Ухвала

від 02.12.2019 по справі 4/207-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" грудня 2019 р. Справа № 4/207-09

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Марія на дії Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі

за позовом Бориспільської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Марія

про визнання договору оренди припиненим, зобов`язання вчинити дії

за відсутності представників учасників справи у зв`язку з їх неявкою

встановив:

До Господарського суду Київської області 25.11.2019 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Марія (далі - скаржник, боржник, ТОВ Марія ) на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бориспільський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області), в якій просить суд визнати неправомірною постанову Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019 ВП № 42949011 в сумі 16692,00 грн.

Обґрунтовуючи подану скаргу, ТОВ Марія посилається на те, що 13.09.2019 старшим державним виконавцем Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Тридід К.О. в рамках виконавчого провадження № 42949011, відкритого 15.04.2014 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 4/207-09 від 15.01.2010, винесено постанову про стягнення з боржника - ТОВ Марія - 16692,00 грн виконавчого збору. Скаржник вважає, що сума виконавчого збору визначена Бориспільським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області не за фактом початку примусового виконання рішення, а на момент його закінчення, що, на думку скаржника, суперечить як нормам Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV, так і нормам Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VII, що є підставою для визнання таких дій протиправними та скасування постанови Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 13.09.2019 ВП № 42949011 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2019 поновлено ТОВ Марія пропущений строк для подання скарги на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 42949011 та прийнято скаргу до розгляду. Розгляд скарги призначено на 02.12.2019.

В судове засідання 02.12.2019 стягувач, боржник і Бориспільський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, не направили своїх уповноважених представників. Жодних письмових пояснень чи заперечень щодо скарги до суду не надійшло.

Відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на те, що стягувач та орган державної виконавчої служби завчасно повідомлявся про розгляд скарги, а також, зважаючи на строки, встановлені частиною першою статті 342 ГПК України, та керуючись статтею 42 ГПК України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються вимоги скарги, дослідивши документи, додані до матеріалів справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2009, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2009, позов Бориспільської міської ради Київської області до ТОВ Марія про визнання договору оренди припиненим, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано ТОВ Марія повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому її отримали в оренду. Зобов`язано ТОВ Марія за власний рахунок знести встановлену архітектурну форму, що знаходиться по вул. Київський шлях - Котовського в м. Борисполі та повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому отримали її в оренду. Стягнуто з ТОВ Марія на користь Бориспільської міської ради: 42,50 грн витрат по сплаті державного мита та 156,25 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення 15.01.2010 Господарським судом Київської області видано наказ про стягнення з ТОВ Марія на користь Бориспільської міської ради: 42,50 грн витрат по сплаті державного мита та 156,25 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2013 заяву Бориспільської міської ради Київської області про видачу наказу та відновлення терміну пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 4/207-09 задоволено. Відновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Київської області до виконання. Видано наказ про зобов`язання ТОВ Марія за власний рахунок знести встановлену архітектурну форму, що знаходиться по вул. Київський шлях - Котовського в м. Борисполі, та повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому отримали її в оренду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2014 виправлено помилку, допущену при виготовлені наказу Господарського суду Київської області від 15.01.2010, вказавши повне найменування, індивідуальний ідентифікаційний номер та місцезнаходження стягувача - Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 04054903) та боржника - ТОВ Марія (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2-б, код ЄДРПОУ 13728358). Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів скарги, постановою відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 15.04.2014 відкрито виконавче провадження № 42949011 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 4/207-09 від 15.01.2010 про зобов`язання ТОВ Марія за власний рахунок знести встановлену архітектурну форму, що знаходиться по вул. Київський шлях - Котовського в м. Борисполі, та повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому отримали її в оренду.

У пунктах 2, 3 вказаної постанови зазначено: боржнику самостійно виконати наказ в строк до семи днів з моменту винесення постанови та надати документальне підтвердження виконання. При невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до інформації про виконавче провадження № 42949011, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження 09.12.2016 та 04.01.2017 державним виконавцем Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області виносились постанови про накладення штрафу на боржника, підставами винесення таких постанов зазначено: судове рішення боржником не виконане, про що складено акт державного виконавця.

Постановою Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 13.09.2019 стягнуто з ТОВ Марія виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору неправомірною та такою, що прийнята з порушенням норм Конституції та законів України, ТОВ Марія звернулось до суду з даною скаргою.

Зокрема, на думку скаржника, при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, органом державної виконавчої служби до правовідносин, які виникли 15.04.2014, було застосовано норми ст. 27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIIІ. Скаржник вважає, що визначаючи суму виконавчого збору, яка підлягає до стягнення з боржника, державний виконавець мав застосувати норми Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, а саме статті 28 вказаного Закону, відповідно до якої у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Таким чином, на переконання скаржника, сума виконавчого збору, яка підлягає до стягнення з боржника складає 2040,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

ТОВ Марія у скарзі на дії державного виконавця зазначало, що зверталось з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору до Київського окружного адміністративного суду, який 04.11.2019 відмовив у відкритті провадження у справі № 320/5950/19 з огляду на те, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Позивачеві було роз`яснено частину п`яту статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Таким чином, з огляду на імперативний припис частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, подана скарга розглядається за правилами господарського судочинства виключно і лише тому, що заявнику має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному, адміністративному, судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження № 42949011 з виконання наказу № 4/207-09, виданого 15.01.2010 Господарським судом Київської області, визначені Законами України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.02.2018 в адміністративній справі № 816/823/17.

З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.

При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 вказано порядок виконання та правового регулювання саме виконавчих дій, а не виконавчого провадження.

Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV застосовується не щодо всього виконавчого провадження № 42949011, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV. Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Так, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься відповідно до тієї редакції Закону, що діє на момент її винесення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права була викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42949011 винесена державним виконавцем 13.09.2019, тобто в період дії Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ.

Отже, в даному випадку, за примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника - ТОВ Марія , який є юридичною особою, стягується виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Суд встановив, що за оскаржуваною постановою з боржника підлягає до стягнення 16692,00 грн (4173,00 грн х 4) виконавчого збору.

Наведене свідчить про те, що державний виконавець при прийнятті постанови від 13.09.2019 у виконавчому провадженні № 42949011 в частині визначення розміру виконавчого збору, який підлягає до стягнення з ТОВ Марія , діяв у межах та в порядку, передбачених Законом України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище в сукупності, підстави, з яких скаржник вважає постанову Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 13.09.2019 ВП № 42949011 про стягнення 16692,00 грн виконавчого збору неправомірною, а саме в частині щодо визначення стягуваної суми виконавчого збору, не знайшли свого підтвердження, відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги про визнання вказаної постанови неправомірною.

Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про виконавче провадження , суд

ухвалив:

У задоволенні скарги відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 20.12.2019.

Суддя О.В. Щоткін