Постанова

від 20.11.2019 по справі 483/1107/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 483/1107/15-ц

провадження № 61-27031св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Очаківський міжрайонний прокурор,

відповідачі: Очаківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - регіональний ландшафтний парк Кінбурнська коса ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року у складі судді Казанлі Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лисенко П. П., Галущенка О. І., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Очаківський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 21 березня 2005 року № 67 Про надання громадянам України членам фермерського господарства Ларіч дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на земельну ділянку) для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області із змінами, внесеними розпорядженням райдержадміністрації від 05 грудня 2005 року № 412; визнати незаконними та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації № 67 від 21 березня 2005 року та від 24 грудня 2008 року № 574 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 (голові фермерського господарства Ларіч ) для ведення фермерського господарства із земель, які знаходяться в постійному користуванні фермерського господарства Ларіч в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 04 лютого 2009 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину України ОСОБА_1 (голові фермерського господарства Ларіч ) для ведення фермерського господарства із земель, які знаходяться в постійному користуванні фермерського господарства Ларіч в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області ; визнати незаконним та скасувати державні акти на земельні ділянки, розташовані на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, скасувати їх державну реєстрацію: серії ЯК № 840863, № 840861, № 840862, № 840864, № 840860, № 840867, №840866, № 840865; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі земельні ділянки за кадастровими номерами: 4825183200:01:000:0613, 4825183200:01:000:0611, 4825183200:01:000:0614, 4825183200:01:000:0610, 4825183200:01:000:0612, 4825183200:01:000:0607, 4825183200:01:000:0608, 4825183200:01:000:0609; витребувати у ОСОБА_2 повернути державі земельну ділянку 4825183200:01:000:0617.

Позовна заява мотивована тим, що 21 березня 2005 року розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації № 67 було надано дозвіл голові фермерського господарства Ларіч (далі - ФГ Ларіч ) на розробку проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки у власність, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2008 року у справі № 5/514/08 зобов`язано Очаківську районної державної адміністрації затвердити проект щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 9,0 га в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та видати державний акт на право власності на земельну ділянку. На виконання зазначеного судового рішення 24 грудня 2008 року Очаківська районна державна адміністрація затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 04 лютого 2009 року - технічну документацію із землеустрою для складання правовстановлюючих документів, 09 лютого 2009 року - видано державний акт на право власності на земельну ділянку. У подальшому спірна земельна ділянка була поділена на три частини: 8 га, 0,5 га та 0,5 га. На виконання договорів позики дві земельні ділянки площею по 0,5 га передані у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8 га. 29 вересня 2011 року рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 5/514/08 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2008 року про зобов`язання Очаківської районної державної адміністрації затвердити проект щодо відведення земельної ділянки, у позові відмовлено. 24 березня 2012 року зазначену земельну ділянку поділено на 8 відокремлених земельних ділянок та видано оспорювані 8 державних актів на право власності на земельні ділянки.

Очаківський міжрайонний прокурор зазначав, що ОСОБА_1 з порушенням закону отримав земельну ділянку площею 9 га, розташовану поблизу озер Чернине та Черепашине на відстані 70 м від урізу води озер та на відстані 620 м від урізу води Чорного моря; оспорювані розпорядження Очаківської районної державної адміністрації видані за відсутності передбаченого законом права громадянина на одержання у приватну власність земельної ділянки прибережної захисній смуги в межах території об`єкту природно-заповідального фонду регіонального ландшафтного парку Кінбурнська коса , створеного у 1992 році загальною площею 17 890,20 га, ведення фермерського господарства створить загрозу знищеннярослин на території ландшафтного парку, занесених до Червоної книги та інших списків спеціальної охорони. У грудні 2014 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку кадастровий номер 4825183200:01:000:0617 у ОСОБА_1 , який не мав право відчужувати цю земельну ділянку.

Прокурор уважав, що позов пред`явлено в інтересах Головного управління Держземагентства в Миколаївській області, яке є розпорядником земель сільськогосподарського призначення з 2013 року, у межах позовної давності, про викладені обставини прокуратурі стало відомо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому 14 квітня 2015 року за фактом зловживання службовими особами Очаківської районної державної адміністрації своїм службовим становищем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 21 березня 2005 року № 67 Про надання громадянам України (трьом особам) членам фермерського господарства Ларіч дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на земельну ділянку) для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області , із змінами, внесеними розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації від 05 грудня 2005 року № 412 .

