Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/6235/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/6235/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача:Кривошия Д.А. (дов. № 220/524/Д від 03.09.2010);

від відповідача:Лесик Б.Б. (дов.№ 78 від 24.09.2010);

від третьої особи:Кикоть Ю.М. (дов. № 9 від 21.01.2020)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019

у справі № 910/6235/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД

простягнення 63 852, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі№910/6235/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на користь Міністерства оборони України 63 852 грн. суми банківської гарантії та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- банківською гарантією №3554-0618/PRG5.1v від 25.06.2018 не було передбачено обов`язку Міністерства оборони України долучати до вимоги за гарантією документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала вимогу, та документи, які підтверджують обставини настання гарантійного випадку, тому гарант листом необгрунтовано відмовив бенефіціарові (Міністерству оборони України) у її задоволенні;

- умовами банківської гарантії №3554-0618/PRG5.1v від 25.06.2018 від 25.06.2018 не визначено, що гарантія підлягає сплаті лише у випадку невиконання принципалом зобов`язання щодо якості, кількості, строків у сукупності, тоді як факт порушення постачальником строків поставки належним чином доведений.

Не погоджуючись з рішенням, третя особа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі третя особа зазначає про те, що:

- гарантією не передбачено обов`язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору у повному обсязі, так само як і не обумовлено можливості пред`явлення суми за гарантією до сплати за умови виконання принципалом зобов`язання за відсутності будь-яких претензій щодо якості та інших критеріїв виконання зобов`язання;

- третьою особою (принципал) у повному обсязі поставлено товар за договором і позивач (бенефіціар) жодних претензій щодо її якості та кількості або інших претензій до постачальника не висував. При цьому вимогу позивача до відповідача було пред`явлено вже після виконання третьою особою зобов`язань з поставки товару у повному обсязі;

- суд першої інстанції необгрунтовано відхилив доводи відповідача і третьої особи про те, що постачальник (принципал) не лише виконав свої зобов`язання з постачання товару, а й сплатив на користь бенефіціара передбачені договором штрафні санкції, а отже взагалі були відсутні підстави покладати на гаранта виконання обов`язку замість принципала.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог ЛТД», розгляд справи призначено на 19.02.2020.

Від відповідача (17.02.2020) надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Пролог ЛТД», скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та ухвалити нове рішення, якими відмовити в задоволенні позову.

В поясненнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що до вимоги не було долучено належних чином оформлених документів, які б підтверджували повноваження Гулєвича В.В. на посвідчення документів, що унеможливлює встановлення автентичності документів поданих позивачем відповідачу в додатках до вимоги;

- право бенефіціара й обов`язок гаранта після закінчення строку дії гарантії припиняються, а отже жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, бенефіціар вчинити не може;

- у зв`язку з тим, що зобов`язання за договором поставки було забезпечено гарантією, виданою на підставі договору гарантії, яка діяла по 01.02.2019, а позивач звернувся до суду лише у травні 2019, тобто після закінчення строку дії банківської гарантії, позовна вимога про стягнення заборгованості за банківською гарантією не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 19.02.2020 оголошено перерву до 26.02.2020.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи судовою колегією встановлено.

26.06.2018 Міністерство оборони України, як замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД, як постачальник, відповідно до рішення тендерного комітету замовника від 12.06.2018 № 75/306/4, уклали договір № 286/2/18/57 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити замовнику обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л та 150 л): лот 1 Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 100 л), а саме: Казан електричний КПЕ-100 (далі товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначається специфікацією (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках оформляється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження, відповідно до наказу Міністра Оборони України від 31.12.2016 № 757, є підтвердженням приймання товару (п. 2.4 договору).

Ціна договору становить 1 277 040 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно з п.4.1. договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

За п.4.2. договору, до рахунка-фактури додаються: акт приймання; видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника.

Відповідно до п.5.2 договору, місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з умовами договору, а також відповідно до рознарядки, що є додатком до договору, строк поставки товару до всіх визначених договором військових частин встановлений до 31.08.2018 (включно).

З матеріалів справи вбачається, що до військової частини НОМЕР_1 (м.Очаків) товар поставлено 26.09.2018, що підтверджується актом приймання-передачі №66 від 26.09.2018, видатковою накладною №348 від 26.09.2018, повідомленням-підтвердженням №23 від 26.09.2018, отже товар поставлено третьою особою з простроченням встановленого договором строку.

В рахунок забезпечення виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД (принципал) надало позивачеві (бенефіціару) банківську гарантію від №3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 на суму 63 852 грн., видану Приватним акціонерним товариством Айбокс Банк.

Згідно з умовами гарантії, Приватне акціонерне товариство Айбокс Банк зобов`язувалося безумовно та безвідклично виплатити бенефіціару суму, що не перевищує 63 852 грн., у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору щодо якості, кількості та строків.

