Постанова

від 04.12.2019 по справі 916/1915/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1915/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.

за участю представника : Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України - Пантуса В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017

та ухвалу господарського суду Одеської області від 18.05.2017

по справі № 916/1915/16

за позовом Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут"

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" 15.07. 2016 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності на це майно, зазначивши про те, що керуючим санацією ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" - Дунаєвським В.І. встановлено, що на балансі підприємства обліковується майно дослідної станції інституту, яке розміщено за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 38, проте доступ до цього майна неможливий внаслідок знаходження цього майна в чужому володінні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2016 позов ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути з незаконного володіння майно загальною площею 1690,1 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 , а саме: - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "А" загальною площею - 248,1 кв.м, до якого відноситься - підвал - 1, коридор - 2, 3, кабінети - 4, 5, 6, 9, 10, майстерня - 7, підсобне приміщення - 8; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "Б" загальною площею - 797,6 кв.м, до якого відносяться - майстерні - 1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16,17, 18, 19, 20, підсобне приміщення; - 2, гараж - 3, кабінети - 4, 22, склад - 6, коридор - 8, сходові майданчики - 13, 15, туалет -14, склад-21; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "В" загальною площею - 352,7 кв. м, до якого відносяться - коридори - 1, 10, 16, битовки - 2, 3, 4, 5, склади - 6, 7, 8, 9, 11, майстерні - 12, 14, туалет - 13, душ - 15, кабінет -17; - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "Г" загальною площею - 291,7 кв. м, до якого відносяться - майстерні - 1, 8, 9, 10, бокси - 2,3, битовки - 4, санвузол - 5, умивальник - 6, туалет - 7, ТП -11 у володіння позивача, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача по 1 253,27 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі № 916/1915/16 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016 у справі № 916/1915/16 скасовано. Справу № 916/1915/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи , ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2017 (суддя Найфлейш В.Д.) провадження у справі №916/1915/16 припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв`язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 у справі № 916/1915/16 ( судді: Величко Т.А., Бєляновський В.В., Жеков В.І.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство економічного розвитку та торгівлі України просило постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі № 916/1915/16 скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з судовими рішеннями щодо припинення провадження у даній справі, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 55, 124 Конституції України, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано практику Європейського суду з прав людини, внаслідок чого, на думку скаржника, даний спір підлягає розгляду в окремому позовному провадженні у господарському суді, при цьому ,скаржник заперечує , що даної справа підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

У відзиві керуючий санацією ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" в.о. керівника Дунаєвський В.І. просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві керуючий санацією ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи № 5017/2833/2012 про банкрутство ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1915/16 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 справу № 916/1915/16 разом з касаційною скаргою Міністерство економічного розвитку та торгівлі України та доданими до неї документами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 справу № 916/1915/16 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1915/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., Огородніка К.М.., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.11.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Огородніка К.М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1915/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом із протоколу повторного розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.11.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 справу № 916/1915/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.12.2019 на 10:15 год.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.12.2019 від скаржника надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у справі, оскільки на підставі постанови КМУ від 02.09.2019 № 829 скаржника - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України змінено на його правонаступника - Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Розглянувши зазначене клопотання , заслухавши пояснення представника Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню на підставі ч. 1 ст. 52 ГПК України та дійшов висновку про заміну Міністерство економічного розвитку та торгівлі України на його правонаступника - Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Повторно переглядаючи справу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховуючи суб`єктний склад учасників даного спору та встановлений порядок законодавчого регулювання правовідносин, дійшов висновку, що даний спір не підвідомчий господарському суду, а тому наявні підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), посилаючись на те, що предметом даного судового розгляду є позовні вимоги позивача - боржника ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності на ЦМК дослідної станції ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", за адресою : м. Одеса, вул. Розумовська, 38, які заявлені до відповідачів - фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд зазначив, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство № 2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, а оскільки в даному випадку позов подано позивачем, відносно якого порушено справу про банкрутство до відповідачів, які є фізичними особами, то розгляд такого позову господарським судом не передбачено спеціальним законодавством банкрутство.