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 24 грудня 2008 року № 574 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 (голові фермерського господарства Ларіч ), для ведення фермерського господарства із земель, які знаходяться в постійному користуванні ФГ Ларіч у межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області .

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04 лютого 2009 року № 58 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, громадянина України ОСОБА_1 (голові фермерського господарства Ларіч ) для ведення фермерського господарства у межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області .

Визнано недійсними видані ОСОБА_1 державні акти на земельні ділянки, розташовані на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області за межами населеного пункту: серії ЯЗ № 248577 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183200:01:000:0001 загальною площею 9 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - Книга записів реєстрації державних актів) за № 010902100286; серії ЯЛ № 856279 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183200:01:000:0591 загальною площею 8 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 011047800067; серії ЯК № 840864 на право власності на земельну ділянку площею 1,5881 га з кадастровим номером 4825183200:01:000:0610, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 488510001001325, серії ЯК № 840863, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001326, на земельну ділянку площею 1,1345 га; серії ЯК № 840861, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001328, на земельну ділянку площею 1,0559 га; акт серії ЯК № 840862, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001329, на земельну ділянку площею 1,0000 га, серії ЯК № 840864, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001325, на земельну ділянку площею 1,5881 га; серії ЯК № 840860, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001327, на земельну ділянку площею 1,0736 га; серії ЯК № 840867, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001322, на земельну ділянку площею 1,7979 га, серії ЯК № 840866, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001323, на земельну ділянку площею 0,2000 га; серії ЯК № 840865, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 482510001001324, на земельну ділянку площею 0,1500 га.

Визнано недійсним видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 щодо земельної ділянки площею 1,0881 га з кадастровим номером 4825183200:01:000:0616, видане 16 липня 2013 року держаним реєстратором реєстраційної служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Желтоноговим О. С.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки, розташовані на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області за межами населеного пункту: з кадастровим номером 4825183200:01:000:0613 площею 1,0559 га; з кадастровим номером 4825183200:01:000:0611 площею 1,1345 га; з кадастровим номером 4825183200:01:000:0614 площею 1,0000 га; з кадастровим номером 4825183200:01:000:0616 площею 1,0881 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0612 площею 1,0736 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0607 площею 1,7979 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0608 площею 0,2000 га, з кадастровим номером 4825183200:01:000:0609 площею 0,1500 га, розташовані на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області за межами населеного пункту.

Витребувано у ОСОБА_2 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 4825183200:01:000:0617, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області за межами населеного пункту.

У позові Очаківського міжрайонного прокурора про скасування державної реєстрації державних актів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.

Стягнуто з Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області на користь держави 730, 80 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 4 872,00 грн судового збору; стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави 551,20 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виділені ОСОБА_1 у приватну власність земельні ділянки входять до прибережної захисної смуги озер та Чорного моря і на них розповсюджуються обмеження, встановлені земельним законодавством; розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження технічної документації прийняті за відсутності законодавчого права громадянина на одержання у приватну власність земельної ділянки прибереженої захисної смуги. Суд відхилив твердження прокуратури щодо розташування земельних ділянок на території природно-заповідного фонду, оскільки на час відведення спірної земельної ділянки проекту організації території РЛП Кінбурнська коса не було затверджено, територія регіонального ландшафтного парку не відведена. Водночас, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки належать до територій, що мають особливу екологічну, наукову та естетичну цінність; передання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства призведе до знищення особливо цінних рослин. Відхиляючи заяву про застосування позовної давності, суд виходив з того, що прокурор довідався про знаходження спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги у квітні 2015 році в ході вивчення додержання вимог закону при розпорядженні землями на території Кінбурнського півострова, з цього моменту прокурор міг дізнатися про порушення вимог охорони об`єктів Червоної книги України під час вирішення питань відведення земельних ділянок.

Короткий зміст ухвала суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка відноситься до земель РПЛ Кінбурська коса , не вилучалася в установленому законом порядку, є унікальним природним комплексом. Підстава для розробки проекту землеустрою спірної земельної ділянки скасована рішенням Господарського суду Миколаївської області; цілісна земельна ділянка була поділена на земельні ділянки меншої площі, на частині земельних ділянок змінено цільове призначення, у тому числі і з правом забудови.

Короткий зміст касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргоюОСОБА_2 , витребувано справу з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.