Строк дії гарантії до 01.02.2019.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами статті 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульовані Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до підпункту 9 пункту 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (п. 2 розділу І Положення).

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 зазначеного Положення, гарантійний випадок це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Згідно з п.1 глави 2 розділ III Положення, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Як зазначалось вище, постачальник/принципал порушив строки поставки товару, а саме: поставив товар до військової частини НОМЕР_1 (м. Очаків) 26.09.2018 (тоді як граничний строк поставки до 31.08.2018 включно).

Посилаючись на те, що третя особа порушила умови забезпеченого гарантією №3554-0618/ РRG5.1v від 25.06.2018 зобов`язання за договором про поставку товарів позивач звернувся до відповідача з вимогою №286/6/7120 від 27.12.2018, в якій повідомив банк, що постачальником порушено умови виконання договору в частині терміну постачання, а саме: станом на 31.08.2018 визначений обсяг товару повністю не поставлено та просив виплатити належну йому гарантію у сумі 63 852 грн.

Відповідач у своєму листі від 29.01.2019 №542/12-б/б-01 у задоволенні вказаної вимоги відмовив, оскільки вимогу позивача було підписано не уповноваженою на те особою та зазначив, що довіреності додані до гарантії на підтвердження повноважень підписанта вимоги завірені з порушенням норм чинного законодавства. До того ж, відповідач зауважив, що до вимоги не було долучено документів, які підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

В апеляційній скарзі третя особа зазначає про те, що гарантією не передбачено обов`язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору у повному обсязі, так само як і не обумовлено можливості пред`явлення суми за гарантією до сплати за умови виконання принципалом зобов`язання за відсутності будь-яких претензій щодо якості та інших критеріїв виконання зобов`язання.

Однак такі доводи не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

За змістом гарантії №3554-0618/PRG5.1 від 25.06.2018 банк взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити бенефіціарові суму у розмірі 63 852,00 грн. у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору (щодо якості, кількості, строків) щодо закупівлі обладнання , протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатись номер і дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність.

Ця гарантія дійсна по 01 лютого 2019 року включно.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за умовами виданої відповідачем гарантії гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму у розмірі 63 852,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Необхідно зазначити, що товар поставлено третьою особою з простроченням встановленого договором № 286/2/18/57 від 26.06.2018 про поставку товарів, строку, що не заперечувалось учасниками судового процесу, а відмова у задоволенні вимоги №286/6/7120 від 27.12.2018 про виплату коштів за банківською гарантією була обґрунтована лише тим, що долучені до вимоги копії довіреностей засвідчені самим Гулевичем В.В., в той час як Міністерством оборони України не було долучено документів, які підтверджували б повноваження Гулєвича В.В. на засвідчення документів.

Крім того, відмова у задоволенні вимоги №286/6/7120 від 27.12.2018 про виплату коштів за банківською гарантією була обґрунтована тим, що не долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Банківською гарантією №3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 не було передбачено обов`язку Міністерства оборони України долучати до вимоги за гарантією документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала вимогу, та документи, які підтверджують обставини настання гарантійного випадку, тому гарант листом від 29.01.2019 №542/12-б/б-01 необґрунтовано відмовив бенефіціарові (Міністерству оборони України) у її задоволенні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України, звертаючись до банку з вимогою про сплату суми гарантії, долучило копії довіреностей на підтвердження повноважень підписанта гарантії, однак банк зауважив, що долучені до вимоги копії довіреностей засвідчені самим Гулєвичем В.В., проте Міністерством оборони України не було долучено документів, які б підтверджували повноваження Гулєвича В.В. засвідчувати копії документів.

При цьому, суд зауважує, що умовами банківської гарантії № 3554-0618/РRG5.1v від 25.06.2018 не визначено, що гарантія підлягає сплаті лише у випадку невиконання принципалом зобов`язання щодо якості, кількості, строків у сукупності, тоді як факт порушення постачальником строків поставки належним чином доведений та відповідачем і третьою особою не спростований, а також умовами гарантії не передбачено долучення до гарантії доказів, на підтвердження повноважень особи підписанта гарантії засвідчувати копії документів, а саме довіреностей, виданих на ім`я такої особи.

Судова колегія вважає недоречними посилання відповідача (банку) на те, що право бенефіціара й обов`язок гаранта після закінчення строку дії гарантії припиняються, а отже жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку бенефіціар вчинити не може, оскільки як встановлено вище, вимога позивача до гаранта про сплату грошової суми була надіслана у визначеному в гарантії порядку, відповідає вимогам, встановленим в гарантії та направлена позивачем у строки, встановлені в гарантії.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог ЛТД залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/6235/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6235/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2020

Головуючий суддяС.А. Пашкіна

СуддіЛ.Г. Сітайло

С.І. Буравльов