Але з такими з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо припинення провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), у зв`язку з її непідвідомчістю господарським судам погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2013р. відкрито процедуру санації Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", керуючим санацією Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" призначено керівника підприємства Дунаєвського В. І.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2016р. затверджено план санації Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

В ході процедури санації керуючим санацією встановлено, що на балансі підприємства обліковується майно дослідної станції інституту, що розміщено за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в чужому володінні, що і стало підставою звернення до відповідачів із позовом.

Скасовуючи постановою від 15.03.2017 прийняті у справі №916/1915/16 рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016, яким позов було задоволено частково та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, якою рішення суду першої інстанції було скасоване і відмовлено в позові та направляючи справу №916/1915/16 на новий розгляд до господарського суду Одеської області, Вищий господарський суд України виходив з того, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2014р. №408-р із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі передано державні підприємства, в тому числі і Державне підприємство "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Відповідно до ст. 317, 318 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, якою до учасників цивільних відносин зараховано державу Україна.

Статтею 326 Цивільного Кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Згідно ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Відчуження суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб`єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

Отже, відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством, після отримання на це дозволу органу виконавчої влади, що здійснює управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на преюдиційне значення встановлених вищезазначеними судовими рішеннями обставин, зокрема, що спірне майно не вибувало з володіння ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" поза його волею, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам заявника про те, що власником спірного майна є держава Україна і спірне майно - Дослідна станція ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" вибуло з володіння державою Україна не за волею власника, а іншим шляхом.

Також Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутній сам договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р., укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", та не дослідили наявність доказів перебування на балансі Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" спірного нерухомого майна загальною площею 1690,1 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_1 та складається з одноповерхового нежитлового приміщення літ. "А" загальною площею - 248,1 кв. м, до якого відноситься: підвал - 1, коридор - 2, 3, кабінети - 4, 5, 6, 9, 10, майстерня - 7, підсобне приміщення - 8; двоповерхового нежитлового приміщення літ. "Б" загальною площею - 797,6 кв.м, до якого відносяться: майстерні - 1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16,17, 18, 19, 20, підсобне приміщення - 2, гараж - 3, кабінети - 4, 22, склад - 6, коридор - 8, сходові майданчики - 13, 15, туалет -14, склад-21; двоповерхового нежитлового приміщення літ. "В" загальною площею - 352,7 кв. м, до якого відносяться: коридори - 1, 10, 16, битовки - 2, 3, 4, 5, склади - 6, 7, 8, 9, 11, майстерні - 12, 14, туалет - 13, душ - 15, кабінет -17; одноповерхового нежитлового приміщення літ. "Г" загальною площею - 291,7 кв. м, до якого відносяться: майстерні - 1, 8, 9, 10, бокси - 2,3, битовки - 4, санвузол - 5, умивальник - 6, туалет - 7, ТП -11.

А відтак, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що не перевіривши всіх обставин, що мають суттєве значення для розгляду даної справи та не надавши належної правової оцінки наданим доказам та доводам сторін, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.111 _12 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, вказівки що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За змістом положень ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі " Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі " Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у п.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень ст.4 _1 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 2343-XII про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно п.7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України ,в редакції чинній до 15.12.2017, справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків , зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Зазначена вище норма закону кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб`єктного складу сторін.

При цьому, норми ч. 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

Разом з тим, припиняючи провадження у справі на п.1ч.1 ст.80 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на зазначені вище вимоги уваги не звернув та не звернув уваги на те, що ухвалою суду першої інстанції порушено провадження у справі № 5017/2833/2012 про банкрутство ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" та не врахував того, що керуючим санацією боржника - ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" в окремому позовному провадженні господарського суду заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якими позивачем оспорюється перехід права власності на державне рухоме та нерухоме майно, згідно переліку вказаному в позові та яке він просить витребувати у вказаних осіб звертаючись до суду з даним та позовом керуючий санацією мав на меті повернення активів боржника у державну власність.

Крім того, судом першої інстанції під час повторного розгляду справи, не виконані вказівки, що викладені у Постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у даній справі і спір про повернення майна боржника по суті залишився не розглянутим.

За ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України" в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання апеляційним судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 6 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

На підставі викладено, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.201 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі № 916/1915/16 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім випадків наведених у вказаному пункті.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № б15/101-08.

При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 916/1915/16 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України ( редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі № 916/1915/16 скасувати.

Справу № 916/1915/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Банасько О.О.

Жуков С.В.