У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що поважність пропуску Очаківським міжрайонним прокурором строку звернення до суду з цим позовом не відповідає дійсності, ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2004 року за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора до Очаківської районної ради про визнання незаконними рішення Очаківської районної ради про надання ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель запасу Покровської сільської ради площею 9 га закрито провадження, тому прокуратура могла довідатися про порушення інтересів держави у липні 2004 року. Зазначає, що влаштування прибережних захисних смуг вздовж водних об`єктів за законом віднесено до виключної компетенції районних рад, разом з тим, містобудівною документацією с. Покровського Очаківського району Миколаївської області прибережна захисна смуга не встановлена, проект землеустрою не розроблено та не затверджено. Щодо визнання земель Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області землями природоохоронного призначення чи природно-заповідного фонду рішення немає. Прокуратура не оспорювала договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність спірну земельну ділянку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, зазначає, що такими доказами є проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) або містобудівна документація. Рішення про створення на території Кінбурнської коси Регіонального ландшафтного парку Кінбурнська коса прийнято у 1992 році Миколаївською обласною радою без вилучення земель, на цей час у ландшафтного парку відсутні правовстановлюючі документи; на виконання вимог закону було складено охоронне зобов`язання від 20 квітня 2005 року № 05/672. Прокурор не надав доказів зростання на спірних земельних ділянках рослин, занесених до Червоної книги. Суд не встановив орган державної влади, в інтересах якого пред`явлено позов. Обґрунтовуючи позов, прокурор не зазначив безумовних підстав для повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів. Також зазначає, що про прийняття оспорюваних рішень органами державної влади Очаківському міжрайонному прокурору було відомо ще в 2008-2009 року під час розгляду інших справ з приводу цих же земельних ділянок. На думку ОСОБА_1 , спір повинен був розглядатися в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У запереченнях, поданих у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Прокуратура Миколаївської області, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року, мотивуючи це тим, що віднесення спірних земельних ділянок до прибережних захисних смуг є загальнодоступною інформацією, яка не підлягає доказуванню; під час пред`явлення позову прокурор визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; відповідачі не мали перешкод у доступі до закону й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги озер та Чорного моря, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність. Спірна земельна ділянка виділена ОСОБА_1 як фізичній особі, частина земельної ділянки передана ним у власність ОСОБА_2 , тому спірні правовідносини підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

У поясненнях, наданих у грудні 2017 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Очаківська районна державна адміністрація зазначає, що жодний доказ у справі не вказує на віднесення в установленому законом порядку спірних земельних ділянок до земель природоохоронного заповідного або іншого природоохоронного призначення, у справі не підтверджено повноваження осіб на здійснення обстеження земельних ділянок щодо наявності охоронюваних законом рідкісним видів рослин, обставини зменшення охоронюваних рослин, Регіональний ландшафтний парк Кінбурнська коса створено без вилучення земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням голови Очаківської районної державної адміністрації від 21 березня 2005 року № 67 Про надання громадянам України (трьом особам) членам фермерського господарства Ларіч дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на земельну ділянку) для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області зі змінами, внесеними розпорядженням Очаківської районної державної адміністраціївід 05 грудня 2005 року № 412 , надано голові ФГ Ларіч дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів (державних актів) на земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 9 га із земель державної власності, надання йому в постійне користування для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2008 року зобов`язано Очаківську районну державну адміністрацію прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 площею 9,0 га для ведення фермерського господарства. Зазначене рішення суду скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2011 року, у позові ФГ Ларіч відмовлено.

04 лютого 2009 року розпорядженням Очаківського районної державної адміністрації № 58 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, громадянина України ОСОБА_1 (голові фермерського господарства Ларіч ) для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області затверджено технічну документацію та передано у власність голови ФГ Ларіч земельну ділянку загальною площею 9,0 га для ведення фермерського господарства в межах території Покровської сільської ради.

09 лютого 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЗ № 248577 на право власності на земельну ділянку площею 9,0 га для ведення фермерського господарства.

На підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 04 лютого 2009 року № 58 ОСОБА_1 видано державні акти: серії ЯЛ № 856279; ЯК № 840864, ЯК № 840863, ЯК № 840861, ЯК № 840862, ЯК № 840864, ЯК № 840860, ЯК № 840867, ЯК № 840866, ЯК № 840865.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2014 року зареєструвала право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га з кадастровим номером 4825183200:01:000:0617, розташовану на території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області за межами населеного пункту, яка на підставі розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 04 лютого 2009 року № 58 надавалася ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

З огляду статтю 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

У частині третій статті 60 ЗК України та частині четвертій статті 88 ВК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).

