квартири, неотриманням позивачем того, на що він розраховував при укладенні попереднього договору і необхідністю придбання нового житла, ухиленням відповідача від повернення авансового платежу та відшкодування збитків ОСОБА_1 завдано збитків та моральну шкоду, які підлягають стягненню на його користь із відповідача.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Встановивши, що позивачем було проведено ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_1 , яка була передана йому відповідачем за актом приймання-передачі квартири, однак в подальшому відповідач відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заподіяння ОСОБА_1 збитків в розмірі вартості проведеного ремонту, яка підлягає стягненню із відповідача.

При цьому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що в спірній квартирі були проведені ремонтні роботи. З актів приймання виконаних ремонтних робіт (а. с. 25-29, 30-33 том 1) та квитанцій (а. с. 155 т. 1), вбачається, що на ремонт квартири позивач витратив грошові кошти в загальному розмір 256458,85 грн., розмір відшкодування судом обґрунтовано було зменшено на вартість демонтованих ламп та визначено остаточно розмір збитків в сумі 254391,85 грн. Висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та доводами апеляційної скарги не спростовані.

Апеляційний суд як необґрунтовані відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ МКС РЕС про те, що висновок суду першої інстанції про ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу квартири є виключно припущенням суду та не підтверджений жодними належними та допустимими доказами, оскільки ці обставини встановлені рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 14 квітня 2016 року у справі № 359/224/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ МКС РЕС про стягнення вартості квартири, суми інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, під час апеляційного розгляду представник відповідача не змогла надати обґрунтованих пояснень, яким чином проведений позивачем ремонт перешкоджав укладенню договору купівлі-продажу квартири, враховуючи, що уповноваженими органами архітектурно-будівельного контролю будь-яких приписів щодо порушення ОСОБА_1 будівельних норм при проведенні ним ремонту в квартирі не складалося, а сама квартира відчужена відповідачем 04 липня 2016 року на користь іншої особи; крім того, представником відповідача не заперечувалось, що проведення квартири у попередній стан не здійснене і з відповідним позовом до ОСОБА_1 ТОВ МКС РЕС не зверталося.

Також апеляційний суд враховує, що до укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 намагався примусити відповідача в судовому порядку, в чому йому було відмовлено (справа № 359/5659/15-ц), а отже доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності намірів позивача укласти договір купівлі-продажу спірної квартири, а відповідача - ухилитися від укладення договору, є безпідставними.

Апеляційний суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги ТОВ МКС РЕС про те, що суд порушив норми процесуального права та не надав жодної оцінки аргументам відповідача про недостовірність та недопустимість доказів - квитанцій до прибуткових касових ордерів, на підставі яких суд стягнув 254391,85 грн., зважаючи на неможливість перевірити достовірність квитанцій шляхом експертизи, отримання касових книг та журналів реєстрації касових ордерів, враховуючи зникнення директора, беручи до уваги репутацію ТОВ ТВП Атлант , поведінку позивача, який на думку ТОВ МКС РЕС , ухилявся від проведення експертизи документів.

Дані доводи не спростовують тих обставин, що позивачем було проведено ремонтні роботи в квартирі, що не заперечується самим відповідачем, і вартість цих робіт підтверджено не лише квитанціями, достовірність та допустимість яких ставить під сумнів відповідач, а й видатковими накладними, квитанціями про придбання будівельних матеріалів, актами приймання виконаних ремонтних робіт, укладеними між ТОВ ТВП Атлант та ОСОБА_1 , на суму 143576,15 грн. та 112882,70 грн., і будь-якої іншої вартості проведеного ремонту відповідачем, який зосередився виключно на спростуванні отримання підприємством-підрядником грошових коштів від ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами доведено не було.

Разом із тим, зазначені обставини передачі грошових коштів не мають відношення до суті спору, оскільки предметом спірних правовідносин є фактично понесені позивачем збитки, а не правильний облік отриманих доходів ТОВ ТВП АТЛАНТ та у подальшому його оподаткування.

