Рішення

від 23.12.2019 по справі 911/2501/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2501/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд. 2, код ЄДРПОУ 36265925)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергомонтаж (08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, буд. 87, код ЄДРПОУ 35411867)

про стягнення 55850,22 гривень

07.10.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі по тексту - ДП Укравтогаз /позивач) від 03.10.2019 № 3192/01-11-19 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергомонтаж (далі по тексту - ТОВ Компанія Енергомонтаж /відповідач) боргу у розмірі 55850,22 гривень (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з яких: 42222,82 гривень інфляційних втрат та 13627,40 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує обов`язку по сплаті заборгованості в розмірі 200000,00 гривень, яка встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2198/17, а оскільки відповідачем заборгованість не погашена, позивач здійснив додаткове нарахування 3% річних інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2019 позовну заяву ДП Укравтогаз прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2501/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 28.10.2019 від позивача надійшла заява від 25.10.2019 № 3459/01-11.1.19 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2019 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Поштові відправлення, якими суд скеровував відповідачу копії ухвали про відкриття провадження від 09.10.2019 у справі № 911/2501/19 та ухвали від 01.11.2019, за адресою місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відмітками від 13.12.2019 за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, що підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 між ДП Укравтогаз (замовник) та ТОВ Компанія Енергомонтаж (підрядник) укладено договір № 79/12-9, за умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик поставити замовнику необхідне обладнання, інвентар та устаткування, вчасно і якісно виконати з використанням власних або наданих замовником обладнання, ресурсів і матеріалів та здати замовнику будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи, що передбачені збіркою об`єктних та локальних кошторисів (додаток № 4) та відповідають проектній документації 97-У.ЛВ2 Технічне переоснащення автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС) Львів-2 , а також разом із замовником, ввести об`єкт будівництва у експлуатацію шляхом отримання у встановленому порядку сертифіката, що видається інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю за місцем знаходження об`єкта будівництва. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботи та обладнання згідно умов договору та чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2015 у справі № 911/5344/14 договір від 18.09.2012 № 79/12-У, укладений між дочірнім підприємством Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Енергомонтаж розірвано.

На підставі ухваленого рішення, між замовником та підрядником 29.01.2015 підписано угоду про порядок повернення виконаного замовником за договором від 18.09.2012 № 79/12-У. Укладеною між сторонами угодою сторони домовились, що після набрання законної сили рішенням у справі № 911/5344/14 підрядник в строк до 15.02.2015 зобов`язується повернути замовникові, а замовник зобов`язується прийняти устаткування, вказане в акті приймання-передачі від 18.04.2013. В строк до 31.07.2015 підрядник зобов`язується оплатити на рахунок замовника не використані для виконання договору № 79/12-У грошові кошти (передплату) у сумі 468012,03 грн (пункти 1.1, 1.2 угоди).

В подальшому, в зв`язку із неналежним виконанням ТОВ Компанія Енергомонтаж обов`язку щодо повернення передплати, передбаченої пунктом 1.2 угоди від 29.01.2015, ДП Укравтогаз звернулося із позовними вимогами про стягнення з ТОВ Компанія Енергомонтаж залишку заборгованості в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2198/17 за позовом дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до товариства з обмеженою відповідальністю Енергомонтаж про стягнення 279798,25 гривень позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 200000,00 гривень, 17193,88 гривень 3% річних та 62600,00 гривень інфляційних втрат (за період з 01.08.2015 по 10.07.2017), та 4196,91 гривень витрат зі сплати судового збору.

Предметом розгляду у справі № 911/2198/17 Господарського суду Київської області стало неналежне виконання ТОВ Компанія Енергомонтаж своїх зобов`язань за угодою від 29.01.2015, за якою останній зобов`язався повернути ДП Укравтогаз невикористані грошові кошти в розмірі 468012,03 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач стверджує, що відповідач обов`язку з оплати заборгованості (встановленої рішенням суду у справі № 911/2198/17) не виконав, тож, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 13627,40 гривень за період з 11.07.2017 по 25.10.2019 та інфляційних втрат у сумі 42222,82 гривень за період з 11.07.2017 по 01.06.2019 та за період з 01.09.2019 по 25.10.2019 , нарахованих на несплачену суму основного боргу у розмірі 200000,00 гривень, розмір якої встановлений рішенням суду у справі № 911/2198/17.

Враховуючи, що заборгованість відповідача в розмірі 200000,00 гривень, встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2017 у справі № 911/2198/17, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не погашена, доказів протилежного відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період, який не був предметом розгляду та не охоплений рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2198/17.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання грошових коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за наступний період.

З огляду на наведене вбачається, що чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 13627,40 гривень 3% річних за період з 11.07.2017 по 25.10.2019 та 42222,82 гривень інфляційних втрат за період з 11.07.2017 по 01.06.2019 та за період з 01.09.2019 по 25.10.2019. Як вже зазначалося, визначений позивачем період нарахування у цій справі не входить до складу періоду попереднього нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що був предметом судового розгляду в межах справи № 911/2198/17.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що в тексті заяви про збільшення позовних вимог позивач визначає розмір 3% річних 13758,91 (12427,40 (розрахованих за період з 11.07.2017 по 05.08.2019) + 1331,51 гривень (розрахованих за період з 06.08.2019 по 25.10.2019)), а в прохальні частині заяви просить суд стягнути 3% річних в сумі 13627,40 гривень.

Приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги, які позивачем викладені саме в прохальній частині позовної заяви, адже саме тут позивач визначає остаточний зміст його позовних вимог та обраний ним спосіб захисту порушеного права.

Отже, суд виходить з того, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 3% річних у розмірі 13627,40 гривень, що розраховані за періоди визначені позивачем в розрахунку позовних вимог.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, судом встановлено, що вірно розрахований розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 13758,91 гривень.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тож вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі, а саме 13627,40 гривень.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 42222,82 гривень, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Проте, позивачем не враховано наведених вимог, оскільки позивачем не включено до періоду розрахунку місяців в яких мала місце дефляція (червень, липень, серпень 2019 року).

Тому, з врахуванням наведеного, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 40802,62 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергомонтаж на користь дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 40802,62 гривень інфляційних втрат та 13627,40 гривень 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Суд зазначає, що позивач при зверненні до суду із позовною заявою від 03.10.2019 № 3192/01-11-19, згідно платіжного доручення від 26.07.2019 № 03752, сплатив судовий збір в розмірі 2007,00 гривень, водночас подана до суду позовна заява мала бути оплачена судовим збором в розмірі 1921,00 гривень.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

Отже, надміру сплачений судовий збір в сумі 86,00 гривень підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після звернення позивача із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 4,12,13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергомонтаж (08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, буд. 87, код ЄДРПОУ 35411867) на користь дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд. 2, код ЄДРПОУ 36265925) 40802,62 гривень інфляційних втрат, 13627,40 гривень 3% річних та 1921,00 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2019.

Суддя Р.М. Колесник