ОСОБА_1 вважає, що виділена йому у 2009 році у приватну власність земельна ділянка площею 9 га, не належить до земель водного фонду, оскільки зазначені обставини не підтверджуються проектом встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або містобудівної документації.

На зазначені обставини також вказує ОСОБА_2 у касаційній скарзі.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина третя статті 60 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України Про основи містобудування ), з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (абзац четвертий статті 1 Закону України Про планування і забудову територій , який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність з 28 липня 2017 року), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статті 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Оскільки існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України), то відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

До аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц.

У статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Однак громадяни та юридичні особи за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно одержати у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Землі водного фонду можуть передаватися цим суб`єктам тільки на умовах оренди для визначених законом потреб, зокрема для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а не у приватну власність (частина четверта статті 59 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Суди встановили належність спірних земельних ділянок до прибережної захисної смуги, оскільки надана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка площею 9 га розташована поблизу озер Чірніно та Черепашіно на відстані 70 м від урізу води озер та на відстані 620 м від урізу води Чорного моря.

Цивільний оборот таких земель є і був законодавчо обмеженим, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки, які знаходяться у прибережній захисній смузі.

З огляду на статтю 400 ЦПК України Верховний Суд не може переоцінювати докази та встановлювати наявність у спірних земельних ділянок іншого режиму, ніж той, що встановлений у рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

За викладених обставин, Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області не мала повноважень приймати рішення про передання ОСОБА_1 в приватну власність спірної земельної ділянки площею 9,00 га, а відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визнання незаконними та скасування розпоряджень державної адміністрації, які суперечать статтям 59, 83, 84 ЗК України, що стосувалися надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження, складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

Щодо зобов`язання повернення земельних ділянок

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 96 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц вказала висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з яким зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Зважаючи на належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду, суди попередніх інстанцій мали підстави дійти висновку про задоволення позову у частини зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути незаконно передані їм земельні ділянки (набуті у власність), хоча й помилково застосували для задоволення цих вимог про повернення земельних ділянок приписи статті 388 ЦК України, а не статті 391 ЦК України.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стосуються відсутні правовстановлюючих документів на ландшафтний парк Кінбурнська коса та щодо рослин, занесених до Червоної книги, оскільки за обставини незаконності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки, дослідження судами зазначених обставин не мало визначального значення для правильного вирішення справи.

В обох касаційних скаргах є доводи про те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статей 257 і 261 ЦК України.

Разом з тим, суди встановили, що прокуратура довідалася про передання у приватну власність спірних земельних ділянок водного фонду під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом зловживання владою при розпорядженні землями на території Кінбурнського півострова, яке 14 квітня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а з цим позовом прокуратура звернулася до суду у червні 2015 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Очаківський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом у межах перебігу позовної давності.

Верховний Суд в силу статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати інших обставин початку перебігу позовної давності, ніж ті, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо повноважень прокурора та незазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є безпідставними з огляду на наступне.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина перша статті 36-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII Про прокуратуру , чинного на момент звернення прокурора до суду з цим позовом (окремо ця стаття втратила чинність 15 липня 2015 року).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з цим позовом (далі - ЦПК України 2004 року).

Очаківський міжрайонний прокурор у позовній заявівказував про те, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції контролю за використанням спірних земельних ділянок є Головне управління Державгеокадастра у Миколаївській області.

З цих підстав прокуратура законно представляла інтереси держави в особі зазначеного органу, який не має повноважень звертатися до суду з вимогами, які заявив прокурор у цій справі.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності безумовних підстав для повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів, є неприйнятними, з огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки на відстані 620 м від урізу води Чорного моря перебувають у межах прибережної захисної смуги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Верховний Суд зауважує, що у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року задоволення вимоги про повернення спірних земельних ділянок власникові (державі) є пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким майном, ураховуючи переважання суспільного інтересу у контролі за використанням земельних ділянок, зайнятих прибережними захисними смугами, над приватним інтересом у заволодінні такими ділянками.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що спір повинен був розглядатися в порядку господарського судочинства, є безпідставним, оскільки на момент передання відповідачу у 2009 році спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже створив ФГ Ларіч (державна реєстрація проведена у 2000 році) та підстави для його ототожнення з раніше створеним фермерським господарством відсутні, тому відповідно до статті 15 ЦПК України 2004 року спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловленим у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 704/1235/17 (провадження № 14-663цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене у справі рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Мартєв Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Сердюк