Із цих же підстав апеляційний суд не приймає як доказ лист ТОВ ТВП АТЛАНТ , від 14 листопада 2019 року, в якому повідомлено, що з початку своєї діяльності товариство здійснює всі операції лише шляхом безготівкових розрахунків, і що у банківських виписках відсутня інформація про надходження 26 вересня 2014 року, 29 вересня 2014 року і 10 квітня 2015 року грошових коштів на рахунок товариства.

При цьому суд першої інстанції, встановивши, що сплата страхових платежів, комісії за надання кредиту, плати за реєстрацію іпотеки, проценти за користування кредитом, різниця вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі ремонту квартири, жодним чином не відносяться до збитків, заподіяних ОСОБА_1 , правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення цих витрат як збитків.

Доводами апеляційних скарг зазначені висновки суду не спростовані.

Крім того, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у стягненні додаткових коштів, які позивач витратив на придбання нової квартири у розмірі 146279,03 грн., оскільки не вважав ці витрати збитками.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки стягнення вказаних сум виходить поза межі відновлення майнового стану потерпілого учасника правовідносин, а сам розмір витрат є необґрунтованим, оскільки позивачем здійснено розрахунки, виходячи із вартості придбаної ним квартири у іншому населеному пункті, яка ніяким чином не пов`язана із правовідносинами, що склались між сторонами, оскільки придбання позивачем квартири в ЖК Петрівський квартал не має відношення до попереднього договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про збільшення вартості одного квадратного метра площі квартири протягом двох років, внаслідок чого він був вимушений сплачувати більшу суму за придбання аналогічної квартири, апеляційний суд також враховує, що законами та іншими нормативно-правовими актами України встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, які не мають разового характеру (індексація), що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, компенсуючи збільшення їх вартості, тому позивачем не доведено, що на час придбання іншої квартири він знаходився у менш вигідному майновому стані, ніж під час укладення попереднього договору, доводи позивача в цій частині є неспроможними та відхиляються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 попереднього договору у разі, якщо ТОВ МКС РЕС буде ухилятися від укладення основного договору після настання дати, вказаної в п. 4.1 даного договору (10 червня 2015 року) протягом більше, ніж 10 календарних днів, то ОСОБА_1 має право відмовитися від укладення основного договору, а ТОВ МКС РЕС зобов`язується впродовж одного місяця повернути усю суму, сплачену йому на підставі п. 3.2 даного договору.

Отже, сторони уклали договір, який породив у відповідача грошове зобовязання в разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу квартири з його вини та встановив строк виконання цього зобовязання.

Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ МКС РЕС , що відповідач не порушував жодних грошових зобов`язань перед позивачем і підстави для стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Оскільки судом встановлено, що договору купівлі-продажу сторонами укладено не було через вину відповідача, який відмовився від його укладення, не повернувши при цьому сплачену позивачем вартість квартири, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за невчасне повернення позивачу 388277,77 грн.

Враховуючи, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ МКС РЕС про стягнення вартості квартири, суми інфляції за час прострочення, 3 % річних від простроченої суми та пені із відповідача на користь позивача вже стягнуто суму інфляції та 3 % річних із 11 липня 2015 року по 15 грудня 2015 року, правильними є висновки суду першої інстанції у справі, що переглядається, про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період, який не було охоплено рішенням суду - із 16 грудня 2015 року по день його фактичного виконання.

Водночас не можна погодитися із кінцевим строком стягнення зазначених сум та відповідно визначеним судом їх розміру, які згідно позову нараховані до 25 травня 2016 року (а. с. 132 т. 1), і з чим суд погодився помилково, оскільки із матеріалів справи вбачається, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року відповідачем фактично виконано вже 11 травня 2016 року, і стягнення штрафних санкцій поза межами цього строку нічим не обумовлене.

