Ухвала

від 28.05.2020 по справі 570/3543/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 570/3543/18

провадження №61-7924ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Волинь на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Волинь про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Волинь (далі - ПСП Волинь ) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року № 040858300229, зареєстровану в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року № 562468204002643.

Виключено (скасовано) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП Волинь земельних ділянок з кадастровими номерами № 56:246:820:00:04:028:0207, № 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року.

Витребувано з незаконного володіння ПСП Волинь на користь ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 2,52 га, у тому числі, земельну ділянку № 1 , площею 2,29 га, кадастровий номер № 56:246:820:00:04:028:0207 та земельну ділянку № 2 , площею 0,23 га, кадастровий номер № 56:246:820:00:04:031:0047, розташовані на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначені для ведення особистого селянського господарства.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПСП Волинь на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору ПСП Волинь у розмірі 1 409,60 грн.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача у липні 2018 року та просив суд: визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року № 040858300229, зареєстровану в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року № 562468204002643; виключити (скасувати) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП Волинь земельних ділянок з кадастровими номерами № 56 :246:820:00:04:028:0207, № 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року; витребувати з незаконного володіння ПСП Волинь на користь ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки, розташовані на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначених для ведення особистого селянського господарства.

Судові рішення, які оскаржує заявник , свідчать про існування однієї вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі і виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та однієї вимоги майнового характеру щодо витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

При цьому позовні вимоги щодо виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру про оренду ПСП Волинь земельних ділянок з кадастровими номерами № 56:246:820:00:04:028:0207, № 56:246:820:00:04:031:0047 є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, а тому оплачуються судовим збором за ставками встановленими для цих вимог.

Отже, при поданні позову за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 704,80 грн (1 762 грн * 0,4 = 704,80 грн).

Враховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (витребування земельних ділянок ), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів .

Оскільки заявник сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, то йому необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимог майнового та немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового

збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при

поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки викладаючи вимогу про скасування постанови апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, заявник не вказує про те, чи оскаржується ним рішення місцевого суду, що не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Крім того, подана касаційна скарга ПСП Волинь не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, прохальна частина якої повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням судових рішень, які він просить скасувати, а також яке рішення просить ухвалити за результатами розгляду його касаційної скарги; зазначити у касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги та копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки у матеріалах касаційного провадження відсутні документи, що посвідчують повноваження Директора ПСП Волинь Палюх О. П., яка підписала касаційну скаргу.

Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, в тому числі, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Волинь на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець