Рішення

від 15.12.2019 по справі 910/6235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/6235/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства АЙБОКС БАНК

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД

про стягнення 63 852 грн.

за участю представників:

від позивача: Ніколова В.М.

від відповідача: Прусов В.М.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства АЙБОКС БАНК про стягнення 63 852 грн. суми банківської гарантії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2018 Міністерство оборони України (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОЛОГ ЛТД (постачальник) уклали договір від № 286/2/18/57 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України). В забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД умов цього договору відповідач надав позивачу банківську гарантію № 3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 на суму 63 852 грн. За твердженням позивача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД прострочило поставку товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві суму у розмірі 63 852 грн. за банківською гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД (01103, м.Київ, вул. Михайла Бойчука, 18-А, код ЄДРПОУ 16282325) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

27.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.07.2019 від третьої особи надійшли пояснення по суті спору.

02.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/6235/19 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2019.

Підготовче засідання, призначене на 11.09.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 призначено підготовче засідання на 07.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 28.10.2019.

28.10.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.10.2019 судом на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 11.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

У судовому засіданні 16.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 16.12.2019 не з`явився, заяв та клопотань не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, судом враховані письмові та усні пояснення представника третьої особи, надані у попередніх засіданнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2018 Міністерство оборони України (замовник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД (постачальник, третя особа), відповідно до рішення тендерного комітету замовника від 12.06.2018 № 75/306/4, уклали договір № 286/2/18/57 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити замовнику обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л та 150 л): лот 1 Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л), а саме: Казан електричний КПЕ-100 (далі товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначається специфікацією (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках оформляється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження, відповідно до наказу Міністра Оборони України від 31.12.2016 № 757, є підтвердженням приймання товару (п. 2.4 Договору).

Ціна Договору становить 1 277 040 грн. (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

За п. 4.2. Договору, до рахунка-фактури додаються: акт приймання; видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника.

Відповідно до п.5.2 Договору, місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього Договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що постачальником було прострочено строк поставки товару, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві суму у розмірі 63 852 грн. за виданою банківською гарантією.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з умовами Договору, а також відповідно до рознарядки, що є додатком до Договору, строк поставки товару до всіх визначених договором військових частин встановлений до 31.08.2018 (включно).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, до військової частини НОМЕР_1 (м. Очаків) товар поставлено 26.09.2018, що підтверджується актом приймання-передачі №66 від 26.09.2018, видатковою накладною №348 від 26.09.2018, повідомленням-підтвердженням № 23 від 26.09.2018.

Зазначені документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а тому є допустимими доказами, відповідно до ст. 77 ГПК України, що підтверджують вчинення господарської операції.

Отже, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що товар було поставлено з прострочення встановленого Договором строку.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, в рахунок забезпечення виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД (принципал) надало позивачеві (бенефіціару) банківську гарантію від гарантію № 3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 на суму 63 852 грн., видану Приватним акціонерним товариством Айбокс Банк (далі - Гарантія).

Згідно з умовами Гарантії, Приватне акціонерне товариство Айбокс Банк зобов`язувалося безумовно та безвідклично виплатити бенефіціару суму, що не перевищує 63 852 грн., у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов Договору щодо якості, кількості та строків.

Строк дії Гарантії до 01.02.2019.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Як встановлено вище, постачальник/принципал порушив строки поставки товару, а саме: поставив товар до військової частини НОМЕР_1 (м. Очаків) 26.09.2018 (тоді як граничний строк поставки до 31.08.2018 включно).

Матеріалами справи підтверджується, що Міністерство оборони України надіслало на адресу відповідача вимогу від 27.12.2018 №286/6/7120 про сплату 63 852 грн.

Відповідач у своєму листі від 29.01.2019 №542/12-б/б-01 у задоволенні вказаної вимоги відмовив, оскільки вимогу позивача було підписано не уповноваженою на те особою та зазначив, що довіреності додані до гарантії на підтвердження повноважень підписанта вимоги завірені з порушенням норм чинного законодавства. До того ж, відповідач зауважив, що до вимоги не було долучено документів, які підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

Дослідивши зміст гарантії, судом встановлено, що банк взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити бенефіціарові кошти у розмірі 63 852 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання) умов договору у випадку отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України, в якій стверджується про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

З тексту зазначеної гарантії не вбачається, що до гарантії мають бути додані документи, що підтверджують повноваження особи, яка звертається з вимогою.

Суд зауважує, що в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Таким чином, банківською гарантією № 3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 не було передбачено обов`язку Міністерства оборони України долучати до вимоги за гарантією документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала вимогу, та документи, які підтверджують обставини настання гарантійного випадку, тому гарант листом від 29.01.2019 №542/12-б/б-01 необґрунтовано відмовив бенефіціарові (Міністерству оборони України) у її задоволенні.

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України, звертаючись до банку з вимогою про сплату суми гарантії, долучило копії довіреностей на підтвердження повноважень підписанта гарантії, однак банк зауважив, що долучені до вимоги копії довіреностей засвідчені самим Гулєвичем В.В., проте Міністерством оборони України не було долучено документів, які б підтверджували повноваження Гулєвича В.В. засвідчувати копії документів.

Суд зазначає, що умовами гарантії не передбачено долучення до гарантії доказів, на підтвердження повноважень особи підписанта гарантії засвідчувати копії документів, а саме довіреностей, виданих на ім`я такої особи.

При цьому, суд зауважує, що умовами банківської гарантії № 3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 не визначено, що гарантія підлягає сплаті лише у випадку невиконання принципалом зобов`язання щодо якості, кількості, строків у сукупності, тоді як факт порушення постачальником строків поставки належним чином доведений та відповідачем і третьою особою не спростований.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив позивачу 63 852 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, враховуючи той факт, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату гарантійної суми, яка не перевищувала суми гарантії, а також в порядку, на умовах та у встановлений в гарантії строк, тоді як відповідач безпідставно відмовив у виплаті спірної суми, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення гарантії визнаються є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість з невиплаченої суми банківської гарантії, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» (03150, м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9А, ідентифікаційний код 21570492) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 63 852 грн. суму банківської гарантії та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя І.В. Приходько