Виходячи із дати виконання ТОВ МКС РЕС грошового зобовязання в розмірі 392160,54 грн. 11 травня 2016 року (а. с. 177 т. 2), апеляційний суд здійснює перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період із 16 грудня 2015 року по 11 травня 2016 року, що складає: 3 % річних - 4691 грн., інфляційні втрати - 20031,08 грн., із яких в межах позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20027,38 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд

визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що неправомірними діями відповідача, які полягають у відмові від укладення договору купівлі-продажу квартири, внаслідок чого позивач так і не отримав того, на що розраховував при укладенні попереднього договору і був вимушений придбавати інше житло, та в ухиленні від добровільного повернення позивачу грошових коштів, сплачених у виконанні попереднього договору та відшкодування збитків, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.

Оцінюючи висновки суду з точки зору правових підстав стягнення моральної шкоди, апеляційний суд приймає до уваги, що спеціальною статтею 635 ЦК України Попередній договір не передбачено стягнення на користь потерпілої сторони моральної шкоди із сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором.

Однак, враховуючи, що позивач вступив у фактичне володіння квартирою АДРЕСА_1 у відповідності до укладеного із відповідачем акту приймання-передачі квартири для проведення ремонтних робіт від 01 жовтня 2014 року після сплати повної вартості квартири, а отже мав реальні сподівання та законні очікування на отримання її у власність після укладення основного договору, і підстави для цих сподівань та очікувань надані йому самим відповідачем шляхом укладення зазначеного акту, відтак необґрунтоване ухилення відповідача від укладення основного договору є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, виходячи із загальних положень ст. 23 ЦК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ МКС РЕС , що суд зробив висновок про заподіяння моральної шкоди позивачу, посилаючись виключно на слова позивача.

Так, встановлені судом обставини надають всі підстави для висновків, що ситуація, яка склалася для ОСОБА_1 внаслідок порушення його майнових прав, а саме невиправдане вкладення значної для нього суми коштів у придбання квартири та в її ремонт та оздоблення, необґрунтована відмова відповідача укласти договір купівлі-продажу, неможливість оформити право власності на дану квартиру та понесені внаслідок зазначеного збитки, була та залишається для нього тривалий період часу психотравмуючою.

Апеляційним судом прийнято до уваги наявні в справі докази намагання представника відповідача 07 червня 2016 року проникнути до квартири АДРЕСА_1 та в позасудовому порядку здійснити примусове виселення позивача, що зафіксовано рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області № 319 від 08 серпня 2017 року (а. с. 22 - 24 т. 3), направлення відповідачем претензій на адресу позивача щодо проведених перепланувань і вимоги звільнення квартири в листопаді-грудні 2014 року (а. с. 127 - 129, 130 т. 2), опломбування відповідачем вхідних дверей до квартири 03 червня 2016 року (а. с. 156 т. 1).

Судом першої інстанції надано правильну оцінку розміру моральної шкоди, визначеної у висновках експертного психологічного дослідження, і зроблено обґрунтовані висновки, що моральна шкода в розмірі 378 мінімальних заробітних плат, що перевищує 100000 грн., явно не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Таким чином, ураховуючи тривалість порушення прав позивача свідомими протиправними діями відповідача, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення моральної шкоди на користь позивача в сумі 50000 грн.

Такий розмір є достатнім, справедливим, пропорційним, визначеним судом із всебічним, повним, об`єктивним та безпосереднім дослідженням наявних в справі доказів, і підвищенню або зменшенню з підстав, зазначених відповідно в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ТОВ МКС РЕС , не підлягає.

Крім того, оцінюючи вимогу апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 378 мінімальних заробітних плат, апеляційний суд враховує, що при остаточному уточненні позову ОСОБА_1 просив стягнути із відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 469800 грн., тобто в твердій сумі, а не кратній мінімальній заробітній платі, а отже дана вимога у будь-якому випадку задоволенню в такому розмірі не підлягала.

