Постанова

від 10.12.2019 по справі 918/271/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

за участю представників:

позивача - Брагіна О. Л.,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Брагіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Житлобуд

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.07.2019 (суддя Горплюк А. М.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 (головуючий суддя Саврій В. А., судді Гудак А. В., Тимошенко О. М.)

у справі № 918/271/18

за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Житлобуд

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Рівненській області

про розірвання договорів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - позивач, УМВС України в Рівненській області) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Житлобуд (далі - відповідач, ТОВ Аванті-Житлобуд ) про розірвання договору від 22.02.2006 № 3-п Про дольову участь та будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 12 та комплексу споруд Автотранспортного господарства УМВС України в Рівненській області з мікрорайоном малоповерхової забудови на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 101 , укладений між Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та ТОВ Аванті-Житлобуд та розірвання договору від 22.02.2006 № 3п-02 Про дольову участь та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: вул. Ст. Бандери, 12 в м. Рівне , укладений між відділом капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та ТОВ Аванті-Житлобуд (далі - договори від 22.02.2006 № 3п, № 3п-02).

2. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем строків початку будівельних робіт; правом замовника відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення робіт; настанням обставин, що зумовлюють неможливість виконання зобов`язань за спірними договорами і за які жодна із сторін не відповідає; припиненням фінансування будівництва, що є істотним порушенням умов договорів і позбавляє замовника того, на що він розраховував при їх укладенні; недоцільністю співпраці та інвестування коштів у будівництво об`єктів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

4. За результатом нового розгляду Господарським судом Рівненської області прийнято ухвалу від 17.07.2019, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, якою провадження у справі № 918/271/18 закрито за відсутністю предмета спору.

5. Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

6. Місцевим господарським судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листами від 18.01.2018 № 1/11 та від 18.01.2018 № 1/12 про розірвання договорів від 22.02.2006 № 3п та № 3п-02, в яких повідомив, що в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відпала необхідність у будівництві.

7. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що одностороння відмова від договору підряду з огляду на положення частини четвертої статті 849 ЦК України не потребує узгодження з відповідачем, а також, враховуючи, що листи від 18.01.2018 № 1/11 та № 1/12 про розірвання договорів від 22.02.2006 № 3п та №3 п-02 були отримані відповідачем 22.01.2018, то відповідно договір від 22.02.2006 № 3п та договір від 22.02.2006 № 3п-02 є розірваними з 22.01.2018.

8. Апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що у справі № 918/271/18 відсутній предмет спору, внаслідок чого на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі № 918/271/18 підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ТОВ Аванті-Житлобуд подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди не в повному обсязі з`ясували всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме: статтю 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 651, 849 ЦК України, статтю 73 ГПК України.

11. На думку скаржника, листи УМВС України в Рівненській області про розірвання договору за своєю правовою природою є пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не односторонньою відмовою від договорів на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України.

12. За таких обставин, зазначені листи позивача від 18.01.2018 № 1/11 та № 1/12 за своєю правовою природою є виключно пропозицією досудового врегулювання між сторонами відносин стосовно дострокового розірвання договорів, а не односторонньою відмовою від договорів, як помилково вказали суди попередніх інстанцій. Отже, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо того, що позивач відмовився від договорів від 22.02.2006 № 3п та № 3п-02 в односторонньому порядку.

13. На переконання скаржника, висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних рішеннях не відповідають фактичним обставинам справи, а тому місцевим господарським судом помилково закрито провадження у даній справі.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

14. Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу ТОВ Аванті-Житлобуд , в якому зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та просить залишити останню без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. 22.02.2006 між Управлінням МВС України в Рівненській області, від імені якого діяв Відділ капітального будівництва Управління МВС України в Рівненській області (Сторона 1) та ТОВ Аванті-Житлобуд (Сторона 2) укладено договір № 3п, предметом якого є дольова участь Сторін щодо організації проектування, будівництва та введення в експлуатацію житлово-адміністративного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, Ст. Бандери, 12 (далі - Об`єкт 1) та комплексу споруд Автотранспортного господарства УМВС України у Рівненській області з мікрорайоном малоповерхової забудови на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 101 (далі - Об`єкт 2).

16. Пунктом 1.2. договору від 22.02.2006 № 3п визначено, що внеском Сторони 1 у будівництво є діяльність по організації будівництва шляхом отримання дозвільної та іншої документації, необхідної для виконання будівельних робіт та введення Об`єктів будівництва в експлуатацію, а також грошові витрати фактично понесені нею до підписання цього Договору, підтверджені документально.

17. Пунктом 1.3. договору № 3п передбачено, що внеском Сторони-2 у будівництво є організація будівництва Об`єкту, що включає: здійснення Стороною-2 функцій забудовника та землекористувача, делегованих їй за цим договором на період будівництва; укладення договорів з проектними, субпідрядними організаціями; постачальниками матеріалів; фінансування будівництва та інших витрат, пов`язаних із будівництвом Об`єктів; залучення згідно чинного законодавства інвесторів будівництва або відчуження в межах своєї долі житлових та нежитлових приміщень у порядку, що не суперечить чинному законодавству; виконання Стороною-2 функцій підрядника, покладених на неї цим договором.

18. З метою продовження реалізації інших умов договору № 3п, між Відділом капітального будівництва УМВС України в Рівненській області (надалі - Сторона-1) та ТОВ Аванті-Житлобуд (надалі - Сторона-2) був укладений договір від 22.02.2006 № 3п-02, предметом якого є дольова участь сторін щодо організації будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ст. Бандери, 12 в м. Рівне.

19. Відповідно до пункту 2.2. договору № 3п-02 Сторона-1 зобов`язується передати Стороні-2 всю документацію необхідну для виконання функцій Забудовника на строк дії цього договору, а Сторона-2 зобов`язується прийняти цю документацію.

20. Відповідно до пункту 12.1. договору № 3п-02 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

21. Суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів від 22.02.2006 № 3п, № 3п-02, дійшли висновку, що дані договори за своєю природою є договорами підряду.

22. Листами від 04.02.2013 № 1/396, від 01.10.2014 № 1/4154, від 26.02.2016 № 1/5820 позивач повідомляв відповідача про неможливість передачі будівельного майданчика та розірвання договір у зв`язку з тим, що необхідність у будівництві на вказаний період часу відпала, а також у зв`язку з тим, що на земельній ділянці по вул. Ст. Бандери, 12 в м. Рівне розміщувались адміністративні будівлі діючого автотранспортного господарства УМВС України в Рівненській області.

23. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.06.2017 у справі № 918/410/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 позов ТОВ Аванті-Житлобуд до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області задоволено, зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області виконати умови договорів № Зп та № Зп-02 шляхом передачі ТОВ Аванті-Житлобуд документації необхідної для виконання функцій замовника та оформлення акта про початок будівництва житлово-адміністративного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою м. Рівне, вул. С. Бандери, 12-Б (земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:048:032).

24. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на адресу ТОВ Аванті-Житлобуд було направлено листи від 08.12.2017 №1/6939 та №1/6940 про розірвання договорів, відповідно до яких повідомлено відповідача, що в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відпала необхідність у будівництві. Вказаними листами також позивач повідомив відповідача про те, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з об`єктивних причин не має можливості передати ТОВ Аванті-Житлобуд будівельні майданчики на земельних ділянках, зазначених в договорі, оскільки право постійного користування цими земельними ділянками УМВС припинено. У зв`язку із чим, запропоновано ТОВ Аванті-Житлобуд укласти додаткову угоду до договорів про їх розірвання за взаємною згодою, проекти додаткових угод долучено позивачем до листів.

25. Дані листи направлялись ТОВ Аванті-Житлобуд рекомендованими поштовими відправленнями, з описом вкладень за зареєстрованою поштовою адресою відповідача. Однак, зазначені поштові відправлення не були вручені відповідачу, та повернуті на адресу Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата.

26. 18.01.2018 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на адресу ТОВ Аванті-Житлобуд повторно направлено листи від 18.01.2018 № 1/11 та від 18.01.2018 № 1/12 про розірвання договорів, відповідно до яких повідомлено, що в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відпала необхідність у будівництві. Вказаними листами також позивачем повідомлено відповідача, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з об`єктивних причин не має можливості передати ТОВ Аванті-Житлобуд будівельні майданчики на земельних ділянках, зазначених в договорі, оскільки право постійного користування цими земельними ділянками УМВС України в Рівненській області припинено. У зв`язку із чим, запропоновано ТОВ Аванті-Житлобуд укласти додаткову угоду до договорів про їх розірвання за взаємною згодою, проекти додаткових угод позивач долучив до вказаних листів.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані листи від 18.01.2018 № 1/11 та № 1/12 отримані ТОВ Аванті-Житлобуд 22.01.2018, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень. Однак, вказані листи залишені ТОВ Аванті-Житлобуд без відповіді та задоволення.

28. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

32. У відповідності до частини першої статті 202, статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

33. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

34. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

35. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів від 22.02.2006 № 3п, № 3п-02, які за своєю природою є договорами підряду.

36. За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

37. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

38. Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

39. Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

40. Частиною другою статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

41. Частиною четвертою статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

42. Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

43. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18 дійшла висновку, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови. Відмова замовника від договору підряду в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України є іншою, самостійною підставою, яка ґрунтується на безумовному праві замовника та не ставиться в залежність від попереднього відшкодування підряднику його витрат та збитків, завданих таким одностороннім розірванням договору.

44. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звертався до відповідача з листами від 18.01.2018 № 1/11 та № 1/12 про розірвання договорів від 22.02.2006 № 3п та № 3п-02, в яких повідомив, що в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відпала необхідність у будівництві.

45. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що одностороння відмова від договору підряду, з огляду на положення частини четвертої статті 849 ЦК України, не потребує узгодження з відповідачем.

46. Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

47. Отже, договір підряду може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому до предмета судового дослідження у справі входить, зокрема, чи був повідомлений підрядник про цю відмову.

48. Оскільки одностороння відмова від договору підряду з огляду на положення частини четвертої статті 849 ЦК України не потребує узгодження з відповідачем, а також, враховуючи обставини справи, які викладені у пункті 7 цієї постанови, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідно договори від 22.02.2006 № 3п та № 3п-02 є розірваними з 22.01.2018.

49. За приписами пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

50. З огляду на наведене вище, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

52. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Звертаючись із касаційною скаргою, заявник не спростував висновків попередніх судових інстанцій про наявність підстав для закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України та не довів порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

55. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ Аванті-Житлобуд залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду рівненської області від 17.07.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 - без змін.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті-Житлобуд залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.07.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 918/271/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

І. С. Міщенко