Постанова

від 13.12.2019 по справі 521/8043/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7490/19

Номер справи місцевого суду: 521/8043/19

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Віраж , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ГО Віраж , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем.

У травня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на гараж АДРЕСА_1, також просила заборонити ГО Віраж , в особі голови правління ОСОБА_6, що знаходиться в АДРЕСА_1 відчужувати, передавати в оренду чи вчиняти будь-які інші дії з майном, на яке накладено арешт.

Ухвалою суду від 03 червня 2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову; з метою забезпечення позову заборонено Громадській організації Віраж (ЄДРПОУ 25832434) відчужувати, передавати в оренду чи вчиняти будь які інші дії з гаражем АДРЕСА_1.

У липні 2019 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 знову звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на гараж АДРЕСА_1 та накласти арешт на майно, що знаходиться у вказаному гаражі, а саме: круглошліфувальний станок; вертикальнорозточний станок; хонінгувальний станок, які за твердженням заявника є власністю ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГО Віраж , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд накласти арешт на гараж АДРЕСА_1 та накласти арешт на майно, що знаходиться в гаражі АДРЕСА_1, а саме: круглошліфувальний станок 3А-423-1 шт.; вертикальноросточний станок - 1 шт.; хонінгувальний станок - 1 шт.

У відзиві на апеляційну скаргу,представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До суду апеляційної інстанції з`явився відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , інші сторони у справі до суду не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається вчинити дії щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, крім того не надано доказів належності ОСОБА_5 на праві власності майна, на яке просить суд накласти арешт, а також пропозиції щодо необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З аналізу ст. 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В поданій апеляційні скарзі представник апелянта посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що його гаражем користується ОСОБА_3 , який переоформив без відома позивача на себе спірний гараж АДРЕСА_1, а також те, що в приміщенні гаража знаходяться власні речі ОСОБА_1 а саме: круглошліфувальний станок 3А-423-1 шт.; вертикальноросточний станок - 1 шт.; хонінгувальний станок - 1 шт.

На вищевказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 р.,особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Порушуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, заявник не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може або намагається вчинити дії щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.Крім того заявник не надав доказів належності йому на праві власності майна, на яке просить суд накласти арешт, а також пропозиції щодо необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Одні лише посилання апелянта на неправомірні дії з боку відповідача ОСОБА_3 не свідчать про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду з боку відповідача при задоволенні позову.

За таких обставин та з урахуванням ухвали суду від 03 червня 2019 року, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що заявник не надав суду доказів необхідності накладення арешту на гараж АДРЕСА_1 та на майно.

Крім того , апеляційний суд зазначає, що види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Так, позивач звернувся до суду з позовом до Громадської організації Віраж , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем щляхом зобов`язання Громадської організації Віраж в особі голови правління ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звільнити зазначений гараж та передати ключі від нього.

Тобто, вимоги позовної заяви повністю протирічать заяві про забезпечення позову, де заявник вказує, що у спірному гаражі знаходяться його речі, на які він просив накласти арешт.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Віраж , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 21.12.2019 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С.Комлева

С.М. Сегеда