Разом із тим, не можна погодитися із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача на користь позивача 2350 грн., витрачених ним на оплату нотаріальних послуг при укладенні попереднього договору, яке суд жодним чином не мотивував, оскільки саме по собі укладення попереднього договору не порушувало прав та інтересів ОСОБА_1 і протиправності дій відповідача при укладенні попереднього договору судом першої інстанції не встановлено; порядок розподілу витрат, пов`язаних з укладанням попереднього договору та його нотаріальним посвідченням, визначено умовами п. 6.17 самого попереднього договору, із якими позивач добровільно погодився і які недійсними визнати не просив.

Отже, понесені позивачем витрати на нотаріальні послуги не можна вважати збитками і стягненню із відповідача вони не підлягали.

Також є необґрунтованими висновки суду про стягнення банківської комісії в розмірі 3882,38 грн. при отриманні готівкою грошових коштів, стягнутих рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі чеку видачі готівки від 31 травня 2016 року (а. с. 154 т. 1).

Так, постановами головного державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ від 24 травня 2016 року закінчено виконавчі провадження ВП № 51026355 та ВП № 51026040 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 178 - 179 т. 2), тобто з моменту перерахування відповідачем коштів на рахунок ВДВС рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року, яким із відповідача на користь позивача стягнуто 388277,77 грн. та судовий збір, вважається виконаним.

При цьому комісійні витрати на послуги банку не можуть вважатись збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки зазначену суму набуто банківською установою за проведення банківської операції по переведенню в готівкові кошти за волевиявленням самого позивача, який таким чином розпорядився ними, що виключає відповідальність ТОВ МКС РЕС за понесені витрати.

Крім того, стягуючи із відповідача судові витрати, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки під час останнього уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути лише судовий збір 6890 грн. та 7078 грн., оплату послуг експерта за проведення психологічного дослідження 6000 грн., оплату послуг експерта за проведення будівельно-технічного дослідження 5790 грн., а судом понад зазначені суми стягнуто судовий збір в сумі 275 грн., витрати на проведення експертизи 1200 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 20000 грн., які позивач стягнути не просив, та не звернуто уваги, що частина судових витрат позивача взагалі не підтверджена будь-якими доказами, зокрема витрати за проведення дослідження 6000 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків, суми інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, а також в частині розподілу судових витрат ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в зв`язку із скасування рішення суду першої інстанції в частині, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 18 грудня 2019 року представником відповідача подана заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 11675 грн., до даної заяви надано акт приймання-передачі наданих послуг та прибутковий касовий ордер на зазначену суму.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу фактично витраченому часу та невідповідності критерію розумної необхідності таких витрат, будь-яких доводів на спростування таких витрат представником відповідача не надано.

Відтак, дана заява підлягає частковому задоволенню пропорційно до задоволених судом позовних вимог у розмірі 3736 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, пропорційно задоволення позову в розмірі 6322,56 грн. (судовий збір 6890 грн. + 7078 грн. + витрати на проведення експертних досліджень 5790 грн. = 19758 грн. * 32 % = 6322,56 грн.), та із позивача на користь відповідача судові витрати пропорційно задоволення апеляційної скарги в розмірі 628,56 грн. (20952 грн. * 3 % = 628,56 грн.); шляхом взаємозарахування стягує із позивача на користь відповідача судові витрати 9430 грн. (5694 грн. + 3736 грн.).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року в частині стягнення збитків, суми інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС про стягнення збитків, суми інфляції за час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС (Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське вул. Виставкова 8 приміщення 5, код ЄДРПОУ 34187924) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) збитки в сумі 254391,85 грн., 3 % річних 4691 грн. та інфляційні втрати 20027,38 грн., а всього 279110,23 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

В частині стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 50000 грн. рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю МКС РЕС на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9430 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.