Рішення

від 15.11.2019 по справі 570/3543/18

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3543/18

Номер провадження 2/570/248/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Власик В.Я.

представника відповідача, адвоката Левчуня С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в Рівненський районний суд Рівненської області з даним позовом до ПСП "Волинь" та просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі № 040858300229 від 23 грудня 2008 року, зареєстрований в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 562468204002643; виключити (скасувати) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП "Волинь" земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207 та земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року; витребувати з незаконного володіння від Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" на користь ОСОБА_1 вищезгадані земельні ділянки, розташовані на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначених для ведення особистого селянського господарства.

Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 257235, він є власником земельних ділянок загальною площею 2,52 га, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери - 56:246:820:00:04:028:0207 та 56:246:820:00:04:031:0047. Між ним та ПСП "Волинь" 25 жовтня 2008 року було укладено договір оренди землі, згідно якого він передав в оренду вищезгадані земельні ділянки строком на 3 роки, даний договір було зареєстровано в Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр земельного кадастру при Держкомземі України" 23 грудня 2008 року за № 040858300229. У зв`язку із закінченням строку дії даного договору, між ним та відповідачем в листопаді 2011 року було укладено, без реєстрації у встановленому законом порядку, новий договір оренди землі, з іншими умовами, в тому числі суми орендної плати, ніж було визначено в попередньому договорі оренди землі від 25 жовтня 2008 року. Однак, оскільки без реєстрації договору оренди землі у встановленому законом порядку, у відповідача не виникло права оренди даної земельної ділянки, то він обґрунтовує своє законне право на використання належної позивачу земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2008 року і додаткової угоди до нього, яка зареєстрована у встановленому законом порядку 24 грудня 2012 року. Вказаною додатковою угодою внесено зміни в п.8 договору оренди землі від 23 грудня 2008 року, а саме: зазначено, що договір укладено на 10 років, інші умови договору залишаються незмінними. Оскільки позивач додаткової угоди не підписував, це зробила його донька, без його згоди на це, волевиявлення його, як власника земельної ділянки не враховано, що порушує його право, тому державна реєстрація даної додаткової угоди є незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить його задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Просив його задоволити. Слово для пояснень передав своєму представнику.

Представник позивача, адвокат Власик В.Я., в судовому засіданні позов підтримала і суду пояснила, що позивач є власником земельної частки (паю), який складається з двох земельних ділянок. 25 жовтня 2008 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 23 грудня 2008 року. Згідно п.8 даного договору, строк дії договору складає 3 роки. Оскільки строк дії договору закінчився, в листопаді 2011 року між сторонами було укладено новий договір, але він у визначеному законом порядку не реєструвався, хоча змінював умови оренди, зокрема була визначена більша орендна плата. Цей договір розірвано 30 грудня 2013 року за взаємною згодою. Проте, як стало відомо позивачу, відповідачем використовувалась земельна ділянка позивача на підставі додаткової угоди від 24.12.2012 року до договору оренди землі 2008 року, дія якого закінчилася у 2011 році. Вказана додатково угода продовжує строк дії договору до 10 років. Проте позивач додаткову угоду не підписував, орендну плату не отримував. Зазначила, що оскільки додаткова угода не може бути укладена до договору, який закінчив свою дію, позивачем така додаткова угода оспорюється. Враховуючи, що договір від 2008 року припинив свою дію, позивач вважав, що його земельна ділянка орендується відповідачем на підставі договору від 2011 року, про наявність додаткової угоди до договору оренди землі 2008 року йому відомо не було, то ці обставини змусили позивача звертатися до суду з даним позовом і вона, як його представник, просить позов задоволити, оскільки вважає, що він є обґрунтованим.

Представник відповідача ПСП "Волинь", адвокат Левчунь С.А., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем здійснювалися заходи щодо розірвання договору оренди землі від 25 жовтня 2008 року, який зареєстрований 23 грудня 2008 року за № 040858300229 та додаткової угоди, зареєстрованої 24 грудня 2012 року за № 562468204002643, шляхом подання 20 жовтня 2016 року заяви щодо розірвання договору в односторонньому порядку, у якій він просить розірвати договір оренди землі, зареєстрований саме за № 562468204002643 (за цим номером зареєстрована додаткова угода), що свідчить про обізнаність позивача про факт укладення та дійсності додаткової угоди до договору. Крім того, позивачем здійснювалися заходи щодо розірвання договору оренди землі від 25 жовтня 2008 року, який зареєстровано 23 грудня 2008 року за № 040858300229 та додаткової угоди, зареєстрованої 24 грудня 2012 року за № 562468204002643 через суд. Так, позивачем, разом з іншими особами було подано позов про розірвання договору оренди землі, який ухвалою Рівненського районного суду від 02 березня 2017 року виділено в окреме провадження, а 21 листопада 2018 року - залишено без розгляду. Таким чином, вчиняючи заходи щодо судового розірвання договору з додатковою угодою, яка є його невід`ємною частиною, позивач визнав його дійсність. Крім того, позивач отримував орендну плату, що свідчить про укладення договору та додаткової угоди та визнання факту дійсності договору позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо стягнення судових витрат, то представник відповідача заперечив проти задоволення даної вимоги, оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також представником відповідача була подана заява про застосування строків позовної давності, якою він просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Заяву мотивує тим, що позивач звернувся до суду після спливу строків позовної давності, оскільки позивач в позові зазначає, що договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року, який зареєстровано 23 грудня 2008 року за № 040858300229 закінчився у 2011 році, у зв`язку з чим ним було укладено новий договір оренди з ПСП "Волинь", який в силу не проведення державної реєстрації, позивач вважає неукладеним та заявляє про відсутність правових підстав для використання ПСП "Волинь" земельних ділянок. Враховуючи, що позовна заява подана 30 липня 2018 року, а початок відліку строків позовної давності починається з 01 січня 2012 року, вважає за необхідне застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що оскільки позивач вчиняв заходи для розірвання договорів оренди землі і додаткової угоди, отримував орендну плату, йому відомо, що його пай використовується по цей день, значить ним даний договір був визнаний. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, який має обраховуватися, як мінімум з 24 грудня 2012 року (дата реєстрації додаткової угоди). Враховуючи вищевикладене, вважає позов необґрунтованим, і в його задоволенні просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 2,52 га, у тому числі: земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2,29 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207, та земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,23 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом серії ЯД № 257235 від 29 січня 2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10).

25 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь", як орендарем, було укладено типовий договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав ПСП "Волинь" належні йому вищезгадані земельні ділянки в оренду, строком на три роки з виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки або, за згодою сторін, оплата буде проводитись в натуральній формі - 1000 кг пшениці. Згідно п.8 вказаного договору він був укладений на 3 роки ( а.с.12-14).

Вказаний договір оренди земельних ділянок був зареєстрований у встановленому законом порядку в Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Держкомземі України" 23 грудня 2008 року за № 040858300229.

Оскільки договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року був укладений строком на 3 роки, то у листопаді 2011 року (число в договорі не вказане) між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь", як орендарем, укладався договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передавав ПСП "Волинь" належні йому вищезгадані земельні ділянки в оренду, строком на 10 років з виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки або, за згодою сторін, оплата буде проводитись в натуральній формі - 1000 кг зерна. Хоча цей договір і був підписаний сторонами, але у встановленому законом порядку він в Управлінні Держкомзему зареєстрований не був і в Державному реєстрі земель запису не вчинено.

24 грудня 2012 року за № 562468204002643 в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року (а.с.60).

Як пояснив представник відповідача, договір оренди землі від листопада 2011 року не чинний, бо він не зареєстрований належним чином. Оренда земельної ділянки позивача здійснюється відповідно до договору оренди землі від 25 жовтня 2008 року і додаткової угоди до нього, яка зареєстрована 24 грудня 2012 року.

Ці обставини підтверджується також витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5602546442016 та № НВ-5602546502016 від 15 листопада 2016 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.15-18), а також листом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 0-17-0.6-8212/2-17 від 11 грудня 2017 року (а.с.8).

30 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ПСП "Волинь" Катюхи В.М. та просив розірвати договір оренди земельного паю за згодою сторін в зв`язку з виходом земельним паєм (масив № 2, ділянка 35) і директор ПСП "Волинь" не заперечував проти цього (а.с.56).

20 жовтня 2016 року до директора ПСП "Волинь" Мосіюка О.М. надійшла заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним номером 122 від 20 жовтня 2016 року, в якій ОСОБА_1 вказує, що 13 листопада 2011 року між ним та ПСП "Волинь" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24 грудня 2012 року за № 562468204002643, який він просить розірвати (а.с.30).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", та іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.ст.14, 15 Закону України "Про оренду землі").

Додатковою угодою до договору оренди землі, яка зареєстрована за № 040858300229 від 23 грудня 2008 року, укладеною між позивачем та відповідачем, внесено зміни до п.8 Договору оренди землі та викладено його наступним чином: "8. Договір укладено на десять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення особистого селянського господарства - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію".

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст.203 ЦК України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, однією з яких є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), про що зазначено в ст.216 ЦК України.

Позивач заявив, що він не підписував оспорюваної додаткової угоди, жодної іншої особи на підписання даної угоди від його імені не уповноважував, відповідач даної обставини не заперечив, таким чином, у судовому засіданні встановлено, що при укладенні спірної додаткової угоди до договору оренди землі було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 на її вчинення і воно не відповідало його внутрішній волі.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст.93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.412 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі спливу строку, на який було надано право користування.

Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.ст.14, 15 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи, що типовий договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року, який у встановленому порядку був зареєстрований 23 грудня 2008 року, укладений строком на 3 роки, тобто до 23 грудня 2011 року, оспорювана додаткова угода до цього договору не містить дати її укладання, але зареєстрована в управлінні Держземагенства у Рівненському районі 24 грудня 2012 року, тобто через рік після закінчення строку дії типового договору оренди землі 2008 року, суд вважає, що ні типовий договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року, ні додаткова угода до нього, яка зареєстрована 24 грудня 2012 року, не можуть на даний час вважатися діючими і, відповідно, не можуть діяти наслідки, передбачені у вказаному договорі і додатковій угоді до нього.

Крім того, договір оренди землі, який було укладено у листопаді 2011 року і який не було зареєстровано у встановленому законом порядку, що є обов`язковим відповідно до ст.20 Закону України "Про оренду землі", після чого він міг набрати чинності (ст.18 вказаного Закону), також, на думку суду, не можна вважати укладеним, так як згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Виходячи з вищенаведеного, суд не може брати до уваги договір оренди землі 2011 року, оскільки він є не укладеним, а відповідно він не може бути підставою виникнення прав та обов`язків позивача та відповідача відносно оренди земельної ділянки.

Таким чином, строк дії типового договору оренди землі від 25 жовтня 2008 року скінчився 23 грудня 2011 року, укладати додаткову угоду до цього договору в грудні 2012 року було не можливо, а договір оренди землі від листопада 2011 року є не укладеним. Крім того, позивач ОСОБА_1 двічі, 30.12.2013 року та 20.10.2016 року, повідомляв керівництво ПСП "Волинь" про своє бажання розірвати договір оренди землі, але ПСП "Волинь" продовжує використовувати земельну ділянку позивача по даний час, не маючи для цього законних підстав, хоча ст.654 ЦК України встановлює, що розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір. В даному випадку це письмова форма.

Оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку всім належним і допустимим доказам, суд приходить до висновку, що на даний час ПСП "Волинь" безпідставно використовує земельну ділянку позивача. На переконання суду, при оформленні договорів оренди землі і додаткової угоди не були дотримані вимоги діючого законодавства, тому і склалася вказана ситуація, яка потребує виправлення.

Стосовно заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, про що зазначено в ст.257 ЦК України.

Як було зазначено, ОСОБА_1 20 жовтня 2016 року звернувся до ПСП "Волинь" із заявою про розірвання договору оренди землі від 13 листопада 2011 року, вказавши, що цей договір зареєстрований за номером, за яким була зареєстрована додаткова угода до договору 2008 року. Через свою юридичну необізнаність він вважав, що саме цей договір є дійсним і ним регулюються відносини між ним та відповідачем. Тільки після 20 жовтня 2016 року позивачу стало відомо про існування додаткової угоди. Тому суд вважає, що про порушення прав позивача йому стало відомо після 20 жовтня 2016 року. Враховуючи, що з позовом він звернувся до суду 30 липня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності (3 роки), тому суд не вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Щодо доводів відповідача відносно отримання позивачем орендної плати за 2015-2016 роки, що свідчить про прийняття позивачем умов додаткової угоди, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач використовував земельну ділянку позивача, а останній вважав, що виплата орендної плати здійснювалося в рамках дії основного договору, оскільки він не міг знати, що основний договір не укладений. Це ніяким чином не впливало на волевиявлення ОСОБА_1 щодо укладення оспорюваної додаткової угоди.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим, доведеним належними і допустимими доказами, в наявності є порушення прав позивача стосовно користування і розпорядження своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, що є не допустимим відповідно до норм діючого законодавства, а тому позов підлягає до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позову, підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 203, 215, 216, 256, 257, 412, 627, 628, 631, 640, 651, 654 ЦК України, ст.ст.93, 124 Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі № 040858300229 від 23 грудня 2008 року, зареєстровану в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 562468204002643.

Виключити (скасувати) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП "Волинь" земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207 та земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року.

Витребувати з незаконного володіння від Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" на користь ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 2,52 га, у тому числі: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,29 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207, та земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,23 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначених для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" на рахунок UA958999980000031213206017295 (Отримувач коштів УК у Рівненському районі. Банк отримувача Казначейство України (ЕАП). Код отримувача (код за ЄДПРОУ) 38012756. Код класифікації доходів бюджету 22030101. Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 25 вересня 1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Волинь" , зареєстроване за адресою: вул.Присадибна, № 1-А, с.Велика Омеляна, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30716604.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2019 року.

Суддя Остапчук Л.В.